Постанова

від 20.11.2024 по справі 904/1060/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1060/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.

представники сторін:

від позивача: Сахнов Д.А. - представник

від відповідача: Муромцева О.Ф. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р.

( суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 01.07.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми

м. Суми

до

Акціонерного товариства Дніпровська теплоелектроцентраль

м. Кам`янське

про стягнення суми боргу в розмірі 2 419 959 грн та

3% річних в розмірі 9 435 грн 93 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Суми звернулось до Акціонерного товариства Дніпровська теплоелектроцентраль з позовом про стягнення суми боргу, в розмірі 2 419 959 грн. та 3% річних, в розмірі 9 435 грн. 93коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу, у розмірі 1 000 000 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Акціонерного товариства Дніпровська теплоелектроцентраль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" суму боргу, в розмірі 1 419 959 грн., 3% річних, в розмірі 9 435 грн. 93 коп., витрати зі сплати судового збору, в розмірі 17 152 грн. 74 коп.. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 9 місяців - до 19.03.2025 р..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Суми звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 9 місяців - до 19.03.2025 р. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи та відстрочено виконання рішення на 9 місяців - до 19.03.2025 р..

Водночас, на думку Скаржника, всупереч дотриманню балансу інтересів при вирішенні питання про відстрочку, судом першої інстанції не враховано, що стягувач, перш за все, є критично важливими підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, оскільки здійснює постачання універсальної послуги побутовим споживачам на території, що межує безпосередньо з кордоном рф. Також слід врахувати, невиконання та неналежне виконання зобов`язань споживачами та гарантованим покупцем суттєво впливає на відповідне функціонування ТОВ "ЕНЕРА СУМИ".

При цьому, Скаржник зазначає, що неповне та необ`єктивне дослідження судом обставин справи та доказів, на які посилався Позивач у справі вплинуло на з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін при наданні відстрочки виконання рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Акціонерного товариства Дніпровська теплоелектроцентраль надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що зміни в соціально-економічному становищі нашої держави внаслідок повномасштабного воєнного вторгнення російського агресора на територію нашої країни, вкрай негативно відобразились на господарській діяльності АТ Дніпровська ТЕЦ щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. При значному дефіциті генеруючих потужностей, при мораторії на підвищення тарифів, підприємство намагається вживати будь-які заходи задля недопущення техногенної катастрофи у місті, що може бути викликане відсутністю теплозабезпечення споживачів в опалювальний сезон. Для своєчасного початку опалювального сезону та задоволення потреб споживачів у якісному теплозабезпеченні житлового фонду правобережної частини міста, за для чого підприємством проводяться планові заходи щодо аварійно-відновлювальних ремонтних робіт, Відповідач вимушений був просити суд про відстрочку виконання рішення, оскільки вирішення даного питання має велике стратегічне значення для підприємства та для міста, адже АТ Дніпровська ТЕЦ є підприємством критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, до якого використовується режим покладених спеціальних обов`язків, оскільки забезпечує життєдіяльність міста Кам`янське в осінньо-зимовий період.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1060/24.

Матеріали справи № 904/1060/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.11.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» надійшла заява про його участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 р. судове засідання у справі № 904/1060/24, призначене на 20.11.2024р. о 14:30 год., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та всі наступні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 20.11.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.02.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» ( Постачальник ) та Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» ( Споживач ) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 42400025 відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 ( далі НКРЕКП ).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору від 01.02.2023 р. Постачальник зобов`язується поставити електричну енергію відповідно ДК 021:2015 09310000-5 (електрична енергія на транспортування теплової енергії власними тепловими мережами та на власні потреби АТ "Дніпровська ТЕЦ") Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а споживач зобов`язується оплатити вартість використаної ( поставленої ) електричної енергії, в порядку та на умовах, передбачених цим договором ( далі товар ).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Додатковою угодою № 5 від 22.12.2023 р. до договору від 01.02.2023 р. сторони дійшли згоди - збільшити ціну за одиницю товару на 2,46% без збільшення загальної суми договору та встановити нову ціну за 1кВт*год на рівні: з 12.12.2023 р. - 6,015942 грн/кВи8год (з ПДВ); викласти в новій редакції пункти 2.4 та 5.1 договору; встановити, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 12.12.2023 р..

Пунктом 2.4 договору від 01.02.2023 р. ( в редакції додаткової угоди № 5 від 22.12.2023 р.) визначено, що загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 3873703,83кВт*год, в тому числі: Лютий - Березень 2023 року - 1298479кВт*год; Квітень - Червень 2023 року - 362569кВт*год; Липень - по 10 серпня 2023 року (включно) - 122983кВт*год; 11 серпня 2023 року - 10 листопада 2023року (включно) - 508371кВт*год; 11 листопада 2023 року - 11 грудень 2023року - 647690кВт*год; 12 грудня 2023 року - 31 грудня 2023року - 933611,83кВт*год.

Відповідно до пункту 2.5 договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені Споживачем, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача, про що споживач в письмовій формі повідомляє Постачальника.

В пункті 3.1 договору визначено, що початком строку (періоду) постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Постачання електричної енергії за договором здійснюється до 31.12.2023 р. включно.

Згідно з пунктом 5.1 договору від 01.02.2023 р. ( в редакції додаткової угоди № 5 від 22.12.2023 р. ): ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,75 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,75 коп, разом з ПДВ 4,50 грн - з 01 лютого 2023 року; ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,79997 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,759994 коп, разом з ПДВ 4,559964 грн - з 01 квітня 2023 року; ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,85482 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,770964 коп разом з ПДВ 4,625784 грн - з 01 липня 2023 року по 10 серпня 2023 poкy (включно); ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 4,690511 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,938102 коп, разом з ПДВ 5,628613 грн - з 11 серпня 2023 року; ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 4,904566 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,980913 коп, разом з ПДВ 5,885479 грн - з 11 листопада 2023 року; ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 5,013285 грн без ПДВ, крім того ПДВ 1,002657коп, разом з ПДВ 6,015942 грн - з 12 листопада 2023 року.

Відповідно до пунктів 5.2 - 5.8 договору загальна вартість цього договору ( ціна договору) не перевищить 16 962 744 грн 97 коп, крім того ПДВ 3 392 549 грн, разом з ПДВ 20 355 293 грн 97 коп.

Загальна вартість договору складається з суми всіх вартостей фактично поставлених (спожитих) обсягів електричної енергії споживачу протягом всього періоду постачання. Вартість фактично поставлених (спожитих) обсягів електричної енергії споживачу за місяць дорівнює добутку ціни за 1 кВт*год електричної енергії та фактично поставленого (спожитого) обсягу електричної енергії за такий місяць, що визначений в акті приймання-передачі електричної енергії, підписаному сторонами.

Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування комерційного обліку, тощо. Вказані послуги оплачуються ОСР споживачем самостійно.

Обсяг споживання електричної енергії по об`єктам споживання Споживача визначається на підставі даних показників приладів обліку. На підставі чого Постачальник надає підписаний в двох примірниках акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`ять) робочих днів з дати його отримання або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Один примірник підписаного акту повертається Постачальнику.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Щомісячний плановий платіж до 10 числа розрахункового місяця 50% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ. Розрахунок за спожиту у поточному розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється Споживачем протягом 7-ми робочих днів з моменту завершення поточного розрахункового періоду на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Датою виконання зобов`язань споживача щодо оплати за електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів.

Пунктом 15.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині поставки електричної енергії до 31.12.2023 р. ( включно ), а в частині розрахунків за неї - до повного їх здійснення.

Згідно з пунктом 16.1. невід`ємною частиною цього договору є: додаток № 1 Заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; додаток № 1.1. Місце поставки ( Перелік та адреси об`єктів ).

Відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору від 01.02.2023 р. Позивач поставив електричну енергію, а Відповідач її спожив, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії № 1622993-2312-1 від 31.12.2023 р. на суму 3 919 959 грн.

На підставі акту прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії № 1622993-2312-1 від 31.12.2023 р. Позивач виставив відповідачу рахунок за грудень 2023 № 1622993-2312-1 від 31.12.2023 р. на суму 3 919 959грн.

Позивач зазначив, що Відповідачем вартість поставленої енергії була сплачена частково у розмірі 1 500 000 грн.

Звертаючись з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 2 419 959 грн, Позивач стверджував про несплату Відповідачем вартості спожитої електричної енергії за актом прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії № 1622993-2312-1 від 31.12.2023 р. на суму 3 919 959 грн.

Між сторонами відсутній спір щодо обсягів та вартості спожитої відповідачем електричної енергії. Відповідач не оспорював існування суми боргу в розмірі 2 419 959 грн з оплати спожитої електричної енергії за актом прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії № 1622993-2312-1 від 31.12.2023 р. на суму 3 919 959 грн.

Після відкриття провадження у справі ( 18.03.2024 р. ) платіжною інструкцією № 495 від 26.03.2024 р. Відповідач сплатив частину суми боргу в розмірі 1 000 000 грн.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач просив суд: закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 1 000 000 грн; зменшити розмір 3% річних з нарахованої суми в розмірі 9 435 грн 93 коп на 90%; відстрочити виконання судового рішення у справі на один рік з моменту набрання цим рішенням законної сили. Відповідач вказував про часткову сплату суми боргу платіжною інструкцією № 495 від 26.03.2024 р. на суму 1 000 000 грн. Також, Відповідач зазначив, що на підставі рішення Кам`янської міської ради № 2009-44/УП від 09.07.2020 р. є постачальником послуг централізованого теплопостачання в правобережній частині м. Кам`янське. Джерелом коштів підприємства є оплата споживачами послуг з теплопостачання. Підставами невиконання грошових зобов`язань перед Позивачем стали об`єктивні обставини, що не залежать від волі підприємства. Введення воєнного стану в Україні значно вплинуло на розрахунки споживачів за послуги теплопостачання. Це унеможливлює своєчасне виконання зобов`язань підприємства. Відповідачем як об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, що має стратегічне значення, вживаються всі можливі заходи задля погашення боргу.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення суми боргу, у розмірі 1 000 000 грн. - закрито, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Акціонерного товариства Дніпровська теплоелектроцентраль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" суму боргу, в розмірі 1 419 959 грн., 3% річних, в розмірі 9 435 грн. 93 коп., витрати зі сплати судового збору, в розмірі 17 152 грн. 74 коп.. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 9 місяців - до 19.03.2025 р..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що Позивач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині, відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 9 місяців, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у вказаних межах.

Ст. 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, Відповідач посилався на те, що карантин та запроваджені протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України значно відобразилось на стані розрахунків споживачів за послуги теплопостачання, який залишається незадовільним, та унеможливлює своєчасне виконання сплати кредиторських зобов`язань. Відповідач є виробником та постачальником теплової енергії, є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Підприємство забезпечує життєдіяльність міста Кам`янське в осінньо-зимовий період. В умовах повномасштабного воєнного вторгнення російського агресора в Україну, критичного зменшення плати за послуги, мораторію на підвищення тарифів з метою недопущення техногенної катастрофи у місті, що може бути викликано відсутністю опалення населення та й соціальної групи споживачів (лікарні, школи та інш.), відповідачем вживаються всі можливі заходи задля недопущення зриву опалювального сезону, для забезпечення мешканців міста послугами якісного, сталого та надійного централізованого теплопостачання невідкладно проводяться планові заходи щодо аварійно-відновлювальних ремонтних робіт.

Відповідач вказував, що у зв`язку із зниженням обсягів виробництва та реалізації з 01 квітня по 30 вересня 2024 року на підприємстві введений неповний робочий тиждень. Відповідач повідомляв, що всі грошові надходження направлятимуться в погашення заборгованості за укладеним договором про постачання електричної енергії № 42400025 від 01.02.2023 р..

Заперечуючи проти задоволення заяви Відповідача та надання відстрочення виконання рішення суду, Позивач вказував, що - також має статус підприємства паливно-енергетичного комплексу, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Позивач є постачальником електричної енергії, на якого покладені спеціальні обов`язки з виконання функції постачальника універсальної послуги - постачання електричної енергію побутовим споживачам (населенню) і малим непобутовим споживачам на території Сумської області забезпечення населення Сумської області. Військова агресія рф проти України вплинула на діяльність позивача, територія ліцензійної діяльності якого (Сумська область) межує безпосередньо з кордоном рф. Розмір заборгованості населення Сумської області перед позивачем становить 56 591 275 грн 99 коп. ДП «Гарантований покупець» також не виконує свої зобов`язання перед позивачем, тому існує заборгованість в розмірі 1 114 045 679 грн 89 коп. Позивач зауважив, що відповідач не обґрунтував запропонований термін відстрочення та не надав доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане. Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан також на позивача та здійснювану ним господарську діяльність. Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, зокрема, перебування позивача у більш вигідному становищі порівняно з відповідачем, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин. Відповідач не обґрунтував необхідність відстрочення виконання рішення суду, а не застосування розстрочення виконання рішення суду.

Оцінюючи надані Відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції було враховане наступне.

У даному разі наявні загальновідомі обставини, зокрема, військова агресія проти України, внаслідок якої масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України негативно вплинули на економіку держави та на сам перед ускладнили діяльність відповідача, який перебуває у зоні інтенсивного ураження ворогом об`єктів енергетичної інфраструктури. Більш того, з урахуванням того, що на Відповідача фактично покладено зобов`язання забезпечення здійснення ним виробничої діяльності в умовах неплатоспроможності населення, відстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов`язання. Відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів з заробітної плати, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрочення для стягувача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж. Надання відстрочення не заблокує роботу підприємства Відповідача та дозволить останньому отримати дохід, який в подальшому спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем. Судом враховано, що Відповідач наявність обов`язку перед Позивачем визнає та не ухиляється від сплати заборгованості, вживає заходи щодо погашення наявного боргу перед позивачем. Під час розгляду справи Відповідач сплатив Позивачу суму боргу в розмірі 1 000 000 грн. Крім того, оцінюючи ступінь вини Відповідача у виникненні спору, господарський суд звернув увагу на те, що господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання ним спірного договору є забезпечення потреб цивільного населення ( в переважній більшості ) тепловою енергією, можливість розрахунків Відповідача з Позивачем залежать від надходження до Відповідача грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.

Враховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинились обидва підприємства ( Позивача та Відповідача ), необхідність проведення ремонтних робіт об`єктів ( інфраструктури життєзабезпечення населення, в тому числі закладів охорони здоров`я ), зруйнованих внаслідок військової агресії, з метою дотримання балансу інтересів сторін, судом першої інстанції було враховано як доводи Відповідача, наведені у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду на один рік, так і відповідні заперечення Позивача, що знайшло своє відображення у частковому задоволені відповідного клопотання Відповідача та відстрочення виконання рішення суду на дев`ять місяців.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання Відповідачем рішення суду, що є підставою для частково задоволення клопотання Відповідача в частині відстрочки виконання рішення у цій справі на 9 місяців до 19.03.2025 р..

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваній частині судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття рішення суду в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. у справі № 904/1060/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.11.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін