Рішення

від 21.11.2024 по справі 904/3769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3769/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Юнітек", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе", с. Вишневе Криничанського району Дніпропетровської області

про стягнення 284 032,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Юнітек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" 284032,84 грн, з яких: 113883,91 грн сума основного боргу, 14433,58 грн пеня, 18095,17 грн штраф, 45765,73 грн інфляційні втрати, 9841,55 грн 3% річних, 82012,90 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати, які за наведеним у позові попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 4260,49 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13200,00 грн, позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого йому за видатковою накладною № 123 від 30.03.2022 на суму 258502,44 грн згідно з договором поставки № П089 від 15.11.2021.

Ухвалою суд від 30.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали.

Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи учасники справи повідомлялися належним чином відповідно до статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 30.08.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 31.08.2024 о 01:44 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, сформованою системою діловодства "ДСС" та свідчить про обізнаність відповідача із судовим провадження у справі (а.с. 54).

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Юнітек" (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (далі відповідач, покупець) укладено договір поставки № П089 від 15.11.2021 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати покупцю в строки, передбачені цим договором, продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар) в асортименті (номенклатурі), кількості та за цінами відповідно до додатків та видаткових накладних до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначених у цьому договорі. Товаром за цим договором є засоби захисту рослин (далі ЗЗР) та/або насіння (далі насіння), та/або мікродобрива (далі мікродобрива).

Орієнтовний асортимент (номенклатура), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (далі додатки), що вважаються специфікаціями відповідно до статті 266 Господарського кодексу України. Фактичний асортимент (номенклатура), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, що постачається, визначаються у видатковій накладній на поставку товару (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору його загальна сума визначається сукупністю додатків та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, на підставі яких було поставлено товар покупцю в період дії договору. У випадку розбіжностей даних у додатку щодо асортименту (номенклатури), кількості та/або ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) або керівником покупця, який уповноважений діяти від його імені без довіреності.

У разі зміни курсу гривні до курсу іноземних валют (долар США або Євро), постачальник в односторонньому порядку проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого але не оплаченого покупцем товару (п. 1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна товару, що поставляється за цим договором, указується в додатках та видаткових накладних у національній валюті та визначається в залежності від виду товару. У додатках до договору сторони також встановлюють еквівалент вартості у доларах США або Євро.

За змістом пункту 2.2 договору орієнтовна ціна товару визначається в додатках до договору. Фактична ціна на поставлений товар указується у видаткових накладних на поставку товару покупцю та виставлених рахунках. Фактична ціна на товар може бути змінена постачальником в односторонньому порядку відносно орієнтовної ціни за таких обставин:

- у разі, якщо станом на момент остаточного розрахунку (на день, який передує дню оплати товару) курс продажу долара США або Євро на Міжбанківському валютному ринку України, за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua/currency/mb/ в розділі «Курс долара на міжбанку» (а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс готівкового продажу долару США або Євро на початок відповідного дня, встановлений Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, збільшився більше ніж на 3% по відношенню до курсу продажу долара США або Євро на день поставки товару (пп. 2.2.1 договору);

- у разі зміни розміру ввізного/вивізного мита та інших обов`язкових платежів, що сплачуються при імпорті товарів в Україну (експорті з країни виробника), а також зміни/встановлення нових податків/зборів з реалізації таких товарів, що матиме прямий вплив на ціну товарів (податку на додану вартість тощо) (пп. 2.2.2 договору);

- у разі, якщо конкретним виробником товару передбачено інше коригування вартості у разі зміни курсу долару США або Євро, в такому разі постачальник може здійснити коригування вартості на перелік товарів даного виробника (пп. 2.2.3 договору).

У такому випадку фактичними цінами будуть вважатися ціни, встановлені постачальником із врахуванням зміни міжбанківського курсу продажу (пп. 2.2.1) долара США або Євро. Підписанням цього договору покупець погоджується із порядком та умовами встановлення фактичних цін на товар, а також із самими цінами.

Постачальник залишає за собою право змінювати ціну для товарів, які ще не ввезені на територію України або не оприбутковані на складі постачальника (п. 2.3 договору).

За умовами пункту 2.4 договору строк оплати товару вказується у відповідному додатку до договору. Товар, що був поставлений покупцю в межах цього договору на підставі видаткових накладних, але без укладення відповідних додатків, має бути оплачений покупцем у повному обсязі не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання за відповідною видатковою накладною.

Покупець при перерахуванні коштів за товар у платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити за яким договором та відповідно до якого додатку перераховано даний платіж. У разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані кошти за товар, у тому числі за той, що поставлений у минулі періоди. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.5 договору).

За змістом пункту 2.6 договору оплата за товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) згідно з цінами, вказаними у відповідних додатках та видаткових накладних до цього договору, скоригованих пропорційно зміні курсу продажу долару США або Євро на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті платежу, але не менше ніж рівень курсу на момент дати поставки товару. Покупець зобов`язаний провести оплату за кожну партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника у розмірі та порядку, вказаному в додатках або договорі, або шляхом погашення зобов`язання векселем, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.

Постачальник має право передати товар покупцеві на умовах відстрочення остаточних розрахунків за товар (далі «товарний кредит»), відповідно до положень, зазначених у цьому договорі та відповідних додатках (п. 3.1 договору).

Строк, на який покупцеві надається відстрочення розрахунку за окрему партію товару, вказується у відповідних додатках до договору та/або рахунках, що виставляються постачальником. Покупець зобов`язаний дотримуватися терміну/строку погашення зобов`язань за наданим товарним кредитом, що визначається у відповідних додатках до договору (п. 3.2 договору).

Якщо товар, який мав поставлятися на умовах попередньої оплати, фактично був поставлений покупцю до моменту отримання від нього оплати, постачальник може застосовувати надбавки до ціни товару за використання кредиту та перерахувати вартість такого товару (п. 3.5 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що за цим договором поставляється виключно товар, що дозволений до використання на території України, номенклатура, асортимент, кількість, ціна якого визначаються додатками та видатковими накладними, що оформлюються (укладаються) в період дії цього договору і які є невід`ємною його частиною.

За загальним правилом товар поставляється постачальником на умовах ЕХW - склад постачальника згідно з правилами Інкотермс в редакції 2010 року або на інших умовах за домовленістю сторін (п. 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.4 договору строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору. Товар повинен бути поставлений покупцю в асортименті, кількості та якості, що визначені додатком. Датою поставки партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній на відповідну партію товару.

Представники покупця, що отримують товари на складі постачальника, зобов`язані підтвердити свої повноваження шляхом надання паспорта або іншого офіційного документу, що посвідчує особу. Відпуск товарів на складах постачальника здійснюється тільки за умови надання постачальнику оригіналу довіреності, виданої представнику покупця для здійснення ним прийняття товару (п. 5.5 договору).

Згідно з пунктом 5.9 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, проте не раніше моменту передачі покупцем постачальнику належним чином оформленої видаткової накладної та довіреності на отримання товару.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній (товарній, товарно-транспортній); за якістю відповідно до якості, вказаної в сертифікаті якості підприємства-виробника (п. 7.3 договору).

Пунктом 8.5 договору сторонами узгоджено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такої несплати за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар триває до дня, коли зобов`язання щодо оплати фактично виконане покупцем або до моменту звернення постачальника до суду з позовом про стягнення заборгованості. Постачальник має право вдатися до інших видів захисту своїх інтересів згідно з чинним законодавством.

У випадку порушення покупцем терміну/строку оплати товару, що вказаний у відповідному додатку або договорі, більш як на 2 (два) календарних дні, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від ціни поставленого, але не оплаченого товару (п. 8.6 договору).

За умовами пункту 8.7 договору у разі прострочення оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 (двадцять п`ять) процентів річних від простроченої суми.

У випадку якщо покупець допустить прострочення виконання зобов`язання з оплати товару та/або оплати штрафних санкцій, та/або оплати процентів за користування грошовими коштами, постачальник має право на свій розсуд самостійно зарахувати отримані в подальшому від покупця кошти в рахунок погашення заборгованості та/або сплати застосованих до покупця санкцій, та/або погашення процентів за користування грошовими коштами незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні, без обов`язкового попереднього повідомлення про це покупця (п. 8.9 договору).

Пунктом 8.10 договору визначено, що сплата стороною штрафних санкцій та/або відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє її від обов`язку виконати цей договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повних розрахунків (п. 12.2 договору).

У додатку № 1(н) від 15.11.2021 до договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість, ціну та вартість товару, що підлягає поставці, умови його оплати й поставки.

Так, сторони погодили, що поставці підлягає насіння соняшника (Сингента): - СИ Купава 150К Круїзер у кількості 20 пак за ціною 4567,32 грн без ПДВ/од. на суму 100438,10 грн з ПДВ з урахуванням знижки у розмірі 3242,80 грн, що у доларах США становить $3719,93; - СИ Ласкала 150К Круїзер у кількості 30 пак за ціною 4799,34 грн без ПДВ/од. на суму 158064,34 грн з ПДВ з урахуванням знижки в розмірі 5327,27 грн, що у доларах США становить $5854,23 (п. 1 додатка № 1(н) від 15.11.2021).

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 додатка № 1(н) від 15.11.2021 покупець зобов`язаний сплатити постачальнику загальну вартість товару у сумі 258502,44 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у порядку 100% попередньої оплати в строк до 30.11.2021.

Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (франко-склад постачальника) згідно з Правилами Інкотермс 2010. Можлива поставка у господарство покупця за згодою сторін та в строки за попередньою домовленістю сторін та можливого підписаного графіку поставки товару (пп. 3.3).

Поставка товару здійснюється до 31.03.2022 (пп. 3.4).

У березні 2022 року позивач поставив відповідачу передбачений додатком № 1(н) від 15.11.2021 до договору товар, що підтверджується підписаною сторонами без жодних зауважень видатковою накладною № 123 від 30.03.2022 на суму 258502,44 грн (а.с. 25).

Відповідач своїх зобов`язань з оплати товару в сумі 258502,44 грн у строк, визначений додатком № 1(н) від 15.11.2021 до договору, не виконав. Платіжними інструкціями № 238 від 30.12.2021 на суму 100438,10 грн та № 287 від 22.02.2022 на суму 44180,43 грн здійснив часткову оплату товару в загальній сумі 144618,53 грн. Залишок не сплаченої відповідачем суми за отриманий товар становить 113883,91 грн (258502,44 144618,53 = 113883,91).

Тож, неповне виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем товару за договором № П089 від 15.11.2021 та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної його оплати.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з підпунктом 3.1 додатка № 1(н) від 15.11.2021 до договору відповідач повинен був оплатити вартість погодженого до поставки товару в порядку 100% попередньої оплати в строк до 30.11.2021.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач своє зобов`язання з поставки товару за договором виконав належним чином. Натомість відповідач повної оплати товару у строк, встановлений додатком № 1(н) від 15.11.2021 до договору, не здійснив. Відтак, відповідач, з урахуванням здійснених ним часткових платежів, має заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 113883,91 грн.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Докази оплати відповідачем залишку вартості отриманого ним товару в сумі 113883,91 грн у матеріалах справи відсутні. Тому, позовні вимоги про стягнення основного боргу в указаній сумі є законними й обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом пункту 8.5 договору нарахування пені за порушення орендарем строків виконання грошового зобов`язання за договором не обмежується шестимісячним строком.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 14433,58 грн розрахована за загальний період з 01.12.2021 по 01.06.2022 із початкової заборгованості в сумі 258502,44 грн, з урахуванням здійснених часткових платежів та подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіркою розрахунку пені виявлено помилки, пов`язані з неправомірним включенням дат часткових оплат у періоди нарахування пені.

Зазначене не відповідає як загальним засадам цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), так і положенням закону, що визначають правову природу неустойки як санкції (міри відповідальності) за невиконання/неналежне виконання зобов`язання.

За результатом перерахунку, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та меж позовних вимог, пеня за загальний період 01.12.2021 по 01.06.2022 підлягає зменшенню до 14359,84 грн, з яких:

- 3633,20 грн за період з 01.12.2021 по 29.12.2021 (29 днів) із заборгованості в сумі 258502,44 грн;

- 4486,43 грн за період з 30.12.2021 по 21.02.2022 (54 дні) із заборгованості в сумі 158064,34 грн;

- 6240,21 грн за період з 22.02.2022 по 01.06.2022 (100 днів) із заборгованості в сумі 113883,91 грн.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у сумі 18095,17 грн розрахований відповідно до пункту 8.6 договору у розмірі 7% від своєчасно не оплаченого товару в сумі 258502,44 грн.

За результатом перевірки розрахунку штрафу порушень не виявлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує, врегульовані також статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у загальній сумі 45765,73 грн нараховані за період з 01.12.2021 по 19.08.2024 із початкової заборгованості в сумі 258502,44 грн за поставлений товар, з урахуванням часткових платежів та індексів інфляції: за грудень 2021 року 100,6%, за січень 2022 року 101,3%, за лютий 2022 року 101,6%, за березень 2022 року 104,5%, за квітень 2022 року 103,1%, за травень 2022 року 102,7%, за червень 2022 року 103,1%, за липень 2022 року 100,7%, за серпень 2022 року 101,1%, за вересень 2022 року 101,9%, за жовтень 2022 року 102,5%, за листопад 2022 року 100,7%, за грудень 2022 року 100,7%, за січень 2023 року 100,8%, за лютий 2023 року 100,7, за березень 2023 року 101,5%, за квітень 2023 року 100,2%, за травень 2023 року 100,5%, за червень 2023 року 100,8%, за липень 2023 року 99,40%, за серпень 2023 року 98,60 грн, за вересень 2023 року 100,5%, за жовтень 2023 року 100,8%, за листопад 2023 року 100,5%, за грудень 2023 року 100,7%, за січень 2024 року 100,4%, за лютий 2024 року 100,3%,/ за березень 2024 року 100,5%, за квітень 2024 року 100,2%%, за травень 2024 року 100,6%, за червень 2024 року 102,2%.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом перевірки правові підстави для зменшення заявленої до стягнення суми інфляційних втрат відсутні.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 9841,55 грн розраховані за загальний період з 01.12.2021 по 19.08.2024 із початкової заборгованості в сумі 258502,44 грн, з урахуванням здійснених часткових платежів.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлені помилки, пов`язані з неправомірним включенням дат часткових оплат у періоди їх нарахування, аналогічні тим, що допущені позивачем під час розрахунку пені.

За результатом перерахунку, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та меж позовних вимог, 3% за загальний період 01.12.2021 по 19.08.2024 підлягають зменшенню до 9829,67 грн, з яких:

- 616,16 грн за період з 01.12.2021 по 29.12.2021 (29 днів) із заборгованості в сумі 258502,44 грн;

- 701,55 грн за період з 30.12.2021 по 21.02.2022 (54 дні) із заборгованості в сумі 158064,34 грн;

- 8511,96 грн за період з 22.02.2022 по 19.08.2024 (910 днів) із заборгованості в сумі 113883,91 грн.

Заявлені до стягнення 25% річних у сумі 82012,90 грн за користування чужими грошовими коштами розраховані позивачем відповідно до пункту 8.7 договору за період з 01.12.2021 по 19.08.2024 із початкової заборгованості в сумі 258502,44 грн, з урахуванням здійснених часткових платежів.

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Досліджуючи питання правомірності вимоги позивача про стягнення процентів, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, судом береться до уваги, що проценти за користування чужими коштами не є тотожними процентам річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими коштами, підставами для застосування яких є факт користування чужими коштами, а також встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання.

Тож, якщо в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України), це не позбавляє кредитора права (за наявності порушення боржником грошового зобов`язання) звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів плати за користування грошима так і трьох процентів річних відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку статті 536 Цивільного кодексу України передбачених пунктом 8.7 договору 25% річних за користування чужими грошовими коштами відповідає вимогам закону.

Перевіркою розрахунку 25% річних судом виявлені помилки, аналогічні допущеним позивачем у розрахунках пені та 3% річних.

Після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та меж позовних вимог, 25% за загальний період 01.12.2021 по 19.08.2024 підлягають зменшенню до 81913,86 грн, з яких:

- 5134,64 грн за період з 01.12.2021 по 29.12.2021 (29 днів) із заборгованості в сумі 258502,44 грн;

- 5846,22 за період з 30.12.2021 по 21.02.2022 (54 дні) із заборгованості в сумі 158064,34 грн;

- 70933,00 грн за період з 22.02.2022 по 19.08.2024 (910 днів) із заборгованості в сумі 113883,91 грн (з 22.02.2022 по 31.12.2023 (678 днів) із заборгованості в сумі 113883,91 грн 52885,82 грн; з 01.01.2024 по 19.08.2024 (232 дні) із заборгованості в сумі 113883,91 грн 18047,18 грн).

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 283848,18 грн, з яких: 113883,91 грн основний борг, 14359,84 грн пеня, 18095,17 грн - штраф, 45765,73 грн інфляційні втрати, 9829,67 грн 3% річних, 81913,86 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання правової допомоги № 09/08-24/2 від 09.08.2024; акт приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2024 на суму 13200,00 грн до договору про надання правової допомоги № 09/08-24/2 від 09.08.2024; платіжну інструкцію № 6928 від 13.08.2024 на суму 13200,00 грн про сплату позивачем послуг за договором про надання правової допомоги № 09/08-24/2 від 09.08.2024; свідоцтво про право на заняття Цимбалістим В.А. адвокатською діяльністю серії КР № 000122 від 07.09.2017; ордер серії АХ № 1202851 від 19.08.2024 на надання адвокатом Цимбалістим В.А. правової (правничої) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Юнітек" у Господарському суді Дніпропетровської області та Центральному апеляційному господарському суді (а.с. 34-37, 40-42).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору про надання правової допомоги № 09/08-24/2 від 09.08.2024 (далі договір) клієнт (ТОВ "Агрокомпанія "Юнітек") доручив, а адвокат Цимбалістий В.А. зобов`язався надати клієнту правову допомогу (послуги) зі складання позовної заяви ТОВ "Агрокомпанія "Юнітек" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № П089 від 25.11.2021 та додатків до позовної заяви обсягом 11,0 год.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за надання правової допомоги (послуг) клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду), розмір якого становить 13200,00 грн та розраховується, виходячи з погодинної ставки адвоката 1200 грн/год х 11,0 робочих годин.

Розмір винагороди адвоката зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, який є доказом надання клієнту правової допомоги (п. 4.2 договору).

За умовами пункту 4.3 договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) шляхом передоплати в сумі 13200,00 грн протягом 3-х банківських днів з моменту укладення договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026 включно (п. 5.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі від 19.08.2024 до договору адвокатом надані позивачу визначені пунктом 1.2 укладеного ними договору послуги на загальну суму 13200,00 грн, які згідно з платіжною інструкцією № 6928 від 13.08.2024 оплачені позивачем у повному обсязі (а.с. 36-37).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретного виду професійної правничої допомоги (послуг) вартістю 1200,00 грн за годину, що за 11 годин її надання становить 13200,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13200,00 грн.

Враховуючи малозначний характер справи, як за ціною позову, так і за критерієм незначної складності, кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку позивача за час судового провадження заяв по суті справи (позовна заява), суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й ціни позову сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є 8000,00 грн.

Тому, на відповідача покладаються судовий збір у сумі 4257,72 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (283848,18х4260,49/284032,84 = 4257,72) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Юнітек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" про стягнення 284032,84 грн, з яких: 113883,91 грн основний борг, 14433,58 грн пеня, 18095,17 грн штраф, 45765,73 грн інфляційні втрати, 9841,55 грн 3% річних, 82012,90 грн проценти за користування чужими грошовими коштами задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (ідентифікаційний код 30012544; місцезнаходження: 52314, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, селище Вишневе) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Юнітек" (ідентифікаційний код 42956764; місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 1) основний борг у сумі 113883,91 грн, пеню в сумі 14359,84 грн, штраф у сумі 18095,17 грн, інфляційні втрати в сумі 45765,73 грн, 3% річних у сумі 9829,67 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 81913,86 грн, судовий збір у сумі 4257,72 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.11.2024.

Суддя І.І. Колісник