Рішення

від 20.11.2024 по справі 753/14821/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14821/24

провадження № 2/753/8339/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Мицик Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

31.07.2024 до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Промінь-С" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі- відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ТОВ "Промінь-С" надає житлово-комунальні послуги будинку АДРЕСА_1 . Відповідач був власником квартир № 57 зазначеного будинку, споживав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому не в повному обсязі виконував зобов`язання по їх оплаті. У зв`язку із цим за відповідачем за період з липня 2018 року утворилася заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 29574,97 грн. Зазначену заборгованість, а також 3% річних від суми боргу, що становить 1850,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 3666,62 грн. та пеню в розмірі 9478,76 грн, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 цивільну справу № 753/14821/24 передано судді Мицик Ю.С.

Ухвалою суду від 09.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 в період з 02.08.2018 по 04.04.2024. Між сторонами не було укладено жодного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Відповідач не проживав у вказаній квартирі, не користувався послугами, а тому у нього відсутній обов`язок по їх оплаті. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідачу надавалися послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, не вказано обсягу та переліку зазначених послуг, не надано доказів про встановлення тарифів, а також відповідних розрахунків, які б підтверджували їх розмір. Вимоги про стягнення 3% річних від суми боргу, збитків від інфляції та пені не містять належного законодавчого обгрунтування, а їх розрахунок не відповідає періоду фактичного володіння квартирою відповідачем. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

26.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що підставою для здійснення ТОВ "Промінь-С" експлуатації будинку по АДРЕСА_1 є відповідне рішення Забудовника про визначення експлуатуючою організацією для відповідного будинку, на виконання якого ТОВ "Промінь-С" надало свою згоду. Тариф на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обгрунтованих планових (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Розрахунок тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території здійснюється згідно законодавчих документів.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-С" є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 в період з 02.08.2018 по 04.04.2024, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири (а.с. 39-41).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 10 ЖК України встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Так, ст. 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» № 21-89-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. ст. 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки нормами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок фіксації та повідомлення споживачами про ненадання або не належне надання їм комунальних послуг, в тому числі з утримання будинку та прибудинкової території. До відзиву на позов відповідачем не надано доказів дотримання ним відповідної процедури та фіксації ненадання чи неналежного надання позивачем послуг у період, за який заявлений до стягнення.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, у зв`язку із несплатою відповідачем коштів за утримання будинку та прибудинкової у нього виникла заборгованість, яка станом на 31.07.2024 становить 29574,97 грн.

Суд, перевіривши розрахунок суми основного боргу встановив, що він здійснений не вірно, оскільки заборгованість нараховувалася й після 04.04.2024, в той час, коли відповідач не був власником квартири.

З огляду на встановлений тариф та з урахуванням загальної площі квартири, що перебувала у власності відповідача в період з 01.07.2018 по 04.04.2024, вимога про стягнення суми основного боргу є частково обгрунтованою та підлягає задоволенню у сумі 29049,22 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що він не проживав у квартирі, та не користувався послугами, що на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до приписів статті 319 ЦК України - власність зобов`язує, а не проживання у квартирі не є підставою для несплати коштів на утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1850,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3666,62 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено частково вірність здійсненого нарахування.

05.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №206 " Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (далі - Постанова №206).

Абзацом 1 пункту 1 вказаної Постанови №206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 2 Постанови №206 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, поновлено на підставі постанови КМУ від 29.12.2023 № 1405, яка набрала чинності 30.12.2023, тобто такі нарахування проводяться з 31.12.2023.

Таким чином період, за який має нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати становить з 01.09.2018 по 24.02.2022, а також з 31.12.2023 року по 04.04.2024.

Отже, за підрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі 1052,91 грн та інфляційні втрати в розмірі 2430,91 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 9478,76 грн, суд дійшов висновку, що в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

На обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача пені позивач послався на ч. 2 ст. 343 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (далі - Закон), відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Офіційне тлумачення положення другого речення преамбули викладено в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Відповідно Рішення Конституційного Суду № 7-рп/2013 від 11.07.2013 , в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що згідно Рішення Конституційного Суду перелік суб`єктів правовідносин, встановлений Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, суд дійшов висновку, що положення цього закону щодо пені не застосовуються до фізичних осіб та не поширюються на правовідносини, які є предметом даного судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ "Промінь-С" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 29049,22 грн, інфляційної складової боргу в сумі 2430,91 грн та трьох процентів річних в сумі 1052,91 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Відповідачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 10083,33 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: Договір про надання правничої допомоги № 26-08-24/ф.1 від 26.08.2024 укладений між ОСОБА_1 та АО «Яр.ВАЛ» з додатками до нього, ордер серії АІ № 1691427, детальний розрахунок вартості виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого загальна вартість юридичних послуг становить 10083,33 грн. (а.с. 78-89,91).

Представником позивача разом з відповіддю на відзив подано заперечення проти відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу, яке обгрунтовано тим, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження таких витрат, зокрема доказів оплати таких витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи представника позивача про необхідність виключення із розрахунку вартості виконаних робіт: зустріч із представником клієнта та обговорення результатів попереднього вивчення матеріалів кримінального провадження; відправку адвокатського запиту на адресу відповідача, відправлення відзиву та заяви про відшкодування витрат на адресу відповідача.

При вирішенні питання про розмір судових витрат, суд вважає, що всі інші дії, вчинені представником відповідача адвокатом Балацьким І.В. в межах розгляду вказаної цивільної справи, є правничою допомогою в розумінні вимог закону.

Суд врахувавши складність справи, відповідно до принципів пропорційності, співмірності, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, визнає обґрунтованими (такими, що мають враховуватись для цілей розподілу судових витрат у цій справі) витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 8583,00 грн.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги позивача були задоволенні частково, на основі визначених чинним процесуальним законодавством норм, судові витрати сторін також мають бути відшкодовані пропорційно.

За результатами розгляду справи суд задовольнив вимоги позову частково на суму 32533,04 грн.

Отже враховуючи, що рішенням суду позовні вимоги задоволено на 73%, суд має покласти на відповідача понесений позивачем судовий збір в розмірі 2210,44 грн. 3028/100х73).

У задоволенні 27% позовних вимог відмовлено, а отже суд має покласти на позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 2317,41 грн. (8583,00/100х27).

За змістом ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, здійснивши залік взаємних вимог, суд стягує з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 106,97 грн. (2317,41 - 2210,44).

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-С» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-С" заборгованість за спожиті послуги у розмірі 32533,04 грн, з яких: 29049,22 грн - сума основного боргу, 3% річних у розмірі 1052,91 грн та інфляційну складову у розмірі 2430,91 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-С" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 106,97 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-С", код ЄДРПОУ 33587098, місцезнаходження: м. Київ, вул. Є. Чавдар, 32, кімн. 6.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 20.11.2024.

Суддя Ю.С.Мицик