Рішення

від 13.11.2024 по справі 914/1629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 Справа № 914/1629/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Я.А. Тимцан, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна», місто Перемишляни, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект», місто Жовква, Львівська область

про стягнення штрафу у розмірі 132685,30 грн за договором підряду №Б-ПІД-239937 від 18.05.2023 року.

за участю представників:

від позивача: Сабаль О.З.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» про стягнення штрафу у розмірі 132685,30 грн за договором підряду №Б-ПІД-239937 від 18.05.2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, справу №914/1629/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 27.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 24.07.2024.

Ухвалою від 24.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.07.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 04.09.2024.

Ухвалою від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 04.09.2024, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 25.09.2024.

Ухвалою від 25.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 25.09.2024, суд витребував у позивача оригінали документів та відклав підготовче засідання на 30.10.2024.

11.10.2024 засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання (вх.№24800/24) з долученим актом виявлених дефектів від 03.10.2024 на 11 аркушів в 1 примірнику.

Ухвалою від 30.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 30.10.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2024.

У судове засідання 13.11.2024 з`явися представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

Відповідач у судове засідання 13.11.2024 не з`явився, явку повноваженого представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача протягом розгляду справи до суду не надходили.

У судовому засіданні 13.11.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 13.11.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає про те, що між ним та відповідачем укладено договір підряду №Б-ПІД-239937 від 18.05.2024 року.

Як повідомив позивач, на виконання умов вище згаданого договору він, в рахунок авансу, здійснив 01.06.2023 року платіж на суму 179952,94 грн.

Позивач, покликаючись на те, що відповідач на момент звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами, не вжив заходів щодо належного виконання робіт за договором, що у свою чергу мав би зробити до закінчення строку, визначеного умовами такого (29.06.2023 року), чим безпосередньо не забезпечив якісне та своєчасне усунення недоліків у своїй роботі, що у подальшому унеможливило передачу таких робіт у гарантійну експлуатацію.

З огляду на вище викладене, враховуючи п. 7.4. договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсації у вигляді штрафних санкцій у розмірі 132685,30 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 27.06.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з відповіддю №1855832 від 25.06.2024 про наявність зареєстрованого кабінету ЄСІІТС, відповідач має такий кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС від 01.04.2024 року.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач отримав ухвалу від 27.06.2024 про відкриття провадження у своєму електронному кабінеті 27.06.2024 о 18:10.

Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від 27.06.2024 про відкриття провадження вручена відповідачу 28.06.2024, а відтак, останній мав строк для подання відзиву, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до 12.07.2024 включно.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

18.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» (надалі - замовник; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» (надалі - підрядник; відповідач) укладено договір підряду №Б-ПІД-239937 (будівельно-ремонтні роботи) (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, підрядник зобов`язується за завданням замовника, на свій ризик виконати власними або залученими силами і засобами увесь комплекс робіт, а саме:

- ремонт бетонних плит промислової підлоги, за адресою: вул. Чупринки, 25, м. Броди, Золочівський район, Львівська область, надалі - роботи або об`єкт та передати їх в обумовлений договором строк замовнику в Гарантійну експлуатацію.

Відповідно до п. 1.2. договору, склад та обсяг робіт зазначено у кошторисі, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №l).

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що роботи виконуються із матеріалів підрядника. Норми витрат матеріалу погоджуються сторонами додатково - даний пункт застосовується лише у разі виконання робіт з матеріалів замовника (п. 1.3.1 договору).

Якість виконуваних підрядником робіт повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації та вимогам замовника (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, договірна ціна, що сплачується замовником підряднику у порядку визначеному цим договором за виконання усього комплексу робіт, які передбачено даним договором складає: 239937,25 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. договору, договірна ціна, передбачена п. 2.1 даного договору, включає вартість всього комплексу робіт, необхідного для виконання обов`язків, взятих на себе підрядником відповідно до положень цього договору.

Для цілей цього договору сторони погодили, що договірна ціна є твердою та зміні не підлягає. При цьому сторони розуміють та погоджуються, що договірна ціна може бути переглянута сторонами лише в сторону зменшення у випадку істотного зменшення об`єму робіт, їх вартості, вартості та кількості матеріалів (п. 2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що роботи, передбачені даним договором повинні бути виконанні підрядником протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати від замовника.

Відповідно до п. 3.2. договору, фактичною датою завершення виконання робіт є дата передачі підрядником робіт замовнику згідно акту приймання-передачі. При цьому сторони погодились, що дата завершення робіт настає виключно після усунення підрядником усіх дефектів, виявлених під час пред`явлення підрядником результатів робіт для приймання замовнику.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунок між сторонами проводиться в наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 179952,94 грн з ПДВ - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання даного договору;

- кінцевий розрахунок - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок необхідної сторони.

Валютою даного договору є грошова валюта України - гривня (п. 4.3. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони визначили обов`язки підрядника, а саме: п.п. 6.2.6., 6.2.11.,6.2.12., 6.6.16. договору усувати за власний рахунок усі дефекти та недоліки, виявлені під час виконання робіт до фактичної дати завершення виконання робіт, а також виявлені під час Гарантійної експлуатації об?єкта, та вказані у актах виявлених дефектів, журналі будівництва (якщо такий вівся), актах приймання-передачі виконаних робіт, протоколах та будь-якій іншій документації, що складається Сторонами, Стороною, залученими особами, а також уповноваженими органами, що здійснюють нагляд та контроль за будівництвом (якщо такий здійснювався), або у письмових зверненнях Замовника, що належним чином підтверджують виявлені дефекти та недоліки у виконаних роботах та/або встановленому обладнанні; відшкодувати замовнику усі збитки та шкоду, що виникли з вини підрядника та залучених до виконання робіт субпідрядників унаслідок невиконання або неналежного виконання такими особами своїх зобов`язань, відповідно до чинного законодавства та умов цього договору; провести роботи та передати їх замовнику у Гарантійну експлуатацію у строки, передбачені цим договором; виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені цим договором та чинним законодавством України, виходячи з принципів добросовісності, розумності, якісного та своєчасного виконання робіт.

Відповідно до п. п. 7.1.-7.2. договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється згідно з чинним законодавством України. Перелік нормативних документів, що оформляються при прийманні-передачі робіт, повинен відповідати діючим в Україні вимогам.

Підрядник зобов`язаний власними силами, за власний рахунок та у строки, вказані замовником у письмовому вигляді, усунути недоліки, щодо яких підписано акт виявлених дефектів. Підрядник зобов`язаний усувати будь-які недоліки таким чином, щоб це не спричиняло порушення строків виконання робіт (п. 7.3. договору).

Згідно з п. 7.4. договору, у випадку не усунення підрядником дефектів/недоліків до закінчення строку виконання робіт за договором, підрядник зобов`язується сплатити штраф замовнику у розмірі 20% від вартості робіт по яких виявлено недоліки та 0,1% від їх вартості за кожен день протермінування виконання робіт до кінцевої дати усунення недоліків.

Відповідно до п. 7.5. договору, після завершення усіх робіт, які повинен виконати підрядник відповідно до договору, підрядник передає роботи замовнику в Гарантійну експлуатацію.

Пунктами 8.1.-8.3. договору сторони передбачили гарантії відповідно договору, а саме: підрядник несе повну відповідальність за належне, якісне і своєчасне виконання робіт згідно з умовами договору; підрядник гарантує: виконання робіт згідно з умовами цього договору, у строки, визначені даним договором; якість виконаних робіт та можливість їх експлуатації протягом Гарантійної експлуатації; своєчасне усунення недоліків, виявлених під час виконання робіт та протягом Гарантійної експлуатації; Гарантійна експлуатація виконаних згідно даного договору робіт становить: 12 (дванадцять) місяців від дня прийняття їх замовником за актом приймання-передачі.

Розділом 9 «Порядок усунення дефектів/недоліків» сторони передбачили, що зобов`язання підрядника щодо усунення дефектів/недоліків стосується: дефектів/недоліків, виявлених у ході виконання робіт; дефектів/недоліків, виявлених після прийняття робіт за актами приймання-передачі виконаних робіт, виявлених під час Гарантійної Експлуатації (п. 9.1. договору).

Згідно з п. 9.4. договору, підрядник зобов`язується усунути всі дефекти/недоліки, виявлені замовником, власними або залученими силами та за власний рахунок протягом строку визначеного у письмовій претензії замовника. Вказаний строк для усунення недоліків має бути реальним.

Відповідно до п.п. 9.5.-9.5.1 договору сторони погодили порядок усунення недоліків:

- замовник при виявленні дефектів або недоліків направляє підряднику лист з повідомленням про виявлені недоліки та/або дефекти та запитом направити повноважних представників підрядника для складання акту виявлених дефектів. Протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту отримання листа підрядник зобов`язується направити своїх повноважних представників на об`єкт для складання акту виявлених дефектів, в якому вказується перелік недоліків та/або дефектів та строки їх усунення підрядником.

У разі невиконання підрядником п. 9.5.1 замовник складає акт виявлених дефектів самостійно або з залученням третіх осіб та направляє його підряднику (п. 9.5.2. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та умовами даного договору.

Згідно з п. 10.2. договору, до моменту передачі робіт замовнику в Гарантійну експлуатацію підрядник відповідає за збереження незавершених робіт, їх пошкодження або знищення з власної вини, та не має права вимагати від замовника оплати за виконані, але знищені (пошкоджені) роботи. Після приймання робіт майнову відповідальність за збереження несе замовник.

Згідно з п. 14.3. договору, умови даного договору мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою шляхом укладання додаткової угоди до даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 14.1. договору).

Пунктом 14.7. договору сторони погодили, що цей договір, а також всі додатки, додаткові угоди та інші документи, які підписані, або будуть підписані відповідно до, або на виконання даного договору, в тому числі, але не виключно, претензії, листи, повідомлення тощо, які підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печаткою (при наявності) і передані засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою (сканкопії) мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.

18.05.2023 сторони погодили обсяг робіт, що виконується підрядником до договору та підписали додаток до договору підряду №Б-ПІД-239937 від 18.05.2023 визначено кошторис ремонт бетонних плит промислової підлоги за адресою: вул. Чупринки, 25, м. Броди, Золочівський район, Львівська область (надалі - додаток).

Згідно зазначеного додатку, загальна вартість кошторису становить 239937,25 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 39989,54 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 179952,94 грн авансу, що підтверджуєтеся платіжною інструкцією №42649 від 31.05.2023 року з призначенням платежу: «Авансова оплата зг. дог. підр. №Б-ПІД-239937 від 18.05.23р., у т.ч. ПДВ 20% - 29992,16 грн (№200549).

23.01.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№29з/24, у якій повідомив про те, що кінцевий термін виконання робіт за договором становить 29.06.2023. Однак, як зазначив позивач, ні станом на 29.06.2023, ні станом на даний момент, відповідач належними чином не виконав договірних зобов`язань, як в частині обсягу робіт, так і в частині якості робіт. Так, позивач зазначив, що наявні тріщини на бетонній поверхні, яка підлягала ремонту; тріщини та відшарування бетонної поверхні, яка ремонтувалась; перепади висот заливного шару бетону (наливи та раковини). З огляду на те, що позивач вже неодноразово повідомляв відповідача про наявність дефектів та недоліків у роботі ТзОВ «Фірма «Аспект», остання не вжила дій щодо передачі робіт замовнику.

З огляду на вище викладене, у своїй претензії позивач просить відповідача протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання цього повідомлення, вжити заходи щодо повного та якісного виконання робіт за договором, а також позивач просив відповідача невідкладно направити повноважного представника ТзОВ «Фірма «Аспект» для складання акту виявлених недоліків.

До претензії позивач долучив фотоматеріали на 8 ар. в 1 прим..

16.02.2024 у відповідь на претензію позивача за вих.№29 від 23.01.2024 року, відповідач надав відповідь за вих.№7, у які зазначив наступне.

ТзОВ «Фірма «Аспект» зазначило про те, що ними було виконано комплекс робіт із ремонту поверхні плит підлог, визнало, що вони не передали замовнику результати робіт по акту приймання-передачі виконаних робіт, у зв`язку із наявними недоліками. Також відповідач зазначив про те, що його працівники виїжджали та проводили дії для усунення недоліків, однак, такі дії не дали належного результату.

Враховуючи усі наведені у листі обставини, ТОВ «Фірма «Аспект» визнала, що виконані роботи не мають якісного завершення та зобов`язувалась усунути дефекти на відремонтованих ділянках підлоги до 27.04.2024.

03.10.2024 року між позивачем та відповідачем підписано акт виявлених дефектів до договору підряду №Б-ПІД-239937 від 18.05.2023 року (надалі - акт виявлених дефектів).

Згідно п. 1. акта виявлених дефектів сторони погодили перелік/недоліки, які підрядник зобов`язався усунути до 29.10.2024 року (кінцевий термін усунення дефектів).

Даним актом підрядник визнає, що роботи до договору не були виконані належним чином (з дотриманням показників якості) та передані замовнику в гарантійну експлуатацію в термін встановлений пунктом 3.1. договору з вини підрядника (п. 2 акта виявлених дефектів).

Відповідно до п.п. 13.1.-13.2. договору, усі спори і розбіжності, які можуть виникнути в процесі виконання цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі, щодо укладення, дійсності, тлумачення чи припинення цього договору, повинні вирішуватись шляхом проведення сторонами переговорів. У випадку недосягнення сторонами згоди, протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення спору/розбіжності, такі спори передаються на розгляд господарського суду України у відповідності до чинного законодавства України.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору підряду №Б-ПІД-239937 (будівельно-ремонтні роботи) від 18.05.2023 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, згідно з п. 3.1. договору, роботи, передбачені даним договором повинні бути виконанні підрядником протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати від замовника. Також матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 4.1. договору, позивач 31.05.2023 року сплатив на користь відповідача 179952,94 грн авансу згідно з платіжною інструкцією №42649. З огляду на такі обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав до 28.06.2023 року (включно) виконати роботи, визначені договором підряду №Б-ПІД-239937 (будівельно-ремонтні роботи) від 18.05.2023 року.

Також судом було встановлено, що пунктом 3.2. договору сторони передбачили, насамперед, що фактичною датою завершення виконання робіт є дата передачі підрядником робіт замовнику згідно акту приймання-передачі. При цьому сторони погодились, що дата завершення робіт настає виключно після усунення підрядником усіх дефектів, виявлених під час пред`явлення підрядником результатів робіт для приймання замовнику.

Матеріалами справи не підтверджено, що підрядник передав замовнику роботу, оформлені актом приймання-передачі у строки, встановлені п. 3.1. договору.

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.ч. 1, 3 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За правилами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№29з/24, у якій повідомив про те, що кінцевий термін виконання робіт за договором становить 29.06.2023. Одночасно, згаданою претензією позивач зазначив про те, у роботі ТзОВ «Фірма «Аспект» наявні недолітки та дефекти, що унеможливлює передання такої роботи позивачу. Разом з тим, позивач дотримався вимог п. 9.5.1. договору та повідомив відповідача про те, що останньому необхідно протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання цього повідомлення, вжити заходи щодо повного та якісного виконання робіт за договором, а також невідкладно направити повноважного представника ТзОВ «Фірма «Аспект» для складання акту виявлених недоліків.

Пунктом 9.5.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання підрядником п. 9.5.1 замовник складає акт виявлених дефектів самостійно або з залученням третіх осіб та направляє його підряднику (п. 9.5.2. договору).

03.10.2024 між позивачем та відповідачем складено та підписано акт виявлених дефектів, згідно якого підлідник визнавав, що роботи за договором не були виконані належним чином у термін, встановлений п. 3.1. договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 4-6 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Частинами 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Згідно з пунктом 7.4. договору, у випадку не усунення підрядником дефектів/недоліків до закінчення строку виконання робіт за договором, підрядник зобов`язується сплатити штраф замовнику у розмірі 20% від вартості робіт по яких виявлено недоліки та 0,1% від їх вартості за кожен день протермінування виконання робіт до кінцевої дати усунення недоліків.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Пунктом п. 2.1. договору сторони погодили, що договірна ціна, яка сплачується замовником підряднику у порядку визначеному цим договором за виконання усього комплексу робіт, які передбачено даним договором складає: 239937,25 грн. з ПДВ.

Так як вже було встановлено судом, відповідач повинен був протягом 20 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати від замовника, яка була проведена позивачем 31.05.2023 року згідно платіжної інструкції №42649 на суму 179952,94 грн, виконати роботи, передбачені договором підряду №Б-ПІД-239937 від 18.05.2023 року. Однак, у кінцевий термін (28.06.2023) відповідач не виконав роботи та не передав такі згідно акта приймання-передачі, а визнав свою вину щодо несвоєчасності передання виконаних робіт підрядником замовнику відповідно до аткта виявлених дефектів.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що з 29.06.2023 року у відповідача наявний обов`язок щодо сплати на користь позивача штрафних санкцій, визначених п. 7.4. договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій у розмірі 20% від вартості робіт по яких виявлено недоліки, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, а відтак, суд задовольняє заявлену вимогу у повному обсязі у розмірі 47987,45 грн.

Крім того, судом проведено перерахунок заявлених штрафних санкцій у розмірі 0,1% від вартості робіт по яких виявлено недоліки за кожен день протермінування виконання робіт, та повідомляє наступне.

Позивач зазначив датою початку розрахунку штрафу 30.06.2023, проте мав право здійснювати такий розрахунок з 29.06.2023, а кінцевою датою розрахунку є 17.06.2024 (дата звернення до суду із заявленими позовними вимогами). Відтак, судом проведено відповідний розрахунок та встановлено, що позивач мав право заявити до стягнення з відповідача на свою користь 85177,72 грн штрафу у розмірі 0,1% за кожен день протермінування виконаних робіт, однак заявив до стягнення 84697,85 грн. З огляду на викладене, суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог, а відтак, задовольняє позовну вимогу у розмірі 84697,85 грн у повному обсязі.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №57457 від 20.06.2024 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» (80300, Львівська область, місто Жовква, площа Вічева, будинок 1; ідентифікаційний код 13800529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» (81200, Львівська область, місто Перемишляни, вулиця Топольна, будинок 1; ідентифікаційний код 35101874) 132685,30 грн штрафу, з яких: 47987,45 грн - штраф у розмірі 20% від вартості робіт, 84697,85 грн - штраф у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожен день протермінування та 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2024.

СуддяГоменюк З.П.