ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/11150/23 пров. № А/857/12705/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого суддіШавеля Р.М.,
суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Сідака Павла Петровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 23.04.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
В С Т А Н О В И В:
26.12.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Сідак П.П., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі з 01.12.2015р. по 26.06.2017р. січень 2008 року;
зобов`язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015р. по 26.06.2017р. січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2019р. по 17.06.2019р. відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., з урахуванням фактично виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди з 27.06.2017р. по 09.02.2018р. січень 2008 року;
зобов`язати відповідача Кінологічний навчальний центр ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у періоди з 27.06.2017р. по 09.02.2018р. січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.;
визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі з 10.02.2018р. по 28.02.2018р. січень 2008 року;
зобов`язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, з врахуванням раніше виплачених сум, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 10.02.2018р. по 28.02.2018р. січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.;
зобов`язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 28.02.2019р. відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов`язати відповідачів, кожного окремо за свій період, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по день її фактичної виплати відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р. (а.с.1-15).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.37-39).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 26.06.2017р., із врахуванням січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 26.06.2017р. - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.; визнано протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2017р. по 09.02.2018р., із врахуванням січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення; зобов`язано Кінологічний навчальний центр ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2017р. по 09.02.2018р. - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.02.2018р. по 28.02.2018р., із врахуванням січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 12.02.2018р. по 28.02.2018р. - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2018р. по 22.02.2019р., із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 22.02.2019р., із урахуванням базового місяця березень 2018 року відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р., з урахуванням фактично виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2019р. по 17.06.2019р., із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2019р. по 17.06.2019р., із урахуванням базового місяця березень 2018 року відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р., з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.75-87).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржили відповідачі Кінологічний навчальний центр ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_3 ).
Відповідач Кінологічний навчальний центр ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ), покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити (а.с.89-94).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказаний відповідач покликається на те, що для проведення індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.
У зв`язку з прийняттям КМ України постанови № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015р. та підлягала застосуванню з 01.12.201р., істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Отже, починаючи з 01.12.2015р., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 вказаної постанови передбачено підвищення з 01.12.2015р. посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.
Тобто, постановою КМ України № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3 тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, з прийняттям постанови КМ України № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015р. і включно до 01.03.2018р., посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Водночас, нарахування індексації грошового забезпечення позивачу належить до дискреційних повноважень відповідача. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Окрім цього відповідач стверджує, до спірних правовідносин слід застосувати спеціальний процесуальний строк, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, а саме: місячний строк на звернення до суду.
Позивач оскаржує дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за фактичний період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року під час проходження ним військової служби. Відтак, вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ), покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.103-111).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказаний відповідач покликається на те, що військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати. Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є не Військова частина НОМЕР_2 , тому позивач повинен звернутися зі своїми вимогами до належного відповідача, який на день виключення із списків особового складу повинен розрахувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.
Відтак, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) не є неналежним відповідачем у справі.
Окрім цього, відповідач вказує, що для проведення індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.
У зв`язку з прийняттям КМ України постанови № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015р. та підлягала застосуванню з 01.12.201р., істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Отже, починаючи з 01.12.2015р., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Оскільки у період з 01.12.2015р. по 01.03.2018р. розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів відбулась до 01.12.2015р., тому підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») є відсутніми.
При цьому порядок № 1078 ніколи не передбачав повернення до раніше встановлених «базових місяців», а передбачав лише поточну зміну «базового місяця» через зміну розмірів доходів.
01.03.2018р. набрала чинності постанова КМ України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017р., якою встановлені нові підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103 % перевищено.
При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року.
Відповідні нарахування індексації грошового забезпечення позивач отримував разом з грошовим забезпеченням
Окрім того, позивач був забезпечений грошовим забезпеченням по кінець лютого 2018 року, відповідно розрахунок індексації грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_2 проводився з 01.03.2018р.
Також оскільки на виконання рішення суду у цій справі відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, повинен провести математичні обчислення та для визначення елементів для проведення розрахунків повинен визначити базовий місяць, порівняти грошове забезпечення за лютий 2018 та березень 2018, що дозволить зрозуміти чи грошове забезпечення позивача перевищило ймовірний розмір індексації грошового забезпечення за березень 2018 року чи ні. Тільки після цього буде зрозумілим чи набув позивач право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 22.02.2019р. включно з урахуванням приписів абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078. Визначення такої складової розрахунку на цій стадії розвитку правовідносин належить до виключної компетенції відповідача, а суд не повинен його підміняти.
Отже, позовна вимога про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 22.02.2019р. включно з урахуванням приписів абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 є передчасною та такою, що не підлягає до задоволенню.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 14.10.2024р. апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) на рішення суду від 23.04.2024р. у справі № 260/11150/23 повернуто цьому відповідачу по причині неусунення її недоліків у встановлений строк.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
Відповідно до витягу з послужного списку, архівних відомостей, особистих карток грошового забезпечення (а.с.18-29) ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні, зокрема:
у періоди з 01.12.2015р. по 26.06.2017р. та з 01.03.2019р. по 17.06.2019р. у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 );
у період з 27.06.2017р. по 09.02.2018р. у Кінологічному навчальному центру ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 );
у період з 12.02.2018р по 22.02.2019р. у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), що не заперечується відповідачами.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по особовому складу) № 238-ОС від 14.06.2019р. майора ОСОБА_1 , старшого офіцера (з технічних засобів прикордонного контролю) відділу прикордонного контролю штабу, звільненого з військової служби в запас за пп.«а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення; остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 17.06.2019р. (а.с.16).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів у ті періоди військової служби, у які кожен з відповідачів виплачував позивачу грошове забезпечення, зокрема, щодо ненарахування у належному розмірі позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., а також ігнорування вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., при проведенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018р. по 17.06.2019р., представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Відтак, суд прийшов до висновку про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. (згідно Порядку № 1078, який вступив в силу з 01.12.2015р.) до березня 2018 року.
Окрім цього, згідно фактичних обставин справи відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 17.06.2019р. та не вирішували питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.
Неврахування відповідачами положення абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., при вирішенні питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та невстановлення, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, свідчить про передчасність висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 19.06.2019р.
При цьому, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в спірному випадку підлягає застосуванню Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.
Водночас, основною умовою для виплати передбаченої ст.2 Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи, що позивач не звертався до відповідачів із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а відповідачі не відмовляли позивачу у виплаті відповідної компенсації, тому право позивача ще не було порушено суб`єктами владних повноважень і звернення його до суду з позовом в цій частині є передчасним.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Предметом спору в цій справі є право позивача ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.
Також спір виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з 01.03.2018р. по 17.06.2019р. індексації-різниці відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 зазначеного Закону).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 вказаного Закону).
Згідно з ст.5 зазначеного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 наведеного Порядку).
Згідно з п.6 цього Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013р. у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі аналізу наведених положень законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005р., заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Отож Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Твердження про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Також колегія суддів звертає увагу, що звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
У частині правильності обчислення належної позивачу індексації в період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст.4 Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році -103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Відповідно до п.2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
За змістом п.5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.
Пунктом 3 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008р.
Звідси, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно п.3 постанови KM України № 1013 від 09.12.2015p. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідно до якого, зокрема, Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Отже, Міністерство оборони України зобов`язане було вжити заходів для підвищення з 01.12.2015р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 pоку, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Згідно абз.2 п.3 цієї постанови для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Разом з тим, січень 2016 року не може вважатися базовим, оскільки у даному місяці збільшення грошового забезпечення відбулося не за рахунок зростання посадового окладу, а завдяки іншим додатковим видам грошового забезпечення.
Таким чином, збільшення грошового забезпечення у грудні 2015 року відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, крім посадового окладу, а відтак це не призводить до того, що даний місяць став базовим для нарахування індексації з огляду на наступне:
Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017р., наданого на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017р., зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/0/66-18 від 18.04.2018р. наголошено на тому, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадових окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005р. слідує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 169/10/137-12 від 06.08.2012р. у разі, коли грошовий дохід, з урахуванням суми підвищення, менше суми грошового доходу, з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та наказом Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010р. «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
Така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), тобто, така винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак грудень 2015 року (січень 2016 року) не повинен визначатися як базовий місяць, а виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
01.03.2018р. вступила в дію постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, після 01.03.2018р. базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що базовим місяцем може бути лише місяць, коли на законодавчому рівні змінюється посадовий оклад військовослужбовця.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р., яка набрала чинності з 01.01.2008р.
У подальшому після прийняття КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Звідси, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановився у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).
Таким чином, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період повинен бути січень 2008 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для зобов`язання відповідних у ті періоди військової служби, у які кожен з відповідачів виплачував позивачу грошове забезпечення, нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, з урахуванням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., із застосуванням базового місяця січень 2008 року, через що заявлений позов в цій частині є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Також в цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 17.06.2019р., оскільки відповідачі цієї щомісячної індексації-різниці не нараховували і не виплачували, та одночасно з цим не визнавалив права позивача на її отримання.
Так, з 01.12.2015р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв`язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 01.12.2015р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
З 01.12.2015р. в абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 п. 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015р. до 01.04.2021р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Цей же абзац 3 з 15.03.2018р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 п.5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015р. і дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 п.5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015р. до 01.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Цей же абзац діє з 02.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 278 від 31.03.2021р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078, апеляційний суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018р. набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила п.п.5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абз.3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023р. у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023р. про виправлення описки), від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023р. у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин.
Таким чином, з огляду на абз.4 п.5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку № 1078);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078));
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100 %.
Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики № 5211/0/290-21/51 від 28.09.2021р.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн.
1762 грн. х 253,30 % / 100 % = 4463 грн. 15 коп.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Таким чином, відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078, починаючи з березня 2018 року, відповідачі у ті періоди військової служби, у які кожен з них виплачував позивачу грошове забезпечення, повинні були нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).
Відтак, вказуючи на відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 17.06.2019р., відповідачі врахували лише норми абз.1 та 2 п.5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідачі не нараховували та не виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період.
Однак, відповідачі у межах спірних правовідносин безпідставно оминули норми абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановили, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Окрім цього, за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для зобов`язання відповідних відповідачів за ті періоди військової служби, у які кожен з них виплачував позивачу грошове забезпечення, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації належної до виплати у березні 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось у березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018р. до 26.02.2019р. відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078.
Водночас, колегія суддів вказує на застереження про врахування відповідачами вже виплачених сум індексації грошового забезпечення, що унеможливить повторне нарахування та виплати таких позивачу.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., апеляційний суд зазначає наступне.
Пунктом 168.5 ст.168 Податкового кодексу /ПК/ України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно п.4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до п.5 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Звідси, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню вищенаведений Порядок.
При цьому безпідставними є покликання відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на те, що позивач повинен звернутися зі своїми вимогами до належного відповідача, який на день виключення із списків особового складу повинен розрахувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне.
Згідно з п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затв. Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009р., дійсно визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Однак, апелянт помилково тлумачить положення п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затв. Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009р.
Зокрема, зміст вказаного пункту свідчить про те, що в органом, у якому проходив службу цей військовослужбовець, в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби.
У розглядуваному ж випадку наявний спір саме про виплату позивачу індексації грошового забезпечення у конкретний період проходження військової служби у конкретних органах ДПС, якими є відповідачі.
Таким чином, враховуючи, що у архівних відомостях та особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 визначено ті періоди військової служби, у які кожен з відповідачів виплачував позивачу грошове забезпечення, тому саме останні в спірних правовідносинах покладається обов`язок здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі.
За таких умов обставин заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.
У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені позовні вимог стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідно ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до абз.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013р. зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст.233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Таким чином, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин на період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. та з 01.03.2018р. по 17.06.2019р. включно не застосовувалися.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Згідно нової редакції ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022р. не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема, з 19.07.2022р.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.
За таких умов підстав для застосування змін, внесених згідно Закону України № 2352-IX від 01.07.2022р. до приписів ст.233 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022р., колегія суддів не убачає.
На момент звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (17.06.2019р.) частина 2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на вказане, право позивача на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022р.), не обмежене будь-яким строком.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020р. (постанова Уряду № 211 від 11.03.2020р.) та закінчився 30.06.2023р. (постанова Уряду № 651 від 27.06.2023р.).
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2023р. по справі № 300/4201/22 та від 20.11.2023р. по справі № 160/5468/23, від 01.10.2024р. по справі № 160/21959/23.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянтів Кінологічний навчальний центр ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2024р. в адміністративній справі № 260/11150/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянтів ІНФОРМАЦІЯ_8 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 21.11.2024р.
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2024 |
Оприлюднено | 25.11.2024 |
Номер документу | 123210114 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шавель Руслан Миронович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні