Рішення

від 12.11.2024 по справі 902/982/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2024 р. Cправа № 902/982/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (пр. Оболонський, 35-а, офіс-300, м. Київ, 04205)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" (вул. Стрілецька, буд.1, м. Вінниця)

про стягнення 974 048,11 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

За участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Бондаренко Н.С.

В С Т А Н О В И В :

11.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" про стягнення 974 048,11 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.09.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі 902/982/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2024.

25.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/9467/24 від 25.09.2024), який долучений судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомленим ухвалою суду від 13.09.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.10.2024 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 12.11.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 08.10.2024.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказується на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" Договору фінансового лізингу №11329/09/21-Г в частині сплати лізингових платежів.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де останнім вказано, що підприємство відповідача до 24.02.2022 здійснювало господарську діяльність в м. Маріуполь, Донецької області. Внаслідок військових дій, що мали місце на території міста Маріуполя, захоплення м. Маріуполь (наразі вся територія Маріупольського району Донецької області віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України) знищено всі виробничі потужності підприємства (будівлі, обладнання, сервери на яких вся зберігалася інформація, офісна техніка, транспортні засоби, в тому числі й об`єкт лізингу, інше рухоме майно знищено), а також вся первинна документація, в тому числі щодо бухгалтерського, податкового, кадрового обліку. Відповідач зазначає, що якщо суд дійде до висновку про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 11329/09/21-Г від 13.09.2021 на підставі статті 617 ЦК України відповідач повинен бути звільнений від відповідальності, тому що в діях відповідача відсутній склад правопорушення та як наслідок позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 13.09.2021 між Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" було укладено Договір фінансового лізингу №11329/09/21-Г.

Пунктом 3 договору визначено об`єкт лізингу: найменування (марка, модель), автомобіль RENAUL EXPRESS, специфікація (об`єм двигуна, тип палива, КПП, тощо) - 1500 куб. см., тип палива: дизельне. Трансмісія: МТ; рік 2021; вартість об`єкту лізингу, в т.т.ч. ПДВ на дату укладення договору - 503 512, 00 грн в т. ч. ПДВ 83918,67 грн.

Згідно до п. 4 договору передбачено, що Постачальник об`єкту лізингу філія «Віннер РКН» ТОВ «Віннер Автомотів» (пр-кт Степана Бандери, буд. 24-Д, м. Київ, 04073).

Строк лізингу 24 місяці з моменту підписання сторонами Акту приймання передачі (п. 5 договору).

Місце передачі об`єкту лізингу (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 24 - Д (п. 6 договору).

Загальна сума лізингових платежів становить 696 528,95 грн (п. 9.1. договору).

Порядок сплати лізингових платежів в гривні згідно з Графіком внесення лізингових платежів (п. 9.3. договору).

Пунктом 10 договору між сторонам було погоджено графік внесення лізингових платежів.

Поряд з цим, 22.09.2021 між сторонами договору фінансового лізингу № 11329/09/21-Г від 13.09.2021 якою було укладено додаткову угоду № 1, якою було погоджено наступний графік лізингових платежів: з 16.09.2021 по 21.09.2023 на загальну суму 606 528, 95 грн, всього 26 лізингових платежів.

Як слідує з матеріалів справи, свої зобов`язання позивач виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 22.09.2021, згідно акту прийому - передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки RENAUL EXPRESS, специфікація (об`єм двигуна, тип палива, КПП, тощо) - 1500 куб. см., тип палива: дизельне. Трансмісія: МТ; рік 2021 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 503 512,00 грн (п`ятсот три тисячі п`ятсот дванадцять гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ: 83 918,67 грн (вісімдесят три тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 67 копійок), який зареєстрований 21.09.2021 за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 8041.

Згідно п. 13 Договору фінансового лізингу, договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, Сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання цього договору).

Зобов`язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Згідно п. 14 договору фінансового лізингу, підписанням цього договору фінансового лізингу Лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу.

Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https:///ulf.ua/ua/documenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR- кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору.

Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Згідно п. 15 договору фінансового лізингу, своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до Загальних умов договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця та є діючими на дату укладання договору, а також підтверджує отримання перед укладанням договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно п. 1.1. Загальних умов, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно, яке перебувало в експлуатації (далі по тексту «Об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений Об`єкт лізингу та вже з 9 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

Водночас, 13.10.2021 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Додатку від 13.10.2021 року «Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 року».

В подальшому, 26.12.2022 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-3В від 28.12.2017.

Пунктом 2.1. договору права вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений відповідними додатками до договору, що укладаються на відповідну дату відступлення таких договорів лізингу (та форма якого передбачена Додатком 1 до договору), а Новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу та приймає на себе всі інші права Первісного кредитора за Договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не виключно, набуває право вимагати:

а) сплатити на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у Боржників зі сплати лізингових платежів на дату укладення цього Договору;

б) сплати на свою користь дебіторської заборгованості що існує у Боржників зі сплати лізингових платежів (крім лізингових) за Договорами фінансового лізингу на дату укладення цього Договору.

Пунктом 2.1.2. права Вимоги за договорами забезпечення, укладеними і забезпечення виконання зобов`язань договорами лізингу, зазначеними в п. 2.1.1. цього Договору.

Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору.

26.12.2022 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «УЛФ-Фінанс», що наділі іменується «Новий кредитор», в особі Генерального директора Старосільської Л.І., яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали акт приймання передачі про наступне: усі терміни, що використовуються в цьому Акті з великої літери, але не визначені в ньому, мають визначення, надані їм в договорі відступлення права вимоги (цесії) № 28/12-2017-3В від 28.12.2017. Зі змісту даного Акту - приймання передачі вимоги, що Сторони підтверджують, що Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор прийняв/набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за всіма відступленими правами, передбаченими п.2.1. договору та Додатком від 26.12.2022 в розмірі 31 455 615,83 грн без ПДВ. Цим Сторони підтверджують, що Вартість (ціна) Прав Вимоги була сплачена Новим Кредитором та отримана Первісним кредитором в повному обсязі та своєчасно.

У відповідності до Витягу з Додатку № 2 до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017 «Акт приймання - передачі Предметів лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу) згідно додатку (переліку) відступлених договорів від 26.12.2022» АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) передав, ТОВ «УЛФ-Фінанс» (Новий кредитор) прийняв транспортні засоби (Право Власності на транспортні засоби, що є Предметом лізингу за договорами фінансового лізингу, передача яких була здійснена на підставі договору, відповідного Додатку до Договору, згідно Специфікацій (Додатки до договорів фінансового лізингу) та актів приймання передачі і Предмета лізингу в лізинг, а саме: 33012180, Укртрансагро ТОВ, № 11329/09/21-Г від 13.09.2021; 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-кт Луніна, буд. 2; Renauit Express, 2021, RA0916ET, VF1RJK00467881039.

У відповідності до Витягу з Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-3, «Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються (додаток до договору станом на 26.12.2022) АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) передав, ТОВ «УЛФ-Фінанс» (Новий кредитор) прийняв транспортні засоби (Право Власності на транспортні засоби, що є Предметом лізингу за Договорами фінансового лізингу, передача яких була здійснена на підставі договору, відповідного Додатку до договору, згідно Специфікацій (Додатки до договорів фінансового лізингу) та актів приймання передачі і Предмета лізингу в лізинг, а саме: клієнт Укртрансагро ТОВ 33012180; № і дата Договору лізингу № 11329/09/21-Г від 13.09.2021; предмет лізингу: Renault Express, 2021, КА0916ЕТ, VF1RJK00467881039, тіло по графіку: 58 618, 49 грн, прострочене тіло 125 404, 07 грн, прострочена комісія 25 249, 90 грн, кількість днів прострочки 177, дисконт/премія 200,70, вартість відступлення 211 273, 16 грн.

Згідно наказу Національного банку України №419-но від 29.04.2023 та наказу Національного банку України №315-но від 27.03.2024 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» визначено критично важливим для функціонування економіки країни та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно рішення Правління Національного банку України №70-рш від 29.02.2024 АТ «ТАСКОМБАНК» визначено системно важливим банком.

Згідно наказу Національного банку України №286-но від 22.03.2024 АТ «ТАСКОМБАНК» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

З огляду на прострочення сплати платежі з метою врегулювання спору в досудовому порядку, відповідачу була направлена досудова вимога №13379/31.1 від 11.08.2022 про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.

Станом на день подання позову до суду, заборгованість залишилась непогашеною, що і спонукало позивача звернутися з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Судом встановлено, що лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу, а саме транспортний засіб марки RENAUL EXPRESS, специфікація (об`єм двигуна, тип палива, КПП, тощо) - 1500 куб. см., тип палива: дизельне. Трансмісія: МТ; рік 2021 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 503 512,00 грн. (п`ятсот три тисячі п`ятсот дванадцять гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ: 83 918,67 грн. (вісімдесят три тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 67 копійок), який зареєстрований 21.09.2021 за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 8041.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з графіку сплати лізингових платежів, а також умов договору фінансового лізингу суд дійшов висновку, що строк сплати лізингових платежів є таким, що настав.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується та відповідачем у свою чергу належними та допустимими доказами не спростовано, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів складає 230 633,84 грн, тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 230 633,84 грн є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, отже підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 12 483,92 грн та 31 873, 45 грн інфляційних втрат.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України). За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 483,92 грн та 31 873, 45 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних про стягнення 24 417,95 грн 10% штрафу, 161 422,29 грн пені та 513 216,66 грн неустойки, про що зазначає наступне.

Позовні вимоги про стягнення штрафу, пені та неустойки обґрунтовано порушенням відповідачем (лізингоодержувачем) грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу

Так, відповідно до умов пункту 14 договору фінансового лізингу, підписанням цього Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу. Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в Договорі), розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviyak- dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

У даному разі позивач, посилаючись на пункт 7.1.2 загальних умов просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми прострочення на кожний день такого прострочення, на пункт 7.1.1. - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також, на пункт 7.1.3 Загальних умов - подвійну плату за користування Об`єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу, зазначений в п. 6 Графіку платежів, та належний до сплати у місяці в якому відбувається прострочення повернення об`єкту лізингу Лізингоодержувачем).

Як зазначалося судом вище, частиною 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний цією стороною (сторонами).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів з яких убачається, що саме вказані позивачем на обґрунтування позову Загальні умови були погоджені відповідачем під укладання договору фінансового лізингу у 2021 році, як і не містять доказів, що вказані Загальні умови на момент отримання відповідачем лізингу взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати штрафу, пені та неустойки.

Таким чином суд зазначає, що матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час укладення договору фінансового лізингу діяли Загальні умови саме в такій редакції, на які посилається позивач та існували на час підписання договору фінансового лізингу.

З викладеного убачається, що оскільки зазначені Загальні умови не містять підпису директора відповідача та відбитку печатки про ознайомлення з ними, тому позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування штрафу пені та неустойки, оскільки, такі умови не були узгоджені сторонами при укладанні договору фінансового лізингу.

Отже, матеріали справи не містять доказів, що саме з наданими позивачем Загальними умовами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи договір фінансового лізингу, а також те, що вказаний документ на момент підписання договору фінансового лізингу містив умови щодо сплати пені, штрафу та неустойки, в тих розмірах і порядках нарахування, про що вказує позивач.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем Загальні умови в якості належного доказу судом не приймається також через те, що зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), тобто, має односторонній характер, та до вказаних Загальних умов можуть вноситися відповідні зміни на користь однієї сторони.

Таким чином, у даному разі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність сторін, яка встановлена у формі сплати пені, штрафу та неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вищенаведене, враховуючи відсутність доказів про конкретні запропоновані відповідачу Загальні умови, відсутність у договорі фінансового лізингу домовленості сторін про сплату штрафу, пені та неустойки не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору фінансового лізингу, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті З ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних та господарських правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (фінансовий лізинг за своєю природою прирівнюється до кредиту).

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №369/2163/18, від 14.07.2020 року у справі №174/155/19, від 23.09.2020 року у справі №203/3503/17.

У даному разі, враховуючи, що в договорі фінансового лізингу сторонами не встановлено відповідальності лізингоодержувача за прострочення внесення лізингових платежів у вигляді сплати пені, штрафу, як і не встановлено обов`язку зі сплати неустойки у розмірі подвійної плати, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що додані до позовної заяви роздруківки Загальних умов договору фінансового лізингу існували на момент укладання договорів фінансового лізингу саме в такі редакції, на підставі чого, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, пені та неустойки не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать умовам договорів фінансового лізингу, тому позовні вимоги про стягнення 24 417,95 грн 10% штрафу, 161 422,29 грн пені та 513 216,66 грн неустойки не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведені положення законодавства, беручи до уваги встановлені судом обставини, а також зміст доводів сторін та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансагро" (вул. Стрілецька, буд.1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 33012180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) 230 633,84 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів; 12 483,92 грн 3% річних, 31 873,45 грн інфляційних нарахувань та 4 124,87 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси позивача - info@ulf.ua:, відповідача - uta@uta.dn.ua та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 21 листопада 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи