Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/9227/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/9227/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Груп» (вул. Волоська, буд. 5-Б, 04070; ідентифікаційний код 34603157)

про стягнення 6 980 768, 55 грн,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Київська міська рада (далі за текстом - КМР, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Груп» (далі за текстом - ТОВ «Меридіан Груп», Відповідач), в якому Позивач просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5, 6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» у Деснянському районі міста Києва у сумі 6 980 768, 55 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 5,6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» у Деснянському районі міста Києва належать Відповідачу на праві власності, однак останнім вказана земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що стало підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача орендної плата за користування земельною ділянкою за період з 12.07.2021 по 05.05.2023 на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 підготовче засідання відкладено на 23.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 підготовче засідання відкладено на 04.11.2024.

У судовому засіданні 04.11.2024 судом оголошено перерву до 18.11.2024.

У судовому засіданні 18.11.2024 представником Позивача надано пояснення по суті заявлених вимог, які сторона просила суд задовольнити.

Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Заслухавши вступне слово представника Позивача та враховуючи належність повідомлення Відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 04.11.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На земельній ділянці площею 5,6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» розташований майновий комплекс «База відпочинку «Вигурівщина» у Деснянському районі м. Києва, первісним власником якого був ЗАТ «Українські Сателітарні Системи» на підставі укладеного договору № 03/99 купівлі - продажу від 11.03.1999 нерухомості та передачі прав, пов`язаних з об`єктами нерухомості.

За даними міського земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка у Деснянському районі м. Києва перебувала в оренді до 16.10.2011 року у ЗАТ «Українські Сателітарні Системи» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу бази відпочинку «Вигурівщина» на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2000 № 11/988 та договору оренди від 16.10.2001 №62-6-00021 (термін дії якого закінчився).

Згідно доводів Позивача, станом на дату звернення до суду з позовом вказані об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 5,6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» у Деснянському районі міста Києва, зареєстровані 22.06.2007 за реєстровим № 468-3 на праві власності за ТОВ «Меридіан Груп» на підставі договору купівлі-продажу №02/06 від 28.11.2006 та рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у справі № 21/224.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у справі № 21/224 не лише визнано дійсним договір купівлі-продажу та право власності ТОВ «Меридіан Груп» на майновий комплекс «База відпочинку «Вигурівщина», але й зобов`язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» провести реєстрацію договору купівлі-продажу № 02/06 від 28.11.2006 та право власності ТОВ «Меридіан Груп» на майновий комплекс «База відпочинку «Вигурівщина».

З листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 15.11.2024 № 062/14-120542 вбачається, що за даними реєстрових книг реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна «База відпочинку «Вигурівщина» (майновий комплекс) на праві приватної власності зареєстровано за ТОВ «Меридіан Груп» на підставі договору купівлі-продажу № 02/06 від 28.11.2006, рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у справі № 21/224, по якому ЗАТ «Українські Сателітарні системи» продало майновий комплекс, який складається з: складу цегляного (літ.А) - 206, 80 кв.м., кафе (літ. Е) -279, 60 кв.м., причал (літ.Ж) -200 кв.м., будинок дачний 10 шт. пл. 27, 6 кв.м. (літ. Б, В, Г, Д, З, І, К, Л, М, Н) - 276 кв.м, будинок дачний 41 шт. пл. 12, 6 кв.м. (літ. О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, з І по ХХVІІ (цифри) - 516, 6 кв.м., загальна площа - 1 479 кв.м.

Тобто, з вказаного періоду часу Відповідач почав фактично користуватися земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Докази зворотного матеріали справи не містять.

Згідно доводів Позивача, Відповідач не сплачує орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою та не надав Позивачу необхідні документи для укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 5,6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013.

Як вказано вище, на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» у Деснянському районі міста Києва зареєстровано право власності на майновий комплекс «База відпочинку «Вигурівщина» за ТОВ «Меридіан Груп».

Зазначений майновий комплекс розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 площею 5,6069 га, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі 16.10.2001 Київським міським управлінням земельних ресурсів, на підставі проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленій Центр-Чобан, Заєць О.І. 14.02.2001.

Таким чином, згідно доводів Позивача, положення глави 15, статей 120, 122, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5, 6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» у Деснянському районі міста Києва у сумі 6 980 768, 55 грн., розраховані Позивачем в межах загальної позовної давності, а саме з 12.07.2021 по 05.05.2023.

Суд зазначає, що Позивачем надано розрахунок заявлених до стягнення коштів, з якого вбачається, що нарахування орендної плати за спірний період здійснено з урахування інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.07.2024, згідно якого вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 становить -115 929 273,50 грн станом на 17.06.2020 та з урахуванням статті 289 Податкового кодексу України - відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Заперечення та докази на спростування заявлених вимог матеріали справи не містять.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

В той же час відповідно до частини 1, 2 та статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено судом вище, за даними реєстрових книг реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна «База відпочинку «Вигурівщина» (майновий комплекс) на праві приватної власності зареєстровано за ТОВ «Меридіан Груп» на підставі договору купівлі-продажу № 02/06 від 28.11.2006, рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у справі № 21/224, по якому ЗАТ «Українські Сателітарні системи» продало майновий комплекс, який складається з: складу цегляного (літ.А) - 206, 80 кв.м., кафе (літ. Е) -279, 60 кв.м., причал (літ.Ж) -200 кв.м., будинок дачний 10 шт. пл. 27, 6 кв.м. (літ. Б, В, Г, Д, З, І, К, Л, М, Н) - 276 кв.м, будинок дачний 41 шт. пл. 12, 6 кв.м. (літ. О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, з І по ХХVІІ (цифри) - 516, 6 кв.м., загальна площа - 1 479 кв.м.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно встановленого вище, речове право Відповідача на користування земельною ділянкою зареєстровано та є чинним станом на дату ухвалення даного рішення, а відтак за період з 12.07.2021 по 05.05.2023 у Відповідача виник обов`язок здійснювати сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою в силу володіння об`єктом нерухомого майна «База відпочинку «Вигурівщина».

Водночас, суд вказує, що фактично Відповідач користувався земельною ділянкою без укладання відповідного договору оренди з огляду на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 02/06 від 28.11.2006 та рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 у справі № 21/224.

При цьому судом враховано, що факт такого користування Відповідачем не заперечується, як і не заперечуються здійсненні Позивачем нарахування.

Відповідно до частини 2 статі 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позицію викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, а також у постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є недопустимим, що відповідно свідчить про наявність у Позивача підстав для стягнення заявленої суми з Відповідача, як з фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено обов`язок Відповідача повернути власнику земельної ділянки кошти, які він мав сплатити за користування нею, що відповідно свідчить про необхідність задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської міської ради - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Груп» (вул. Волоська, буд. 5-Б, 04070; ідентифікаційний код 34603157) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,6069 га з кадастровим номером 8000000000:62:201:0013 на березі річки Десенка, с. Троєщина, урочище «Моложі» у Деснянському районі міста Києва у сумі 6 980 768 (шість мільйонів дев`ятсот вісімдесят тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 55 коп. та судовий збір - 83 769 (вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн 23 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 21.11.2024

Суддя Антон ПУКАС