Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/3414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/3414/24За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 5 144 388,71 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Корнієнко О.А.;

від відповідача: Шилін О.С.;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (надалі-відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 5 144 388,71 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 16, 22, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 623, 629, 1166 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач не отримав доходів, які б реального міг одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем, а отже зазнав збитків (упущеної вигоди).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/3414/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче на 17.04.2024.

23.03.2024 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній, зокрема, просив суд залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

10.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема, зазначає, що немає можливості отримувати та в подальшому передавати інформацію (персональні дані) щодо учнів закладів загальної середньої освіти міста Києва, учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, оскільки в АСОП персональні дані не відображаються. Крім того, вказує, що до суми грошових коштів реєстрацій в АСОП відповідних пільгових квитків у розмірі 5 144 388,71 грн, входять реєстрації пасажирів, незалежно від місця їхньої реєстрації, а тому розрахунок упущеної вигоди наданий позивачем ґрунтується виключно на припущеннях.

12.04.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 17.04.2024 з`явились представники сторін. Представник позивача в засіданні просив задовольнити подане раніше клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, представник відповідача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про залучення до участі в справі третьої особи та залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі-третя особа).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 відкладено підготовче засідання на 15.05.2024.

01.05.2024 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких повністю підтримує думку позивача.

02.05.2024 від представника позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої.

06.05.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 15.05.2024 з`явились представники учасників справи. Суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024.

У судове засідання 02.07.2024 з`явились представники учасників справи. Суд, протокольною ухвалою повернувся на стадію підготовчого провадження та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 відкладено підготовче засідання на 03.09.2024 і в порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача, відповідача і Київської міської ради докази.

24.07.2024 від представника третьої особи надійшли пояснення.

06.08.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та заява про долучення доказів до матеріалів справи.

09.08.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 03.09.2024 з`явились представники учасників справи. Суд, протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у відповідача, третьої особи та Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відкладено підготовче засідання на 15.10.2024.

26.09.2024 від представника третьої особи на виконання ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

30.09.2024 від Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання ухвалим суду надійшли письмові пояснення.

01.10.2024 від представника відповідача на виконання ухвалим суду надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 15.10.2024 з`явились представники учасників справи. Представник позивача в засіданні просила суд залучити до участі в справі в якості третьої особи Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), представники відповідача заперечували щодо задоволення вказаного клопотання, представник третьої особи підтримав клопотання представника позивача, протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з огляду на те, що позивачем не доведено яким чином рішення в даній справі вплине на права чи обов`язки останнього.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

04.11.2024 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2024 надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи, суд, з урахуванням думки представників сторін, протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, з огляду на таке.

Так, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка представника третьої особи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, учасники справи повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні 12.11.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 квітня 2018 року № 706 «Про створення автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» створено автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності шляхом інтеграції та адаптації існуючих автоматизованої системи оплати проїзду та обліку пасажирів в міському наземному пасажирському транспорті м. Києва і автоматизованої системи проходу пасажирів в метрополітені міста Києва до потреб цієї системи та визначено комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» особою, уповноваженою здійснювати справляння плати за транспортні послуги, що надаються та оплачуються з використанням автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності.

Згідно із розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 жовтня 2018 року № 1934 «Про введення в дослідну експлуатацію автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 30 жовтня 2018 року введено в дослідну експлуатацію автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності, зокрема у Київському метрополітені.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 жовтня 2018 року № 1887 (далі - Порядок функціонування АСОП) завданнями автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (далі - АСОП) є ведення автоматизованого обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності.

Згідно із пунктом 3.5. Порядку функціонування АСОП оператором АСОП є Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (відповідач).

Відповідно до 5.2. Порядку функціонування АСОП оператор (комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр») зобов`язаний, зокрема, забезпечувати інформаційну, технологічну взаємодію та відповідний обмін даними між учасниками щодо функціонування носіїв електронного квитка і розподілу грошових коштів між учасниками, здійснювати облік наданих послуг з перевезення пасажирів, формувати зведені звіти, форму яких визначено договорами про надання послуг в АСОП, що укладаються між оператором та перевізниками, агентами, банками, фінансовими установами, в тому числі зведений звіт перевізникам щодо видів та обсягів пільгових перевезень, забезпечувати емісію транспортної картки, соціальної картки (пільгової картки), учнівського та студентського квитків, їх розповсюдження та заміну в разі виявлення несправностей не з вини користувача (пасажира), вести реєстр носіїв електронного квитка, виконувати інші обов`язки, які випливають із цього Порядку.

Згідно з пунктом 3.6 Порядку функціонування АСОП перевізниками є суб`єкти господарювання, що здійснюють на комерційній основі перевезення пасажирів транспортними засобами загального користування та в установленому законодавством порядку надають транспортні послуги, а також забезпечують експлуатацію та утримання об`єктів міського пасажирського транспорту міста Києва незалежно від форм власності.

Пунктом 3.11 Порядку функціонування АСОП визначено, що приєднання перевізників, агентів, банків, фінансових установ до АСОП здійснюються на підставі договорів про надання послуг в АСОП, що укладаються з оператором.

На виконання зазначених розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.12.2021 між позивачем (перевізник) та відповідачем (оператор АСОП) було укладено договір про надання послуг в автоматизованій системі обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності № 641-К-21 (надалі - договір).

До договору сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 31.05.2022 та №2 від 26.08.2022.

За умовами пункту 2.1. договору оператор АСОП здійснює приєднання перевізника до АСОП та надає перевізнику послуги оператора в АСОП (далі - послуги) з дати приєднання до АСОП.

Відповідно до пункту 2.2. договору під послугами, зокрема, розуміється:

- приєднання (підключення) перевізника до АСОП;

- забезпечення інформаційної, технологічної взаємодії та відповідний обмін даними з Перевізником щодо функціонування носіїв електронного квитка, обліку та розподілу грошових коштів на користь перевізника;

- здійснення обліку наданих послуг з перевезення пасажирів;

- ведення реєстру носіїв електронного квитка;

- надання можливості формування звітності для здійснення розрахунків з учасниками АСОП та іншої інформації в рамках АСОП, у тому числі зведеного звіту щодо видів та обсягів пільгових перевезень;

- забезпечення справляння плати за транспортні послуги, що надаються та оплачуються з використанням АСОП;

- реєстрація електронних квитків пільгових категорій громадян;

- надання щомісячних звітів перевізнику про обсяг наданих перевізником послуг з перевезення пасажирів з використанням електронних квитків.

Згідно пункту 3.1. розділу «Права та обов`язки сторін» договору, оператор АСОП зобов`язується:

3.1.1 Якісно та своєчасно надавати послуги, визначені цим договором;

3.1.7. Забезпечувати інформаційну, технологічну взаємодію та відповідний обмін даними із перевізником щодо функціонування носіїв електронного квитка та розподілу грошових коштів між учасниками АСОП.

3.1.9. Здійснювати облік наданих послуг перевізником з перевезення пасажирів, надавати інформацію стосовно придбання та користування електронним квитком;

3.1.15. Забезпечувати реєстрацію електронних квитків, які використовуються пільговою категорією громадян для проїзду в метрополітені.

3.1.18. Нести інші зобов`язання, передбачені цим договором, Порядком функціонування АСОП та законодавством України.

У відповідності до пункту 7.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 26.08.2022) даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє включно до 31.12.2022.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку надання пільгового проїзду учням закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентам (курсантам невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти у міському і приміському пасажирському транспорті, міжміському автомобільному пасажирському та залізничному транспорті територією України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1999 року № 541, вартість пільгового проїзду територією України, зокрема, у міському пасажирському транспорті для учнів закладів професійної (професійно- технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у таких закладах освіти незалежно від форми власності за денною формою здобуття освіти, встановлюється в розмірі половини вартості відповідного квитка.

Кошти на пільговий проїзд учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти у міському пасажирському транспорті передбачаються у відповідних місцевих бюджетах.

Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 16 грудня 2021 року №4007/4048 «Про деякі питання проїзду окремих категорій осіб у місті Києві» (в редакції від 16.12.2021) надано право безоплатного проїзду та проїзду з частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху, особам, місце проживання яких зареєстроване у місті Києві, та особам, взятим у місті Києві на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, яким не надано право на безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою відповідно до законів України та які належать до категорій осіб, визначених у додатку 1.

Пунктом 3.1. рішення Київської міської ради від 16 грудня 2021 року № 4007/4048 «Про деякі питання проїзду окремих категорій осіб у місті Києві» (в редакції від 16.12.2021) доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за кошти бюджету міста Києва здійснювати компенсаційні виплати підприємствам-перевізникам за безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху, осіб, категорії яких визначені в додатках 1 та 2 до цього рішення, відповідно до порядку, затвердженого згідно з пунктом 2 цього рішення.

Відповідно до пункту 5 Порядку використання коштів, передбачених у бюджеті міста Києва для здійснення компенсаційних виплат за безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху, окремих категорій осіб, затвердженого рішенням Київської міської ради від 16 грудня 2021 року № 4007/4048 «Про деякі питання проїзду окремих категорій осіб у місті Києві» (надалі - Порядок № 4007/4048) компенсаційні виплати здійснюються на підставі договорів, укладених між підприємствами-перевізниками, Департаментом соціальної політики та Департаментом транспортної інфраструктури, враховуючи пункт 3 цього Порядку.

На виконання Порядку № 4007/4048 між позивачем (комунальне підприємство) та третьою особою (департамент) 28.11.2022 було укладено договір № 108-УПР-22 (надалі - договір №108-УПР-22), предметом якого, відповідно до пункту 1.1. є здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій осіб, яким згідно з рішенням надано право безоплатного проїзду та проїзду з частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, (КПКВК МБ 1913036 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд електротранспортом окремим категоріям громадян»), який працює у звичайному режимі руху (далі - компенсаційні виплати).

До договору № 108-УПР-22 сторони уклали додаткову угоду № 1 від 12.12.2022.

Відповідно до пункту 1.2. договору № 108-УПР-22 категорії осіб, за пільговий проїзд яких здійснюються компенсаційні виплати за цим договором:

- учні закладів загальної середньої освіти міста Києва;

- учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студенти (курсанти невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти.

За період з 01.01.2022 по 30.06.2022 компенсаційні виплати здійснюються щодо осіб, місце проживання яких зареєстровано в місті Києві, та осіб, взятих у місті Києві на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, яким не надано право на безоплатний проїзд і проїзд з частковою оплатою відповідно до законів України та яким надано право безоплатного проїзду та проїзду з частковою оплатою у пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху.

У пункті 2.1. договору № 108-УПР-22 сторони визначили, що сума компенсаційних виплат на 2022 рік становить 43 137 666,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3. договору № 108-УПР-22 компенсаційні виплати здійснюються відповідно до рішення Київської міської ради від 16 грудня 2021 року № 4007/4048 «Про деякі питання проїзду окремих категорій осіб у місті Києві» в межах бюджетних призначень, встановлених департаменту рішенням Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» по КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню», КПКВК МБ 1913036 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд електротранспортом окремим категоріям громадян» після надходження коштів на реєстраційний рахунок департаменту.

У відповідності до п.3.2.2. договору № 108-УПР-22 департамент зобов`язаний здійснювати компенсаційні виплати, в межах коштів, передбачених рішенням Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» по КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню», КПКВК МБ 1913036 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд електротранспортом окремим категоріям громадян» на підставі наданих комунальним підприємством розрахунків.

Зазначене кореспондується з правом комунального підприємства отримувати компенсаційні виплати до 30 числа місяця, наступного за звітним, яке визначено у п. 3.3.1 договору № 108-УПР-22.

Також пунктом 3.4.2. договору № 108-УПР-22 визначено обов`язок комунального підприємства забезпечувати реалізацію права безоплатного проїзду та проїзду з частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху.

Відповідно до пункту 4.2. договору № 108-УПР-22 сторони домовились, що відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.01.2022.

Згідно пункту 4.1. договору № 108-УПР-22, цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Водночас, згідно з пунктами 2-4 Порядку № 4007/4048:

2. Реалізація права безоплатного проїзду та проїзду з частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху, здійснюється на підставі, зокрема, електронного студентського (учнівського) квитка, виданого закладом освіти міста Києва учням закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентам (курсантам невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у таких закладах освіти, незалежно від форми власності за денною формою здобуття освіти.

3. Головними розпорядниками бюджетних коштів для здійснення компенсаційних виплат є Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент транспортної інфраструктури) щодо учнів закладів загальної середньої освіти міста Києва, учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, та Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент соціальної політики) щодо інших категорій осіб.

4. Компенсаційні виплати підприємствам-перевізникам здійснюються з розрахунку фактично здійснених упродовж звітного місяця поїздок за затвердженим виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) тарифом на послуги з перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху, на 1 поїздку, що встановлені при одноразовому придбанні 50 поїздок.

Позивач забезпечує пасажирські перевезення за регульованими тарифами, які встановлюються виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 березня 2020 року №399 «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху» встановлено існуючі тарифи на проїзд в метрополітені, в тому числі і вартість проїзного квитка для студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів денної форми навчання, на послуги з перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі, фунікулері, який працює у звичайному режимі руху та затверджено тариф на 1 поїздку 6,50 грн у разі одноразового придбання 50 поїздок шляхом поповнення транспортного ресурсу носія електронного квитка, яким, відповідно до пункту 9.5 Порядку функціонування АСОП також є студентський квиток.

У відповідності до пунктів 6, 7 Порядку № 4007/4048:

6. Щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - КП ГІОЦ) надає Департаменту соціальної політики, Департаменту транспортної інфраструктури та підприємствам-перевізникам інформацію щодо загальної кількості поїздок (проходів) по кожній пільговій категорії осіб за звітний місяць, відповідно до пункту 4 цього Порядку.

7. Підприємства-перевізники на підставі інформації, наданої КП ГІОЦ відповідно до пункту 6 цього Порядку, розраховують суми щомісячних нарахувань компенсаційних виплат з бюджету міста Києва та щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, подають відповідно Департаменту соціальної політики та Департаменту транспортної інфраструктури на паперових та електронних носіях розрахунок видатків на здійснення компенсаційних виплат та акт звіряння розрахунків за безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою між підприємством-перевізником, Департаментом соціальної політики та Департаментом транспортної інфраструктури.

Відповідно до пункту 10 Порядку №4007/4048 компенсаційні виплати здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів підприємству-перевізнику згідно з актом звіряння розрахунків за безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою.

Відповідачем листами від 11.08.2022 за №303-2233 та від 18.08.2022 за№ 303-2341 надано позивачу інформацію щодо кількості реєстрації в АСОП учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти незалежно від місця проживання та сум у розмірі 50 % вартості проїзду, зокрема:

- січень 2022 року - 2 161 534,16 грн;

- лютий 2022 року - 2 378 051,30 грн;

- травень 2022 року - 12 028,28 грн;

- червень 2022 року - 592 774,97 грн.

Позивач вказує, що інформація надана відповідачем щодо проходів учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти надана без розподілу їх місця реєстрації, а отже не відповідає рішенню Київської міської ради від 16.12.2021 № 4007/4048.

Також позивач звернувся до третьої особи з листом від 21.02.2024 за вих.№ 71-НДФ у якому просив здійснити компенсаційні виплати за безоплатний проїзд та проїзд з частковою оплатою учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти (КПКВК МБ 1913036 «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд електротранспортом окремим категоріям громадян») за період січень-червень 2022 року на загальну суму 5 144 388,71 грн відповідно до рішення Київської міської ради від 16.12.2021 за № 4007/4048.

Третя особа листом від 26.02.2024 № 053-1521 надала позивачу відповідь, в якому зазначено, що в департаменті відсутня інформація від відповідача щодо кількості реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстровано в місті Києві, та осіб, взятих у місті Києві на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, та сум в розмірі 50 % вартості проїзду (за період січень-червень 2022 року). Наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат за період січень-червень 2022 року на загальну суму 5 144 388,71 грн також не містить такої інформації, а тому департамент немає підстав для здійснення для позивачу таких компенсаційних виплат.

Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що через те, що відповідач не надав інформацію щодо кількості реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстровано в місті Києві, позивач не зміг отримати доходів (компенсації), які б міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було б порушене відповідачем, а отже зазнав збитків (упущеної вигоди) в сумі 5 144 388,71 грн, які просить суд стягнути з останнього.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 1, п. 8, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

У той же час, суд наголошує, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Верховним Судом України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).

Отже, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18)).

Так позивач вказує, що відповідач усупереч Порядку використання коштів, передбачених у бюджеті міста Києва для здійснення компенсаційних виплат за безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху, окремих категорій осіб, затвердженого рішенням Київської міської ради від 16.12.2021 № 4007/4048 «Про деякі питання проїзду окремих категорій осіб у місті Києві», яким затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у бюджеті міста Києва для здійснення компенсаційних виплат за безоплатний проїзд і проїзд із частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, який працює у звичайному режимі руху, окремих категорій осіб», Порядку функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2018 № 1887 та умовам договору про надання послуг в автоматизованій системі обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності від 30.12.2021 № 641-К-21, відповідач не надав інформацію щодо кількості проходів учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстроване в місті Києві за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, в зв`язку з чим позивач не зміг отримати компенсаційні виплати за вказаний період, а тому зазнав збитків у формі упущеної вигоди.

Позивачем було здійснено розрахунок упущеної вигоди в розмірі 5 144 388, 71 грн, яка складається з наданої відповідачем листами від 11.08.2022 за № 303-2233 та від 18.08.2022 за № 303-2341 інформації щодо кількості реєстрації в АСОП учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти незалежно від місця проживання в розмірі 50 % вартості проїзду, саме: січень 2022 року - 2 161 534,16 грн, лютий 2022 року - 2 378 051,30 грн, травень 2022 року - 12 028,28 грн та червень 2022 року - 592 774,97 грн.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи до суми реєстрацій в АСОП відповідних пільгових квитків у розмірі 5 144 388,71 грн, входять реєстрації пасажирів, незалежно від місця їхньої реєстрації, а тому розрахунок упущеної вигоди наданий позивачем ґрунтується виключно на його припущеннях, оскільки з нього не можна встановити скільки дійсно поїздок та на яку суму було зареєстровано в АСОП громадянами, місце проживання/перебування яких зареєстровано саме в місті Києві.

Отже, в даному випадку позивачем не доведено, що він би міг реально отримати грошові кошти в розмірі 5 144 388,71 грн, тобто позивачем не доведено розміру упущеної вигоди (збитків).

Також як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли в позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як зазначено судом вище, позивач вказує, що відповідач, як оператор АСОП, неправомірно не надав інформацію щодо кількості проходів учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстроване в місті Києві за період з 01.01.2022 по 30.06.2022.

Відповідач вказує, що в нього відсутня можливість отримувати та в подальшому передавати інформацію (персональні дані) щодо учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстроване в місті Києві, оскільки в АСОП персональні дані не відображаються.

Листами від 10.02.2022 за вих. №303-604 та за вих.№303-589 відповідач повідомляв позивача, третю особу та Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що не може надати інформацію щодо учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстроване в місті Києві, оскільки в нього відсутній необхідний доступ до окремих сервісів Єдиної державної електронної бази з питань освіти (надалі - ЄДЕБО).

Разом з тим, суд зазначає, що в ЄДЕБО також відсутня інформація про реєстрацію місця проживання учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студенти (курсанти невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, зазначене підтверджується п. 6 розділу ІІІ Положення «Про Єдину державну електронну базу з питань освіти», що затверджене наказом Міністерства освіти і науки України 08.06.2018 за № 620.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2022 №4882/4923 внесено зміни до рішення від 16.12.2021 №4007/4048, яким передбачено надання права безоплатного проїзду та проїзду з частковою оплатою у міському пасажирському транспорті загального користування міста Києва, учнів закладів загальної середньої освіти міста Києва, учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, з 01.07.2022 незалежно від місця реєстрації.

Листом від 02.11.2022 за вих.№053-7899 третя особа зверталася до першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Поворозника М., щодо вирішення питання про відшкодування витрат комунальних підприємств за виконану роботу за І півріччя 2022 року з перевезення учнів закладів загальної середньої освіти міста Києва, учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти. У листі, зокрема, зазначено, що на спільній нараді у вересні 2022 року в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі представника Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), представників позивача та відповідача підготовлено проєкт рішення Київської міської ради про внесення змін до рішення №4000/4048 від 16.12.2021.

Однак, вказаний проєкт рішення Департаментом інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернуто без погодження та зазначено, що АСОП потребуватиме модернізації та інтеграції з іншими реєстрами в частині виокремлення категорій осіб, місце проживання яких зареєстроване в місті Києві, та певного часу для реалізації цього питання.

Згідно протоколу № 2 наради щодо виконання рішення Київської міської ради від 16.12.2021 № 4007/4048 «Про деякі питання проїзду окремих категорій осіб у місті Києві» від 03.11.2022 (надалі - Протокол), який було складено за результатами проведеної наради, ініційованої на виконання доручення першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Миколи Поворозника від 02.11.2022 № 26451 та за результатами розгляду питань, порушених у листі від 02.11.2022 № 053-7899, було, зокрема, вирішено:

2) Комунальному підприємству «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - КП ГІОЦ) за результатами проведеного аналізу зобов`язань оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності (далі - АСОП), визначених у договорах, які укладено з КП «Київський метрополітен» (від 30.12.2022 № 641-К-21) та КП «Київпастранс» (від 26.01.2022 № 53.22-6) про надання послуг в АСОП, та з врахуванням вимог рішення № 4007/4048, у разі необхідності, доопрацювати інформацію щодо кількості поїздок (проходів) по пільговій категорії осіб «учні закладів загальної середньої освіти міста Києва, місце проживання яких зареєстровано в місті Києві», за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 та надати відповідну інформацію ДТІ ВО КМР (КМДА), КП «Київський метрополітен» та КП «Київпастранс».

3) КП ГІОЦ забезпечити модернізацію та налагодження інформаційної електронної взаємодії АСОП з іншими реєстрами (зокрема інформаційно-комунікаційною системою «Реєстр територіальної громади міста Києва»), з метою виокремлення категорій осіб, місце проживання яких зареєстровано в місті Києві, та проінформувати про результати проведеної роботи Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд зазначає, що з наданих сторонами документів убачається, що у відповідача була відсутня інформація за спірний період щодо учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студентів (курсантів невійськових) закладів фахової передвищої та вищої освіти, місце проживання яких зареєстроване в місті Києві та без модернізації АСОП та отримання доступу до інших реєстрів, останній не може отримати та відокремити таку інформації. При цьому позивачем у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, не доведено можливості отримання та надання відповідачем такої інформації.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначалось судом вище відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

Разом з тим, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків (у заявленому розмірі), ні протиправної поведінки відповідача, ні безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 21.11.2024.

Суддя Я.А.Карабань