Рішення

від 21.11.2024 по справі 908/2522/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/71/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024Справа №908/2522/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код юридичної особи 38039872)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» (Південне шосе, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 40262752)

про стягнення коштів у розмірі 209 636,86 грн

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

19.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (скорочене найменування ТОВ «НІКО-ТАЙС») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» (скорочене найменування ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ») про стягнення заборгованості в розмірі 24 353,48 грн, три проценти річних в розмірі 12 969,62 грн, інфляційних втрат в розмірі 172 313,76 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2516,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 справу № 908/2522/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2522/24 та присвоєний справі номер провадження 3/71/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: Південне шосе, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006;

Ухвала суду від 23.09.2024 направлена відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. 10.10.2024 поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 23.09.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

15.10.2024 ухвалу суду від 23.09.2024 було розміщені на офіційному вебпорталі судової влади України Господарського суду Запорізької області в мережі «Інтернет» за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з постачання товару за договором постачання №21/12-1 від 21.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» та відповідачем у даній справі, право вимоги якого належить позивачу відповідно до умов укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» договору №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30.08.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки постачання №21/12-1 від 21.12.2021 у розмірі24 353,48 грн, три проценти річних в розмірі 12 969,62 грн та втрати від інфляції в розмірі 172 313,76 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21 грудня 2021 року між ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», як «Покупець», та ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ», як «Постачальник», було укладено договір постачання №21/12-1 (далі договір).

Згідно із пунктом 1.1. договору, «Постачальник» зобов`язується передати у власність «Покупця» Товар, а «Покупець» прийняти та сплатити Товар відповідно до умов цього Договору і прийнятих «Сторонами» змін, доповнень, додатків і специфікацій до Договору.

Відповідно до розділу 2 договору, Постачальник здійснює постачання Товару на підставі погоджених і підписаних в установленому порядку Сторонами специфікацій до договору, а також супровідної обліково-розрахункової документації (видаткових накладних). Асортимент товару, що поставляється, його кількість, вид і ціна, а також терміни оплати партії товару відображаються Постачальником в специфікації до договору, а також Рахунках-фактурах і Видаткових накладних, що виписуються при кожному відвантаженні Покупцеві. Датою приймання парти Товару вважається дата підписання відповідної накладної упoвнoвaжeним представником Покупця. Здача-приймання Товару здійснюється представником Постачальника і уповноваженим представником Покупця відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» №П-6, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 і «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» №П-7, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Пунктом 3.1.-3.5. договору передбачено, що ціна товару визначається в специфікаціях до договору, а також супровідній облiкoвo-рoзpaxyнкoвій документації (видаткових накладних) у кожному окремому випадку здійснення постачання. Усі розрахунки за цим договором здійснюється виключно в національній валюті України гривні. Оплата партії Товару, що поставляється, робиться в гривнах шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі наданих при постачанні накладних, підписаних уповноваженими представником Постачальника і Покупця. Оплата партії Товару за даною угодою робиться Покупцем на основі 100% передоплати згідно специфікації до кожного відвантаження. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, яка підлягає оплаті, списується з банківського рахунку «Покупця» на рахунок «Постачальника».

У специфікації №1 від 21 грудня 2021 року до договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року погодили асортимент, кількість, ціну, загальну вартість товару та терміни/умови його поставки. Відповідно до пункту 1 специфікації № 1 від 21 грудня 2021 року загальна вартість товару складає 1 111 879,98 гривень.

Відповідно до пункту 2 специфікації №1 від 21 грудня 2021 року до договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року відвантаження продукції відбувається протягом сорока п`яти робочих днів після отримання стовідсоткової передоплати.

ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» на користь ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» на підставі договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року та згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000144 від 21 грудня 2021 року було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 1 111 879,88 гривень, що підтверджується такими платіжними інструкціями як:

-платіжна інструкція №2069 від 30.12.2021 про перерахування коштів у сумі 85 000,00 грн;

-платіжна інструкція №2070 від 30.12.2021 про перерахування коштів у сумі 105 000,00 грн;

-платіжна інструкція №2095 від 06.01.22 про перерахування коштів у сумі 190 000,00 грн;

-платіжна інструкція №2129 від 11.01.22 про перерахування коштів у сумі 190 000,00 грн;

-платіжна інструкція №2131 від 12.01.22 про перерахування коштів у сумі 190 000,00 грн;

-платіжна інструкція №2141 від 13.01.22 про перерахування коштів у сумі 190 000,00 грн.;

-платіжна інструкція №2151 від 14.01.22 про перерахування коштів у сумі 161 879,88 грн.

ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» здійснило поставку/передачу на користь ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» товару на загальну суму 1 087 526,40 гривень, що підтверджується такими документами як:

- видаткова накладна №РН-0000020 від 22 червня 2022 року на суму 977 486,40 грн (додатково також на підставі товарно-транспортної накладної №0002302 від 22 червня 2022 року);

- видаткова накладна №РН-0000021 від 14 жовтня 2022 року на суму 110 040,00 грн.

У зв`язку з тим, що товар не було поставлено, як у повному обсязі на виконання схваленої специфікації №1 та рахунку-фактури, так і щодо сплачених коштів за товар згідно рахунку-фактури №СФ-0000144 від 21 грудня 2021 року, заборгованість ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» перед ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» за завчасно оплачений, проте непоставлений товар на підставі договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року, становить 24 353 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят три) гривні 48 копійок.

За розрахунком наданим позивачем, станом на 17 вересня 2024 року, крім суми основної заборгованості за договором постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року в розмірі 24 353 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят три) гривні 48 копійок, позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.03.2022 по 17.09.2024 3% річних на загальну суму 12 969,62 грн та інфляційні втрати на загальну суму 172 313, 76 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (69032, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок, 57, офіс, 44; код ЄДРПОУ 31907458) на підставі Постанови Господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року по справі №908/2950/23 перебуває у ліквідаційній процедурі.

30 серпня 2024 року між ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено договір №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості.

Відповідно до пункту 1.1. договору №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30 серпня 2024 року, метою Договору є оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (69032, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок, 57, офіс, 44; код ЄДРПОУ 31907458) на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати котрого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону №BRD001-UA-20240815-78587 від 26 серпня 2024 року (оператор, через електронний майданчик якого Покупцем подано пропозицію ТОВ «Е-Тендер» 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 літ. «А», код ЄДРПОУ 39484263).

Згідно із пунктом 1.2. договору №30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30 серпня 2024 року, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає Покупцю, а Покупець придбаває (набуває) права вимоги виконання грошових зобов`язань, котрі належні Продавцю та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого-процесуального характеру, зокрема та не обмежуючись, відносно такого суб`єкту господарювання як ТОВ «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» (69006, місто Запоріжжя, Північне шосе, будинок, 14; код ЄДРПОУ 40262752) заборгованість на підставі договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року.

Сторони визначили та спільно погодили те, що вартість (розмір) грошового зобов`язання, що відступається за даним договором, становить, проте не обмежується, загальним/сумарним розміром права вимоги у відповідності до пункту 1.2. даного договору

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму у розмірі 24 353,48 грн, три проценти річних в розмірі 12 969,62 грн та втрати від інфляції в розмірі 172 313,76 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено оплату у загальному розмірі 1 111 879,88 гривень, що складає 100 відсотків від суми зазначеної в специфікації №1 від 21 грудня 2021 року до договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту 2 специфікації №1 від 21 грудня 2021 року до договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року, відвантаження продукції відбувається протягом сорока п`яти робочих днів після отримання стовідсоткової передоплати.

Беручи до уваги дату останньої оплати 14.01.2022, останній день строку поставки припадає на 18 березня 2022 року (14.01.2022 + 45 робочих (тобто за виключенням вихідних) днів).

Позивач в позовній заяві вказує крайнім терміном/строком поставки 28.02.2022.

Суд вважає розрахунки позивача щодо останнього дня строку поставки неправильними, оскільки сторони в специфікації № 1 від 21 грудня 2021 року погодили строк поставки саме в робочих днях.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк поставки за Договором товару.

Судом також враховано, що Цивільний кодекс України передбачає, що вчинення будь-яких дій в установі можливе лише в період робочого часу в цій установі; звичаї ділового обороту свідчать про те, що у переважної більшості підприємств, установ України вихідними днями є субота та неділя, отже вчинення будь-яких дій на підприємстві відповідача, в тому числі проведення поставки товару, у вихідні дні є ускладненим або неможливим взагалі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності відліку строку на поставку оплаченого за договором товару саме у робочих днях, та вважає останнім днем строку поставки товару 18 березня 2022 року.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і поставки повного обсягу товару, передбаченого умовами договору постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 та специфікації № 1 від 21.12.2021, не надав.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 24 353,48 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 24 353,48 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення трьох процентів річних в розмірі 12 969,62 грн та втрат від інфляції в розмірі 172 313,76 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, суд вважає наданий позивачем розрахунок неправильним, оскільки позивач першим днем нарахування 3% річних та інфляційних втрат зазначає 01.03.2022. Проте, як встановлено судом кінцевим строком виконання обов`язку з поставки товару є 18 березня 2022 року. Тобто першим днем прострочення поставки товару є 19.03.2022, з якого потрібно починати розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних а інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 442,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 110 909,44 грн, нарахованих на суму заборгованості за загальний період з 19.03.2022 по 17.09.2024.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором постачання №21/12-1 від 21 грудня 2021 року(а.с.22-23), Рахунком-фактурою від 21.12.2021 (а.с.24), платіжними дорученнями (а.с.25-28), товарно-транспортною накладною та видатковими накладними а.с.29-30), протоколом проведення аукціону (а.с.31), Актом придбання майна на аукціоні (а.с.32), договором купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості (а.с.33-34), актом приймання-передачі права вимоги (а.с.35-36).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 353,48 грн, трьох процентів річних в розмірі 11 442,18 грн, інфляційних втрат в розмірі 110 909,44 грн, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1 527,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 61 404,32 грн слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату про сплату суми 2 516,00 грн судового збору

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 69,98% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає1 760,70 грн витрат по сплаті судового збору (2 516,00 грн х 69,98% = 1 760,70 грн).

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» (Південне шосе, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 40262752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) суму 24 353,48 грн (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят три гривні 48 коп.) основного боргу, 11 442,18 грн (одинадцять тисяч чотириста сорок дві гривні 18 коп.) трьох процентів річних, 110 909,44 грн (сто десять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 44 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1 527,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 61 404,32 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» (Південне шосе, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 40262752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) суму1 760,70 грн (одну тисячу сімсот шістдесят гривень 70 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.11.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич