Рішення

від 13.11.2024 по справі 910/6773/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/6773/24За позовом Фермерського господарства "РУБІН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДВІН СТІЛ КОРПОРЕЙШН"

про стягнення 1761805,49 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Дзявун Ю.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості та санкцій договором купівлі-продажу №СН-19/03 від 19.03.2022, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити поставлений йому товар (соняшник).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.09.2024.

09.09.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі у яких він фактично висловив свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 14.10.2024.

Судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 14.10.2024 не відбулося, у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду міста Києва, у зв`язку із чим, ухвалою від 14.10.2024 було перепризначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.11.2024.

23.09.2024 позивачем були надані письмові пояснення та примірник спірного договору.

У судове засідання з розгляду справи по суті представник позивача не з`явився, однак судом враховано раніше ним подане клопотання про розгляд справи без участі його представника, а представник відповідача у судовому засіданні 13.11.2024 заперечив проти вимог позову з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2022 між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № СН-19/03 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого позивач зобов`язався продати, а відповідач прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору соняшник (товарний) українського походження (код товару 1206 00 99 00 згідно з УКТ ЗЕД) врожаю 2021 року, ДСТУ-7011:2009 (товар).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна кількість товару за даним договором складає суму партій, які поставляються за специфікаціями, які складаються на кожну партію товару і є невід`ємною частиною цього договору.

Під партією розуміється кількість, зазначена у видатковій або товарно-транспортній накладній (п. 3.2 Договору).

Перехід права власності та ризик випадкового знищення від продавця до покупця відбувається на складі покупця після зважування та визначення якості та кількості товару - при поставках на умовах СРТ, при поставках на умовах FCA перехід права власності відбувається на складі продавця ( п. 3.3 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 Договору ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору; загальна сума договору складається із сум партій товару, що поставляється в рамках даного договору; оплата за товар або партію товару зазначається в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації №1 від 19.03.2022 до Договору продавець постачає покупцю товар соняшник (товарний) українського походження врожаю 2021 року в кількості 100,00 т. за ціною 18800 грн за 1 т. (з ПДВ). Загальна вартість Товару за цією Спеціфікацією складає суму вартості всіх поставок. Поставка Товару в повному обсязі здійснюється в строк до 22.03.2022 року.

Згідно п. 7 Специфікації оплата за Товар або партію товару здійснюється покупцем на поточний рахунок, шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% від вартості товару або партії товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання реєстру від покупця;

- 14% вартості товару або партії товару - протягом 5 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов`язаних міжє собою накладних (в разі необхідності) в ЄРПН.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв соняшник (товарний) українського походження врожаю 2021 року, заліковою вагою 96,220 тонн загальною вартістю 1808936,21 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковою накладною №2 від 20.03.2022 та товарно-транспортними накладними № 1, 2, 3, 4, 5 від 19.03.2022, копії яких долучено до справи.

Між сторонами було досягнуто згоди на продовження дії Договору до 31.03.2024 шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 20.06.2022 до Договору.

05.04.2023 позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою оплатити поставлений за Договором товару на суму 1808936,21 грн, або повернути позивачу товар у кількості 96,220 тонн.

Листом від 13.04.2023 №22 відповідач у відповідь на претензію від 05.04.2023 повідомив позивача, що поверне товар.

Листом №7 від 04.05.2023 позивач просив відповідача у термін до 10.05.2023 повідомити про місце і дату повернення товару.

У листі №25 від 10.05.2023 відповідач повідомив, що до 30.06.2023 ним буде повернуто позивачу товар з території елеватора.

Листом № 9 від 03.07.2023 позивач вкотре просив відповідача у строк до 07.07.2023 проінформувати про чітку дату коли буде повернуто товар за Договором.

У листі №34 від 14.07.2023 відповідач гарантував повернути позивачу товару у період з 10 по 30 жовтня 2023 року.

Згідно товарно-транспортної накладної від 03.01.2024 (повернення постачальнику №1 від 03.01.2024) відповідачем було повернуто позивачу частину товару (насіння соняшника) у кількості 25,160 тонн загальною вартістю 473008,06 грн.

11.04.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією у якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 1335928,15 грн або повернути неоплачений товар у кількості 71,060 тонн до 26.04.2024.

Вказана претензія залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що зумовило подання цього позову про стягнення боргу за поставлений за Договором товар на суму 1335928,15 грн і нараховані суми 3% річних та інфляцію.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту існування заборгованості, а надані позивачем товарно-транспортні накладні не є первинними бухгалтерським документом та не може підтверджувати факт передачі товару, факт існування грошового зобов`язання, а лише підтверджує факт транспортування зерна.

Відповідач стверджує, що позивачем при нарахування 3% річних та інфляційних втрат було пропущено строки позовної давності для нарахування пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято товар вагою 96,220 тонн загальною вартістю 1808936,21 грн, що підтверджується видатковою накладною №2 від 20.03.2022 та ТТН від 19.03.2022 №№1,2,3,4,5.

Матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем зауважень по кількості, комплектності та якості поставленого позивачем товару.

Враховуючи умови Договору та Специфікації та те, що датою отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної від 20.03.2022 та ТТН від 19.03.2022 є 20.03.2022, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару, поставленого згідно вищенаведеної видаткової накладної, з 21.03.2022 до 01.04.2022 включно.

Частину товару у кількості 25,160 тонн загальною вартістю 473008,06 грн відповідачем було повернуто позивачу, що підтверджується відповідною видатковою накладною №1 від 03.01.2024 та ТТН від 03.01.2024.

Разом з тим, відповідачем не було повернуто решту отриманого товару та не було сплачено його вартість на суму 1335928,15 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження наявності у нього суми боргу за Договором заявленої до стягнення позивачем судом відхиляються, оскільки беручи до уваги в сукупності наявні у справі видаткову накладну №2 від 20.03.2022, ТТН від 19.03.2022 №№1,2,3,4,5 та листування між сторонами підтверджується факт отримання відповідачем товару на суму 1808936,21 грн, повернуто товару було позивачу на суму 473008,06 грн, натомість доказів того, що відповідач повернув позивачу решту товару у кількості 71,060 тонн чи оплатив його вартість у сумі 1335928,15 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності фактору введеного 24.02.2022 воєнного стану, що впливає на неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, оскільки сторонами спірний Договір укладено було 19.03.2022, тобто після введення воєнного стану на території України, що підтверджує усвідомленість сторін у можливих обтяжуючих обставинах виконання умов Договору враховуючи воєнний стан та бойові дії на території нашої держави.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що за умовами Специфікації оплата за Товар або партію товару здійснюється покупцем на поточний рахунок, шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% від вартості товару або партії товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання реєстру від покупця;

- 14% вартості товару або партії товару - протягом 5 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної та розрахунків-коригування для пов`язаних між собою накладних (в разі необхідності) в ЄРПН.

Так, підстави для сплати 86 % вартості товару у відповідача виникли з 21.03.2022 по 01.04.2022 включно, однак для сплати решти 14% вартості товару позивач мав зареєструвати податкові накладні на суму господарської операції. На запитання суду чи були зареєстровані відповідні податкові накладні позивач надав пояснення, що ним не було зареєстровано податкові накладні.

Враховуючи наведене вище, у відповідача не настав строк оплати на 14% від вартості товару, що становить 187029,94 грн, а отже підстав для задоволення позову в цій частині у суду відсутні.

Разом з тим, зобов`язання відповідача щодо оплати ним 86 % від вартості товару на суму 1148898,21 грн станом на день ухвалення цього рішення залишились не виконаними, доказів оплати вказаної суму позивачу матеріали справи не містять, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 86042,10 грн 3% річних та 339835,24 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності для нарахування пені, оскільки позивачем не було нараховано пеню на суму боргу.

Враховуючи, що у відповідача виник обов`язок з оплати лише 86 % варт отсі товару, відповідно суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 1148898,21 грн.

Так, з відповідача підлягає стягнення 73807,36 грн 3% річних та 300905,27 грн інфляційних втрат, в решті заявлених сум суд відмовляє.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем було додано копії: договір про надання правничої допомоги від 22.05.2024, додаток №1 та додаток №2 до договору від 22.05.2024, додаткову угоду №1 до договору від 20.06.2022, акт про оплату послуг від 23.05.2024 на суму 30000 грн, платіжна інструкція №61 від 23.05.2024 на суму 30000 грн,ордер АН №142960 від 22.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З наведеного вбачається, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу в межах даної справи на суму 30000 грн.

Відповідач заперечуючи проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу вказує, що зазначений обсяг часу та визначена сума гонорару адвоката є дещо завищена, з урахуванням незначної складності справи, обсягу доказів та кількості процесуальних дій.

Разом з тим, відповідачем не доведено неспівмірності витрат понесених позивачем при розгляді вказаного спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу, а також враховуючи ціну позову, з урахуванням того, що позовні вимоги було задоволено частково, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у межах даного спору у сумі 25944,02 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДВІН СТІЛ КОРПОРЕЙШН" (м. Київ, вул. Васильківська, 14, офіс 305 А; ідентифікаційний код 38918340) на користь Фермерського господарства "РУБІН" (Донецька обл., Лиманський район, село Кримки; ідентифікаційний код 24810330) 1148898 (один мільйон сто сорок вісім тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 21 коп. боргу, 73807 (сімдесят три тисячі вісімсот сім) грн 36 коп. 3% річних, 300905 (триста тисяч дев`ятсот п`ять) грн 27 коп. інфляційних втрат, 22854 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн 16 коп. судового збору, а також 25944 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сорок чотири) 02 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 21.11.2024.

Суддя Р.Б. Сташків