Рішення

від 18.11.2024 по справі 914/2195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 914/2195/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/2195/24

за позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)», м. Дрогобич Львівської області,

про: стягнення заборгованості у розмірі 7440,19 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» про стягнення заборгованості у розмірі 7440,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов`язків за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7440,19 грн, яка складається із: 6676,82 грн - заборгованості за послуги, 122,19 грн - пені, 427,83 грн - інфляційних нарахувань та 214,07 грн - 3% річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі із підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№23515/24 від 27.09.2024). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що строк настання виконання зобов`язань за Договором не наступив оскільки всупереч п.16 Договору позивач не виставляв йому Рахунків на оплату. Також, на думку відповідача, матеріалами справи не підтверджується надсилання йому Рахунків та Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Так до матеріалів справи долучено лише Опис вкладення у цінний лист адресований директору СП ТзОВ «ІСМ» при цьому такий опис не містить ні номера поштового відправлення, ні адреси одержувача. Крім того квитанції про відправлення такого листа матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із запереченнями відповідача позивач 01.10.2024 подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№23848/24) у якому зазначив, що укладаючи Договір (пункт 17 Договору №1724) відповідач взяв на себе обов`язок «зняття показань вузла (вузлів) комерційного обліку здійснювати щомісяця та надавати виконавцеві у паперовому вигляді останнього дня місяця, в якому надавалися послуги».

За умовами Договору Виконавець не зобов`язаний вручати рахунки для оплати споживачу. Пункт 16 Договору накладає на позивача обов`язок лише сформувати рахунки за наданні послуги та надати споживачу.

Рахунки були сформовані на підставі Актів обстеження водопровідної та каналізаційної мережі, а не на підставі наданих даних про кількість спожитої послуги, тому що відповідач, порушуючи умови договору не знімав показники вузла обліку та не надав позивачу.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2020 року між Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (позивач, за договором - виконавець) та Українсько-німецьким спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)», скороченна назва СП ТзОВ «ІСМ» (відповідач, за договором - споживач) було укладено Договір з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №1724.

Відповідно до п. 1 Договору Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили:

- «ліміт водоспоживання 1200 м.куб/рік; 100 м.куб/місяць;

- ліміт водовідведення 1200 м.куб/рік; 100 м.куб/місяць;

Обсяг дощових та талих вод 2524 м.куб/рік; 206 м.куб/місяць».

В пункті 16 Договору визначено, що «розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (з 01 числа по останній день місяця). Оплата послуг здійснюється не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем на основі показань вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачеві (його представникові) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги».

Порушення відповідачем умов Договору призвело до утворення заборгованості, яка становить 6676,82 грн. Сума за спожиті послуги розрахована на підставі тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На виконання умов Договору за період з січня 2023 року по 30 листопада 2023 року включно позивачем були надані відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на загальну суму 6676,82 грн, що підтверджуються Актами обстеження водопровідної та каналізаційної мережі №1724 від 11 січня 2023 року та №1724 від 01 грудня 2023 року.

Позивачем 22.12.2023 надіслано лист №7351 на адресу відповідача з рахунками за 2023 рік для проведення оплати протягом 3-х календарних днів, з дня їх отримання і акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Також цим листом поінформовано про наявність заборгованості за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 6676,82 грн.

Пунктом 32 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відтак у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 7440,19 грн, яка складається із: 6676,82 грн - заборгованості за послуги, 122,19 грн - пені, 427,83 грн - інфляційних нарахувань та 214,07 грн - 3% річних.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з Договору №1724 від 05.02.2020, предметом якого є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

- об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів;

- власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

- індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили наступне, зокрема: ліміт водоспоживання 1 200 м.куб/рік; 100 м.куб/місяць; ліміт водовідведення 1 200 м.куб/рік; 100 м.куб/місяць; Обсяг (норма) дощових та талих вод 2 524 м.куб/рік; 210 м.куб/місяць.

Згідно з пункту 5 Договору, тарифи на послуги встановлюються уповноваженими органами відповідно до закону і становлять: на послуги з централізованого водопостачання 19,80 грн за 1 куб. метр; на послуги з централізованого водовідведення 9,83 грн за 1 куб. метр.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на пункт 16 Договору та стверджує, що строк настання виконання зобов`язань відповідача за Договором не наступив оскільки всупереч п.16 Договору позивач не виставляв йому Рахунків на оплату.

Пункт 16 Договору регулює стосунки між позивачем та відповідачем. Відповідач знімає показники вузла обліку і надає у паперовому вигляді позивачу. Позивач формує рахунок і надає відповідачу.

Суд звертає увагу, що ні пунктом 16 ні пунктом 29 Договору не передбачено обов`язок позивача вручати рахунки для оплати споживачу.

Пункт 16 Договору накладає на позивача обов`язок лише сформувати рахунки за наданні послуги та надати споживачу. Згідно пункту 17 Договору відповідач взяв на себе обов`язок «зняття показань вузла (вузлів) комерційного обліку здійснювати щомісяця та надавати виконавцеві у паперовому вигляді останнього дня місяця, в якому надавалися послуги».

Як вбачається із рахунків-фактури, долученими до матеріалів справи останні були сформовані 31 січня 2023 року та 30 листопада 2023 року, тобто в строк передбачений Договором. Однак, Рахунки були сформовані на підставі Актів обстеження водопровідної та каналізаційної мережі, а не на підставі наданих відповідачем даних про кількість спожитої послуги.

Натомість пунктами 1 та 27 Договору відповідач взяв обов`язок оплачувати послуги, а пп.5 п.2. ст.. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наклав на відповідача такий обов`язок - оплачувати отримані послуги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, заборгованість відповідача за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на загальну суму 6676,82 грн за період з січня 2023 року по 30 листопада 2023 року включно, згідно Актів обстеження водопровідної та каналізаційної мережі №1724 від 11 січня 2023 року та №1724 від 01 грудня 2023 року.

Відповідач своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, заборгованість не сплатив, доказів протилежного суду не надав.

Враховуючи наведене, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 6676,82 грн заборгованості є доведеними та обґрунтованими, відтак підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 122,19 грн - пені суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 22 договору, укладеного між сторонами встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач, в даному випадку відповідач, сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено такий зроблено арифметично правильно, відтак вимога про стягнення 122,19 грн пені, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 427,83 грн - інфляційних нарахувань та 214,07 грн - 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, такий зроблено арифметично правильно, відтак до стягнення з відповідача підлягає 427,83 грн - інфляційних нарахувань та 214,07 грн - 3% річних

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2422,40 грн, в межах суми сплаченого судового збору.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; код ЄДРПОУ 14300674) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11; код ЄДРПОУ 03348910) 7 440,19 грн заборгованості з яких: заборгованість за послуги 6 676,82 грн, пеня за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 122,19 грн, інфляційні нарахування 427,83 грн, три відсотка річних 214,07 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБерезяк Н.Є.