Постанова

від 13.11.2024 по справі 924/471/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 924/471/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Мельничук Л.О.

позивача: не з"явився

відповідача: Матущак А.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 (суддя Кочергіна В.О., м. Хмельницький, повний текст складено 17.09.2024)

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради м. Луцьк

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" м. Хмельницький

про стягнення 1275158,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" про стягнення 1275158,40 грн. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 позов задоволений. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" на користь Луцької міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади грошові кошти у сумі 1275158,40 грн. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" на користь Волинської обласної прокуратури 15301,90 витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вест" звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення Господарського суду у справі №924/471/24 від 05.09.2024 повністю і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні неправильно застосував норми матеріального права, що проявляється, серед іншого, у застосуванні ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 3 пункту 13 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 №132-IX, який набрав чинності з 01 січня 2020 року, було виключено статтю 40 у Законі Україні «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI. Суд першої інстанції не врахував та не надав належну правову оцінку тому, що будівництво здійснювалося після 01 січня 2021 року. У зв`язку зі змінами законодавства у кошториси будівництва з 01.01.2021 не включалися кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, а тому вони і не сплачувалися пайовиками. Тобто, фактичні будівельні роботи розпочалися після набрання чинності Закону України №132-IX. Перші будівельні роботи по черзі №3 фактично були розпочаті у 2021 році, а отже обов`язок у відповідача зі сплати пайового внеску в силу Закону України №132-IX від 20 вересня 2019 року та його повернення на підставі ст. 1212 ЦК України не виникав.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що посилання на ч.1 ст.1212 ЦК України є безпідставним, бо кооператив не зберігає у себе за рахунок Луцької міської ради кошти на розвиток інфраструктури, оскільки ніколи не отримував їх від пайовиків, за рахунок коштів яких будувався будинок.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з ОК «ЖБК «Вест» на користь Луцької міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади грошові кошти у сумі 1 275 158,40 грн. Обов`язок замовників будівництва сплачувати кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, який ґрунтувався на абзаці другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, існував до 01 січня 2021 року. Саме з цієї дати позивач міг довідатися про порушення права на отримання Луцькою міською радою коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Ухвалою суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест"на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.24 р. у справі №924/471/24 та розгляд апеляційної скарги призначено на 13.11.2024.

25 жовтня 2024 року заступником керівника Луцької окружної прокуратури сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу в якій прокурор просить суд подану представником відповідача апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати рішення Господарського суду у справі №924/471/24 від 05.09.2024 повністю і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 13.11.2024 прокурор заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 без змін.

В судове засідання 13.11.2024 Луцька міська рада своїх представників не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Луцької міської ради.

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора та в судовому засіданні 28.11.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 21.02.2019 ІУ113190522008 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Вест" здійснено будівництво об`єкта:"Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку".

Згідно з інформаційної виписки з реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва по об`єкту "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку" Коригування. Замовник - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вест" (м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, будинок 2/1А, офіс 230). У розділі "Основна інформація" вказано дозвільний документ на виконання будівельних робіт - ІУ113190522008, дата реєстрації в ЄДЕССБ 21.02.2019 (а.с. 27-35).

27 червня 2022 року Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АС01:2474-6027-5015-0484 зареєстровано акт про готовність об`єкта "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку" до експлуатації. Коригування. Будинок №3 по ГП черги - 3 чергами, черга №3, вид будівництва - нове будівництво; Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - "Будинки багатоквартирні масової забудови" (а.с.36-45).

У розділі 5 Акту, зазначено, що роботи виконано у строк: початок робіт: лютий 2019 року, закінчення робіт: червень 2022 року.

Згідно з розділом 4 Акту, документ, що дає право на виконання будівельних робіт - виданий відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Луцької міської ради - ІУ113190522008 від 21.02.2019.

Відповідно до розділу 6.6 Акту, загальна площа квартир за результатами інвентаризації 4144.7 кв.м.

Згідно п.12 Акту, пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX).

Згідно з інформацією розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 18 липня 2022 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" видано сертифікат №ІУ 123220712238, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації - "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку" Коригування. Будинок №3 по ГП. Основні показники об`єкта: Будинок №3 по ГП, загальна площа квартир 4144,7кв.м. (а.с.29-20).

На час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку відповідного будівництва частина 2статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті,зобов`язаний взяти участьустворенніірозвитку інженерно-транспортноїтасоціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На момент прийняття в експлуатацію об`єкта відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі Закон №132-ІХ).

Законодавець під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін. Так, зокрема, якщо станом на 01.01.2020 об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX. Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію сплатити пайовий внесок. Проте, зважаючи на норми абз. 2 п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, розмір пайової участі, який підлягає сплаті до місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади складає 1275158,4 грн (4144,7 квадратних метрів х 15383 грн = 63757920,1 грн; 63757920,1 грн х 2% = 1275158,4 гривні), відповідач не сплатив.

Таким чином, прокурор зазначає, що невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення його в експлуатацію надає право позивачу настягненняцих коштів у відповідності дост. 1212 ЦК України.

Листом від 03.04.2024 №53-2868вих24 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури звернувся до Луцької міської ради з проханням у строк, не пізніше 12.04.2024 надати до окружної прокуратури інформацію з приводу надходження до бюджету Луцької територіальної громади коштів - пайової участі від замовників будівництва, зазначених у листі об`єктів, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (а.с.16-18).

У відповідь, листом від 11.04.2024 Виконавчий комітет Луцької міської ради повідомив заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури про те, що звернення про укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька і надходження до бюджету Луцької міської територіальної громади коштів пайової участі на спірний об`єкт будівництва від замовника будівництва не надходили. Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту на об`єкти будівництва за класом наслідків СС3, видала Державна інспекція архітектури та містобудування України. Відповідно інформація про сплату пайової участі повинна була зазначатися у сертифікаті про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (пп. 6, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 20.09.2019 № 132-IX). Луцька міська рада не володіє вищезазначеною інформацією, відповідно заходи щодо стягнення коштів пайової участі не вживались. Орієнтовні розрахунки пайової участі щодо кожного із об`єктів будівництва, проведено з урахуванням норм Закону України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" із зазначенням розрахунку ОК "ЖБК "Вест" (а.с.47-48).

Листом від 16.04.2024 №53-3365вих24 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури звернувся до Луцької міської ради з проханням у строк, не пізніше 24.04.2024 надати до окружної прокуратури витребувану листом від 03.04.2024 інформацію та повідомити про вжиті та заплановані Луцькою міською радою заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення з об`єктів господарювання до місцевого бюджету безпідставно збережених грошових коштів - пайової участі (при цьому, у разі невжиття таких заходів - повідомити про причини) (а.с.21-22).

У відповідь, листом від 23.04.2024 Виконавчий комітет Луцької міської ради повідомив заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури, що у листі від 11.04.2024 № 1.1-9/1653/2024 зазначено, що замовники будівництва не звертались до органу місцевого самоврядування щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, відповідно, кошти до бюджету територіальної громади не надходили. На об`єкти будівництва, віднесені до класу наслідків СС3, сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів видала Державна інспекція архітектури та містобудування України. Відповідно інформація щодо сплати пайової участі повинна була зазначатися у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (пп. 6, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 20.09.2019 №132-IX). Луцька міська рада не володіє вищезазначеною інформацією, відповідно заходи щодо стягнення коштів пайової участі не вживались. У попередньому листі виконавчий комітет Луцької міської ради надав орієнтовні розрахунки пайової участі щодо кожного із об`єктів будівництва, проведені з урахуванням норм Закону України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та рішення Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85 "Про затвердження у новій редакції Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька", яке є нормативно-правовим актом та обов`язковим до виконання на відповідній території (а.с.25).

Листом від 25.04.2024 №53-3708вих24 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури повідомив Луцьку міську раду про ініціювання звернення до Господарського суду із позовом в інтересах держави, в особі Луцької міської ради про стягнення з ОК "ЖБК "Вест" до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів пайової участі (а.с.49).

В матеріалах справи наявний експертний звіт ТОВ "Експертиза МВК" №19152 щодо розгляду проектної документації по проекту від "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку", затверджений заступником генерального директора Калашніковою Н.А. 21.01.2019 (а.с.114-115); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2021 року від 01.02.2021, відповідно до якої вартість будівельних робіт підрядника по будові становить 176971,40грн. (а.с. 113); Акт виконаних робіт (надання послуг) №6 від 26.02.2021 (Підрядник ТОВ "Міліуса", Замовник ОК "ЖБК "Вест") (а.с.117); Перелік виконаних робіт (надання послуг) до акту №1 від 26.02.2021 (а.с.117 на звороті); Акт №01/02/21-1 прийому-передачі матеріалів від 01.02.2021 (а.с.118); Звіт про використання матеріалів за лютий 2021 року (а.с.118 на звороті); Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2021 року (а.с. 128-129); Статут Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" 2020 рік, затверджений протоколом №2 загальних зборів членів ОК "ЖБК "Вест" від 11.02.2020 (а.с.119-123).

За змістом ч. ч. 3, 4ст. 53 ГПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до судупрокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23цього Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положеньст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

До таких висновків дійшовВерховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у його постановах від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

У постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на зверненняпрокуроратакі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати зверненняпрокуроранеобґрунтованим.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Луцької міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Луцька міська рада.

Відповідно до частини 1статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні). Згідно зістаттею 145 Конституції Україниправа місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. п. 4-1 ч. 1ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Крім цього, порушення у діях відповідача можуть призвести до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші - ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території міста Луцька.

Луцька окружнапрокуратура Волинської області, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», поінформувала Луцьку міську раду про існування означених порушень інтересів держави (листи від 03.04.2024 №53- 2868вих-24 та від 16.04.2024 №53-3365вих-24).

Прокурор зазначав, що позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення із відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, зазначено, що сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим упрокуроравиникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Також у пункті 81постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18зроблено висновок, згідно якого прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на зверненняпрокуроратакі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати зверненняпрокуроранеобґрунтованим.

На виконання вимогст. 23 Закону України "Про прокуратуру"Луцькою окружною прокуратурою Волинської області повідомлено позивача, зокрема, про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову (лист від 25.04.2024 №53-3708вих-24).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором було дотримано порядок, передбаченийстаттею 23 Закону України "Про прокуратуру"при поданні даного позову до суду.

Щодо позовних вимог Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" про стягнення 1275158,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зстатей 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначеніЗаконом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI(далі -Закон №3038-VI).

Відповідно достатті 1 Закону №3038-VIзамовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першоюстатті 2 цього Законувказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем 21.02.2019 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ113190522008, а 18.07.2022 - сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Приписамистатті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI(в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цьогоЗакону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті,зобов`язаний взяти участьустворенніірозвитку інженерно-транспортноїтасоціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятоюстатті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

01 січня 2020 року набули чинності нормиЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX(далі -Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключеностаттю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістомЗакону №132-IXта прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону №3038-VI(в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другоюстатті 331 ЦК Українизабудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положеннястатті 40 Закону №3038-VIпісля втрати нею чинності.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі №643/21744/19, також зауважила, що:

"- з 1 січня 2020 року скасовано діюстатті 40 Закону №3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 04.02.2021 у справі №904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду нормистатті 40 Закону №3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас упостановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №922/267/20та від 23.03.2021 у справі №904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності нормистатті 40 Закону №3038-VIще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування."

Нормамистатті 40 Закону №3038-VIбуло визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною дев`ятоюстатті 40 Закону N 3038-VIбуло передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно доЗакону №132-IXстаттю 40 Закону №3038-VIбуло виключено з 1 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цьогостаттею 40 Закону №3038-VIобов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін доЗакону N 3038-VI(шляхом виключеннястатті 40 вказаного Законуна підставіЗакону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Колегія суддів зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннямиЗакону №132-IXпорядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тобто, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

З матеріалів справи вбачається, що між Луцькою міською радою та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету, в тому числі на виконання вимогЗакону №132-IX, відповідачем не сплачувалися (натомість, у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав норми пункту 13розділу І Закону №132-IX).

В період із 21.02.2019 по 24.06.2022 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Вест", згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 21.02.2019 №ІУ 113190522008, було здійснено будівництво об`єкта: "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку" Коригування. Будинок №3 по ГП.

Згідно Акту готовності об`єкта до експлуатації від 27.06.2022, найменування закінченого будівництвом об`єкта згідно з проектом: "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку" Коригування. Будинок №3 по ГП (3 чергами, черга №3) будівельні роботи виконано у строк: початок робіт: лютий 2019 року, закінчення робіт: червень 2022 року.

Таким чином, враховуючи, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт будівництво об`єкта розпочалося в лютому місяці 2019 року, тобто до набрання чинності як Законом №132-ІХ в цілому (17.10.2019), так і до набрання чинності його окремої частини - п. 13 р. І (01.01.2020), відповідач зобов`язаний був у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 звернутися до Міськради із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта та очікувати від Міськради відповідного розрахунку та примірника договору, чого як вбачається з матеріалів справи відповідач не зробив, відповідно порушив норму ст. 40 Закону № 3038-VI щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об`єкта і до 01.01.2020 була чинною.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у лютому 2019 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, відповідач до Луцької міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся.

У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннямиЗакону №132-IXобов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставістатті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та вірно врахована судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також звертається до висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21 про те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 р. та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020 р., але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 р. з метою уникнення сплати пайової участі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва в строк до 10.01.2020 і до введення об`єкта в експлуатацію влітку 2022 року (18.07.2022) сплатити пайові внески.

Твердження відповідача про те, що обов`язок у нього зі сплати пайового внеску в силу Закону України №132-IX від 20 вересня 2019 року та його повернення на підставі ст. 1212 ЦК України не виникав, оскільки перші будівельні роботи по черзі №3 фактично були розпочаті у 2021 році, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як, відповідно до наявного в матеріалах справи Акту готовності об`єкта до експлуатації від 27.06.2022, будівництво об`єкту розпочато у лютому 2019 року, а завершено у червні 2022 року, тобто відповідач самостійно вказав початок будівництва в Акті.

При цьому, судова колегія вважає, що вищенаведене спростовує також твердження відповідача про те, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату коштів пайової участі, оскільки як вже було вказано вище, у даному випадку будівництво об`єкту розпочате у 2019 році, а тому згідно з абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором доведено обов`язок відповідача, як замовника будівництва здійснити оплату пайової участі щодо об`єкта будівництва у 2020 році до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до частини 1статті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, колегія суддів зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставістатті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також упостановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Щодо визначення розміру даної пайової участі колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві розрахунок розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта, проведено на підставі Закону №132-ІХ, сертифікату готовності об`єкту до експлуатації від 18.07.2022 №IУ123220712238 та затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022р. №53 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (термін наказу дії з 17.02.2022 по 23.11.2022, тобто показники діяли на дату прийняття об`єкту в експлуатацію - 18.07.2022).

Згідно даних сертифікату від 18.07.2022 №IY123220712238 загальна площа квартир об`єкта будівництва становить 4144,7кв.м.

Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 №53 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Волинської області становить 15383грн.

В абзаці другому пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Отже, для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі. А відтак, зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу тобто з врахування спорудження саме житлової площі.

Зазначене відповідає положенням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 №53, яким затверджено саме показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, при чому опосередковуючим чинником для житлових будинків є саме площа квартир.

Отже, пайова участь при зведені об`єкта Будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення (ІІІ черга) по вул. Стрілецька, б.6, в м.Луцьк), що повинна бути сплачена відповідачем, має становити: 1275158,40грн (4144,7кв.м.*15383грн=63757920,10грн) (63757920,10грн *2% = 1275158,40грн), де: 4144,7кв.м. загальна площа квартир, м2 (відповідно до даних сертифікату ІУ123220712238); 15383 грн. - вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), грн. (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 №53); 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (п. п. 2 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні).

Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, складає 1275158,40 грн.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано свій обов`язок зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовпрокурорапідлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь Луцької міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 1275158,40 грн.

Щодо заяви відповідача у відзиві на позов від 05.08.2024 про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зст. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 3, 4ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1статті 261 Цивільного кодексу Українивстановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був зобов`язаний перерахувати до бюджету міста Луцька кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) в сумі 1275158,40 грн. до прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку", а саме до 18.07.2022, оскільки дата видачі сертифікату готовності об`єкта до експлуатації №IY123220712238 - 18.07.2022 в силу приписів ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Зі спливом вказаного строку відповідач вважається таким, що порушив зазначений обов`язок.

Відповідно дост. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором 14.05.2024 сформовано та подано через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції позовну заяву у даній справі, що в свою чергу виключає можливість застосування спливу позовної давності за заявою відповідача.

При цьому, колегія суддів відзначає, щопостановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину продовжуваласьПостановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020 та№956 від 13.10.2020.

09 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленогопостановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30.03.2020 р. було доповненоРозділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українипунктом 12 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.". Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Такожуказом Президента України №64/2022 від 24.02.2022введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Згідно з п. 19Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Україниу період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, оскільки строки, визначеністаттею 257 ЦК України, були продовжені з 02.04.2020, строк позовної давності за вимогою про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" 1275158,40 грн. не закінчився, а тому підстави для його застосування та відмови в задоволенні позову відсутні.

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно пункту 1 частини першоїстатті 275 ГПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 276 Господарського процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядкуст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/471/24 без змін.

2. Справу №924/471/24 повернути Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.