Постанова

від 12.11.2024 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа №914/2450/22(914/782/24)

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач),Бойко С.М., Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Бабій М.М.

арбітражний керуючий Коваль В.В., представник скаржника адвокат Калюжна Н.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес про стягнення 2 763 962,66 грн;

у межах справи №914/2450/22про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес про стягнення 2 763 962,66 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності ліквідатором позивача встановлено, що в ТОВ Торговий дім Каргес є непогашена дебіторська заборгованість перед ТОВ БНК-Україна за Додатковою угодою №14 від 26.01.2022 до Договору поставки товару від 15 грудня 2020 за №418-ДТ-20/Д. За Додатковою угодою №14 ТОВ БНК-Україна здійснено поставку Товару на користь ТОВ Торговий дім Каргес на загальну суму 15 290 303,60 грн за остаточною вартістю, а ТОВ Торговий дім Каргес здійснено оплату в розмірі 13 881 203,28 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на суму 1 460 328,57 грн, заборгованість із сплати 3 % річних (за період із 13.07.2022 по 19.03.2024) на суму 74 628,92 грн, інфляційні нарахування (за період із 01.08.2022 по 29.02.2024) на суму 194 409,12 грн та пеню в розмірі 1 034 596,05 грн (за період з 13.07.2022 по 25.03.2024); визначити Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 1 460 328,57 гривень за період з 26.03.2024 до моменту виконання рішення суду товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес та судові витрати покласти на відповідача.

Господарський суд Львівської області рішенням від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) позов задовольнив повністю; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каргесна користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» 1 460 328,57 грн основного боргу, 74 628,92 грн 3% річних, 194 409,12 грн втрат від інфляції, 1 034 596,05 грн пені та 33 167,55 грн судового збору. Визначив Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 1 460 328,57 гривень за період з 26.03.2024 до моменту виконання рішення суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каргес».Роз`яснив органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості (залишок основного боргу).

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вважає, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване. Додаток №1 до додаткової угоди №14 до договору №418-ДТ-20/Д від 15.12.2020 є неукладеним, бо сторони не досягли згоди щодо зміни ціни товару після його поставки. Також посилається на судове практику Верховного Суду щодо зменшення штрафних санкцій, просить такі зменшити.

04.07.2024 судову справу передано раніше визначеному складу суду: головуючому судді Матущаку О.І., суддям членам колегії: Скрипчук О.С. і Кравчук Н.М.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.07.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес на рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24).

06.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому воно просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 у справі №914/2450/22(914/782/24) без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.08.2024 в судовому засіданні представниця відповідача зробила усну заяву про відвід колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів: Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С. від розгляду справи №914/2450/22(914/782/24).

Західний апеляційний господарський суд (у складі колегії суддів: Матущака О.І. (доповідач), Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.) ухвалою від задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес про відвід колегії суддів: Матущака О.І., Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С. від розгляду справи №914/2450/22(914/782/24). Матеріали справи №914/2450/22(914/782/24) передав для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2024 року справа №914/2450/22(914/782/24) передана на розгляд колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Призначений на 17 жовтня 2024 року розгляд справи не відбувся. Суд ухвалою від 17.10.2024 року призначив розгляд справи на 5 листопада 2024 року, надалі оголосив перерву до 11 листопада 2024 року.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представників сторін і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.

5 жовтня 2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031).

Господарський суд Львівської області ухвалою від 02.11.2022 відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031); визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; ввів процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна, призначив розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна; припинено повноваження розпорядника майна; затверджено звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Коваля В.В. за виконання ним повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна за період з 02.11.2022 по 22.05.2023 на загальну суму 134 000,00 грн; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю БНК-Україна; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТзОВ БНК-УКРАЇНА арбітражного керуючого Коваля В.В.

Справа №914/2450/22 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

25.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю БНК-Україна подало позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес про стягнення заборгованості у сумі 2 763 962,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

З уведенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство. Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності зі статтями 20, 30 Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми Господарського процесуального кодексу України чи Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють винятків із цього правила, що забезпечує дієвість механізму забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство. Аналогічний правовий висновок щодо юрисдикції господарських судів стосовно спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16.

З огляду на викладене, спір про стягнення заборгованості з ТОВ Торговий дім Каргес у розмірі 2 763 962,66 грн підлягає розгляду в межах справи №914/2450/22 про банкрутство ТОВ БНК-Україна.

За обставинами справи 15.12.2020 між ТОВ БНК-Україна (постачальник за договором) та ТОВ Торговий дім Каргес (покупець за договором) укладено договір поставки товару № 418-ДТ-20/Д, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у період: з січня 2021 року по грудень 2021 року нафтопродукти, надалі Товар, паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С/паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт (з поліпшеними температурними характеристиками у період січень 2021 - березень 2021 р., листопад 2021 - грудень 2021 р. гранична температура фільтрування не вище -26 С, гранична температура помутніння не вище -16 С, виробництва ВАТ Мозирський НПЗ (Республіка Білорусь) у кількості до 4 320 тонн (+/- 10% в опціоні постачальника) (пункт 1.1. договору).

За пункту 1.1.1. договору кількість товару в конкретній партії, опціон, термін поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначаються відповідними додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору (надалі - додаткова угода) і укладаються сторонами на місячний період в порядку, передбаченому п. 1.1.2 договору, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Відповідно до пункту 2.2. договору загальну вартість договору складає сума всіх додаткових угод, що є невід`ємними частинами даного договору та визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця згідно із супровідними товарними документами (видатковими накладними, залізничними накладними або товарно-транспортними накладними).

Пунктом 2.3. договору конкретизуються умови оплати: 100% передоплата протягом п`яти банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку на оплату узгодженої місячної партії товару. У разі відсутності 100% передоплати протягом п`яти банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку на оплату узгодженої місячної партії товару, продавець має право скасувати номінацію неоплаченої партії (частини партії) і перепродати даний обсяг.

Згідно п. 2.4. договору підставою для здійснення оплати за товар, що поставляється у відповідності до цього договору, є рахунок-фактура постачальника.

Відповідно до пункту 2.7. договору ціна по кожній партії товару є попередньою, згідно з додатковою угодою, і остаточною, згідно з доповненням до відповідної додаткової угоди. Попередня ціна визначається і фіксується сторонами у додатковій угоді. Оплата за товар покупцем за попередньою ціною є однією з умов для початку поставки товару постачальником.

За умовами пункту 2.8. договору розрахунок остаточної ціни за поставлений товар здійснюється після поставки узгодженої партії товару і закінчення котирувального періоду, що зазначені у додатковій угоді, та формується в місяці, коли стали відомі всі складові остаточної ціни, і оформляється сторонами доповненням до відповідної додаткової угоди.

За додатковою угодою №14 від 26.01.2022 до договору поставки товару від 15.12.2020 за №418-ДТ-20/Д, сторони узгодили поставку палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт F у кількості 840 тонн +/-10 % на попередню вартість 27 762 406,56 грн.

Покупець платіжною інструкцією №7893 від 16.02.2022 сплатив 13 881 203,28 грн, як часткову оплату за товар (420 т) згідно додатковою угодою №14 від 26.01.2022.

Відповідно до видаткової накладної №2208 від 23.02.2022 поставлено товар Паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт F у кількості 418,45 т на суму 13 829 975,03 грн.

У доповненні №1 від 16.03.2022 до додаткової угоди №14 від 26.01.2022 до договору вказано, що вартість пального за остаточною ціною складає 15 290 303,60 грн.

Як визначено в п. 3.15 договору, ведення бухгалтерського обліку здійснюється в розрізі додаткових угод, а не за договором в цілому. У податковому обліку податкові зобов`язання постачальника та податковий кредит покупця розраховуються за кожною додатковою угодою.

Щомісяця, в термін до 18 числа кожного місяця та/або після відвантаження в повному обсязі місячної партії товару та формування остаточної ціни, постачальник складає акт звірки взаєморозрахунків в двох екземплярах, який підписується уповноваженою особою і завіряється круглою печаткою постачальника, та надсилає його електронним поштовим відправленням з подальшим направленням покупцю за допомогою поштового відправлення відповідно до п.9.9 та п.9.10 даного договору.

Покупець не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати отримання акту звірки взаєморозрахунків на електронну поштову адресу зобов`язаний забезпечити його підписання уповноваженою особою, завірити круглою печаткою та надіслати постачальнику електронним поштовим відправленням з подальшим направленням за допомогою поштового відправлення відповідно до п.9.9 та п.9.10 даного договору.

Покупець має право в ті ж терміни надіслати свої заперечення щодо надісланого постачальником акту звірки взаєморозрахунків.

Датою підписання акту звірки взаєморозрахунків є дата підписання його покупцем.

Якщо протягом терміну, зазначеного в абзаці третьому цього пункту, покупець не надасть постачальнику підписаний акт звірки взаєморозрахунків або свої обґрунтовані заперечення по ньому, акт визнається узгодженим сторонами. Датою підписання акту звірки взаєморозрахунків в такому випадку є дата, не пізніше якої він підлягав розгляду покупцем.

Акт звірки є документом, що підтверджує стан взаємних фінансових зобов`язань між сторонами станом на кінець періоду, зазначеному в акті. Сторони повинні забезпечити підписання актів уповноваженими особами.

Як визначено в пп. а п. 3.16 договору, якщо за результатами звіряння буде встановлено, що сума здійсненої оплати за товар недостатня для покриття (оплати) остаточної вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами акта звіряння взаєморозрахунків перерахувати суму нестачі.

В матеріалах справи є копія опису вкладення у цінний лист та службового чеку (накладної) АТ УКРПОШТА з трекінговим номером 0103331760246, у якому зазначено, що на адресу відповідача вул. Антоновича, буд. 20-Б в м. Київ, 01004 позивачем надіслано:

- Додаткову угоду №14 від 26.01.2022 (2 екземпляри);

- Доповнення №1 від 16.03.2022 до додаткової угоди №14 від 26.01.2022;

- Видаткову накладну №2208 від 23.02.2022 (2 екземпляри);

- Акт звіряння розрахунків за період березень-червень 2022 за додатковою угодою №14 (2 екземпляри).

За інформацією АТ Укрпошта вказане поштове відправлення отримане представником відповідача за довіреністю 05.07.2022 на поштовому відділенні 01024 у м. Києві. Отримавши зазначені документи відповідач не надав заперечень проти їх змісту та не повернув один із примірників ТОВ БНК-Україна.

В доповненні № 1 від 16.03.2022 до додаткової угоди №14 від 26.01.2022 зазначено, що остаточна ціна товару відповідно до додаткової угоди №14 від 26.01.2022 становить 15 290 303,60 грн, тобто на 1 460 328,57 грн більше ніж попередня. Вказана сума відображена і в акті звіряння розрахунків за період березень-червень 2022 за додатковою угодою №14.

Відповідач не висловив заперечень з приводу внесених до акту звіряння відомостей, а відсутність будь-якого реагування з приводу надісланих документів свідчить про визнання ним вказаних в акті фінансових зобов`язань сторін.

Враховуючи наведене, акт звіряння взаємних розрахунків за період березень-червень 2022 за додатковою угодою №14 отриманий заявником та не підписаний без будь-яких обґрунтованих заперечень в силу положень п. 3.15 договору вважається узгодженим сторонами та таким, що підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №914/2450/22 постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 у справі №914/2450/22 в частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 51 228,25 грн залишено без змін. У п. 8.3 постанови зазначено, що зважаючи на вищенаведені умови договору від 15.12.2020 №418-ДТ-20/Д, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що остаточна ціна товару відповідно до додаткової угоди №14 від 26.01.2022 становить 15 290 303,60 грн. Вказана сума відображена в акті звіряння розрахунків за період березень-червень 2022 року за додатковою угодою №14 від 26.01.2022, який за відсутності заперечень ТОВ Торговий дім Каргес вважається підписаним та узгодженим сторонами і підтверджує заборгованість ТОВ Торговий дім Каргес перед ТОВ БНК-Україна.

Таким чином, розмір заборгованості ТОВ Торговий дім Каргес перед ТОВ БНК-Україна за додатковою угодою №14 від 26.01.2022 до договору поставки товару від 15 грудня 2020 за №418-ДТ-20/Д становить 1 460 328,57 грн.

Позивач надсилав відповідачу вимоги про сплату заборгованості, проте відповідачем заперечувалася вказана заборгованість, що й стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за додатковою угодою №14 від 26.01.2022 до договору поставки товару від 15 грудня 2020 за №418-ДТ-20/Д в частині оплати за отриманий товар за остаточною вартістю. Доказів зворотнього ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 1 460 328,57 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошових зобов`язань за укладеним договором позивач просив стягнути з відповідача заборгованість із сплати 3 % річних (за період із 13.07.2022 по 19.03.2024) на суму 74 628,92 грн, інфляційні нарахування (за період із 01.08.2022 по 29.02.2024) на суму 194 409,12 грн та пеню на суму 1 034 596,05 грн (за період з 13.07.2022 по 25.03.2024).

Відповідно до пп. а п. 3.16 договору, якщо за результатами звіряння буде встановлено, що сума здійсненої оплати за товар недостатня для покриття (оплати) остаточної вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами акта звіряння взаєморозрахунків перерахувати суму нестачі.

Як видно з копії опису вкладення у цінний лист та службового чеку (накладної) АТ УКРПОШТА з трекінговим номером 0103331760246 на адресу відповідача позивачем надіслано: - додаткову угоду №14 від 26.01.2022 (2 екземпляри); - доповнення № 1 від 16.03.2022 до додаткової угоди №14 від 26.01.2022 - видаткову накладну №2208 від 23.02.2022 (2 екземпляри); - акт звіряння розрахунків за період березень-червень 2022 за додатковою угодою №14 (2 екземпляри). Відповідно до інформації АТ УКРПОШТА поштове відправлення з трекінговим номером 0103331760246 вручене на відділенні 01024 в м. Києві 05 липня 2022. Враховуючи наведене, кінцевим терміну оплати заборгованості відповідача на користь позивача, з врахуванням пп. а п. 3.16 договору, за додатковими угодами №14 є 12 липня 2022. У вказаний строк зобов`язання відповідачем не виконане, заборгованість не повернута.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Така позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Суд першої інстанції встановив, що розрахунок 3% річних та втрат від інфляції здійснено позивачем арифметично правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Скаржник цих висновків не спростував.

Згідно з ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.2. договору поставки товару передбачено, що у разі порушення покупцем терміну перерахування грошових коштів, що узгоджений сторонами в договорі та відповідній додатковій угоді, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі до 0,05% від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати, включаючи день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а при простроченні платежу понад 50 (п`ятдесят) банківських днів від дати відвантаження - розмір пені становить 2% від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати. У разі порушення покупцем своїх платіжних зобов`язань і зобов`язань з надання рознарядок на термін більше 2 (двох) днів постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов`язань з поставки товару за договором, письмово повідомивши про це покупця.

Відповідно до п. 4.4. договору поставки товару сторони узгодили, що до нарахування штрафних санкцій діє подовжений строк нарахування 3 (три) роки, строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій теж становить 3 (три) роки.

05.06.2024 відповідач через систему Електронний суд подав Господарському суду Львівської області клопотання про зменшення штрафних санкцій, просив зменшити розмір неустойки на 99,9 %, тобто до 1 034,60 грн. У клопотанні відповідач зазначив, що враховуючи те, що суд може визнати позовні вимоги обґрунтованими і задовольнити вимоги позивача в частині визнання основного боргу, що має наслідком розгляд питання про порушення відповідачем умов договору щодо строків розрахунків, відповідач вважає необхідним звернутися до суду із цим клопотанням.

Клопотання про зменшення розміру пені мотивоване тим, що у позовній заяві позивач не зазначив обставин понесення ним збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором та доказів, на підтвердження цього. При цьому відповідач вважає, що зазначений спір виник саме з вини позивача, адже він всупереч умовам договору він не виконав свої зобов`язання щодо порядку визначення остаточної ціни, що призвело на думку позивача до збільшення попередньої ціни на 1 460 328,57 грн. Відповідачем були своєчасно виконані основні зобов`язання по оплаті попередньої ціни та отриманню товару. Зі свого боку, позивачем були порушені вимоги щодо своєчасної реєстрації податкової накладної від 16.02.2022 №4 на суму 2 326 882,00 грн, що стало підставою для нарахування податкового зобов`язання на відповідача у зв`язку із невиконанням свого обов`язку позивачем (акт від 20.09.2022 №26309/ж5/26-15-04-11-03/33744863 ГУ ДПС у м. Києві про порушення норм законодавства, що встановлені за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ КАРГЕС (податковий номер 33744863) за лютий 2022 року; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.10.2022 №277660411), у зв`язку із включення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ за зазначеною податковою накладною. Також, відповідач зазначив, що ухвалення судом рішення на користь позивача про стягнення боргу в сумі 1460328,57 грн призведе до додаткових збитків у відповідача в розмірі 243 388,09 грн, пов`язаних з тим, що позивач повторно не зможе виконати свого обов`язку з реєстрації податкової накладної, адже він вже не є платником ПДВ.

Ураховуючи наведені положення закону та умови договору суд першої інстанції присудив стягнути з відповідача на користь позивача 1 034 596,05 грн пені, нарахованої на прострочену суму 1 460 328,57 грн основного боргу.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки на 99,9 % - до 1 034,60 грн, зазначив при цьому, що укладаючи з договір поставки відповідач погодився зі всіма його умовами, усвідомлював наявність та обсяг відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не звертався до позивача та не повідомляв про наявність обставин, які перешкоджають йому належним чином виконувати умови договору.

Відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Також відповідач не вказав на жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також враховуючи приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача щодо визначення органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) права нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 1 460 328,57 гривень за період з 26.03.2024 до моменту виконання рішення суду Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині суми 1 460 328,57 грн основного боргу, 74 628,92 грн 3% річних, 194 409,12 грн втрат від інфляції, застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Також суд першої інстанції перевірив і підтвердив правильність нарахування 1 034 596,05 пені на підставі п. 4.2.2., 4.4. договору поставки товару.

Водночас з огляду на суму основного боргу 1 460 328,57 грн суд апеляційної інстанції вважає надмірним стягнення 1 034 596,05 грн пені.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За усталеною позицією Верховного Суду, зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Вирішуючи питання зменшення пені та штрафу, апеляційний суд ураховує розмір основного боргу (1 460 328,57 грн) та розмір пені (1 034 596,05 грн), різниця між якими становить 425 732,52 грн.

З урахуванням зазначених обставин та сталої практики Верховного Суду апеляційний суд дійшов висновку про виключність обставин цієї справи, що дає підстави для зменшення суми пені на 50%, що становить 517 298,00 грн.

Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд скасовує рішення Господарського Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) в частині стягнення 1 034 596,05 пені і в цій частині ухвалює нове рішення про стягнення 517 298,00 грн пені. У решті рішення Господарського Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) залишає без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес задовольнити частково.

Рішення Господарського Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) в частині стягнення 1 034 596,05 грн пені скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес (01024, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 20-Б, оф. 21; код ЄДРПОУ 33744863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) 517 298,00 грн пені.

У решті рішення Господарського Львівської області від 06 червня 2024 року у справі №914/2450/22(914/782/24) залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Каргес.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2024 року.

СуддяВ.М. Гриців

СуддяС.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець