Рішення

від 14.11.2024 по справі 4/126/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Справа № 4/126/10

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція б/н від 02.09.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ;

4) ОСОБА_4 ;

5) ОСОБА_5 ;

6) ОСОБА_6 ;

7) ОСОБА_7 ;

8) ОСОБА_8 ;

9) ОСОБА_9 ;

10) ОСОБА_10 ;

11) ОСОБА_11 ;

12) ОСОБА_12 ;

13) ОСОБА_13 ;

14) ОСОБА_14 ;

15) ОСОБА_15 ;

про: визнання права власності на 82,12% часток у статутному фонді ТОВ Вознесенська протиерозійна станція; визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, викладеного у протоколі від 23.12.2004, та нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція; скасування державної реєстрації нової редакції статуту.

Відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 14.03.2019:

- визнання за позивачкою права власності на 82,12% часток ( ОСОБА_2 3,66%, ОСОБА_16 1,58%, ОСОБА_17 2,25%, ОСОБА_3 0,64%, ОСОБА_18 0,75 %, ОСОБА_19 0,64%, ОСОБА_20 21,15%, ОСОБА_4 4,04 %, ОСОБА_21 1,76%, ОСОБА_22 1,48%, ОСОБА_23 1,78%, ОСОБА_24 0,75 %, ОСОБА_5 0,67%, ОСОБА_6 2,65%, ОСОБА_7 0,88%, ОСОБА_25 2,34%, ОСОБА_8 5,21%, ОСОБА_26 1,61%, ОСОБА_27 1,01%, ОСОБА_28 1,10%, ОСОБА_9 0,58%, ОСОБА_29 1,31%, ОСОБА_10 1,11%, ОСОБА_11 0,34%, ОСОБА_30 1,05%, ОСОБА_31 0,19%, ОСОБА_32 2,77%, ОСОБА_12 3,92%, ОСОБА_13 -2,82%, ОСОБА_14 6,11%. ОСОБА_33 1,31%) статутного фонду ТОВ Вознесенська протиерозійна станція;

- визнання недійсними усіх рішень загальних зборів ТОВ Вознесенська протиерозійна станція, які викладені в протоколі від 23.12.2004 та недійсною нову редакцію Статуту товариства, затверджену загальними зборами від 23.12.2004 та зареєстровану Вознесенською районною державною адміністрацією 24.05.2005 (номер запису 15081050001000062);

- скасування державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ Вознесенська протиерозійна станція, затверджену загальними зборами від 23.12.2004 та зареєстровану Вознесенською районною державною адміністрацією 24.05.2005 (номер запису 15081050001000062),-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 02.09.2024, в якому просить суд стягнути з позивача на його користь 29000,0 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.

Ухвалою суду від 09.09.2024 вказана заява призначена до розгляду у судовому засіданні на 08.10.2024.

08.10.2024 судом відкладено розгляд заяви на 14.11.2024.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 14.11.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення без його проголошення.

Розглянувши заяву, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 наведено правовий висновок, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 24.10.2024, у даній справі відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Судові витрати покладено на позивача.

Судом встановлено, що 10.12.2018 між відповідачем - ТОВ Вознесенська протиерозійна станція, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Щиглов і партнери» було укладено договір №3-12 про надання правової допомоги.

Представником ТОВ Вознесенська протиерозійна станція на підставі договору №3-12 від 10.12.2018 про надання правової допомоги у даній справі був адвокат Адвокатського об`єднання «Щиглов і партнери» Руденко Андрій Олександрович за ордером серія КС №495058 від 10.12.2018, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, та його помічник Васюк Микола Миколайович.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу по договору №3-12 від 10.12.2018 ТОВ Вознесенська протиерозійна станція надало суду копію підписаного між ним та Адвокатським об`єднанням «Щиглов і партнери» акту наданих послуг від 18.06.2019 та звіту про обсяг наданих послуг з детальним описом наданої по договору №3-12 від 10.12.2018 правничої допомоги на загальну суму 14000,0 грн.

Також, судом встановлено, що 30.04.2021 між відповідачем - ТОВ Вознесенська протиерозійна станція, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс» було укладено договір №36 про надання правової допомоги.

Представником ТОВ Вознесенська протиерозійна станція на підставі договору №36 від 30.04.2021 про надання правової допомоги у даній справі був адвокат Адвокатського об`єднання «ВР Партнерс» Васюк Микола Миколайович за ордером серія АІ №1651964 від 08.07.2024, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ Вознесенська протиерозійна станція надало суду копію підписаного між ним та Адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс» акту наданих послуг від 28.08.2024 та звіту про обсяг наданих послуг з детальним описом наданої по договору №36 від 30.04.2021 правничої допомоги на загальну суму 30000,0 грн.

В такому акті клієнт та адвокатське об`єднання визначили, до клієнт претензій до адвокатського об`єднання щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (наданих послуг) немає. Вартість однієї години наданих послуг (надання професійної правничої допомоги) клієнту адвокатським об`єднанням складає 1000,0 грн. Вартість послуг за цим актом, які клієнт має сплатити складає 30000,0 грн, адже адвокатське об`єднання у справі №4/126/10 здійснює представництво інтересів ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» та ОСОБА_15 . Загальна вартість наданих послуг складає 30000,0 грн, сума яка підлягає оплаті за даним актом складає 15000,0 грн.

В заяві б/н від 02.09.2024 ТОВ Вознесенська протиерозійна станція просить суд стягнути з позивача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в загальному розмірі 29000,0 грн.

Суд, розподіляючи витрати на правничу допомогу адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи договори про надання правничої допомоги, акти наданих послуг професійної правничої допомоги та звіти про обсяг наданих послуг з зазначенням в них конкретного переліку послуг адвоката, які надано, із зазначенням вартості кожної з них, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвокатів у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Судом, за результатами аналізу наданих ТОВ Вознесенська протиерозійна станція актів наданих послуг правничої допомоги та матеріалів справи взято до уваги, що адвокатами Адвокатського об`єднання «Щиглов і партнери» Руденко Андрієм Олександровичем та Адвокатського об`єднання «ВР Партнерс» Васюком Миколою Миколайовичем у даній справі представлялись інтереси одразу двох відповідачів ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» та ОСОБА_15 , правові позиції захисту у яких були практично тотожними, а тому суд вважає, що критеріям реальності, розумності та співмірності, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, буде відповідати вартість наданих адвокатами відповідачу ТОВ Вознесенська протиерозійна станція послуг правничого характеру у сумі 15000,0 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 15000,0 грн, які підлягають покладенню на позивача.

У відшкодуванні витрат на правничу допомогу в решті заявленої відповідачем - ТОВ Вознесенська протиерозійна станція суми 14000,0 грн, - слід відмовити.

Керуючись ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129, ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція б/н від 02.09.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція 15000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Вознесенська протиерозійна станція у відшкодуванні витрат понесених на правничу допомогу у сумі 14000,0 грн.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення складено 21.11.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва