Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/10098/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/10098/24За позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного підприємства "Том і Ко"

2) відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

від позивача: Волинець В.О.

від відповідача 1: не з`явились,

від відповідача 2: не з`явились

У судовому засіданні 11.11.2024 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Том і Ко" та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані не прийняттям загальними зборами товариства рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 за власним бажанням.

Ухвалою суду від 22.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/10098/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.09.2024.

У підготовчому засіданні 12.09.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 28.10.2024.

24.09.2024 від відповідача-2 до суду надійшов відзив, в якому зазначено про порядок вчинення реєстраційних дій. Відповідач-2 просив здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі його представника.

Ухвалою від 28.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 11.11.2024.

В судове засідання 11.11.2024 представники відповідачів не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.11.2024, за відсутності представників відповідачів, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2024 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Приватного підприємства "Том і Ко" є ОСОБА_1 (відсторонений від виконання повноважень директора з 24.05.2020 на час проведення службового розслідування); ОСОБА_2 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (тимчасово виконуючий обов`язки директора з 25.05.2020 на час проведення внутрішнього службового розслідування)) - представник. Учасниками відповідача-1 є ОСОБА_3 (розмір частки 775000,00 грн) та ОСОБА_4 (розмір частки 775000,00 грн).

Як вбачається з рішення власників Приватного підприємства "Том і Ко" від 23.10.2013 ОСОБА_1 вирішено призначити на посаду директора Приватного підприємства "Том і Ко" з 24.10.2013.

Рішенням власників Приватного підприємства "Том і Ко" № 24/05-2020 від 24.05.2020 вирішено: провести внутрішнє розслідування діяльності директора приватного підприємства; тимчасово відсторонити директора приватного підприємства від виконання своїх повноважень на час проведення внутрішнього службового розслідування; призначити ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора, тощо.

Згідно акту приймання-передачі від 02.06.2020 директор ПП "Том і Ко" ОСОБА_1 передав Тво ПП "Том і Ко" ОСОБА_2 печатку приватного підприємства.

29.05.2020 директор Приватного підприємства "Том і Ко" ОСОБА_1 направив власникам приватного підприємства ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) заяву з проханням розірвати трудовий договір між ним та ПП "Том і Ко".

Відповідь на означені листи не була надана, трудові відносини не припинені.

Позивачем складено заяву від 20.05.2024 про звільнення з посади директора ПП "Том і Ко" з 22.07.2024 за власним бажанням, адресовану Тво директора ПП "Том і Ко" ОСОБА_2 . Також надіслано прохання скликати загальні збори підприємства для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП "Том і Ко", адресоване Тво директора, як особі повноважній на скликання зборів.

Також листи з проханням ініціювати проведення загальних зборів власників підприємства для вирішення питання про звільнення з посади директора ПП "Том і Ко" Скорохода В.В. за власним бажанням були направлені власникам підприємства: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Вищезазначені листи були направлені 20.05.2024 власникам підприємства за їх адресами, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу відповідача-1, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальними чеками та описами вкладення в цінний лист.

Однак Загальні збори власників підприємства не були скликані повноважними особами станом на день подання позову у справі № 910/10098/24 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов`язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов`язки). У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Пунктами 1, 6, 8 ст. 5 Статуту Приватного підприємства "Том і Ко", затвердженого протоколом № 2021/04/05 від 05.04.2021) (далі - Статут) визначено, управління підприємством здійснюють власники, один з яких одночасно може бути директором підприємства. До виключної компетенції власників підприємства відносяться: обрання одноосібного виконавчого органу підприємства - директора підприємства, встановлення розміру винагороди директора підприємства; відсторонення директора підприємства від виконання своїх повноважень директора підприємства, звільнення директора підприємства..

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно ч. 3, 5 ст. 5 Статуту передбачено, що керівництво поточною діяльністю підприємства здійснює директор призначається і звільняється з посади за рішенням власників підприємства. Директор підприємства може бути відсторонений від виконання своїх повноважень за рішенням власників підприємства. У випадку відсторонення директора підприємства від виконання своїх повноважень, власники підприємства призначають тимчасово виконуючого обов`язки підприємства. Тимчасово виконуючий обов`язки директора підприємства наділяється повноваженнями директора підприємства, передбаченими цим статутом.

Отже, питання про звільнення директора підприємства вирішується виключно зборами власників підприємства, тому позивач як директор ПП "Том і Ко" не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Первинно з заявою про звільнення та про вирішення цього питання позивач звернувся до власників підприємства ще 29.05.2020, в подальшому позивач 20.05.2024 повторно звернувся з заявою про його звільнення та прийняття з цього приводу саме повноважними особами відповідного рішення.

Однак, загальні збори власників не були скликані та рішення про звільнення позивача з займаної посади не було прийнято протягом 4 років.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Позивачем вжито залежних від нього заходів (з урахуванням його тимчасового відсторонення від виконання обов`язків директора та призначення Тво директора ПП "Том і Ко"). Проте особами, повноважними на прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора ПП "Том і Ко" його заява не було розглянута і відповідне рішення прийнято не було.

Отже, не проведення зборів власників підприємства та не розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган ПП "Том і Ко" проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом 4 років, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності підприємства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП "Том і Ко" та, відповідно, прийняття рішення зборами власників підприємства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника ПП "Том і Ко", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника ПП "Том і Ко", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом: визнання припиненими трудових відносин між позивачем як директором та відповідачем-1 як товариством з дати набрання рішенням суду законної сили; та зобов`язанням відповідача-2 внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з Приватним підприємством "Том і Ко" (03084, м. Київ, Столичне шосе 26 км, ідентифікаційний код 31065487) у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора Приватного підприємства "Том і Ко" на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Зобов`язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42; ідентифікаційний код: 37308812) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань відомості про керівника (директора) та представника Приватного підприємства "Том і Ко" (03084, м. Київ, Столичне шосе 26 км, ідентифікаційний код 31065487) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) шляхом вилучення відповідних відомостей.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Том і Ко" (03084, м. Київ, Столичне шосе 26 км, ідентифікаційний код 31065487) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.11.2024

Суддя І.В.Усатенко