Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/7538/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа№ 910/7538/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.11.2024 у справі №910/7538/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, повний текст якого складений 09.09.2024,

у справі № 910/7538/24 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Київської міської ради

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»

про стягнення коштів у розмірі 801 726,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь третьої особи грошових коштів в сумі 801 726,00 грн., сплачених на виконання умов укладеного між відповідачем та третьою особою договору щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № 268 Київському КЕ, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва від 01.05.2011, з подальшим перерахуванням цих коштів до бюджету міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- на виконання умов спірного договору відповідачем були отримані кошти в сумі 1 810 289,00 грн. в рахунок компенсації відповідачу оціночної вартості майна-будівель військового містечка № НОМЕР_1 , а саме: склад ПММ за ГП - 2, вартове приміщення за ГП - 1, металеве сховище за ГП - 17, склад за ГП - 18 та зварювальна майстерня за ГП - 19 військового містечка № 268 в зв`язку зі знесенням з території будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ»;

- в подальшому під час будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі були скориговані проектні рішення та уточнено межі земельної ділянки, яка підпадала під пляму будівництва та, з огляду на вказане, з перелічених будівель №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № НОМЕР_1 , переданих під розбирання (знищення), було розібрано та знесені будівлі №№ 1, 2, 18, 19, а будівля № 17 - металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м. не заважала виконанню будівельних робіт та не була знесена разом з іншими будівлями;

- судовими рішеннями у справах № 910/8880/18 за позовом Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» про витребування майна та визнання права власності та № 910/361/21 за позовом Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп», Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії , серед іншого, встановлено, як те, що будівля металевого сховища по ГП №17 площею 330,00 кв.м не розібрана, не знищена, та зазначений об`єкт нерухомого майна продовжує існувати, так і те, що право власності на вказану будівлю належить державі України, уповноваженим органом управління якої відповідно до закону є Міністерство оборони України;

- вказане свідчить про те, що грошові кошти в сумі 801 726,00 грн., сплачені як компенсація вартості за таке майно підлягають поверненню.

В суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про продовження йому строку на подання відзиву на позовну заяву до отримання позиції Міністерства оборони України у справі №910/7538/24, проте у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції було відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 позов задоволений повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що так як будівля ГП№ 17 металеве сховище площею 330,00 кв.м. не підпала під пляму забудови та не була знесена, грошові кошти у розмірі 801 726,00 грн., сплачені Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» за об`єкт нерухомості, що витребувано рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/361/21, підлягають поверненню до бюджету міста Києва.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, ухваленим без повного з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- власником спірного об`єкту нерухомості є Міністерство оборони України, проте суд першої інстанції не залучив вказану особу до участі у справі;

- кошти які були перераховані за платіжним дорученням № 26 від 16.09.2011 в якості компенсації вартості нерухомого військового майна, яке підпадало під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги, були спрямовані на підготовку військових об`єктів до зимової експлуатації та виконання заходів з енергозбереження об`єктів Міністерства оборони України;

- Київська міська рада не є стороною договору щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № НОМЕР_1 Київському КЕ, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва від 01.05.2011, і не виступала платником коштів за умовами такого договору, проте судом першої інстанції не було з`ясовано які права та охоронюваний інтерес саме міської ради порушений і чи має право Київська міська рада звертатись з позовом в інтересах КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд».

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення, а до апеляційної скарги доданий додатковий доказ , а саме Інформаційну довідку № 384864827 від 28.06.2024.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, справу № 910/7538/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7538/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/7538/24.

07.10.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 на рішення та надано 10-денний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 14 431,09 грн.

14.10.2024 від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані витребувані докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 клопотання Київського квартирно-експлуатаційного управління про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2024 о 10:45 год.

18.10.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:

- відповідач не подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, а отже повністю підтримав позовні вимоги та погодився з позицією Київської міської ради, а також не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростував би доводи позивача по справі, а також би обґрунтовував заявлені доводи;

- разом з апеляційною скаргою представник відповідача в якості доказу, що обґрунтовує його доводи, подає Інформаційну довідку з реєстру речових прав що, нежитловий будинок загальною площею 330 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності Міністерству оборони України, про що відповідний запис внесено 04.11.2022, проте апелянтом не обґрунтовано причини не подачі даного доказу під час провадження у суді першої інстанції;

- апелянтом не зазначено про те, яким чином, ухвалене судове рішення Господарського суду м. Києва № 910/7538/24 від 09.09.2024 порушує права Міністерства оборони України, як власника будівлі;

- порушенням прав Київської міської ради стало те, що внаслідок не знесення будівлі за ГП №17 - металеве сховище площею 330,00 кв. м., яке використовується Київським квартирно-експлуатаційним управлінням до бюджету міста Києва в порядку компенсації не надійшли кошти у розмірі 801 726,00 грн.,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4389/24 від 18.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7538/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П..

Щодо доданої апелянтом копії Інформаційної довідки № 384864827 від 28.06.2024, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням наданої відповідачем в суді апеляційної інстанції копій Інформаційної довідки № 384864827 від 28.06.2024

Станом на 19.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа представників в судове засідання не направила, про причин неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 20 від 25.01.2010 «Про будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі» в рамках підготовки до проведення чемпіонату з футболу «Євро 2012» Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» доручено у 2010 році забезпечити розробку проектно-кошторисної документації та після затвердження у встановленому порядку приступити до виконання робіт з будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ» і завершити будівництво у 2011 році

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 171 від 08.02.2011 «Про затвердження проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі» затверджено проект будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ».

Рішенням Київської міської ради №118/5505 від 31.03.2011 «Про надання земельної ділянки Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі», серед іншого, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ» та надано Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» в постійне користування земельну ділянку площею 13,92 га для здійснення зазначеного будівництва.

За замовленням Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Бі-Ем-Фінанс» складено Висновок від 18.01.2011 про вартість майна - будівель Військового містечка № 268, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Медова, в/м № 268, згідно з яким ринкова вартість об`єкта (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 кв.м., вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 кв.м., металевеа сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м., склад за ГП-18 площею 95,00 кв.м. та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 кв.м.) станом на 31.01.2011 становить 1 810 289 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №794 від 20.05.2011 «Про затвердження акту від 13.04.2011 № 20 комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» затверджено Акт № 20 від 13.04.2011 комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яким погоджено оціночну вартість майна військового містечка №268, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Медова, яке підлягає знесенню в зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ», в розмірі 1 810 289,00 грн. (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 кв.м., вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 кв.м., металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м., склад за ГП-18 площею 95,00 кв.м. та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 кв.м.).

01.05.2011 Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України уклали договір щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № 268 Київському КЕ, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва (далі Договір), в п. 1.1 якого погоджено, що Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» прийняло на себе зобов`язання щодо компенсації Київському квартирно-експлуатаційному управлінню оціночної вартості майна-будівель військового містечка №268, а саме: склад ПММ за ГП - 2, вартове приміщення за ГП - 1, металеве сховище за ГП - 17, склад за ГП - 18 та зварювальна майстерня за ГП - 19 військового містечка № 268 в зв`язку зі знесенням з території будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ» шляхом сплати грошової компенсації, передбаченої пунктом 2.1 цього договору, а Київське квартирно-експлуатаційне управління зобов`язалось прийняти компенсацію, списати та передати будівлі для їх подальшого розбирання.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що розмір грошової компенсації становить 1 810 289,00 грн.

16.09.2011 Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» сплачено на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління 1 810 289,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 16.09.2011.

16.11.2011 Київське квартирно-експлуатаційного управління передало, а Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» прийняв під розбирання (знищення) будівлі №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № НОМЕР_1 , що підтверджується Актом від 16.11.2011.

Під час виносу меж земельної ділянки в натуру Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» були скореговані проектні рішення в частині уточнення меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги та встановлено, що в зону будівництва додатково підпадають будівлі по ГП № 9 (склад) та № 8 (навіс, склад), а нежитлова будівля за ГП № 17 - металеве сховище площею 330,00 кв. м в зону будівництва не підпала, оскільки не заважала виконанню будівельних робіт та, з огляду на вказане, з перелічених будівель №№ 1, 2, 17, 18, 19 військового містечка № НОМЕР_1 , переданих під розбирання (знищення), було розібрано та знесені будівлі №№ 1, 2, 18, 19, а будівля № 17 - металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м. не заважала виконанню будівельних робіт та не була знесена разом з іншими будівлями.

Зазначений об`єкт нерухомого майна (металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м.) продовжує існувати, а право власності на вказану будівлю належить державі України, уповноваженим органом управління якої відповідно до закону є Міністерство оборони України.

При цьому вартість грошової компенсації, яка була сплачена за спірну будівлю становить 801 726,00 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються судовими рішеннями у справах:

- № 910/8880/18 за позовом Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» про витребування майна та визнання права власності (рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018, постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, постанова Верховного Суду від 11.04.2019);

- № 910/361/21 за позовом Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп», Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії (рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, постанова Верховного Суду від 22.10.2022).

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача на користь третьої особи грошові кошти в сумі 801 726,00 грн., сплачених на виконання умов Договору з подальшим перерахуванням до бюджету міста Києва.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Позивач у позовній заяві посилається на наявність правових підстав для стягнення коштів в сумі в сумі 801 726,00 грн., втім не визначає конкретної правової норми на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) .

Якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Колегія суддів, надавши оцінку доводам позивача, дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, яка регулює загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами укладеного між відповідачем та третьою особою Договору, відповідач отримав грошові кошти загальній сумі 1 810 289,00 грн., які становлять грошову компенсації вартості майна, яке мало бути фізично знищено внаслідок будівництва автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ».

Водночас, як слідує з матеріалів справи, за наслідками будівництва такої автомобільної дороги не все майно за яке була сплачена компенсація було знищено.

В свою чергу і підстави для розбирання (знищення) будівлі № 17 - металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м., в розумінні положень чинного законодавства відсутні, що свідчить про те, Договір в частині компенсацій вартості такого майна фактично не може бути виконаний, оскільки необхідною підставою для проведення компенсації є фізичне знищення такого майна внаслідок будівництва автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ», проте на даний час така дорога вже збудована.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що Договір на даний час припинив свою дію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Отже, з припиненням Договору, останній, як правова підстава для перебування у відповідача грошей, припинився.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що, оскільки власником спірного об`єкту нерухомості є Міністерство оборони України, а , кошти, які були перераховані за платіжним дорученням № 26 від 16.09.2011 в якості компенсації вартості нерухомого військового майна, яке підпадало під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги, було спрямовано на підготовку військових об`єктів до зимової експлуатації та виконання заходів з енергозбереження об`єктів Міністерства оборони України, останнє слід залучити до участі у справі, оскільки вказана особа не є ані стороною Договору, ані отримувачем спірних коштів.

Також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і те, що Київська міська рада не є стороною Договору і не виступала платником коштів за умовами такого договору. Колегія суддів зазначає про те, що будівництво спірної автомобільної дороги проводилось за рахунок коштів бюджету м. Києва, розпорядником яких є саме позивач, а відтак спірні кошти мають бути повернуті саме до бюджету м. Києва, що і відбулось за наслідком розгляду позовних вимог у цій справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 801 726,00 грн., сплачених на виконання умов укладеного між відповідачем та третьою особою договору щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № 268 Київському КЕ, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва від 01.05.2011 з подальшим перерахуванням до бюджету міста Києва. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/7538/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7538/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 19.11.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Г.П. Коробенко