Ухвала

від 21.11.2024 по справі 916/724/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"21" листопада 2024 р. Справа № 916/724/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. № 2-1767/24 від 19.11.2024) фізичної особи-підприємця Адаменка Олександра Георгійовича про забезпечення позову, у справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Адаменка Олександра Георгійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача-1: Великоолександрівської селищної ради (74100, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, буд. 161; код ЄДРПОУ 26348568),

до відповідача-2: Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74100, Херсонська обл., смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161; код ЄДРПОУ 44709581),

про визнання укладеною додаткової угоди та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Адаменко Олександр Георгійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Великоолександрівської селищної ради та Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання укладеною додаткової угоди та скасування розпорядження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу № 916/724/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця Адаменка Олександра Георгійовича до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/724/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено в засіданні суду.

Ухвалою суду від 12.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/724/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2024 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 10.12.2024 о 14:10 год.

19 листопада 2024 року до суду від фізичної особи-підприємця Адаменка Олександра Георгійовича надійшла заява (вх. № 2-1767/24 від 19.11.2024) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов наступним шляхом:

- До моменту набрання законної сили рішенням у справі №916/724/24, заборонити суб`єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, на наступні земельні ділянки: к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000;

- До моменту набрання законної сили рішенням у справі № 916/724/24, заборонити Великоолександрівській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області, Великоолександрівській селищній раді, начальнику Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області та будь-яким іншим особам, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000, вчиняти будь-які дії, в тому числі вчиняти та/або реєструвати правочини, направлені на передачу права оренди, права користування або іншого речового права, похідного від права власності, на наступні земельні ділянки: к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що позовні вимоги ФОП Адаменка О.Г. спрямовані на захист його прав, як орендаря земельної ділянки за Договором, тобто на захист його права володіння та користування земельною ділянкою, що була предметом Договору.

Позивач зазначає, що на момент подання позову, земельна ділянка площею 255,3329 гектарів, яка була предметом Договору, існувала як єдиний масив з кадастровим номером 6520982500:02:062:0001.

На теперішній час земельну ділянку площею 255,3329 гектарів з кадастровим номером 6520982500:02:062:0001, яка була предметом Договору, вже поділено на 13 нових земельних ділянок, а саме на наступні земельні ділянки: к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000.

Як вказує позивач, вищевказаний поділ земельної ділянки здійснено на підставі розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 04.10.2024 №1972.

Більше того, відповідачем оголошено аукціон з продажу права оренди на ці 13 новосформованих земельних ділянок на підставі розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 05.11.2024 № 2169.

Реалізація потенційного рішення суду і забезпечення ФОП Адаменку О.Г. права володіння та користування земельною ділянкою, яка була предметом Договору, а тепер становить 13 новосформованих ділянок, буде можливою за умови відсутності на момент прийняття судового рішення речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки, у будь-яких інших осіб.

В даному випадку, дії відповідачів, зокрема, поділ земельної ділянки, що була предметом Договору, та оголошення аукціону на продаж права оренди на земельні ділянки, сформовані в результаті такого поділу, на думку позивача, беззаперечно свідчить про намір відповідачів передати новосформовані земельні ділянки у користування іншим особам, що унеможливить виконання рішення у даній справі.

Розглянувши заяву ФОП Адаменка О.Г. про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, предметом позову по даній справі є вимоги немайнового характеру, а саме:

- Визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.07.2007 року з Великоолександрівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Адаменко Олександром Георгійовичем, як орендарем, зареєстрованого у Великоолександрівському районному відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах від 27.08.2007 №4АА002461-040771600003.

- Визнання незаконним та скасування розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 1218 від 20.06.2024 про припинення дії договору оренди землі з фізичною особою-підприємцем Адаменко Олександром Георгійовичем, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

При цьому суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наразі господарський суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позовних вимог є визнання укладеною додаткової угоди.

Суд вважає, що вчинення правочинів щодо передачі спірних земельних ділянок, сформованих в результаті поділу ділянки з кадастровим номером 6520982500:02:062:0001, у користування іншим особам та проведення державної реєстрації іншого речового права (права оренди) на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду про визнання укладеною додаткової угоди до Договору, оскільки реєстрація права оренди за позивачем, у випадку задоволення позову, буде неможливою без скасування записів про реєстрацію речових прав за іншими особами.

Крім того, вчинення відповідачами правочинів щодо передачі речових прав на спірні земельні ділянки та реєстрація таких правочинів, в порядку передбаченому Земельним кодексом України, зумовить необхідність позивачу ініціювати нові судові провадження щодо оскарження таких правочинів.

Водночас судом враховано, що відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, заява позивач про забезпечення позову в частині вимог другого пункту підлягає частковому задоволенню, за виключенням словосполучення "вчиняти будь-які дії", оскільки за висновком суду означене має наслідком втручанні у проведення аукціону стосовно земельної ділянки.

Відповідні заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, внаслідок чого заява фізичної особи-підприємця Адаменка Олександра Георгійовича про забезпечення позову у справі № 916/724/24 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів у справі, у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідачі у справі не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Адаменка Олександра Георгійовича (вх. 2-1767/24 від 19.11.2024) про забезпечення позову у справі № 916/724/24 задовольнити частково.

2. Забезпечити позов наступним шляхом:

- До моменту набрання законної сили рішенням у справі № 916/724/24, заборонити суб`єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, на наступні земельні ділянки: к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000;

- До моменту набрання законної сили рішенням у справі № 916/724/24, заборонити Великоолександрівській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області, Великоолександрівській селищній раді, начальнику Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області та будь-яким іншим особам, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000, вчиняти та/або реєструвати правочини, направлені на передачу права оренди, права користування або іншого речового права, похідного від права власності, на наступні земельні ділянки: к/н 6520982500:02:001:0523, площею 15,3329; к/н 6520982500:02:001:0522, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0521, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0520, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0519, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0518, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0517, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0516, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0514, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0513, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0512, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0511, площею 20,0000; к/н 6520982500:02:001:0510, площею 20,0000.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Стягувачем за цією ухвалою є - фізична особа-підприємець Адаменко Олександр Георгійович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

5. Боржником-1 за цією ухвалою є - Великоолександрівська селищна рада (74100, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, буд. 161; код ЄДРПОУ 26348568).

6. Боржником-2 за цією ухвалою є - Великоолександрівська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області (74100, Херсонська обл., смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161; код ЄДРПОУ 44709581).

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала набрала законної сили 21 листопада 2024 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 21.11.2024.

Суддя Нікітенко Сергій Валерійович