Рішення

від 21.11.2024 по справі 911/2305/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2305/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГОЛДЕН" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 7.1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж Сервіс Буд" (07359, Київська обл., Бучанський (Вишгородський) р-н, с. Червоне, вул. Покровська, буд. 115)

про стягнення 40544,53 грн. заборгованості за договором про надання послуг з автотранспортних перевезень вантажів № АГ-18/04/24 від 18.04.2024 р., у тому числі - 35000,00 грн. основного боргу, 573,57 грн. 3% річних, 4970,96 грн. пені,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГОЛДЕН" (далі - ТОВ "АВТО-ГОЛДЕН", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж Сервіс Буд" (далі - ТОВ "Монтаж Сервіс Буд", відповідач) про стягнення 111568,53 грн. заборгованості за договором про надання послуг з автотранспортних перевезень вантажів № АГ-18/04/24 від 18.04.2024 р., у тому числі - 106024,00 грн. основного боргу, 573,57 грн. 3% річних, 4970,96 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуг з автотранспортних перевезень вантажів № АГ-18/04/24 від 18.04.2024 р. належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 106024,00 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано до стягнення 573,57 грн. 3% річних, 4970,96 грн. пені.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за вказаним позовом підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2305/24 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу суду позивач і відповідач отримали 05.09.2024 р. шляхом її доставки до електронних кабінетів сторін в ЄСІТС.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Натомість, 28.10.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 28.10.2024 р. (вх. № 8484 від 28.10.2024 р.) про зменшення розміру позовних вимог, за якою позивач, з огляду на сплату відповідачем частини боргу, просить суд стягнути з відповідача 70000,00 грн. основного боргу, 573,57 грн. 3% річних, 4970,96 грн. пені, а також 3028,00 грн. судового збору.

Окрім того, 04.11.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 04.11.2024 р. (вх. № 8705 від 04.11.2024 р.) про зменшення розміру позовних вимог, за якою позивач, з огляду на сплату відповідачем частини боргу, просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. основного боргу, 573,57 грн. 3% річних, 4970,96 грн. пені, 3028,00 грн. судового збору.

Дослідивши подані позивачем заяви, суд вважає за необхідне відзначити таке.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для прийняття поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим розгляд справи здійснюється за вимогами про стягнення з відповідача 35000,00 грн. основного боргу, 573,57 грн. 3% річних, 4970,96 грн. пені, 3028,00 грн. судового збору.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.04.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-ГОЛДЕН» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс Буд» (замовник) було укладено договір про надання послуг з автотранспортних перевезень вантажів № АГ-18/04/2024 від 18.04.2024 р., відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов`язується оплачувати за перевезення вантажу плату згідно рахунку-фактури.

Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення, яке може бути у письмовій або усній формі (п. 1.2 договору).

За умовами п. 2.1 договору замовник зобов`язується: 2.1.1. Надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", яке може бути у письмовій або усній формі, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; 2.1.2. Забезпечити оформлення товарно-супровідних документів; 2.1.3. До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька); 2.1.4. Провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню огляду вантажу, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу; 2.1.5. Організувати оформлення документів для перевезення вантажу; 2.1.6. При отриманні від перевізника інформації в порядку п. 2.2.6. договору замовник зобов`язаний в найкоротші строки надати перевізнику інструкції про наступні дії водія перевізника, які він повинен виконувати беззаперечно; 2.1.7. Своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Згідно з п. 3.1 договору вартість автотранспортних перевезень узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Розрахунки за цим договором здійснюються виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника не пізніше 3 (трьох) банківських днів від дня отримання рахунку-фактури на електронну адресу чи будь яким іншим способом (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплат, вказаних у п. 4.1 даного договору, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати, штрафні санкції у розмірі 3% річних від простроченої суми із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до вищезазначеного договору позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачеві транспортні послуги з перевезення кукурудзи по території України, що підтверджується підписаним сторонами актом № ОУ-0000261 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.04.2024 р., реєстром до акту № ОУ-0000261 здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними ТТН № 19760, ТТН № 19761, ТТН № 19762, ТТН № 19763, ТТН № 19764, ТТН № 19765 з квитанціями про вивантаження, підписаними та скріпленими печатками, копії яких долучено до справи.

Також 22.04.2024 р. відповідачу було виставлено позивачем рахунок-фактуру № СФ-0000273 на суму 206024,00 грн. з ПДВ.

03.06.2024 р. позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги з перевезення (на дату відправлення претензії борг відповідача складав 206024,00 грн. з ПДВ).

Зазначена претензія була направлена відповідачеві на адресу електронної пошти Montagservisbud@gmail.com - дата та час доставки: 03.06.2024 р. о 16:44, на юридичну адресу (07359, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Червоне, вул. Покровська, 115) з описом вкладення через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» - відправлення вручене особисто 13.06.2024 р., а також на адресу, вказану в договорі відповідачем (03057, м. Київ, вул. Єжена Поть`є, буд. 12, оф. 222) - відправлення не вручене та повернулось за зворотною адресою.

Як зазначав позивач, станом на час звернення до суду заборгованість відповідача у повному обсязі не була сплачена і становила 106024,00 грн., у зв`язку з чим перевізник і звернувся до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Поряд з цим, за приписами ст. 908 Цивільного кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як встановлено судом, позивачем на виконання договору про надання послуг з автотранспортних перевезень вантажів № АГ-18/04/2024 від 18.04.2024 р. були надані відповідачеві послуги на загальну суму 206024,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом № ОУ-0000261 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.04.2024 р., реєстром до акту № ОУ-0000261 здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними ТТН № 19760, ТТН № 19761, ТТН № 19762, ТТН № 19763, ТТН № 19764, ТТН № 19765 з квитанціями про вивантаження, підписаними та скріпленими печатками сторін, копії яких долучено до справи.

Однак відповідач в порушення умов договору та положень законодавства не здійснив оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього станом на час вирішення даного спору існує заборгованість у сумі 35000,00 грн., про що стверджує позивач в останній заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту, обсягів та вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Суд констатує також відсутність у даній справі на час прийняття рішення будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем послуг на залишок суми у розмірі 35000,00 грн.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення оплати отриманих від позивача послуг за договором у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "АВТО-ГОЛДЕН" про стягнення з ТОВ "Монтаж Сервіс Буд" 35000,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг з автотранспортних перевезень вантажів № АГ-18/04/24 від 18.04.2024 р. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 573,57 грн. 3% річних та 4970,96 грн. пені.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір визначено позивачем в сумі 573,57 грн., нарахованій на суму заборгованості відповідача станом на 29.08.2024 р., і він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних є доведеною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, пунктом 5.1 договору встановлено, що у випадку затримки оплат, вказаних у п. 4.1 даного договору, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 4970,96 грн., нарахованій станом на 29.08.2024 р. на суму 106024,00 грн., який (розмір) є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "АВТО-ГОЛДЕН" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж Сервіс Буд" (07359, Київська обл., Бучанський (Вишгородський) р-н, с. Червоне, вул. Покровська, буд. 115, код 41333478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГОЛДЕН" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 7.1, код 45266023) 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 573 (п`ятсот сімдесят три) грн. 57 коп. 3% річних, 4970 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 96 коп. пені, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.11.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна