Ухвала

від 20.11.2024 по справі 915/1432/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

20 листопада 2024 року Справа № 915/1432/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши матеріали заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58) - арбітражного керуючого Пляки С.В. про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Енерджи» (73003, Херсонська область, м. Херсон, с. Антонівка, вул. 23 Східна, 43В)

про: визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58)

кредитор: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 11104027, 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6)

ліквідатор: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович

без виклику учасників справи,

встановив:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1922/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія.

Постановою суду від 20.09.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58), визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №465 видане 15.03.2013).

18.11.2024 в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія до господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пляки С.В. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Енерджи», в якій позивач просить:

« 1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду в межах справи про банкрутство №915/1922/21 та відкрити провадження у справі.

2. Визнати недійсним Рішення учасника №3 від 01.07.2019 щодо передачі 99/100 частки нежитлових будівель та споруд від ТОВ «М?ясна імперія» як вклад до статутного капіталу ТОВ «Імперія Енерджи», посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за №2179, розташованих за адресою м. Херсон, вул.9 Східна, будинок 70.

3. Витребувати у ТОВ «Імперія Енерджи», зареєстроване за ним нерухоме майно - 99/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою - Херсонська обл.,м. Херсон, вул. 9 Східна, будинок 70: опис об?єкта: холодильний комплекс, М, загальна площа 2651,3;градирня, Л, загальна площа: 34,1; щитова, К, загальна площа: 47,4; склад,Н, загальна площа:228,8; лабораторія, У, загальна площа: 78, з подальшою державною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю «М?ясна імперія» права власності на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер об?єкту нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39079165101.

4. Судові витрати покласти на відповідача ».

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірний правочин підлягає визнанню недійсним із застосуванням положень ст. 42 КУзПБ, зважаючи на наявність ознак фраудаторності з огляду на відчуження спірного нерухомого майна фактично без оплати шляхом передання іншій юридичній особі. Вважає, що така передача свідчить про відсутність добросовісності у оспорюваному правочині, оскільки він вчинений саме з метою створення видимості добросовісного набувача. Вказує, що загальним наслідком визнання правочину недійсним є реституція, тобто повернення сторін правочину до первісного стану, повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину. Також зазначає, що в даному випадку перебування боржника в особливому правовому режимі не позбавляє його на реалізацію належного йому права на звернення до суду з даним позовом.

18.11.2024 разом з позовною заявою ліквідатором до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову вих. №02-01/390 від 16.11.2024

Ліквідатор просить суд:

« 1.Прийняти вказану заяву до розгляду в порядку, передбаченому ч.1 ст. 140 ГПК України.

2. З метою забезпечення вимог кредиторів та збереження майна, належного боржнику та досягнення основної мети процедур банкрутства - як найповнішого задоволення вимог кредиторів - вжити заходів забезпечення позову ТОВ «М?ЯСНА ІМПЕРІЯ» шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нерухоме майно, розташоване за адресою Херсонська обл., м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70: опис об?єкта: холодильний комплекс, М, загальна площа 2651,3; градирня, Л, загальна площа: 34,1; щитова, К, загальна площа: 47,4; склад, Н, загальна площа: 228,8; лабораторія, У, загальна площа: 78, реєстраційний номер об?єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39079165101.

3. Видати заявнику примірник ухвали, із зазначенням усіх реквізитів виконавчого документу, встановлених ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження»».

Заява про забезпечення позову обґрунтована нормами ст. 136-138 ГПК України.

В обгрунтування заяви заявник зазначає, що з огляду на обставини вибуття належного боржнику нерухомого майна, а саме: вибуття нерухомого майна з права власності банкрута на без оплатній основі, ліквідатор має реальні побоювання вважати, що після відкриття господарським судом провадження за відповідним позовом, нинішнім власником - ТОВ «Імперія Енерджи», спірне нерухоме майно буде перепродане або іншим чином виведено з власності. На думку заявника, вказане, в свою чергу, спричинить майнові збитки як боржнику, так і кредиторам боржника, що є порушенням приписів Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначає, що вказане у сукупності змусило боржника звернутись до господарського суду з позовом та просити суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову жодним чином не обмежать господарську діяльність відповідача, оскільки арешт завадить лише подальшому продажу майна, однак використанню відповідачем - не завадить.

Крім того, просить суд врахувати, що з урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.

З огляду на те, що запропоновані заходи забезпечення позову жодним чином не обмежать можливу господарську діяльність відповідача, зазначає, що заходи зустрічного забезпечення відсутні.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19.

Предметом поданого позивачем позову є вимоги про визнання недійсним Рішення учасника №3 від 01.07.2019 щодо передачі 99/100 частки нежитлових будівель та споруд від ТОВ «М?ясна імперія» як вклад до статутного капіталу ТОВ «Імперія Енерджи», посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за №2179, розташованих за адресою м. Херсон, вул.9 Східна, будинок 70, та витребування у ТОВ «Імперія Енерджи» нерухомого майна, з подальшою державною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю «М?ясна імперія» права власності на вказане нерухоме майно.

Як зазначав позивач у позовній заяві, метою позову є відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача (боржника у справі про банкрутство) як власника належного йому нерухомого майна, яке незаконно вибуло з його володіння.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

При цьому господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Як вже зазначалось, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним Рішення учасника №3 від 01.07.2019 щодо передачі 99/100 частки нежитлових будівель та споруд від ТОВ «М?ясна імперія», розташованих за адресою м. Херсон, вул.9 Східна, будинок 70, та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Подання вказаного позову зумовлено виявленням ліквідатором банкрута факту вибуття належного йому нерухомого майна, розташованого за адресою м. Херсон, вул. 9 Східна, 70: нежитлові будівлі та споруди, опис об?єкта: холодильний комплекс, М, загальна площа 2651,3; градирня, Л, загальна площа: 34,1; щитова, К, загальна площа: 47,4; склад, Н, загальна площа: 228,8; лабораторія, У, загальна площа: 78, з подальшою державною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Енерджи» права власності на вказане нерухоме майно, із володіння банкрута на без оплатній основі. При цьому, з огляду на обставини вибуття належного боржнику нерухомого майна, а саме: вибуття нерухомого майна з права власності банкрута на безоплатній основі, ліквідатор має реальні побоювання вважати, що після відкриття господарським судом провадження за відповідним позовом, нинішнім власником - «Імперія Енерджи», спірне нерухоме майно буде перепродане або іншим чином виведено з власності. Такі заходи спричинені необхідністю збереження належного боржнику майна рухомого та нерухомого до вирішення спору по суті.

Господарський суд, надаючи оцінку доводам заяви ліквідатора на предмет відповідності визначеним законом підставам для вжиття заходів забезпечення позову, враховує, що у випадку подання позову можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

При цьому, вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном ) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 р. у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 р. у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 р. у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 р. у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 р. у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 р. у справі № 916/143/24, від 02.09.2024 р. у справі № 904/805/24 що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Також слід зазначити, що доводи заявника про задоволення заяви про забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду щодо обґрунтованості та підставності заяви про забезпечення позову, викладеним у постановах від 09.04.2024 р. у справі № 917/1610/23, від 16.06.2020 р. у справі № 911/207/20, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19 та у справі № 910/18384/15 від 10.06.2020, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 10.04.2018 р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності обраного виду забезпечення позову, викладеним у постановах від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21.

З урахуванням обставин, викладених в заяві про забезпечення позову, оцінивши доводи заявника, судом встановлено безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову.

У даній справі, при розгляді питання про забезпечення позову має розглядатися достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а не сам факт настання таких заходів.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач звертається до суду з позовом про визнання недійним рішення про відчуження майна боржника та витребування спірного майна, існує загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що застосування заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений заявником є ефективним способом забезпечення позову, співмірним з заявленими позовними вимогами.

Також суд зазначає, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову не мають характеру обмежувальних заходів для господарської діяльності відповідача, оскільки арешт має на меті завадити лише подальшому продажу майна, однак використанню відповідачем в нормальній господарській діяльності не завадить.

Застосування вжитих судом заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 4 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58) - арбітражного керуючого Пляки С.В. про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно: тип об`єкту - будівлі, об`єкт нежитлової нерухомості: холодильний комплекс, М, загальна площа 2651,3 кв.м.; градирня, Л, загальна площа 34,1 кв.м.; щитова, К, загальна площа 47,4 кв.м.; склад, Н, загальна площа 228,8 кв.м.; лабораторія, У, загальна площа 78 кв.м., що розташоване за адресою Херсонська область, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70, реєстраційний номер об?єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39079165101.

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

4. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.

6. Примірник ухвали з гербовою печаткою надіслати: стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58) в особі арбітражного керуючого Пляка С.В. (м. Миколаїв,-17, а/с №8, 54017), копію ухвали надіслати: Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперія Енерджи» (73003, Херсонська область, м. Херсон, с. Антонівка, вул. 23 Східна, 43В).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю М`ясна імперія (код ЄДРПОУ 41034586, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 58)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Енерджи» (73003, Херсонська область, м. Херсон, с. Антонівка, вул. 23 Східна, 43В)

Ухвалу підписано 20.11.2024.

Суддя В.О.Ржепецький