Рішення

від 12.11.2024 по справі 914/963/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 914/963/24

За позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської районної військової адміністрації, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірос груп», м.Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

про: визнання договору та додаткової угоди недійсними, стягнення 1540389,00 грн.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Л.Букаловська,

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився,

Від третьої особи: не з`явився.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської районної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірос груп» про визнання договору та додаткової угоди недійсними, стягнення 1540389,00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.05.2024. Ухвалою суду від 11.06.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 30.07.2024. Розгляд справи відкладався на 24.09.2024, на 08.10.2024, на 12.11.2024.

Правова позиція прокурора.

Прокурор у судове засідання 12.11.2024 з`явився, позовні вимоги підтримав, просить:

1. Визнати недійсним договір про закупівлю № 17 від 17.07.2018, укладений між відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області та Товарйством з обмеженою відповідальністю «Мірос груп».

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20.08.2018 до договору про закупівлю № 17 від 17.07.2018, укладену між Відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірос груп».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірос груп» (м. Київ, вул. Тургенєвська, 55а, ідентифікаційний код: 41474495) на користь Львівської районної військової адміністрації (м. Львів, вул. Вйнниченка, 18, ідентифікаційний код: 44046683) кошти в сумі 1 540 389 грн, а з Львівської районної військової адміністрації (м. Львів, вул. Винниченка, 18, ідентифікаційний код: 44046683) одержані нею за рішенням суду кошти в розмірі 1 540 389 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обгрунтовані такими обставинами. ТОВ «Мірос груп» та ТОВ «Торговий дім «Аншар» узгодили свої дії під час підготовки до участі в публічних закупівлях, внаслідок чого було спотворено результати торгів. Обидвох учасників закупівлу було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (рішення адміністративної колегії Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2021 №63/28-р/к). прокурор просить визнати недійсним договір та додаткову угоду до нього як такі, що суперечать інтересам держави на підставі ст.ст.203, 215, 228 ЦК України. А також застосувати наслідки недійсності правочину.

Попередній розрахунок судових витрат:

·29161,83 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача (Львівської районної військової адміністрації).

У судове засідання 12.11.2024 представник позивача не з`явився, у додаткових поясненнях (вх.№15850/24 від 14.06.2024) підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

Правова позиція відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірос груп»).

Відповідач у судове засідання 12.11.2024 не з`явився, відзиву не подавав.

Правова позиція третьої особи (Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України).

Представник третьої особи у судове засідання 12.11.2024 не з`явився.

Обставини справи.

У червні 2018 відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів «Шкільні меблі «Меблі для початкових класів «Нової Української школи (Стіл учнівський одномісний + стілець, стіл вчителя)» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-06-13-001889-а), за адресою: Львівська обл., м. Жовква, вул. Коновальця, буд. 4.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 541 456,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами, господарювання: ТзОВ «Мірос груп» (ідентифікаційний код - 41474495) та ТзОВ «Торговий дім. «Аншар» (ідентифікаційний код - 40764556), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій та формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Відповідно до форми протоколу розкриття тендерних пропозицій ТзОВ «Мірос груп» з ціною І 540 389,00 грн, визнано таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

За результатами відкритих торгів між Відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області та ТзОВ «Мірос груп» 17.07.2018 укладено договір № 17, згідно з умовами якого Відповідач зобов`язується передати у власність Відділу освіти, а Замовник оплачує вартість товару, що визначений в асортименті, кількості та за ціною, яка зазначена у специфікації (стіл учнівський одномісний + стілець - 1455 щт., стіл вчителя -82 шт. ).

Пунктом 3.1 цього договору визначено, що ціна загальна вартість Договору становить 1 540 389,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 20.08.2018 № 1 до Договору сторони погодили викласти п.. 5.1 в наступній редакції: «Строк (термін) поставки товару: до 05.10.2018».

Звіт про виконання Договору на сайті уповноваженого органу Відділом освіти опубліковано 02.01.2019.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Жовківському районі Львівської області .№ 01.03-05 від 05.03.2024 реєстрація бюджетних зобов`язань за Договором № 17 була проведена працівниками Управління Державної казначейської служби України у Жовківському районі Львівської області 23.08.2018 на суму 1 540 389,00 грн.

Реєстрацію бюджетних- фінансових зобов`язань (накладних на отримання товару) за Договором № 17 та розрахунки (оплату) за товар згідно накладних за Договором №17 проведено працівниками Управління Казначейства:

-16.08.2018 зареєстровано бюджетне фінансове зобов`язання (накладну) №101 від 15.08.2018 на суму 61764,00 грн, яке оплачено повністю 17.08.2018 у сумі 61764,00 грн;

-20.09.2018 зареєстровано бюджетне фінансове зобов`язання (накладну) №125 від 19.09.2018 на суму 441843,00 грн (оплачено повністю у сумі 441843,00 грн);

-25.09.2018 зареєстровано бюджетне фінансове зобов`язання (накладну) №128 від 25.09.2018 на суму 519510,00 грн (оплачено повністю у сумі 519510,00 грн);

-05.10.2018 зареєстровано бюджетне фінансове зобов`язання (накладну) №152 від 05.10.2018 на суму 517272,00 грн (оплачено повністю 08.10.2018 у сумі 517272,00 грн).

Всього за Договором №17 зареєстровано бюджетних зобов`язань на загальну суму 1 540 389,00 грн, бюджетних фінансових зобов`язань на загальну суму 1 540 3 89,00 грн, проведено оплату за отриманий товар на загальну суму 1 540 389,00 грн.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2021 № 63/28-р/к у справі № 63/1-01-117/2020 визнано таким, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірос Груп» (ідентифікаційний код - 41474495) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аншар» (ідентифікаційний код - 40764556) вчинили порушення, передбачене п.4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час участі у процедурі елекгронних торгів на закупівлі «Шкільні меблі «Меблі для початкових класів «Нової Української школи (Стіл учнівський одномісний + стілець, стіл вчителя)», що проводились відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (ідентифікатор закупівлі № UA-2018-06-13-001889-а) та накладено на ці підприємства штрафи в розмірі по 68 000,00 грн на кожного.

Відповідно до інформації Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, наведеної у листі №63-02/778 від 080.03.2024, ТОВ «МІРОС ГРУП» та ТОВ «ТД АНШАР» не оскаржували рішення адміністративної колегії Відділення від 17.06.2021 № 63/28-р/к.

Листом №63-02/2671е від 16.08.2024 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило прокурора про те. що штрафи з ТзОВ «Мірос груп» (ідентифікаційний код - 41474495) та ТзОВ «Торговий дім. «Аншар» (ідентифікаційний код - 40764556) Відділення стягнуло в судовому порядку.

Оцінка суду.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Суд враховує пояснення прокурора щодо порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором такого інтересу щляхом подання цього позову і зазначає таке. Прокурором достатньо обгрунтовано, що звернення з цим позовом до суду спрямоване на захист інтересів держави, оскільки Відділ освіти Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (як замовник за спірною публічною закупівлею) є ліквідованим як юридична особа.

Щодо заявлених позовних вимог.

Встановленими в справі № 63/1-01-117/2020 обставинами у їх сукупності доведено, що дії ТОВ «МІРОС ГРУП» та ТОВ «ТД АНШАР» щодо узгодження своєї поведінки під час участі у процедурі електронних торгів на закупівлю «Шкільні меблі «Меблі для початкових класів «Нової Української школи (Стіл учнівський одномісний + стілець, стіл вчителя)» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-06-13-001889-а) є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних правд а обов`язків.,

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з. підстав, передбачених законом.

Відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником, за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні, виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі». Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір. За ч.ч.1, 3 ст. 215.ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в моменте-його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний-судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. З ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. З ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного, господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього, правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому, конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони,(сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були' усвідомлювати протиправність укладеного догрвору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.,

Питання про, те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі- № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому, ч. 5 ст. 13 ЦК України регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту, економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг, над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту-товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається, конкуренція та змагальність між, учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст., 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі», як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 указаного Закону, закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. І Злч. 1ст. 1 зазначеного Закону).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів Відділ освіти Жовківської районної адміністрації Львівської області мав на меті не просто задовольнити потребу: - закупити товар, а здійснити його придбання на засадах конкретності учасників торгів на найбільш економічно вигідних умовах.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, є підставою для недійсності такого правочину.

У спеціальній ч. 3 ст. 228 ЦК України законодавець закріпив норму, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 3 Закону № № 922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З наведених норм права вбачається, що інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

Обставини вчинення ТзОВ «Мірос груп» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються: спотворення результатів публічної закупівлі Відділу освіти Жовківської районної адміністрації Львівської області (ідентифікатор закупівлі ІІА-2018-06-13-001889-а), підтверджується рішенням Західного ;¦ міжобласного територ іадьного ві дді лення Антимонопольного комітету У країни від 17.06.2021 № 63/28-р/к у справі № 63/1-01-117/2020.

Дії ТзОВ «Мірос груп» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору № 17 від 17.07.2018 із Відділом освіти Жовківської районної адміністрації Львівської області не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних, відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, в діях ТзОВ «Мірос груп» вбачається наявність умислу на вчинення правочину. який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Замовником зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору № 17 від 17.07.2018.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТзОВ «Мірос груп» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень,, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Закупівля відбулась за реальної (фактичної) участі в ньому двох учасників - ТзОВ «Мірос груп» та ТзОВ «Торговий дім «Аншар», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цієї закупівлі.

Отже, придбання відділом освіти Жовківської районної адміністрації Львівської області товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цієї закупівлі її видимості.

Поведінка ТзОВ «Мірос груп» під час участі в торгах явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір № 17 від 17.07.2018, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТзОВ «Мірос груп» на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Враховуючи; що додаткова угода № 1 від 20.08.2017 є невід`ємною частиною Договору, що підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1ст. 215, ч.1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, вона також має бути визнана недійсною з тих самих підстав.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину повернення одержаного за недійсним договором, суд враховує постанову Касаційного господарського суду від 17.10.2024у справі №914/1507/23 і зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У ст. 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у ч. 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у п. 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту ст. 216 ЦК України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Враховуючи наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, грошові кошти у розмірі 2 138 079,60 грн, сплачені відповідачем-1 (замовником) на виконання недійсного за рішенням суду договору поставки від 28.08.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, підлягають поверненню відповідачем-2 відповідачу-1, а останнім - до бюджету шляхом стягнення цих коштів.

Отже, позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 1540389,00 грн до бюджету підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір про закупівлю № 17 від 17.07.2018, укладений між Відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірос груп».

3.Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20.08.2018 до договору про закупівлю № 17 від 17.07.2018, укладену між Відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірос груп».

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірос груп» (адреса: вул.Тургенєвська, 55а, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 41474495) на користь Львівської районної військової адміністрації (адреса: вул.Винниченка, 18, м.Львів, ідентифікаційний код 44046683) 1540389,00 грн.

5.Стягнути з Львівської районної військової адміністрації (вул.Винниченка, 18, м.Львів, ідентифікаційний код 44046683) 1540389,00 грн в дохід державного бюджету України.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірос груп» (адреса: вул.Тургенєвська, 55а, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 41474495) на користь на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: проспект Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 02910031) 29161,83 грн судового збору.

7.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

9.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2024.

СуддяКозак І.Б.