Постанова

від 12.11.2024 по справі 924/509/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа №924/509/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2024 (суддя Яроцький А.М., повний текст рішення складено 04.09.2024)

за позовом Заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ФОРЕСТ-3"

про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю:

прокурора - Гарбарук В.А.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

представника третьої особи - Смішна І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2024 позов задоволено. Розірвано договір оренди землі №2/01 від 02.07.2014 та зобов`язано ТОВ "Золота середина" повернути територіальній громаді м.Хмельницького в особі Хмельницької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:17:001:0028, загальною площею 1,3 га. Стягнуто з ТОВ "Золота середина" на користь Хмельницької обласної прокуратури 6056,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, із врахуванням інформації Головного управління ДПС у Хмельницькій області, викладеної у листах від 12.04.2024 та від 14.05.2024, а також рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №560/3245/20, вказав, що сплата відповідачем орендної плати за оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:17:001:0028) в неповному обсязі починаючи з 01.01.2019 свідчить про систематичну несплату ТОВ "Золота середина" орендної плати за договором оренди землі №2/01 від 02.07.2014 та неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору.

Враховуючи ст.651 ЦК України, ст.24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", а також п.9, 11 договору, приймаючи до уваги встановлений судом факт систематичної несплати (сплати в неповному обсязі) відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт, зокрема, вказує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача - Хмельницької міської ради як сторони за договором, жодного разу не заслухавши його позицію щодо поданого позову, що свідчить про неповноту судового розгляду, порушення принципу справедливості, неупередженості та основних засад господарського судочинства (ч.3 ст. 2 ГПК України).

Вважає, що прокурор у позовній заяві не навів достатньо підстав для представництва інтересів держави, не обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, а також не дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у приєднанні додаткових доказів до матеріалів справи, серед таких доказів, зокрема, докази існування договірних відносин з іншою юридичною особою, а саме договір генерального підряду на капітальне будівництво №1/9Д від 10.09.2020 укладений між ТОВ "Золота середина" (замовник) та ТОВ "Будівельна група "Авіла" (генпідрядник), згідно якого генпідрядник серед іншого зобов`язувався фінансувати чергові платежі за оренду наданої земельної ділянки.

Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції проігнорував отримання відповідачем дозвільних документів та початок ним будівництва на спірній земельній ділянці, а також те, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва (багатоповерховий багатоквартирний будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення площею 676 кв.м, що знаходиться по вул.Лісогринівецькій, будинок 18 у м. Хмельницькому), який належить на праві власності ТОВ "Золота середина".

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що підставою пред`явлення вказаного позову до суду стало порушення відповідачем вимог земельного законодавства та істотних умов договору оренди землі, які полягали у систематичній несплаті орендних платежів, що є підставою для розірвання такого договору. При цьому, підстави представництва прокурором інтересів територіальної громади в суді обґрунтовані бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

Щодо відмови судом у приєднанні доказів, наданих відповідачем, зазначає, що оскільки докази подавалися представником відповідача на стадії розгляду позову по суті та без обґрунтування неможливості їх подання у визначений законом та судом строк з причин, що не залежали від неї, судом правомірно відмовлено у їх прийнятті.

Також прокурор зауважує, що наявність на спірній земельній ділянці зареєстрованого об`єкта незавершеного будівництва спростовується висновком щодо необхідності застосування представницьких повноважень, погодженого 27.06.2024 керівником Окружної прокуратури міста Хмельницького, а також копією протоколу обшуку (фактично огляду) від 26.03.2024, проведеного на цій земельній ділянці, за наслідками якого не встановлено наявність фундаменту, паль або інших частин незавершеного будівництва.

З огляду на викладене, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2024 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування, передбачені ст.277 ПІК України, відсутні, а доводи представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та хибними, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, Хмельницька міська рада, також подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого в повній мірі погоджується з позицією заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, викладеною у його відзиві, з приводу того, що апеляційна скарга відповідача не містить підстав, для скасування судового рішення, передбачених ст. 277 ГПК України.

Вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області є законним та обґрунтованим, натомість апеляційна скарга - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, вірно надав оцінку наявним доказам, з огляду на що прийняв законне рішення.

01.11.2024 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від третьої особи, ОСББ "Форест-3", у якому вважає, що при звернені до суду прокурором повністю було обґрунтовано підстави звернення до суду, а також дотримано процедуру, необхідну для звернення з відповідним позовом до суду. Вказане належним чином досліджено судом першої інстанції та відображено ним у винесеному рішенні.

Доводи апелянта про відмову йому у прийнятті додаткових доказів, а саме доказів існування договірних відносин з іншою юридичною особою (договір генерального підряду на капітальне будівництво №1/9Д від 10.09.2020, згідно якого генпідрядник серед іншого зобов`язувався фінансувати чергові платежі за оренду наданої земельної ділянки) вважає безпідставним, оскільки договір оренди землі укладено між відповідачем та Хмельницькою міською радою, і саме відповідач взяв на себе зобов`язання по оплаті за оренду земельної ділянки.

Звертає увагу, що підставами позову прокурора є систематичне порушення відповідачем умов договору, а саме систематична несплата орендної плати, однак відповідач з вказаних обставин не зазначив жодного заперечення та обґрунтування, а тому всі доводи апеляційної скарги є неналежними, безпідставними та не стосуються підстав позову, не спростовують доводів позовної заяви та висновків суду першої інстанції.

Третя особа просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Золота середина", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2024 року - без змін.

У судове засідання, що відбулося 12.11.2024 року, позивач та відповідач не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді апеляційної інстанції (т.2, а.с.34, 36). Позивач про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з раптовою хворобою представника на вірусну інфекцію. Однак, будь-яких доказів у підтвердження вказаних обставин до клопотання не додано.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи наведене, зважаючи, що в порушення приписів ст.74, 76-77 ГПК України, апелянтом не наведено та не подано жодного доказу на підтвердження обставин вказаних у клопотанні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правові позиції сторін викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, і про їх зміну сторони будь-яких заяв або клопотань не подавали, суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2014 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Золота середина" (орендар) укладено договір оренди землі №2/01 (т.2, а.с.78-79), згідно п.1, 5 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 13000 кв.м. (кадастровий номер 6810100000:17:001:0028) на підставі рішення тридцять сьомої сесії міської ради від 30.04.2014 №65 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Лісогринівецькій, 18. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1902 049,00 грн.

Пунктом 8 сторонами сторони погодили, що договір укладено на 3 (три) роки до 30.04.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Відповідно до п. 9, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 ЗУ "Про оренду землі" та розмірі 63 853,74 грн. в рік, що становить 3 (три) відсотки під житлові будинки, 6 (шість) відсотків під офісні приміщення, 8 (вісім) відсотків під торгові приміщення від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рахунок вказаний у договорі. Орендна плата вноситься не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним.

Земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво ІІ-ї та ІІІ-ї черги 101-ти поверхового 2-х секційного 204-х квартирного житлового будинку з вбудованими офісно-торговими приміщеннями. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (п. 15, 16 договору).

У відповідності до п.28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря в тому числі використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати.

За змістом п.38, 39 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 04.07.2014, Хмельницька міська рада передала, а ТОВ "Золота середина" прийняло земельну ділянку.

Сторонами укладались додаткові угоди №220/02 від 19.08.2017, №303/02 від 23.08.2018, №27/02 від 05.02.2019, №225/02 від 25.05.2021 про поновлення дії договору оренди землі №2/01 від 02.07.2014 на нові строки, а також щодо розміру орендної плати.

Відповідно до додаткової угоди №225/02 від 25.05.2021, п.9 договору викладено в наступній редакції: "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст.22 ЗУ "Про оренду землі" та розмірі 363350,95 грн в рік, що становить 8 (вісім) відсотків під торгові приміщення, 6 (шість) відсотків під офісні приміщення, 3 (три) відсотки під житлові будинки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

У відповідності до інформації Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 14.05.2024 станом на 14.05.2024 згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС "Податковий блок" за ТОВ "Золота середина" по орендній платі обліковується податковий борг в сумі 942746,54 грн.

Прокурор, вказуючи, що тривалий час до місцевого бюджету орендна плата за користування земельною ділянкою (к.н. 6810100000:17:001:0028) не надходить, а відтак має місце систематичне невиконання ТОВ "Золота середина" умов договору в частині сплати орендної плати, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 21.03.2024 та 12.04.2024 Окружна прокуратура міста Хмельницького з метою захисту інтересів держави повідомила Хмельницьку міську раду про виявлені порушення, просила повідомити чи вживались радою заходи з метою поновлення інтересів територіальної громади, в тому числі у судовому порядку щодо розірвання договору оренди землі №2/01 від 02.07.2014, та чи будуть вживатись такі заходи у подальшому.

У відповідь на вказані листи, 27.03.2024, 18.04.2024 Хмельницька міська рада повідомила, що радою не вживались заходи щодо звернення до суду у зв`язку з відсутністю належних доказів на підтвердження зазначеного, а також те, що договір оренди землі №2/01 від 02.07.2014 з додатковими угодами вилучено на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 25.10.2019 №686/1518/19.

Із метою здійснення представництва інтересів держави у суді, 26.04.2024 Окружною прокуратурою міста Хмельницького у порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Хмельницьку міську раду про намір звернутися із відповідним позовом до суду.

Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Хмельницької міської ради про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, що фактично свідчить про усунення міської ради від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, а також зважаючи на відсутність заперечення уповноваженого органу на повідомлення про намір здійснювати представництво, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду. Вказане спростовує доводи апеляційної скарги щодо безпідставності звернення прокурора з даним позовом в інтересах Хмельницької міської ради.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.626 ЦУ України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.525, 526, 629 ЦК України і ст.193 Господарський кодекс України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди землі №2/01 від 02.07.2014 року, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

Частиною 1 ст.93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), як кореспондується з ст.1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. "в" ч.1 ст.96 ЗК України).

Частиною 1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно п. 9 договору (в редакції додаткової угоди №225/02 від 25.05.2021) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до ст. 22 ЗУ "Про оренду землі" та розмірі 363350,95 грн в рік, що становить 8 (вісім) відсотків під торгові приміщення, 6 (шість) відсотків під офісні приміщення, 3 (три) відсотки під житлові будинки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним (п. 11 договору).

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди згідно з п. "д" ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21.

У п.38, 39 договору сторонами узгоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 та ч.2 ст.651 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України.

Водночас, застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч.1 ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст.651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Хмельницькій області (листи 12.04.2024 та від 14.05.2024 т.1, а.с.43, 101) станом на 11.04.2024 за ТОВ "Золота середина" по орендній платі за землю (в т.ч. за земельну ділянку к.н. 6810100000:17:001:0028) з юридичних осіб обліковується податковий борг в сумі 900557,82 грн, який виник за рахунок несвоєчасної сплати поточних зобов`язань, а станом 14.05.2024 - 942 746,54 грн.

Крім того, згідно з листом від 27.03.2024 (т.1, а.с.23) Хмельницька міська рада повідомила, що за 2019-2020 роки та 2024 рік сплата орендної плати від ТОВ "Золота середина" відсутня згідно інформації, наданої фінансовим управлінням Хмельницької міської ради (т.1, а.с.24).

Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в спростування інформації щодо несвоєчасної сплати орендних платежів та наявності заборгованості по орендній платі, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Водночас, судом враховується, що відповідач і сам підтверджує наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, однак стверджує про її погашення, не долучаючи при цьому будь-яких документів у підтвердження вказаних обставин.

Колегія суддів вважає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

Доводи апелянта про існування договірних відносин з іншою юридичною особою, а саме договір генерального підряду на капітальне будівництво №1/9Д від 10.09.2020, укладений між ТОВ "Золота середина" (замовник) та ТОВ "Будівельна група "Авіла" (генпідрядник), згідно з умовами якого генпідрядник серед іншого зобов`язувався фінансувати чергові платежі за оренду наданої земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки договір оренди землі укладено між ТОВ "Золота середина" та Хмельницькою міською радою, а тому умови такого договору є обов`язковими саме для його сторін.

Окрім того, апеляційний суд також звертає увагу, що статтею 617 ЦК України передбачено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, і таке порушення є систематичним та триваючим, оскільки орендарем порушено таке зобов`язання неодноразово з 2019 року. Сплата орендної плати під час розгляду справи не нівелює обставин щодо систематичного порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині сплати орендної плати.

Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором, у тому числі у строки та розмірі погодженому сторонами. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, що свідчить про систематичне порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати, колегія суддів дійшла висновку про істотність допущених орендарем порушень умов договору оренди як підстави його розірвання у відповідності до ч.2 ст.651 ЦК України.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 21 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи обґрунтованість вимог прокуратури про розірвання договору, позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Золота середина" повернути територіальній громаді в особі Хмельницької міської ради земельну ділянку з к.н.6810100000:17:001:0028 загальною площею 13000 кв.м. (1,3 га), яка знаходиться у м.Хмельницькому по вул.Лісогринівецькій, 18, також підлягає до задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність на спірній земельній ділянці об`єкта незавершеного будівництва, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

За умовами п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво ІІ-ї та ІІІ-ї черги 10-ти поверхового 2-х секційного 204-х квартирного житлового будинку з вбудованими офісно-торговими приміщеннями.

Апеляційним судом встановлено, що на спірній земельній ділянці побудовано всі об`єкти, для яких було передано в оренду спірну земельну ділянку, а також введено їх в експлуатацію, що підтверджується відповідними деклараціями про готовність об`єктів до експлуатації (т.1, а.с.156-160, 167-169, 172-173), а також актом готовності об`єкта до експлуатації (т.1, а.с.170-171). Вказані будинки передано та прийнято в управління ОСББ "Форест-3".

Натомість, відповідач вказує, що 21.02.2024 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва - багатоповерховий багатоквартирний будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, площею забудови 676 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул., Лісогринівецька, буд. 18, к.н. 6810100000:17:001:0028.

При цьому, судом враховується, що 21.03.2024 розпочато кримінальне провадження №42024242260000009 за ч. 1 ст. 366 КК України, досудове розслідування у якому триває, яке стосується перевірки подання службовими особами ТОВ "Золота середина" до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради завідомо підроблених офіційних документів про наявність на території земельної ділянки №6810100000:17:001:0028 об`єкту незавершеного будівництва площею 676 м. кв., що нібито знаходиться по вул. Лісогринівецькій, 18 у м. Хмельницькому.

Згідно протоколу обшуку від 26.03.2024, здійсненого в межах кримінального провадження, на спірній земельній ділянці за результатами проведеного обшуку не виявлено фундаменту, паль або інших частин незавершеного будівництва (т.1, а.с.194-199).

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному протоколу обшуку як доказу в межах розгляду даної справи, враховує, що відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, 4 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (п.105 постанови ВП ВС від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18).

Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що протокол обшуку від 26.03.2024 є належним та допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження відсутності будь-яких частин незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці, що спростовує відповідні твердження апелянта.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо безпідставної відмови відповідачу у приєднанні додаткових доказів до матеріалів справи, оскільки апеляційним судом встановлено, що з урахуванням ч.3, 4 ст.80 ГПК України вказані докази подані відповідачем з порушенням встановленого законом і судом строку без обґрунтування поважності причин його пропуску, без клопотання про його поновлення, а тому обґрунтовано не прийняті господарським судом, що мало наслідком розгляд справи за наявними матеріалами у відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України.

Окрім того, посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, у зв`язку з розгляд справи за відсутності позивача, не приймаються апеляційним судом, оскільки згідно ст. 42 ГПК України, брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб є правом учасників справи, а не їх обов`язком.

Відтак, враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у суду були всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, суд дійшов правильного висновку про його вирішення за відсутності представника Хмельницької міської ради.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2024 у справі №924/509/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.