Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/10142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/10142/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуша"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгзем"

про стягнення 614742,87 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медуша" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгзем" про стягнення 614742,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №10/01/2023-1 від 10.01.2023.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 26.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10142/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

11.09.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

17.09.2024 від позивача надійшов супровідний лист з долученими до нього доказами на диску.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600287457712 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (проспект Миколи Бажана, 3, м. Київ, 02121).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медуша" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Луксор" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгзем") (покупець) укладено договір поставки № 10/01/2023-1, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити окремими партіями, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених цим Договором, Продукцію, в асортименті, кількості, за ціною та в строки, визначені в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.2, 2.4. договору, оплата продукції за цим Договором здійснюється в гривнях. Ціна Продукції визначається у Специфікаціях до цього Договору, і включає вартість Продукції, вартість упаковки, якщо інше не визначено в Специфікації. Право власності, ризик випадкової загибелі та/або знищення Продукції переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Продукції Покупцю та засвідчується видатковою або товарно-транспортною накладною, які підписані уповноваженими представниками Сторін. Дата отримання Продукції вказується у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо розрахунків.

Сторони уклали Специфікацію № 3 від 30.01.2023 до Договору поставки № 10/01/2023-1 від 10.01.2023, відповідно до якої узгодили, що поставляється товар - стік меду на суму 812160 грн., оплата й поставки Продукції здійснюється поетапно: Перший етап: Оплата в розмірі 100 % від вартості Продукції, вказаної в даній Специфікації, сплачується Покупцем на умовах передоплати протягом 2 (двох) календарних днів з дати укладення цієї Специфікації. Другий етап: Поставка Продукції, зазначеної в цій Специфікації, здійснюється на умовах EXW (Інкотермс - 2010) - склад Постачальника: м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, шляхом відвантаження Продукції у наданий Покупцем для поставки транспорт у період - через 15 (п`ятнадцять) робочих днів з дня, наступного за днем надходження на рахунок Постачальника оплати згідно п.1 цієї Специфікації в повному розмірі, але у будь-якому випадку - до 28.02.2023 року.

В п. 3 специфікації № 3 передбачено, що підписанням видаткової накладної про приймання Продукції за даною Специфікацією, Покупець підтверджує факт відповідності Продукції узгодженим вимогам щодо кількості, якості та належності Продукції, а також позбавляється права на заявлення будь-яких претензій щодо отримання Продукції.

Разом з підписанням Специфікації № 3, Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 25 від 30.01.2023 р. на загальну суму 812160,00 грн.

В підтвердження обставин поставки товару за договором № 10/01/2023-1 від 10.01.2023 позивач долучив до матеріалів справи видаткові накладні: № 137 від 13.03.2023 на суму 759520,00 грн, № 139 від 15.03.2023 на суму 52640,00 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень. Отже, матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на суму 812160,00 грн.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями в національній валюті: № 364 від 31.01.2023 на суму 136814,51 грн, № 392 від 16.02.2023 на суму 119400,00 грн. Отже відповідач по рахунку № 25 від 30.01.2023 сплатив позивачу загалом грошову суму у розмірі 256214,51 грн.

Матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем попередньої оплати на суму 256214,51 грн за поставлений в подальшому товар загальною вартістю 812160,00 грн. Тобто не оплаченим лишився товар вартістю 555945,49 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 24/07-01М від 24.07.2024, в якій позивач вимагав у відповідача оплати вартості отриманого товару у сумі 555945,49 грн. Докази направлення претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар загальною вартістю 812160,00 грн, що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Сторонами було обумовлено оплату товару у повному обсязі до його передання, проте відповідач здійснив лише часткову попередню оплату на суму 256214,51 грн з 812160,00 грн.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки позивач виконав свій обов`язок з поставки всього обумовленого сторонами товару, не зважаючи на не виконання відповідачем своїх зобов`язань з повної попередньої оплати, а отже відповідач після прийняття товару зобов`язаний його оплатити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено на користь позивача лише 256214,51 грн за товар поставлений за видатковими накладними № 137 від 13.03.2023, № 139 від 15.03.2023.

Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 555945,49 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку, наведеному в позовній заяві, позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 35247,44 грн інфляційних втрат та 23549,94 грн 3% річних за загальний період з 17.03.2023 по 13.08.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Товар за видатковою накладною № 137 від 13.03.2023 на суму 759520,00 грн мав бути оплачений 14.03.2023, а отже прострочення відповідача настало з 15.03.2023; товар за видатковою накладною № 139 від 15.03.2023 на суму 52640,00 грн мав бути оплачений 16.03.2023, тобто прострочення настало з 17.03.2023. При здійсненні розрахунку позивач нарахував втрати від інфляції та 3% річних з 17.03.2023 на всю суму заборгованості, що не суперечить встановленим обставинам.

Суд перевірив розрахунок, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 23549,94 грн та втрат від інфляції у розмірі 35247,44 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

04.08.2022 між Позивачем та Адвокатським бюро «Анастатсії Дударенко» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги адвокатом.

13.08.2024 на виконання умов Договору складено та підписано акт № 1 приймання-передачі послуг за надання правничої допомоги адвокатом до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2022, в якому детально зазначено обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також час затрачений на їх виконання (надання послуг). Згідно акту вартість робіт становить 10000,00 грн за написання тексту позовної заяви ТОВ "Медуша" до ТОВ "Торгзем" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій до Господарського суду міста Києва.

Представництво інтересів за договором здійснювалось адвокатом Дударенко А.Д. на підставі ордеру серії АЕ № 1309779 від 13.08.2024.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач не висловив заперечень з приводу заявленого розміру правової допомоги.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд відзначає, що позивачем підтверджено обсяг та вартість наданих йому послуг з правничої допомоги. Суд вбачає, що обсяг допомоги є виправданим та необхідним, а її вартість не є надмірною.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з огляду на заявлений предмет спору та обсяг наданих позивачу послуг, розмір витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн є обґрунтованим та співмірним предмету спору, а тому витрати у заявленому позивачем розмірі підлягають стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгзем" (01000, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 3, ідентифікаційний код 42634614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуша" (49000, Дніпропетровська обл., м Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 76А, офіс 213, ідентифікаційний код 42470659) суму основного боргу у розмірі 555945 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 49 коп., втрати від інфляції у розмірі 35247 (тридцять п`ять тисяч двісті сорок сім) грн 44 коп., 3 % річних у розмірі 23549 (двадцять три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн 94 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 7376 (сім тисяч триста сімдесят шість) грн 91 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко