Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/10839/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/10839/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ», м.Київ

до відповідача: Політичної партії «Європейська солідарність», м.Київ

про стягнення 8 389 352,90 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Левченко В.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Політичної партії «Європейська солідарність» про стягнення неустойки за неправомірне користування нерухомим майном в розмірі 8 389 352,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після припинення договору №к-206 від 15.09.2019 оренди нежитлових приміщень, відповідач у погоджений договором строк не звільнив орендоване нерухоме майно та продовжує його безпідставне використання.

Ухвалою від 09.09.2024 судом було відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.10.2024.

09.10.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 23.10.2024.

23.10.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024.

Представником позивача у судовому засіданні 20.11.2024 було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 20.11.2024 як і попередні засідання суду не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, суд виходить з такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як встановлено судом відповідачем зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний суд. Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 11.09.2024, а отже, кінцевим строком подачі відзиву на позов було 26.09.2024.

Ухвала про закриття підготовчого провадження була вручена відповідачу 24.10.2024, а отже, вказаний учасник судового процесу був заздалегідь повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Щодо неявки відповідача суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 20.11.2024.

В судовому засіданні 20.11.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 між Політичною партією "Європейська Солідарність" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (орендодавець) було укладено договір оренди №к-206, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2. даного договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.4. договору №к-206 від 15.10.2019 нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором є нежилі приміщення загальною площею 1 674,27 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі також - Приміщення). Дані приміщення належить орендодавцю на праві власності.

У п. 2.1. договору №к-206 від 15.10.2019 встановлено, що орендодавець передає орендарю Приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.1., 4.2 договору №к-206 від 15.10.2019 встановлено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та закінчується 31.12.2019 року.

Відповідно до п. 4.3. договору №к-206 від 15.10.2019 по закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.

Згідно з пунктом 5.1. договору №к-206 від 15.10.2019 протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.2. даного договору, орендар зобов`язаний повернути Приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.

У розділі 6 договору №к-206 від 15.10.2019 сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщенням за даним договором встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у наступному розмірі: без ПДВ - 333,33 грн, крім того ПДВ 20% - 66,67 грн, разом - 400,00 грн за 1 квадратний метр Приміщення за місяць.

Загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за користування Приміщенням визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного в п. 6.1. цього договору на площу Приміщення, вказану в п. 1.2. цього договору, та становить: без ПДВ - 558 090, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 111 618,00 грн, разом - 669 708,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у даному договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, протягом якого орендарем використовуються приміщення на підставі даного договору (п. 6.5. договору №к-206 від 15.10.2019).

Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (пункт 7.4.3. договору №к-206 від 15.10.2019).

01.11.2019 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування Приміщення загальною площею 1 674,27 кв.м за вказаною у договорі адресою.

Як вказує позивач, до договору №к-206 від 15.10.2019 укладалися додаткові угоди, які стосувалися надання орендарю знижки по сплаті орендних платежів.

Додатковою угодою № 01 від 01.04.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 02 від 30.04.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.05.2020 по 31.05.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 03 від 27.05.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.06.2020 по 30.06.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 04 від 22.06.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.07.2020 по 31.07.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 05 від 23.07.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.08.2020 по 31.12.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 06 від 31.12.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.01.2021 по 31.01.2021 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 07 від 24.02.2022 року орендну плату знижено у період часу з 01.03.2022 по 31.05.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 100,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 08 від 19.05.2022 року орендну плату знижено у період часу з 01.06.2022 по 31.08.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 100,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 09 від 30.08.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.09.2022 по 30.09.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 10 від 26.09.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.10.2022 по 31.10.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 11 від 28.10.2022 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.11.2022 по 30.11.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 12 від 28.11.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.12.2022 по 31.12.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Додатковою угодою № 13 від 28.12.2022 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.01.2023 по 31.01.2023 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12351/23 за позовом

Політичної партії «Європейська солідарність» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» від договору оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, яке залишено без змін постановою від 08.04.2024 Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову Політичної партії «Європейська солідарність» відмовлено повністю.

Наразі, суд зазначає, що обставини, які встановлено у судовому рішенні по справі № 910/12351/23 мають преюдиційне значення та повторного доведення потребують.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23 встановлено, що 03.07.2023 Політичною партією «Європейська солідарність» отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» лист вих. №107 від 26.06.2023 про односторонню відмову від договору №к-206 від 15.10.2019 з 03.07.2023 з вимогою звільнити орендовані приміщення в строк до 06.07.2023 та повернути їх за актом приймання-передачі, з посиланням на п. 9.4 договору.

У рішенні встановлено, що договір №к-206 від 15.10.2019 оренди є розірваним в односторонньому порядку з 03.07.2023.

Проте, як вказує позивач, відповідачем обов`язку з повернення об`єкту оренди за договором №к-206 від 15.10.2019 виконано не було, що і стало підставою для нарахування неустойки, яка передбачена ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, й звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи встановлені вище обставини та доводи позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» до Політичної партії «Європейська солідарність» про стягнення неустойки за неправомірне користування нерухомим майном в розмірі 8 389 352,90 грн. При цьому, судом враховане таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

За умовами п.9.12 договору №к-206 від 15.10.2019 у разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернуто його орендодавцеві.

Судом вище вказувалось, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, яке залишено без змін постановою від 08.04.2024 Північного апеляційного господарського суду, встановлено, що договір №к-206 від 15.10.2019 оренди є розірваним в односторонньому порядку з 03.07.2023.

Отже, строк повернення об`єкта оренди за договором №к-206 від 15.10.2019 настав, а останньою датою такого строку було 06.07.2023.

Проте, як вказує позивач, відповідачем обов`язку з повернення об`єкту оренди за договором №к-206 від 15.10.2019 виконано не було.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, всупереч наведеного відповідачем доказів виконання свого обов`язку за договором №к-206 від 15.10.2019 в частині повернення об`єкту оренди не надав.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на застосування до відповідача заходу відповідальності, що передбачений ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми неустойки, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» до Політичної партії «Європейська солідарність» про стягнення неустойки за неправомірне користування нерухомим майном в розмірі 8 389 352,90 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» до Політичної партії «Європейська солідарність» про стягнення неустойки за неправомірне користування нерухомим майном в розмірі 8 389 352,90 грн- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Політичної партії «Європейська солідарність» (04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29А, ЄДРПОУ 21715714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (01015, м.Київ, вул..Лаврська, буд.16, ЄДРПОУ 00308146) неустойку за неправомірне користування нерухомим майном в розмірі 8 389 352,90 грн та судовий збір в сумі 125840,29 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.11.2024.

Суддя В.В. Князьков