Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/9208/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/9208/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"

до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ)

про стягнення заборгованості у розмірі 6 510,24 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) (далі - КЕЧ) 6 510,24 грн, з яких: 4 421,07 грн - основний борг, 343,39 грн - пеня, 65,77 грн - 3% річних, 1 680,01 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) №252329/Т/21/1 від 25.03.2021 у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого у березні 2021 року природного газу обсягом 21,241 тис. куб.м на суму 204421,07 грн (204 421,07 грн - 200 000,00 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9208/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

16.08.2024 через загальний відділ діловодства суду від КЕЧ надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що заборгованість за поставлений у березні 2021 року газ відсутня, оскільки у відповідності до акту №252329/3954 від 29.03.2021 вартість поставленого у спірному місяці природного газу обсягом 22,691 тис. куб.м по ціні 7 344,9093 (без ПДВ) була повністю сплачена та визнається позивачем;

- враховуючи необґрунтованість суми основної заборгованості, нараховані на відповідну суму компенсаційні виплати та штрафна санкція, з огляду на їх похідний характер, також не підлягають стягненню;

- наданий позивачем акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2021 №ОТБИ-002769 не є належним та достовірним доказом, оскільки відповідач не має примірника вказаного документа, надання якого є обов`язком позивача (пункт 3.7.1. договору), а відтиск печатки та підпису відповідача по розмірі є меншим порівняно з печаткою та підписом відповідача на договорі;

- позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору, передбаченого пунктом 9.1. договору.

26.08.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає заперечення відповідача безпідставними, з огляду на те, що:

- у березні 2021 року КЕЧ було спожито 21,241 тис. куб.м природного газу, що окрім акту від 31.03.2021 №ОТБИ-002769, також підтверджується даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС по ЕІС-коду відповідача 56Х00006ХKR1Y00Y; ціна за 1000 куб.м природного газу визначена у пункті 4.1. договору та становить 9623,8912 грн (разом із ПДВ); відтак загальна вартість спожитого природного газу становить 204 421,07 грн (9623,8912 грн х 21,241); оскільки відповідачем сплачено 200 000,00 грн, сума основної заборгованості становить 4 421,07 грн.

- пунктом 2.1. договору визначено лише планований обсяг природного газу, що не виключає права відповідача на споживання додаткових обсягів газу;

- з огляду на наявність основної заборгованості, позовні вимоги в частині нарахування компенсаційних виплат та штрафної санкції є також обґрунтованими.

30.08.2024 через загальний відділ діловодства суду від КЕЧ надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголосив на належному виконання своїх грошових зобов`язань шляхом оплати вартості спожитого природного газу на суму 200 000,00 грн.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи вищезазначені обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства обґрунтованими.

25.05.2021 між Товариством (далі за текстом договору - Постачальник, якому присвоєно ЕІС-код 56X9300000109509) та КЕЧ (далі за текстом договору - Споживач, якому присвоєно ЕІС-код 56Х00006ХKR1Y00Y) було укладеного договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) №252329/Т/21/1 від 25.03.2021, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ Споживачу, а останній - прийняти та своєчасно сплатити Постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Плановий об`єм (обсяг) постачання/споживання природного газу у березні 2021 року за договором становить 20,781 тис. куб.м (пункти 2.1., 2.2. договору).

За пунктом 3.1. договору Постачальник в установленому договором порядку та періодах зобов`язується передати природний газ у власність Споживачу, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи Акціонерного товариства "Київгаз", в точках виходу з газотранспортної системи до відповідної газорозподільної системи (пункти призначення). Споживач підтверджує, що Оператор ГРМ, з якими Споживач уклав договір розподілу природного газу - Акціонерного товариства "Київгаз".

Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. договору обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у останнього договору розподілу природного газу, укладеного між ним та Оператором ГРМ, та присвоєння Споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Згідно з пунктом 3.5. об`єм переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРС.

Пунктом 3.6. договору визначено, що фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Добовий об`єм (обсяг) споживання газу Споживачем не повинен перевищувати узгоджений Сторонами згідно умов цього договору об`єм (обсяг) постачання газу на відповідну Газову добу (пункт 3.10. договору).

У відповідності до положень пункту 4.1. договору на момент укладання даної угоди ціна природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2 цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до пункту 3.10 договору) (з урахуванням тарифу за розподіл потужності Оператора ГТС) становить 8019,9093 грн за 1000 (одну тисячу) куб.м, крім того ПДВ 20% - 1 603,9819 грн, разом з ПДВ 9 623,8912 (дев`ять тисяч шістсот двадцять три) грн 8912 коп. за 1000 (одну тисячу) куб.м. При цьому, тариф за розподіл потужності Оператора ГТС становить 136,5760 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн.

За умовами пункту 4.3. договору оплата вартості газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом Газового місяця (М) споживання газу. Газовий місяць (М) - газовий місяць, в якому здійснюється постачання природного газу. Газовий місяць розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця.

У разі збільшення в установленому цим договором порядку підтвердженого обсягу газу Споживач здійснює оплату додатково заявлених об`ємів газу у триденний строк після збільшення цих об`ємів (пункт 4.4. договору).

Відповідно до пункту 4.5. договору у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період. Встановлення дати для остаточного розрахунку у абзаці першому цього пункту Договору не є зміною або альтернативою строків розрахунків, встановлених у пункті 4.3 та 4.4 цього Договору, не є підставою для порушення таких строків розрахунків, та не звільняє Споживача від відповідальності за порушення цих строків розрахунків.

Згідно з пунктом 4.7. вказаного правочину датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Загальна сума договору складає 200 000,00 гри та складається з вартості всіх щомісячних договірних обсягів газу, поставлених Споживачу за цим договором (пункт 4.12. цієї угоди).

Пунктом 5.2. договору визначено обов`язки Споживача, зокрема, 1) здійснювати своєчасну та повну оплату вартості природного газу та виконувати інші грошові зобов`язання згідно умов цього договору; 3) самостійно контролювати власне газоспоживання та не допускати несанкціонованого відбору природного газу та перевищення погодженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді шляхом самостійного і завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання; 4) не допускати споживання природного газу без здійснення оплат згідно умов цього договору шляхом самостійного і завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання;

У відповідності до положень пункту 8.7. договору у разі порушення Споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, Споживач сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розділом 9 передбачено порядок вирішення спорів: спори, що виникли із цього Договору, вирішуються шляхом двосторонніх переговорів уповноваженими представниками Сторін. У випадку неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, спори вирішуються в судовому порядку у відповідності з діючим законодавством України (пункт 9.1.); сторони погодили, що строк, в межах якого кожна з Сторін може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав у зв`язку з порушенням цього Договору, в тому числі про стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат (строк позовної давності) становить 5 (п`ять) років (пункт 9.2.).

Цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє в частині постачання природного газу до 31.03.2021, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Умови цього договору застосовуються до відносини між сторонами, які виникли з 01.03.2021 (частина 3 статті 631 ЦК України) (пункт 11.1. договору).

Пунктом 11.2. договору передбачено, що він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до пункту 2.1. договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк. Якщо Сторони не внесуть такі зміни щодо планових об`ємів постачання природного газу на продовжений строк до початку його перебігу, вважається що Сторони автоматично погодили/встановили на продовжений строк зобов`язання щодо поставки (передачі) Постачальником та прийняття Споживачем середньодобових та місячних планових об`ємів постачання газу, встановлених у пункті 2.2. цього договору у відповідних календарних місяцях.

За твердженнями позивача, у березні 2021 року ним було поставлено відповідачу 21,241 тис.куб.м природного газу по ціні 8 019,9093 (без ПДВ) на загальну суму 204 421,07 грн (разом із ПДВ), що підтверджується актом прийом-передачі природного газу №0ТБИ-002769 від 31.03.2021.

Згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС по ЕІС-коду споживача 56Х00006ХKR1Y00Y у березні 2021 року останнім було спожито 21,241 тис. куб.м природного газу.

У той же час, за твердженнями КЕЧ, у березні 2021 року Товариством було поставлено природний газ обсягом 22,691 тис.куб.м по ціні 7,344,9093 (без ПДВ) на загальну суму 200000,00 грн, що підтверджується актом на оплату №252329/2954 від 29.03.2021.

За поставлений позивачем газ відповідачем було сплачено 200 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №342 від 30.03.2021 та довідкою обслуговуючого банку позивача №02-01/01/2974 від 24.07.2024.

З метою досудового врегулювання спору, Товариство звернулося до КЕЧ з вимогою №183/01 від 14.05.2024 про сплачу боргу у розмірі 4 421,07 грн.

Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою КЕЧ у повному обсязі вартості поставленого та спожитого газу за договором постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) №252329/Т/21/1 від 25.03.2021, Товариство звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4 421,07 грн основного боргу, 343,39 грн пені, 65,77 грн 3% річних, 1 680,01 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Як було раніше зазначено, 25.05.2021 між Товариством (за текстом договору - Постачальник) та КЕЧ (за текстом договору - Споживач) було укладеного договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) №252329/Т/21/1 від 25.03.2021, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ Споживачу, а останній - прийняти та своєчасно сплатити Постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, за яким відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (частина 3 статті 714 ЦК України).

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України "Про ринок природного газу".

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 12 зазначеного Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу (пункт); забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (пункт 2); не допускати несанкціонованого відбору природного газу (пункт 3).

Зі змісту заяв по суті справи випливає, що предметом спору в межах даної справи є встановлення обсягу поставленого природного газу та його ціни.

Як було раніше встановлено, плановий об`єм (обсяг) постачання/споживання природного газу у березні 2021 року за договором становить 20,781 тис. куб.м (пункти 2.1., 2.2. договору).

За пунктом 3.1. договору Постачальник в установленому договором порядку та періодах зобов`язується передати природний газ у власність Споживачу, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи Акціонерного товариства "Київгаз", в точках виходу з газотранспортної системи до відповідної газорозподільної системи (пункти призначення). Споживач підтверджує, що Оператор ГРМ, з якими Споживач уклав договір розподілу природного газу - Акціонерного товариства "Київгаз".

Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. договору обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у останнього договору розподілу природного газу, укладеного між ним та Оператором ГРМ, та присвоєння Споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Згідно з пунктом 3.5. об`єм переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРС.

Пунктом 3.6. договору визначено, що фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

У відповідності до положень пункту 4.1. договору на момент укладання даної угоди ціна природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2 цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до пункту 3.10 договору) (з урахуванням тарифу за розподіл потужності Оператора ГТС) становить 8019,9093 грн за 1000 (одну тисячу) куб.м, крім того ПДВ 20% - 1 603,9819 грн, разом з ПДВ 9 623,8912 (дев`ять тисяч шістсот двадцять три) грн 8912 коп. за 1000 (одну тисячу) куб.м. При цьому, тариф за розподіл потужності Оператора ГТС становить 136,5760 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться два документи, які містять різні відомості щодо обсягу поставленого природного газу та його ціни.

За твердженнями позивача, у березні 2021 року ним було поставлено відповідачу 21,241 тис.куб.м природного газу по ціні 8 019,9093 (без ПДВ) на загальну суму 204 421,07 грн (разом із ПДВ), що підтверджується актом прийом-передачі природного газу №0ТБИ-002769 від 31.03.2021.

У той же час, за твердженнями КЕЧ, у березні 2021 року Товариством було поставлено природний газ обсягом 22,691 тис.куб.м по ціні 7,344,9093 (без ПДВ) на загальну суму 200000,00 грн, що підтверджується актом на оплату №252329/2954 від 29.03.2021.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Досліджуючи вищезазначені документи, суд дійшов наступних висновків.

По-перше, у відповідності до умов пункту 3.6. договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу підтверджується саме актом приймання-передачі газу, а не актом на оплату.

По-друге, зі змісту пункту 4.1. випливає, що ціна природного газу за 1000 (одну тисячу) куб.м становить 8019,9093 грн (без ПДВ), а разом із ПДВ - 9 623,8912. Тобто, визначена в акті на оплату №252329/3954 від 29.03.2021 у розмірі 7 344,9093 (без ПДВ) не відповідає умовам договору.

По-третє, від імені Товариства акт на оплату №252329/3954 від 29.03.2021 було підписано Бондарчук Ю.А., однак згідно з довіреністю від 04.01.2021 №Д-2 уповноваженою особою для підписання актів прийому-передачі природного газу визначено ОСОБА_1 .

По-четверте, згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС по ЕІС-коду КЕЧ 56Х00006ХKR1Y00Y у березні 2021 року останнім було спожито 21,241 тис. куб.м природного газу, а не 22,691 тис. куб.м природного газу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що надані Товариством докази є більш вірогідними, на відміну від доказів відповідача.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину, що у березні 2021 року Товариством було поставлено КЕЧ 21,241 тис. куб.м природного газу по ціні 8019,9093 грн (без ПДВ), а разом із ПДВ - 9 623,8912, на загальну суму 204 421,07 грн (разом із ПДВ).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було раніше зазначено, споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в строки та порядку, передбачених договором (абзац 1 частини 1 статті 12 зазначеного Закону України "Про ринок природного газу".

За умовами пункту 4.3. договору оплата вартості газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом Газового місяця (М) споживання газу. Газовий місяць (М) - газовий місяць, в якому здійснюється постачання природного газу. Газовий місяць розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця.

У разі збільшення в установленому цим договором порядку підтвердженого обсягу газу Споживач здійснює оплату додатково заявлених об`ємів газу у триденний строк після збільшення цих об`ємів (пункт 4.4. договору).

Відповідно до пункту 4.5. договору у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період. Встановлення дати для остаточного розрахунку у абзаці першому цього пункту Договору не є зміною або альтернативою строків розрахунків, встановлених у пункті 4.3 та 4.4 цього Договору, не є підставою для порушення таких строків розрахунків, та не звільняє Споживача від відповідальності за порушення цих строків розрахунків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що строк оплати вартості поставленого у березні 2021 року є таким, що настав.

Згідно з пунктом 4.7. вказаного правочину датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Як було встановлено судом за поставлений позивачем газ відповідачем було сплачено 200 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №342 від 30.03.2021 та довідкою обслуговуючого банку позивача №02-01/01/2974 від 24.07.2024. Вказана обставина також визнається сторонами.

Жодних інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості поставленого у березні 2021 року природного газу за договором на суму 4 421,07 грн (204 421,07 грн - 200 000,00 грн), строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі, а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім вищезазначених заперечень, відповідач також наголошував на недотримані Товариством досудового врегулюванні спору, передбаченим договором.

Відповідно до частини 4 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

За статтею 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Тобто, якщо на час звернення з позовом не було будь-яких обмежень для такого звернення, то з набранням чинності змін до Конституції України від 02.06.2016, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Однак відповідачем не доведено та судом не встановлено на законодавчому рівні обов`язкового досудового врегулювання спору щодо правовідносин, які слалися між сторонами щодо належного виконання умов договору постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) №252329/Т/21/1 від 25.03.2021.

Так, розділом 9 передбачено порядок вирішення спорів: спори, що виникли із цього Договору, вирішуються шляхом двосторонніх переговорів уповноваженими представниками Сторін. У випадку неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, спори вирішуються в судовому порядку у відповідності з діючим законодавством України (пункт 9.1.).

Проте Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 у справі №1-2/2002 зазначив, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, Товариство звернулося до КЕЧ з вимогою №183/01 від 14.05.2024 про сплачу боргу у розмірі 4 421,07 грн. Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про недотримання позивачем досудового врегулювання спору, що зумовлює відмову у задоволенні позову. відхиляються судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою вартості поставленого природного газу, позивачем нараховано до стягнення 1 680,01 грн інфляційних втрат, нарахованих з травня 2021 року по червень 2024 року на суму боргу у розмірі 4 421,07 грн, та 65,77 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.04.2021 по 16.10.2021 на суму боргу у розмірі 4 421,07 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за відповідні періоди, який також не заперечувався відповідачем та не перевищує розраховані судом суми, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 680,01 грн інфляційних втрат та 65,77 грн 3% річних, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім цього, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем грошових коштів за договором Товариством нараховано до стягнення 343,39 грн пені, нарахованих за період з 16.04.2021 по 16.10.2021 на суму боргу у розмірі 4 421,07 грн.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

У відповідності до положень пункту 8.7. договору у разі порушення Споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим Договором, Споживач сплачує на користь Постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаної штрафної санкції, який також не заперечувався відповідачем та не перевищує розраховану судом суму, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 343,39 грн пені, відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Товариства підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на відповідача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 33; ідентифікаційний код 24974770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5; ідентифікаційний код 42394311) 4 421 (чотири тисячі чотириста двадцять одну) грн 07 коп. основного боргу, 65 (шістдесят п`ять) грн 77 коп. 3% річних, 1 680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн 01 коп. інфляційних втрат, 343 (триста сорок три) грн 39 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ