Рішення

від 19.11.2024 по справі 908/2081/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/24/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 Справа № 908/2081/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» (вул. Данила Галицького, буд. 25, оф. 4, м. Дніпро, 49012, ідентифікаційний код юридичної особи 43041878)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)

про стягнення коштів у розмірі 2 734 724,35 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Омелян Олександр Олександрович (в режимі відеоконференції), адвокат, свідоцтво № 2342 від 18.07.2021, ордер серія АЕ № 1305248 від 19.07.2024, договір на надання правничих (юридичних) послуг від 12.07.2024;

від відповідача: Малахов Микола Леонідович (в режимі відеоконференції) - самопредставництво юридичної особи, виписка з ЄДР від 23.07.2024, наказ №609-к від 12.07.2024;

РУХ СПРАВИ.

31.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» (скорочене найменування - ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ») до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (скорочене найменування - АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії ВП «Запорізька АЕС») про стягнення основного боргу у розмірі 1 886 522,11 грн, трьох процентів річних в розмірі 144 048,84 грн та втрат від інфляції в розмірі 704 153,40 грн. Судові витрати зі сплати судового збору та вартість послуг професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 справу №908/2081/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 31.07.2024 відкрито провадження у справі №908/2081/24; присвоєно справі номер провадження 3/24/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 03.09.2024 о 10:30 год.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника Омеляна О.О. у щорічній відпустці до 06.09.2024.

28.08.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява відповідача АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії ВП «Запорізька АЕС» Малахова М.Л. про участь у судових засіданнях у справі №908/2081/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 29.08.2024 постановлено розгляд справи №908/2081/24 у судовому засіданні, призначеному на 03.09.2024 о 10:30 год., та усіх наступних судових засіданнях здійснювати з використанням власних технічних засобів особи-заявника за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (вебадреса http://vkz.court.gov.ua/), що функціонує в Господарському суді Запорізької області.

Ухвалою суду від 03.09.2024 відкладено підготовче засідання на 24.09.2024 об 11:00 год.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» Омеляна О.О. про участь у судових засіданнях у справі №908/2081/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив по справі № 908/2081/24, а також відповідь на відзив.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 24.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 23.10.2024 о 10:00 год. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення про співвідношення позовних вимог у справі №908/3680/21 та справі № 908/2081/24, а саме в контексті поданих в обох справах накладних, за якими відбувалась спірна поставка.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшло до суду від представника відповідача заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач просить відмовити ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» в задоволені позовних вимог в повному обсязі та покласти на нього судові витрати по справі.

08.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення представника позивача відносно співвідношення позовних вимог у справі № 908/3680/21 та справі №908/2081/24, а саме в контексті поданих в обох справах накладних, за якими відбувалась спірна поставка.

Ухвалою суду від 23.10.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу № 908/2081/24 до судового розгляду по суті на 19.11.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні 19.11.2024 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, навів доводи, викладені у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, у разі задоволення позову просить зменшити розмір трьох процентів річних.

У судовому засіданні 19.11.2024 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 19.11.2024 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після виходу з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

22 вересня 2021 року між ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ»» (далі - Постачальник) та ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», в особі ВП «Запорізька АЕС» (далі - Покупець) укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021.

Згідно до п.3.1 договору: Вартість договору без ПДВ складає: 3 183 334,00 гривень, (три мільйони сто вісімдесят три тисячі триста тридцять чотири грн 10 коп.), крім того ПДВ 636 666,80 гривень (шістсот тридцять шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 80 коп.), разом з ПДВ 3 820 000,80 гривень (три мільйони вісімсот двадцять тисяч гривень 80 коп.).

На виконання умов договору Постачальником було відвантажено Покупцю Товар на суму в розмірі 1 886 522,11 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, Покупець оплату за Товар поставлений згідно умов укладеного договору не здійснив в повному обсязі.

Через порушення відповідачем умов договору поставки №53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1 886 522,11 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 144 048,84 грн та інфляційні втрати в сумі 704 153,40 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки №53-121-01-21-10711 від 22.09.2021.

Відповідно до п. 3.1, ціна Договору складає 3 183 334,00 грн, крім того ПДВ 636 666,80 грн. Загальна сума договору складає 3 820 000,80 грн.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.2 Договору).

Тобто, оплата здійснюється виключно після отримання Покупцем повної кількості товару на суму 3 820 000,80 грн.

Позивач не вірно визначив термін (календарну дату) виконання грошового зобов`язання з оплати Покупцем частини вартості товару в розмірі суми без ПДВ 1 572 101,76 грн, відповідно Позивач не вірно встановив період прострочення оплати товару та безпідставно нарахував 3% річних в розмірі 144 048,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 704 153,40 грн за кожною видатковою накладною окремо.

Крім того, пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних(ЄРПН). При цьому, відповідно до п. 4.5 Договору, Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Оскільки строк оплати ПДВ в договорі не встановлений, позивач повинен був керуватися ст. 530 ЦК України.

Вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 314 420,35 грн до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013, не є такою вимогою.

Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 314 420,35 грн не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС.

Своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкодило настання форс-мажорних обставин, з урахуванням їхнього підтвердження листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1.

У зв`язку з обставинами тимчасової окупації військами рф Запорізької АЕС, яка є філією «ВП» АТ «НАЕК «Енергоатом», Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими рф, найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать Запорізькій АЕС. Поряд з цим, НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу Запорізької АЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. За 2022 рік НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік). За перше півріччя 2023 року НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 9 048 641тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2023). Поряд з цим, постійні ракетні атаки рф на енергетичну інфраструктуру України безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проєктному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Також відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог Позивача зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 у розмірі 1 886 522,11 грн, три проценти річних в розмірі 144 048,84 грн та втрати від інфляції в розмірі 704 153,40 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) був укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, найменування кількість та ціна якого визначені у п. 1.1 договору (всього перелік найменування товару із 35 позицій), загальною вартістю 3 820 000,80 грн, в т.ч. ПДВ 636 666,80 грн.

В пункті 3.1 договору також визначено, що загальна вартість договору становить 3183334,00 грн, крім того ПДВ 20% - 636666,80 грн. Загальна вартість договору складає 3820000,80 грн.

Відповідно до п. 1.5 договору поставка товару здійснюється згідно з відвантажувальними нормами виробника. При цьому сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки товару від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж +- 10 відсотків. Таке відхилення не розцінюється сторонами як порушення зобов`язань зі сторони Постачальника. У такому разі розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару виходячи з встановленої даним договором ціни, за умови, якщо вартість фактично поставленого товару не перевищує вартості договору.

Строк поставки товару: жовтень-листопад 2021 року (п.1.3 договору). Поставка товару відбувається у строки згідно з п. 1.3 договору (п. 4.2 договору).

Поставка товару відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010), на умовах DDР - м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад № 3. Одержувач товару - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 3.2, п. 3.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що на виконання своїх зобов`язань за Договором ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» здійснило поставку товару за видатковими накладними:

- Видаткова накладна №91 від 19.10.2021 на суму 967 559,64 гривень;

- Видаткова накладна №94 від 04.11.2021 на суму 546 853,84 гривень;

- Видаткова накладна №98 від 02.12.2021 на суму 35 442,26 гривень;

- Видаткова накладна №100 від 08.12.2021 на суму 139 725,96 гривень;

- Видаткова накладна №106 від 09.12.2021 на суму 20 338,16 гривень;

- Видаткова накладна №110 від 24.12.2021 на суму 32 547,03 гривень;

- Видаткова накладна №2 від 14.02.2022 на суму 144 055,22 гривень.

ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» згідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України, та п.4.5 Договору, було складено податкову накладну №5 від 19.10.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.11.2021, податкову накладну №1 від 04.11.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2021, податкову накладну №2 від 02.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2021, податкову накладну №4 від 08.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.12.2021, податкову накладну №5 від 09.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.12.2021, податкову накладну №14 від 24.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.01.2022, податкову накладну №1 від 14.02.2022, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.07.2022.

В податкових накладних відображені господарські операції з поставки товару згідно з видатковими накладними №91 від 19.10.2021 на суму 967 559,64 гривень, №94 від 04.11.2021 на суму 546 853,84 гривень, №98 від 02.12.2021 на суму 35 442,26 гривень, №100 від 08.12.2021 на суму 139 725,96 гривень, №106 від 09.12.2021 на суму 20 338,16 гривень, №110 від 24.12.2021 на суму 32 547,03 гривень, №2 від 14.02.2022 на суму 144 055,22 гривень.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Господарським судом Запорізької області у справі №908/3680/21 встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ «АГРО-ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ» здійснило поставку товару за видатковими накладними: №85 від 28.09.2021, №86 від 28.09.2021, №91 від 19.10.2021, №94 від 04.11.2021, №98 від 02.12.2021, №100 від 08.12.2021, №106 від 09.12.2021 та №2 від 14.02.2022.

Предметом розгляду справи №908/3680/21 за була заборгованість Відповідача за договором поставки товару №53-121-01-21-10711 від 22.09.2021, але за поставку іншого товару, а саме за Видатковими накладними №85 від 28.09.2021 на суму 865 256,57 гривень та Видатковою накладною №86 від 28.09.2021 на суму 1 059 272,56 гривень. Сума основного боргу Відповідача перед Позивачем у справі №908/3680/21 становила 1 924 529,13 (один мільйон дев`ятсот двадцять чотири тисячі чотириста п`ятсот двадцять дев`ять гривень 13 копійок) гривень і була стягнута за рішенням Господарського суду від 12.07.2023 у справі №908/3680/21.

Частиною 1статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) Покупця за Договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 1 886 522,11 грн, а також нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України, трьох процентів річних у розмірі 144 048,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 704 153,40 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 1 886 522,11, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № 91 від 19.10.2021 на суму 967 559,64 гривень, №94 від 04.11.2021 на суму 546 853,84 гривень, №98 від 02.12.2021 на суму 35 442,26 гривень, №100 від 08.12.2021 на суму 139 725,96 гривень, №106 від 09.12.2021 на суму 20 338,16 гривень, №110 від 24.12.2021 на суму 32 547,03 гривень, №2 від 14.02.2022 на суму 144 055,22 гривень та не заперечується відповідачем.

Видаткові накладні підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору.

Відповідач отримав повний обсяг товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи пунктом п. 1.5. Договору, толеранс (допустиме відхилення) поставки Товару від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж на +/- 10 (десять) відсотків, а також враховуючи поставку товару за Видатковими накладними №85 від 28.09.2021 на суму 865 256,57 гривень та Видатковою накладною №86 від 28.09.2021 на суму 1 059 272,56 гривень, які були предметом розгляду у судовій справі № 908/3680/21.

Отже, з моменту поставки останньої партії товару (остання видаткова накладна № 2 від 14.02.2022) та встановленого п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 15.04.2022.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 1 886 522,11 грн, підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 1 886 522,11 грн відповідачем не надано.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 3 820 000,80 грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної, а саме склав та зареєстрував наступні податкові накладні: № 5 від 19.10.2021, № 1 від 04.11.2021, № 2 від 02.12.2021, № 4 від 08.12.2021, № 5 від 09.12.2021, № 14 від 24.12.2021, № 1 від 14.02.2022.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу не надав.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1 886 522,11 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 1 886 522,11 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 144 048,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 704 153,40 грн, які розраховані за кожною видатковою накладною окремо, за загальний період з 10.12.2021 по 19.07.2024.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат заперечив, проте свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, суд вважає наданий позивачем розрахунок неправильним, оскільки як встановлено судом кінцевим строком виконання обов`язку з оплати вартості товару є 15.04.2022 (14.02.2022 (дата поставки повного обсягу товару (+ 60 календарних днів). Тобто першим днем прострочення оплату товару є 16.04.2022, з якого потрібно починати розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 127 991,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 473 313,32 грн, нарахованих на суму заборгованості 1 886 522,11 грн за період з 16.04.2022 по 19.07.2024.

Щодо зменшення розміру пені та трьох процентів річних.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру трьох процентів річних, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, суд зауважує на наступне.

На підставі ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 141Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором №53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021.

У даній справі, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 (а.с.13-15), видатковими та податковими накладними (а.с.16-47), розрахунком штрафних санкцій наведеним в позовній заяві (а.с.4-7).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 886 522,11 грн, трьох процентів річних в розмірі 127 991,61 грн, інфляційних втрат в розмірі 473 313,32 грн, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 16 057,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 230 840,08 грн слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату про сплату суми 41 020,87 грн судового збору

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 90,97% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 37 316,68 грн - витрат по сплаті судового збору (41 020,86 грн х 90,97%= 37 316,68 грн).

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ», код ЄДРПОУ 43041878 (49035, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд. 2А) суму 1 886 522,11 грн (один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 11 коп.), основного боргу, 127 991,61 грн (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня 61 коп.) трьох процентів річних, 473 313,32 грн (чотириста сімдесят три тисячі триста тринадцять гривень 32 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 16 057,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 230 840,08 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ», код ЄДРПОУ 43041878 (49035, м. Дніпро, вул. Повітрофлотська, буд. 2А) суму 37 316,68 грн (тридцять сім тисяч триста шістнадцять гривень 68 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.11.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі «Інтернет» за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич