Рішення

від 12.11.2024 по справі 914/935/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 914/935/24

За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва «КИЇВДІПРОТРАНС», м.Львів,

про стягнення 681'177,98 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Ю. Боголіп,

від відповідача: не з?явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва «КИЇВДІПРОТРАНС» про стягнення 681'177,98 грн. заборгованості за договором №ПР/П-23719 від 04.10.2023, з яких: 457'254,78 грн штраф та 223'923,20 грн пеня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.04.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 15.04.2024 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Подальший хід справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою від 17.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №914/935/24 до судового розгляду по суті на 14.10.2024. Розгляд справи відкладався на 12.11.2024.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору в частині строків виконання послуг зі складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем на підставі п.6.4-6.6 договору нараховано: 135'482,88 грн. пені за порушення строків виконання зобов`язання (30.12.2023-18.03.2024); 118'547,58 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів; 88'440,32 грн пені за несвоєчасне усунення недоліків (27.01.2024-18.03.2024) та 338'707,20 грн. штрафу за неякісно надані послуги, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, покликався на існування обставин непереборної сили (форс-мажор), що є підставою для звільнення від відповідальності (штрафу/пені) за порушення зобов`язання. Вказав, що заявлений розмір штрафних санкцій становить близько 40% ціни договору, а суд вправі на власний розсуд вирішити питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. Крім того відзначив, що на виконання умов п. 14.1 договору 08.04.2024 відповідачем було сплачено суму гарантії за договором у розмірі 84?676,80 грн.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, що були подані сторонами.

У судовому засіданні 12.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 жовтня 2023 року за результатами процедури закупівлі Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» (виконавець) укладено договір № ПР/П-23719/НЮ з додатками, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується згідно з технічним завданням замовника, на умовах та у термін встановлений даним договором, виконати послуги зі складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції, а замовник - прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.

За умовами п. 1.2 договору результатом послуг є масштабний та схематичний план станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції. Детальний зміст та складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції є технічне завдання на складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції (додаток №1) (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1 сума договору складає: 1'693'536,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ 252?256,00 грн на підставі додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Сторони погодили, що строк надання послуг протягом 90 календарних днів, від дня направлення замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023. Якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023, послуги надаються на станції П?ятихатки-Стихова, станції П?ятихатки протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг (п.4.1 та 4.2 договору).

За умовами п.4.6 договору, якщо замовником виявлено недоліки у виконаних виконавцем послугах та надано на його адресу мотивовану відмову від прийняття виконаних послуг. Сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків з переліком необхідних доробок і строків їх усунення. Доробки здійснюються виконавцем за власний рахунок і в термін, узгоджений з замовником, але не пізніше 20 робочих днів з моменту одержання письмового повідомлення про це від замовника. Якщо в процесі надання послуг виявиться неможливість їх продовження, виконавець зобов?язаний повідомити про це замовника протягом 5-ти календарних днів з дати виявлення неможливості продовження надання послуг (п. 4.7 договору).

Відповідальність сторін погоджена у розділі 6 договору. Так, у пункті 6.4 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Пунктом 6.5 договору сторони погодили, в разі виявлення неякісно наданих послуг під час приймання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості неякісно наданих послуг та усуває недоліки за власний рахунок в термін, узгоджений замовником, але не більше 20 календарних днів з моменту складання акту про недоліки та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Згідно з п.6.6 договору за несвоєчасне усунення недоліків виконавець додатково сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2023 року (п.9.1 договору).

Пунктом 14.1 договору закріплено, що виконавець до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 84?676,80 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 3 (три) календарних місяці.

Згідно з банківською гарантією №IG/23630/001 від 28.09.2023 відповідач надав АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця" гарантію на суму 84?676,80 грн як забезпечення виконання зобов`язань за майбутнім договором.

Позивач стверджує, що 17.10.2023 на адресу відповідача було надіслано рознарядку №НЗІ-3-3/245 від 13.10.2023 за договором, а 23.11.2023 таку повторно було скеровано на електронну адресу виконавця.

Відповідач стверджує, що листом №22/12-3 від 22.12.2023 відповідач повідомив структурний підрозділ «П?ятихатська дистанція колії» про виникнення форс-мажорних обставин, що вплинули на строки надання послуг за договором.

29.12.2023 при прийманні наданих послуг у технічній документації було виявлено ряд недоліків, про що складено двосторонні акти з наведеними у них недоліками та строком усунення таких (терміном до 20 робочих днів). Вказані акти були підписані замовником та представником підрядника.

29.12.2023 позивач листом №НЗІ-3-3/423 повідомив відповідача, що при прийманні наданих послуг виявлено ряд недоліків у технічній документації, про що складено двосторонній акт через, що неможливо прийняти надані послуги. На вказаному листі проставлено напис: «отримано для опрацювання перелік документів згідно п.4.6, дату та підпис 29.12.23.

Згідно з претензією №37 від 05.01.2024 СТ «П?ятихатська дистанція колії» РФ «Придніпровська залізниця» просила відповідача у 10-денний термін з моменту отримання претензії сплатити пеню у розмірі 11?854,75 грн, нарахованої за порушення термінів надання послуг. Крім того, претензією №37/1 від 05.01.2024 позивач просив відповідача сплатити 338??707,20 грн штрафу за неякісне надання послуг.

Претензією №121 від 29.01.2024 позивач вимагав сплатити пеню у розмірі 40644,86 грн (за порушення термінів надання послуг) та 7% штрафу 118?547,52 грн (за прострочення понад 30 днів). Претензією №233 та №234 від 26.02.2024 позивач вимагав у відповідача сплатити 47?419,01 грн пені (за прострочення термінів надання послуг) та 35?564,26,10 грн (за несвоєчасне усунення недоліків). Докази надсилання зазначених претензій долучено до матеріалів справи.

Листом вих.№31/01-3 від 31.01.2024 відповідач у відповідь на претензію вказав, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджуються сертифікатом Львівської РТПП №4600-24-0208 від 30.01.2024, вважає відсутніми підстави для задоволення претензії та просить спільно переглянути терміни надання послуг за договором та продовжити їх до 20.02.2024.

Згідно з вимогою №Ц-94/274-24 від 26.03.2024 про сплату коштів за гарантією від 28.09.2023 позивач просив АТ «ОТП Банк» сплатити на їхній рахунок 84?676,80 грн гарантії за договором. Платіжною інструкцією №000838 від 08.04.2024 АТ "ОТП Банк" оплатило вимогу платежу №Ц-94/274-24 від 26.03.2024 за банківською гарантією №IG/23630/001 на суму 84?676,80 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору ПР/П-23719/НЮ від 04.10.2023 з додатками, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 4.1 договору строк надання послуг протягом 90 календарних днів, від дня направлення замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023, якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023.

Відповідач не заперечує, що письмовий дозвіл (рознарядку) він отримав 17.10.2023, тому згідно з умовами договору кінцевим строком надання послуг є 29.12.2023.

Пунктом 4.6 договору закріплено, якщо замовником виявлено недоліки у виконаних виконавцем послугах та надано на його адресу мотивовану відмову прийняття виконаних послуг, сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків з переліком необхідних доробок і строків їх усунення. Доробки здійснюються виконавцем за власний рахунок і в термін, узгоджений з замовником, але не пізніше 20 робочих днів з моменту одержання письмового повідомлення про це від замовника.

Згідно з актами від 29.12.2023 виявлення недоліків при прийманні та здачі проектно-вишукувальної продукції за договором №ПР/П-23719-НЮ від 04.10.2023 інструментальної перевірки станції регіональної філії "Придніпровська залізниця" у 2023 році зі складанням масштабних та схематичних планів, профілів колій (станція П?ятихатки-Стикова), виявлено ряд недоліків. Також в актах зазначено про усунення виконавцем робіт недоліків в термін до 20 робочих днів. Вказаний акт підписано замовником та представником виконавця.

Отже, сторонами погоджено строк для усунення недоліків робіт до 26.01.2024 (з урахуванням положень договору про 20 робочих днів для усунення недоліків). Доказів усунення встановлених недоліків матеріали справи не містять. Відтак відповідач взятих на себе зобов`язань за договором не виконав. Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У пункті 6.4 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Пунктом 6.5 договору сторони погодили, в разі виявлення неякісно наданих послуг під час приймання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг та усуває недоліки за власний рахунок в термін, узгоджений замовником, але не більше 20 календарних днів з моменту складання акту про недоліки та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Згідно з п.6.6 договору за несвоєчасне усунення недоліків виконавець додатково сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення.

За порушення строків виконання договору та виправлених недоліків у роботі, позивач заявив позов про стягнення: 135'482,88 грн - пені за порушення строків виконання зобов`язання (30.12.2023-18.03.2024); 118'547,58 грн - штрафу за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів, 88'440,32 грн - пені за несвоєчасне усунення недоліків (27.01.2024-18.03.2024) та 338'707,20 грн - штрафу за неякісно надані послуги. Відтак проведені нарахування проведені позивачем за різними порушеннями умов договору (пунктами договору).

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Частинами 1-3 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

В актах від 29.12.2023 сторони вказали ряд недоліків у виконаних планах, замовлені послуги прийнято не було, недоліки згодом відповідач не усунув, отже, замовник не отримав жодних послуг, на які розраховував при укладенні договору.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, що такі нараховані позивачем правильно, отже, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи вимоги позивача зазначав, що заборгованість виникла під час дії воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорною обставиною, підтвердженою листом Торгово-промислової палати України.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України. Так, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у цій справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому, сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання. Суд відзначає, що укладаючи означений договір відповідач повинен був усвідомлювати ризики можливого невиконання договірних зобов`язань в період дії воєнного стану та існування несприятливих погодніх умов у даний період року.

Сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Щодо доводів відповідача про необхідність врахування сплаченої банківської гарантії суд відзначає таке.

Статтею 627 ЦК України закріплена свобода договору. Пунктом 14.1 договору сторони погодили, що виконавець до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 84?676,80 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 3 (три) календарних місяці.

Надана виконавцем у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь замовника суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги замовника (бенефіціара) повинен становити не більше 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання такої вимоги (п. 14.3. договору).

Позивач скористався своїм правом на отримання гарантії, водночас, предметом розгляду у цьому спорі є стягнення пені та штрафів за неналежне виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку (ч.1 ст.560 ЦК України).

Отже, банківська гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання, і не має жодного відношення до застосування положень ст.611 ЦК України (правових наслідків невиконання зобов`язання), які є предметом спору у даній справі.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо зменшення штрафних санкцій суд відзначає таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що заявлений розмір штрафних санкцій становить близько 40% ціни договору.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання тощо відсутні), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №2544 від 10.04.2024 на суму 10'217,67 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір у розмірі покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, буд. 67; ідентифікаційний код 39821001) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) 457'254,78 грн штрафу, 223'923,20 грн пені та 10'217,67 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.11.2024.

Суддя Б. Яворський.