Рішення

від 11.11.2024 по справі 908/1956/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/137/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Справа № 908/1956/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ», (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж), представник відповідача адвокат Воронов Олексій Олександрович, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 588 964,38 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Воронов О.О., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1195879 від 04.09.2024;

15.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 02/03.3-20/07915 від 09.07.2024 (вх. № 2160/08-07/24 від 15.07.2024) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ», м. Запоріжжя про стягнення 588 964,38 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право користування, за період з 01.01.2021 по 31.03.2024.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу № 908/1956/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1956/24 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/137/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 вирішено здійснювати розгляд справи № 908/1956/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 підготовче засідання відкладено на 29.10.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1180/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 11.11.2024 на 12:20 годину.

В судове засідання 11.11.2024 з`явився представник відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Позивач в судове засідання 11.11.2024 не з`явився. Станом на початок відкриття судового засідання 11.11.2024 (12:20 година) про поважність причин неявки в судове засідання позивач суд не повідомляв.

Після відкриття судового засідання 11.11.2024 у справі № 908/1956/24 та початку заслуховування судом вступного слова відповідача судом отримано клопотання Запорізької міської ради (вх. № 22002/08-08/24 від 11.11.2024) про відкладення судового засідання у справі № 908/1956/24, призначеного на 11.12.2024, на інший час у зв`язку із перебуванням на лікарняному з 04.11.2024 представника позивача Щербахи Р.Ю.

Оскільки зазначене клопотання про відкладення розгляду справи № 908/1956/24 отримано судом вже після відкриття судового засідання, вказане клопотання судом до розгляду не прийнято.

Крім того, реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

Частиною 3 статті 56 ГПК України унормовано, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів неможливості прийняти участь в судовому засіданні 11.11.2024 у справі № 908/1956/24 іншого уповноваженого представника Запорізької міської ради.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

В судовому засіданні 11.11.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, ст., ст. 79-1, 120, 122, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.125 ст. 14, пп. 14.1.136 ст. 14, пп. 14.1.54 ст. 14, пп. 14.1.147 ст. 14, ст. 265, пп. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 13.06.2018 ТОВ «ЗАМІЯ» набуло право власності на нерухоме майно автозаправний комплекс, загальною площею 29,3 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119. Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:03:038:0119 належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне на праві власності ТОВ «ЗАМІЯ» нерухоме майно, між позивачем та відповідачем не укладений. Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач безоплатно і безпідставно користується земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2310100000:03:038:0119, без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання земель. Згідно Витягу від 11.01.2024 № НВ-2300003812024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, кадастровий номер 2310100000:03:038:0119 становить 3 534 905,00 грн. в цінах 2024 року. Згідно інформації Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (лист № 06.1-14/726 від 29.04.2024) відповідач не обліковується як платник податку на землю або платник орендної плати за земельну ділянку, тобто орендну плату за користування земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 не сплачує. Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ЗАМІЯ» земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.01.2021 по 31.03.2024, згідно якого загальний розмір недоотриманих доходів за наведений період становить 588964,38 грн. Таким чином, позивач вважає, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного її правового оформлення з 01.01.2021 по 31.03.2024 позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від спірної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду. У зв`язку із цим має місце наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а тому відповідно до положень ст., ст. 1212, 1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.03.2024, в розмірі 588 964,38 грн. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

25.09.2024 до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ» надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 18917/08-08/24 від 25.09.2024). У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив, що він є власником об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, а також що відповідний договір оренди землі щодо цієї земельної ділянки між відповідачем та Запорізькою міською радою не укладений. Проте, відповідач стверджує, що відповідно до сталої судової практики земельна ділянка є сформованою якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі, а об`єктом цивільних прав вона стає після державної реєстрації права власності на неї. Проте Запорізькою міською радою не надано доказів існування протягом заявленого у позові періоду: з 01.01.2021 по 31.03.2024, земельної ділянки площею 0,1100 га, по вул. Чубанова, 3ж у м. Запоріжжі, з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100532062023 від 22.12.2023, виданого ТОВ «ЗАМІЯ», державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 площею 0,1100 га, категорія земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, відбулась 22.12.2023. Зазначена обставина виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався, відповідний процесуальний документ суду не надав.

У зв`язку із тим, що позивачем відповідь на відзив не подавалася, заперечення на відповідь на відзив відповідачем не надані.

11.11.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС відповідачем подано клопотання (вх. № 21933/08-08/24 від 11.11.2024) про долучення доказів, яким відповідач на підставі ст., ст. 80, 169, 170 ГПК України просить суд долучити до матеріалів справи Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100532062023 від 22.12.2023, виданий ТОВ «ЗАМІЯ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 площею 0,1100 га.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про долучення доказів та матеріали справи № 908/1956/24, суд вважає за можливе клопотання задовольнити, оскільки у відзиві на позовну заяву ТОВ «ЗАМІЯ» посилалося на документ, про долучення якого подане клопотання. Крім того, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100532062023 від 22.12.2023 стосовно спірної земельної ділянки має суттєве значення для повного та об`єктивного вирішення спору судом.

Також суд вважає за доцільне залучити до матеріалів справи № 908/1956/24 лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.10.2024 № 18-8-0.37-1-3848/2-24 адресований Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради стосовно реєстрації спірної земельної ділянки, який поданий позивачем разом із клопотанням Запорізької міської ради (вх. № 22002/08-08/24 від 11.11.2024) про відкладення судового засідання.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 361547034 від 11.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ» (відповідач у справі) 13.06.2018 набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, а саме: автозаправний комплекс у складі: операторська-кафе-магазин, літ. А,загальною площею 29,3 кв.м.; навіс літ. Б,; стела № 1; ємність № 2; заправна колонка № 3; ємність № 4, заправна колонка № 5; заправна колонка № 6; замощення І.

Право власності на вказане нерухоме майно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно13.06.2018, номер запису про право власності 26638503.

Належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1100 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Доказів на спростування цього факту матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 37/67 ТОВ «ЗАМІЯ» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Чубанова, 3 Ж для розташування автозаправного комплексу.

08.01.2024 ТОВ «ЗАМІЯ» звернулося з клопотанням вих. № 03/1-2024/1 від 03.01.2024 до Запорізької міської ради (вх. № 00037/2033-37/02) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (користування) та передачу ТОВ «ЗАМІЯ» в оренду строком на 19 років без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, площею 0,01100 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, з цільовим призначенням 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

Згідно Витягу № НВ-2300003812024 від 11.01.2024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:03:038:0119 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 3 534 905,00 грн.

Згідно листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 2794/0/01-07/3783 від 30.04.2024 відповідно до наявної інформаційної бази (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 по вул. Чубанова, 3Ж договір оренди землі з ТОВ «ЗАМІЯ» не обліковується. Рішення про передачу в оренду ТОВ «ЗАМІЯ» земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 по вул. Чубанова, 3Ж Запорізькою міською радою не приймалося.

Відповідно до повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 29.04.2024 за № 06.1-14/726 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів «LOGIKA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, юридичні особи ТОВ «ЗАМІЯ» як платник орендної плати за землю за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 в базі ІАС відсутнє.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 (дата оприлюднення 30.06.2015) встановлено податок на майно (в частині плати за землю). В пункті 4 зазначеного рішення вирішено встановити розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (додаток 3). В додатку № 3 цього рішення наведені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Зокрема, зазначено, що для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становить 6.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, становить 6 % від їх нормативної грошової оцінки.

Запорізькою міською радою (позивачем у справі) складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки за період часу з 01.01.2021 по 31.03.2024, виходячи з такого.

Згідно ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1 та за 2022 рік - 1.15.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача недоотриманий дохід за фактичне користування земельною ділянкою починаючи з 01.01.2021 по 31.03.2024, тому сума доходу відповідача, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді земельної ділянки, розрахована наступним чином.

За 2024 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2024 року склала 3 534 905,00 грн. Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2024 рік визначено: 3 534 905,00 грн. х 6 % = 212 094,30 грн.

212 094,30 грн./ 366 діб = 579,49 грн. (розмір орендної плати за земельну ділянку на добу за 2024 рік)

579,49 грн. х 90 діб = 52 154,10 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2024 по 31.03.2024, що дорівнює 90 діб).

Нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік розраховано від нормативної грошової оцінки в цінах 2024 року (3 534 905,00 грн.), зменшеної на 1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2023 рік) = 3 363 372,98 грн. Звідси визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2023 рік: 3 363 372,98 грн. х 6 % = 201 802,38 грн.

За 2022 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 2 924 672,16 грн. визначена шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (3 363 372,98 грн.) на коефіцієнт індексації 2021 року 1,15. Звідси розраховано річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2022 рік: 2 924 672,16 грн. х 6 % = 175 480,33 грн.

За 2021 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 2 658 792,87 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2022 року (2 924 672,16 грн.) на коефіцієнт індексації 2020 року 1,1. Звідси визначено річний розмір орендної плати за земельну ділянку у 2021 році: 2 658 792,87 грн. х 6 % = 159 527,57 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 склав: 159 527,57 грн. (2021 рік) + 175 480,33 грн. (2022 рік) + 201 802,38 грн. (2023 рік) + 52 154,10 грн. (за 2024 рік) = 588 964,38 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача як власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст., ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 у розмірі 588 964,38 грн.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі за текстом ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці об`єктів нерухомості відповідача, у відповідача існує обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.

30.10.2019 відповідачем отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Чубанова, 3Ж для розташування автозаправного комплексу, проте договір оренди щодо зазначеної земельної ділянки станом на час судового розгляду не укладений.

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачу.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і орендар за договором оренди.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими нормативними актами; в) вартість безпідставного збагачення.

Єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п., п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття «майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.

Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно п.п.14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або не резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

Згідно з п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).

Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки землі до позову позивачем було додано електронний Витяг № НВ-2300003812024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.01.2024.

Крім того, відповідно до ст., ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Тобто, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя не затверджується щорічно. Щорічно можна отримати витяг з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Як вже зазначалося вище, для розрахунку плати за землю позивач використовував витяг про нормативну грошову оцінку землі в цінах 2024 року.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.01.2021 по 31.03.2024, становить 588 964,38 грн.

Суд зауважує, що за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 74 ГПК України обов`язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано Витяг № НВ-2300003812024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.01.2024, отриманий у встановленому порядку.

Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування (11.01.2024).

Разом із тим, при вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у даній справі є вимоги Запорізької міської ради про стягнення з ТОВ «ЗАМІЯ» 588 964,38 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанорва, 3Ж, на підставі, зокрема, статті 1212 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, в яких зроблено висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, наданий відповідачем Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100532062023 від 22.12.2023, виданий ТОВ «ЗАМІЯ», державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119 площею 0,1100 га, категорія земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення 12.11. Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, відбулась 22.12.2023.

З залученого судом до матеріалів справи листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.10.2024 № 18-8-0.37-1-3848/2-24, адресованого Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради, також слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, є зареєстрованою з 22.12.2023 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0119, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3Ж, є сформованим об`єктом цивільних прав лише з 22.12.2023.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що позивачем доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, з кадастровим номером: 2310100000:03:038:0119, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), лише за період з 23.12.2023 по 31.03.2024, внаслідок чого в силу вимог чинного законодавства у відповідача виник обов`язок зі сплати доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за цей період в наступному розмірі:

- 52 154,10 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2024 по 31.03.2024, що дорівнює 90 діб);

- 4 975,92 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 23.12.2023 по 31.12.2023, що дорівнює 9 діб):

201 802,38 грн./365 = 552,88 грн.,

552,88 грн. х 9 = 4 975,92 грн., де

201 802,38 грн. розмір орендної плати за земельну ділянку за 2023 рік,

365 кількість діб у 2023 році,

552,88 грн. розмір орендної плати за добу в 2023 році,

9 кількість діб у періоді з 23.12.2023 по 31.12.2023.

Отже, згідно здійсненого судом перерахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 23.12.2023 по 31.03.2024 складає: 4 975,92 грн. (2023 рік) + 52 154,10 грн. (за 2024 рік) = 57 130,02 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав докази в обґрунтування позовних вимог. Доказами, наданими позивачем, частково підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, враховані судом при вирішення спору.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ» на користь Запорізької міської ради 57 130,02 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 23.12.2023 по 31.03.2024. В іншій частині в задоволенні позову відмовляється, оскільки в цій часті позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення № 75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Враховуючи викладене, оскільки платником судового збору за розгляд даного позову є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 685,56 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ», м. Запоріжжя про стягнення 588 964,38 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право користування, за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ», (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, ідентифікаційний код юридичної особи 42157323) на користь Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 23.12.2023 по 31.03.2024 в розмірі 57 130 (п`ятдесят сім тисяч сто тридцять) грн. 02 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМІЯ», (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 3Ж, ідентифікаційний код юридичної особи 42157323) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 685 (шістсот вісімдесят п`ять) грн. 56 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 21» листопада 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.