Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/2713/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 910/2713/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кавацюк О.В.;

від відповідача: Балан М.В.;

від третьої особи: Ленько М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" (65098, Одеська обл., м. Одеса, вул. Житомирська (вул. Гаркавого), буд. 6; ідентифікаційний код 14309913);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ" (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 30-А; ідентифікаційний код 35944954);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945);

про визнання договору недійсним,-

1. Суть спору.

05.03.2023 від позивача ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ" про визнання недійсним Договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що колишній т.в.о. Голови правління Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН", уклавши спірний договір оренди приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, діяв всупереч інтересам позивача, оскільки, зокрема в договорі не міститься ціни оренди приміщень, договору не передувала попередня кошторисна документація на виконання відновлювальних робіт, не передбачено обов`язку страхувати об`єкт, не передбачений порядок використання амортизаційних відрахувань. Окрім того, позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" включене до об`єктів малої приватизації, а відтак майно позивача не могло бути передане в оренду без погодження з Фондом державного майна України

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

За наслідками розгляду позовних матеріалів Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" судом було виявлено, що справа №910/2713/24 не відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва, а тому підлягає передачі для розгляду до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 матеріали позовної заяви по справі №910/2713/24 передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 було відкрито провадження у справі №910/2713/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2024.

19.04.2024 до суду від ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи (вх. №16136/24).

24.04.2024 від ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16869/24).

30.04.2024 до суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення третьої особи щодо позову (вх. № 17510/24).

03.05.2024 до суду від Фонду державного майна України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 17989/24).

У судовому засіданні 16.05.2024 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 10.06.2024.

31.05.2024 до суду від ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" надійшла відповідь на відзив (вх. №21899/24).

05.06.2024 від ТОВ "ЕЛ.К.СТИЛЬ" до суду надійшли заперечення (вх. № 22456/24).

10.06.2024 до суду від ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. 22822/24).

У судовому засіданні 10.06.2024, за результатом задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.07.2024.

05.06.2024 від ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" до суду надійшло клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням (вх. № 22456/24).

У судовому засіданні 22.07.2024 суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 12.08.2024.

12.08.2024 від ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" до суду надійшло клопотання про зупинення провадженню у справі (вх.№ 29889/24).

У судовому засіданні 12.08.2023 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2713/24 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 23.09.2024.

23.09.2024 до суду від ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН" надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. 34587/24)

У судовому засіданні 23.09.2024, за результатом задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті до 14.10.2024.

Судове засідання 14.10.2024, не відбулось у зв`язку оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 14.10.2024 було призначено розгляд справи №910/2713/24 на 24.10.2024.

У судовому засіданні 24.10.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті до 11.11.2024.

У судовому засіданні 11.11.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН".

Позивач зазначає, що 05.10.2022 між ПАТ «МВО «ОРІОН» (далі Орендодавець) в особі т.в.о. голови правління Ковальчука К.А., що діяв на підставі Статуту Товариства та ТОВ «Ел.К.Стиль» (далі Орендар) в особі директора Березюка С.М. укладено договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування Приміщення, визначене в технічному паспорті від 15.12.2004 року, виданого КП «Одеське МЕТІ та РОН» за адресою: м. Одеса, вул. Степова, буд. 9, а саме:

літ. «А1» площею 2 237,1 кв.м.;

літ. «А2» площею 662,4 кв.м.;

літ. «АЗ» площею 1 667,9 кв.м.;

літ. «А4» площею 644,5 кв.м.;

літ. «А5» площею 859,3 кв.м..

Загальна площа Приміщень, переданих в оренду на підставі Договору №170 від 05.10.2022, становить 6 071,2 кв.м.

На думку позивача, договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень за №170 від 05.10.2022 є таким, що підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Щодо обмеження повноважень голови правління, передбачених Статутом позивач звертає увагу на положення п. 2.1. Статуту, за якими Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів. Одним із предметів діяльності Товариства є, зокрема - передача в оренду нерухомого майна (п.2.2. Статуту).

Відповідно до п.6.9 Статуту, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до законодавства або Статуту Товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Згідно п.6.10 Статуту, рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається Наглядовою радою за пропозицією Правління Товариства.

Відповідно до п.8.4.7. Голова Правління Товариства має право:

- укладати договори на здачу в оренду будинків, споруд, виробничих площ, устаткування, приладів, малоцінного інвентарю;

- приймати рішення щодо передачі в заставу, оренду, продаж і відчуження іншим способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

Згідно п.8.4.9. Голова правління Товариства особисто приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметам, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства.

Колишній т.в.о. Голови правління товариства Ковальчук К.А. уклав договір оренди приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9 за №170 від 05.10.2022, на думку позивача, всупереч інтересам Товариства та на шкоду йому, що вбачається з кабальних умов такої угоди, а саме:

-відсутність істотної умови, як то ціна оренди приміщень;

-відсутність попередньої кошторисної документації на виконання відновлювальних робіт;

- відсутність обов`язку страхувати предмет оренди;

-відсутність порядку використання амортизаційних відрахувань;

-обов`язок Товариства компенсувати зроблені поліпшення, а в разі прострочення такої оплати відшкодувати також штрафні санкції(п.п. 3.1., 3.3. та 7.2. Договору);

-наявність умов, відповідно до яких Орендар стає власником та має право на всі поліпшення, які здійсненні ним за свій рахунок та можуть бути відокремлені від Об`єкту оренди без його пошкодження п. 4.4. Договору);

-зміна розміру орендної плати з обов`язковим погодженням з Орендарем;

-переважне право на поновлення договору після припинення його дії та неможливість відмови від продовження строку дії договору на той самий строк та на тих самих, умовах (п. 5.7. Договору).

Так позивач наголошує, що із оскаржуваного договору вбачається, що окрім складу та строку договору оренди інші істотні умови відсутні.

Відповідно до Звіту про фінансові результат за 4 квартали 2022 року станом на 30.09.2022 року вартість активів Товариства становить 12 786 000,00 грн.

Так позивач повідомляє, що керуючись оскаржуваним Договором оренди №170 ТОВ «ЕітК.Стиль» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ «МВО «ОРІОН» про стягнення 1 602 796,80 грн заборгованості за проведені ремонтні роботи за договором № 170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень від 05.10.2022, з яких ремонтні роботи у сумі 1 457 088,00 грн та нараховані 10% штрафу у зв`язку із простроченням строку відшкодування вартості витрат. Позовна заява подана до Господарського суду Одеської області 05.01.2023, провадження по справі №916/79/23 відкрито 10.01.2023.

Окрім того позивач звертає увагу, що згідно відмітки про реєстрацію та журналу вхідної кореспонденції Товариства, оскаржуваний Договір зареєстрований канцелярією Товариства лише 11.01.2023 року від №2, тобто через три місяці після його підписання.

Позивач наголошує, що відповідно до доповідної записки юриста ПАТ «МВО Оріон» від 23.02.2024 в період з 15.09.2022 - 05.10.2022, юридичний відділ Товариства не отримував доручення щодо розробки договору оренди виробничих та складських приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9 від т.в.о. голови правління ПАТ «МВО «ОРІОН» Ковальчук КА., відповідно не досліджував, не аналізував та не надавав правову оцінку жадному договору оренди за вищевказаною адресою.

Договір оренди за №170 оренди виробничих, складських та офісних приміщень від 05.10.2022 укладений між ТОВ «Ел.К.Стиль» та ПАТ «МВО «ОРІОН» юридичний відділ отримав 11.01.2023.

Позивач зауважує, що відповідно до доповідної записки юриста ПАТ «МВО Оріон» в період з 15.09.2022 по 05.10.2022, юридичний відділ Товариства не отримував доручення щодо звернення до суб`єкта оціночної діяльності щодо отримання висновку про вартість майна (звіту про оцінку майна) за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.

А відповідно до доповідної записки Інспектора з кадрової роботи (відповідальна за реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції) ПАТ «МВО «ОРІОН» в період з 15.09.2022 по 05.10.2022, вихідна та інша кореспонденція на адресу будь-якого суб`єкта оціночної діяльності щодо отримання висновку про вартість майна (звіту про оцінку майна) за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, на реєструвалась та не направлялась.

При цьому позивач наголошує, що відповідно до доповідної записки бухгалтера ПАТ «МВО «ОРІОН» в період з 15.09.2022 по 05.10.2022, бухгалтерії не надавались рахунки щодо сплати висновку про вартість майна (звіту про оцінку майна) за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9. Оплата не проводилась.

Позивач стверджує, що реєстрація Договору відбулась коли Товариство, отримало, претензію ТОВ «Ел.К. Стиль» сплати грошових коштів за виконані ремонтні роботи з поліпшення стану орендованих приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9 під літ. «А1» площею 2 237,1 кв.м.; літ. «А2» площею.662, 4 неоліт. «А3» площею 1 667,.9 кв.м.; літ. «А4» площею 644, 5 кв.м.; літ, «А5» площею 859, 3 кв.м.

Отже на думку позивача, т.в.о Голови правління уклав оскаржуваний Договір всупереч інтересам Товариства, з перевищенням своїх повноважень, оскільки вартість послуг на поліпшення стану приміщень перевищила 10% вартості активів Товариства, оскільки відсутній попередній кошторисний розрахунок відповідних ремонтних робіт на об`єкті оренди, що фактично унеможливило розрахувати та передбачити ризики від укладеного договору оренди майна, вказані дії нанесли Товариству значну шкоду.

Водночас позивач наголошує, щодо необхідності погодження органом приватизації договору оренди майна, згідно Наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році», ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об`єктів малої приватизації.

Позивач зауважує, що Наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» приватизацію яких розпочато в 2018 році та має бути продовжено в 2019 році.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році.

Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків, об`єктів малої приватизації,- що підлягають приватизації в 2022 році» ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об`єктів малої приватизації, відповідно до Додатку 1 до наказу ФДМУ від 04.01.2022 року (останні зміни внесено наказом ФДМУ № 47 від 15.01.2024 року).

Приватизації підлягає державний пакет акцій Товариства у кількості 2 883 281 штук акції, що становить 50 % + 1 акція Товариства.

Позивач звертає увагу, що на офіційному сайті Фонду державного майна розміщено оголошення щодо продажу Державного пакету акцій розміром 50% статутного капіталу ПАТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та викладена вичерпна інформація щодо об`єкту приватизації станом на 30.09.2022 рік, у тому числі основні показники господарської діяльності Товариства за 2019, 2020, 2021 роки та станом на 30.09-2022 рік.

Позивач звертає увагу, що в ч.4 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового .комплексу державного або комунального підприємства, або пакета, акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинений приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї етапі без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема, укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства.

Також, прямо заборонено ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» та Статутом Товариства вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період.

Без погодження Фондом державного майна України, як органу приватизації, ПАТ «МВО «ОРІОН» не може бути, зокрема, орендодавцем нерухомого майна, що знаходяться у власності Товариства, т.в.о. Голови правління Ковальчук К.А. не мав повноважень укладати договір оренди №170 від 05.10.2022 року, тим більш за результатом якого наразі з Товариства стягується грошова сума у розмірі 1 602 796,50 грн., що перевищує 10 відсотків вартості активів Товариства.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.К.СТИЛЬ".

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що на його думку факт дійсності договору і зобов?язань по ньому вже встановлено в рамках господарської справи №916/79/23.

Відповідач зауважує, що ними були виконані роботи з поліпшення стану орендованих приміщень, внаслідок чого зазначені будівлі, визначені в технічному паспорті від 15.12.2004 року, виданого КП «Одеське МБТІ та РОН» під: літ. «А1», площею 2 237,1 кв.м.; літ. «А2», площею 662,4 кв.м.; літ. «А3», площею 1 667,9 кв.м.; літ. «А4», площею 644,5 кв.м.; літ. «А5», площею 859,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, набули стану приміщень придатних до використання.

При цьому відповідач зазначає, що оцінюючи належність обраного ПАТ МВО ОРІОН способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі №910/6642/18).

Таким чином, на думку відповідача, у випадку визнання договору недійсним у ПАТ МВО ОРІОН залишиться заборгованість перед відповідачем. Таким чином, нібито державні інтереси не будуть захищені, а навпаки створюється ризик їх подальшого порушення.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Більш того, відповідач зауважує, що доповідні листи працівників не мають логічного обґрунтування, оскільки їх неусвідомленість про укладання договору не може бути показником неукладеності договору.

3.3. Доводи Фонду державного майна України.

Фонд повідомляє, що він є органом управління корпоративними правами держави у розмірі 2 883 281 штуками простих іменних голосуючих акцій, що становить 50,00% + 1 акція статутного капіталу ПАТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «ОРІОН», (код ЄДРПОУ 14309913).

Фонд повідомляє, що наказом Фонду від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизацій у 2022 році» ПАТ «Машинобудівне об`єднання «ОРІОН» включено до переліку об`єктів малої приватизації.

Фонд звертає увагу на положення частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відповідно до яких, з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті, без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права, зокрема щодо укладення договорів оренди земельних ділянок за іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства.

Фонд стверджує, що якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Фонд наголошує, що рішення про надання згоди на укладення договору оренди від 05.10 2022 № 170 має прийматися за правилами, встановленими вище зазначеною статтею.

Проте, Фонд стверджує, що в порушення норм ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», на погодження до нього не надходив проект даного договору.

Отже, на думку третьої особи, без погодження з Фондом, як органом приватизації ПАТ «МВО «Оріон» не може бути орендодавцем нерухомого майна.

4. Обставини справи, встановлені судом.

Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році», ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об`єктів малої приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 27.12-2018 № 1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» приватизацію яких розпочато в 2018 році та має бути продовжено в 2019 році.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році.

Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків, об`єктів малої приватизації,- що підлягають приватизації в 2022 році» ПАТ «МВО «ОРІОН» включено до переліку об`єктів малої приватизації, відповідно до Додатку 1 до ФДМУ № 47 від 15.01.2024 року). Приватизації підлягає державний пакет акцій Товариства у кількості 2 883 281 штук акції, що становить 50 % + 1 акція Товариства.

Згідно п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН", затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "ОРІОН", згідно протоколу №01/11-3 від 30 квітня 2011 року, Публічне акціонерне товариство "Машинобудівне виробниче об`єднання "Оріон" (далі за текстом - Товариство) засновано відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України № 121 від 27 січня 1995 р, шляхом перетворення державного підприємства Одеського машинобудівного виробничого об`єднання "Оріон" у відкрите акціонерне Товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" № 210/93 від 15 червня 1993 р. та перейменоване відповідно до частини п`ятої розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства».

Положеннями п. 1.1 Статуту передбачено, що місцезнаходження Товариства: Україна, 65098, м. Одеса, вул. Ак. Гаркавого, 6 (окремі підрозділи знаходяться: вуя. Степова, 9; вул. Болгарська, 71, 80; аул. Літературна. 10; Миколаївський шлях, 142; вул. Картамишевська, 10; с. Нерубайське. Біляївського району. Одеської області).

Згідно п. 2.1. Статуту, Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку, в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Відповідно до п. 2.2. Статуту, предметом діяльності Товариства є:

розробка, впровадження, виробництво продукції виробничо-технічного та спеціального призначення, товарів широкого попиту і послуг, розширення виробництва;

усі види зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі: експортні та імпортні операції, взаємне подання виробничих, маркетингових та посередницьких послуг; спільна виробнича і підприємницька діяльність, науково-технічна кооперацій, виконання товарообмінних операцій, підготовка спеціалістів та ін.;

передача в оренду нерухомого майна;

участь у роботі комерційних банків та організація власних банківських структур;

здійснення консультаційних послуг, в т.ч. в сфері маркетингу, інжинірингових, лізингових, аудиторських, інформаційних, дилерських, брокерських, рекламних, експертних та інших послуг;

придбання у власність, володіння, користування будь-якого майна, продаж і передача у .власність майна;

здійснення благодійної і екологічної діяльності;

діяльність: інвестиційна, страхова, нотаріальна, створення довірчих товариств, пенсійного фонду;

юридичні послуги;

комунальні послуги;

побутове обслуговування;

організація відпочинку, дозвілля;

відкриття, організація роботи об`єктів громадського харчування (кафе, їдалень, барів, ресторанів);

організація мережі власних комерційних магазинів;

надання послуг складського господарства;

організація усіх видів готельно-туристської діяльності, створення туристських комплексів, баз, бізнес-турів та інших послуг;

розвиток нових форм зовнішньоекономічних зв`язків, включаючи створення на Україні та за її межами самостійно або на пайових засадах з українськими та іноземними партнерами філій, відділень, представництв дочірніх підприємств, акціонерних товариств, страхових та інших компаній, спільних підприємств та виробництв, які відповідають цілям та завданням діяльності акціонерного товариства;

вчинення зовнішньоторговельних, кредитних, вексельних та інших угод юридичними та фізичними особами, зареєстрованими в Україні та за межами;

надання транспортних послуг, в тому числі транспортування вантажу міжнародному перевозу;

здійснення інвестування в Україні та за її межами у фінансові, виробничі та невиробничі сфери господарювання;

здійснення науково-дослідної діяльності;

виконання визначених раніш мобілізаційних завдань, які були доведені державними органами влади;

здійснення іншої господарської діяльності, яка не заперечує чинному законодавству України.

За умовами п. 3.4. Статуту, Товариство здійснює свою діяльність на основі чинного законодавства України, цього Статуту, рішень органів управління Товариства. Положенню цього Статуту мають переважну силу перед положеннями інших внутрішніх документів Товариства.

Товариство має самостійний баланс, проводить свою діяльність на комерційній основі, володіє, користується та розпоряджається майном у відповідності до законодавства України (п. 3.7. Статуту).

Положеннями п. 3.11. Статуту передбачено, що Товариство має цивільні права і несе обов`язки, включаючи, але, не обмежуючись, нижченаведеним:

- випускати, продавати, обмінювати, здобувати право власності на цінні папери і їхні похідні, випущені (емітовані) або видані українськими або іноземними юридичними та/або фізичними особами, а також продавати, обмінювати і здобувати частки участі в українських і іноземних товариствах, з дотриманням положень антимонопольного законодавства України;

- укладати договори (контракти), зокрема, договори купівлі-продажу, оренди, підряду, страхування майна, транспортно-експедиційних послуг, перевезення, збереження, доручення і комісії, і інші правочини, що не заборонені чинним законодавством України;

- здобувати майнові й інші права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському, адміністративному і третейському судах;

- продавати, передавати, безкоштовно, надавати безкоштовно в тимчасове користування, обмінювати, передавати в оренду юридичним чи фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати і відчужувати їх іншими способами, якщо це не суперечить чинному законодавства України і цьому Статуту;

- засновувати об`єднання і брати участь в об`єднаннях з іншими суб`єктами підприємницької діяльності;

- купувати, одержувати у власність, брати в оренду рухоме та нерухоме майно, що включає земельні ділянки, у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- надавати цільові позики, брати кредити в національній і іноземній валюті, брати на себе І видавати від свого імені грошові зобов`язання в будь-якій, прийнятій міжнародною практикою формі, у зв`язку із здійсненням своєї діяльності;

- здійснювати експортно-імпортні операції, а також товарообмінні, компенсаційні, посередницькі по договорах доручення, комісії та лізинговим угодам, а також іншу зовнішньоекономічну діяльність у встановленому порядку;

- здійснювати інші дії, що не заборонені чинним законодавством.

Положеннями п. 5.1. Статуту передбачено, що статутний капітал Товариства складає 1 441 640,00 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча шістсот сорок) гривень.

Статутний капітал поділений на 5 766 560 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) простих іменних акцій однаковою номінальною вартістю - 25 (двадцять п`ять) копійок кожна (п. 5.2. Статуту).

Згідно п. 6.9. Статуту, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до законодавства або Статуту Товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до п. 6.10. Статуту, рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається Наглядовою радою за пропозицією Правління Товариства.

Наглядова рада Товариства затверджує ринкову вартість майна (цінних паперів) (п. 6.12. Статуту).

Положеннями п. 8.1. Статуту визначено, що Органами управління Товариства є: Загальні збори акціонерів Товариства (Загальні збори); Наглядова рада Товариства; Виконавчий орган - Правління Товариства; Ревізійна комісія.

Згідно п. 8.2.1. Статуту, Загальні збори є вищим органом Товариства. Товариство зобов`язане щороку скликати Загальні збори (річні загальні збори). Річні Загальні збори проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним роком. Конкретна дата проведення Загальних зборів акціонерів визначається Наглядовою радою Товариства.

Відповідно до п. 8.2.2. Статуту, до порядку денного річних Загальних зборів обов`язково вносяться питання, передбачені підпунктами п. 8.2.17,11, п. 8.2.17.12, п. 8.12.17.19 та п. 8.2.17.24 цього Статуту. Не рідше ніж раз на три роки до порядку денного Загальних зборів обов`язково вноситься питання, передбачені підпунктами п. 8.2.17.16, п. 8.2.17.17, п.8.2.17.18 та п. 8.2.17.22 цього Статуту (п. 8.2.3. Статуту).

Положеннями п.8.2.17. Статуту, окрім іншого передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить:

-визначення основних напрямів діяльності Товариства (п. 8.2.17.1. Статуту);

- внесення змін до Статуту Товариства (п. 8.2.17.2. Статуту);

- прийняття рішення про анулювання викуплених акцій (п. 8.2.17.3. Статуту);

- прийняття рішення про Зміну типу Товариства (п. 8.2.17.4. Статуту);

- прийняття рішення про розміщення акцій (п. 8.2.17.5. Статуту);

- прийняття рішення про збільшення статутного капіталу Товариства (п. 8.2.17.6. Статуту);

- прийняття рішення про зменшення статутного капіталу Товариства (п. 8.2.17.7. Статуту);

- прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій (п. 8.2.17.8. Статуту);

- затвердження положень про Загальні збори, Наглядову раду, Голову правління та Ревізійну комісію Товариства, а також внесення змін до них (п. 8.2.17.9. Статуту);

- затвердження інших внутрішніх документів Товариства, якщо інше не передбачено Статутом Товариства (п. 8.2.17.10. Статуту);

- затвердження річного звіту Товариства (п. 8.2.17.11. Статуту);

- розподіл прибутку і збитків Товариства з урахуванням вимог, передбачених законом (п. 8.2.17.12. Статуту);

- прийняття рішення про викуп Товариством розміщених ним акцій, крім випадків обов`язкового викупу акцій, визначених законодавством України (п. 8.2.17.13. Статуту);

- затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом (п. 8.2.17.14. Статуту);

- прийняття рішень з питань порядку проведення Загальних зборів (п. 8.2.17.15. Статуту);

- обрання членів Наглядової ради шляхом кумулятивного голосування, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради (п. 8.2.17.16. Статуту);

- прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради на винятком випадків, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства» (п. 8.2.17.17. Статуту);

- обрання голови та членів Ревізійної комісії шляхом кумулятивного голосування, прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень (п. 8.2.17.18. Статуту);

- затвердження висновків Ревізійної комісії (п. 8.2.17.19. Статуту);

- обрання членів лічильної комісії, прийняття рішення про припинення їх повноважень (п. 8.2.17.20. Статуту);

- прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства (п. 8.2.17.21. Статуту);

- обрання та відкликання Голови правління Товариства (п. 8.2.17.22. Статуту);

- прийняття рішення про виділ та припинення Товариства, крім випадку, передбаченого Законом України Про акціонерні товариства, про ліквідацію Товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, .що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу (п. 8.2.17.23. Статуту);

- прийняття рішення за наслідками розгляду звіту Наглядової ради, звіту Голови правління, звіту Ревізійної комісії Товариства (п. 8.2.17.24. Статуту);

- затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління Товариства (п. 8.2.17.25. Статуту);

- обрання комісії з припинення Товариства (п. 8.2.17.26. Статуту);

- вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів згідно із Статутом (п. 8.2.17.27. Статуту);

- прийняття рішення про форму існування акцій (п. 8.2.17.28. Статуту).

Рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акай, крім випадків, встановлених Законом та Статутом (п. 8.2.21. Статуту).

Відповідно до п. 8.3.1. Статуту, Наглядова рада Товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної Статутом та законодавством, контролює та регулює діяльність Виконавчого органу.

Члени Наглядової ради обираються на строк 3 (три) роки в кількості 5 (п`яти) осіб. У разі, якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного капіталу Товариства, до складу Наглядової ради обов`язково включається Представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи). Головою Наглядової ради Товариства, у статутному капіталі якого корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, обирається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи) (п. 8.3.2. Статуту).

Відповідно до п. 8.4.1. Статуту, Виконавчим органом Товариства є Правління Товариства, яке складається з 3 (трьох) осіб та Обирається строком на 3 (три) роки.

Згідно п. 8.4.2. Статутут, Правління здійснює управління поточною діяльністю Товариства. До компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.

Положеннями п. 8.4.6. Статуту передбачено, що Голова правління вправі без довіреності діяти від імені Товариства; в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Відповідно до п. 8.4.7. Статуту, Голова правління має право:

-розпоряджатись коштами та майном відповідно до чинного законодавства та нього Статуту, відкривати розрахункові, валютні та інші рахунки в установах банків;

-делегувати виконання окремих функцій іншим посадовим- особам, своїм заступникам, керівникам підрозділів;

-накладати стягнення у відповідності до чинного законодавства;

-укладати договори на здачу в оренду будинків, споруд, виробничих площ, устаткування, приладів, малоцінного інвентарю;

-приймати рішення щодо передачі в заставу, оренду, продаж і відчуження іншими способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності;

-визначати форму, систему, розмір оплати праці та укладати контракти з керівниками філій та представництв, а також спільних і дочірніх підприємств, відділень та інших відокремлених підрозділів Товариства;

-вирішення кадрових питань Товариства, затвердженняштатного розкладу Товариства;

-визначення, в межах затвердженого бюджету, посадових Окладів, форм та систем оплати праці працівників Товариства та інших осіб, що залучаються до роботи згідно із законодавством України;

-розробка та затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку та Інших внутрішніх документів Товариства за винятком тих, затвердження яких віднесено до компетенції Загальних зборів чи Наглядової ради;

-право підпису Довіреностей;

-відкриття рахунків у банківських установах;

-видача наказів та розпоряджень з питань діяльності Товариства; розпорядження відповідно до цього Статуту та законодавства України майном та коштами Товариства;

-наймання та звільнення з роботи працівників Товариства, застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення;

-розподіл обов`язків між своїми заступниками;

-призначення та звільнених з посади керівників підрозділів;

-за погодженням Наглядової ради Товариства призначає та звільняє директора дочірнього підприємства, визначає умови договору (контракту), що укладається з директором дочірнього підприємства та Підписує його;

-погоджує укладання дочірнім підприємством правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує граничний розмір наданих повноважень директору дочірнього підприємства на укладання таких правочинів.

Пунктом 8.4.1. Статуту визначено, що до компетенції Правління належить:

-визначення напрямків поточної діяльності Товариства, затвердження оперативних планів роботи та контроль за їх виконанням;

-організація господарської діяльності Товариства, фінансування, ведення обліку та складання звітності;

-розробка організаційної структури Товариства;

-попередній розгляд питань, що належать до компетенції Загальних зборів, і підготовка цих питань до зборів;

-розробка на Загальні збори пропозицій з питань діяльності Товариства;

-подання на затвердження Загальним зборам річного звіту і балансу Товариства, висновків незалежного аудитора та Ревізійної комісії Товариства;

-підготовка звітів Наглядовій раді щодо виконання основних напрямів діяльності Товариства;

-забезпечення виконання рішень Загальних зборів та Наглядової ради;

-попередній розгляд питань, які виносяться на розгляд Загальних зборів або Наглядової ради, підготовка необхідних інформації та пропозицій;

-організація та забезпечення проведення Загальних зборів;

-залучення експертів до аналізу окремих питань діяльності Товариства;

-затвердження внутрішніх документів Товариства за винятком тих, затвердження яких віднесено до компетенції Загальних зборів чи Наглядової рада;

-вирішення загальних питань Добору, розстановки та перепідготовки кадрів;

-заслуховування звітів посадових осіб структурних підрозділів Товариства і прийняття рішень по них;

-керівництва роботою структурних підрозділів та дочірніх підприємств Товариства, забезпечення виконання покладених на них завдань;

-визначення переліку відомостей, що складають комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства, визначення порядку їх використання та охорони;

-винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності працівників Товариства (за винятком посадових осіб Товариства);

-заслуховування звітів посадових осіб дочірніх підприємств та відокремлених підрозділів Товариства;

-інші питання, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів чи Наглядової ради.

Згідно п. 8.4.1. Статуту, Голова правління Товариства особисто приймає рішення про вчинення правочинів, якщо ринкова, вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності Товариства.

Відповідно до п. 8.5.1. Статуту, для проведення перевірок фінансово-господарської діяльності у Товаристві створюється Ревізійна комісія.

Ревізійна комісія обирається Загальними зборами строком на 3 (три) роки у кількості 4-х (чотирьох) осіб (п. 8.5.2. Статуту).

05.10.2022 між ПАТ МВО «ОРІОН» (Орендодавець) та ТОВ ЕЛ.К.СТИЛЬ (Орендар) укладено Договір оренди виробничих, складських та офісних приміщень № 170 (Договір), пункт 1.1. якого передбачає, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування Приміщення, визначені в технічному паспорті від 15.12.2004 р., виданого КП «Одеське МБТІ та РОН» під: літ. «А1», площею 2237,1 кв.м.; літ. «А2», площею 662,4 кв.м,; літ. «А3», площею 1667,9 кв.м.; літ. «А4», площею 644,5 кв.м.; літ. «А5», площею 859,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.

Приміщення, що передаються в оренду згідно з цим договором, належать Орендодавцю і розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9.

За умовами п. 1.2. Договору, приміщення, зазначені у п.1.1 цього договору, надаються Орендарю з метою здійснення своєї господарської діяльності.

Положеннями п. 1.4. Договору передбачено, що орендодавець гарантує, що уповноважений на укладення та підписання цього договору на визначених у ньому умовах, відповідно до вимог чинного законодавства України.

У зв`язку з незадовільним та непридатним до використання станом орендованого приміщення Орендар здійснює за власний рахунок роботи з поліпшення стану орендованого приміщення та благоустрій прилеглої території. Витрати Орендаря на проведення робіт з поліпшення стану орендованих приміщень підлягають обов`язковому відшкодуванню йому Орендодавцем згідно виставленим рахункам та кошторисної документації. Підписання цього договору свідчить про надання Орендодавцем дозволу Орендарю на проведення останнім ремонтних робіт, пов`язаних з поліпшенням стану приміщень (пункт 1.5).

Відповідно до п. 2.1. Договору, з підписанням цього договору, Орендар має право на проведення робіт для поліпшення стану орендованих приміщень. Таке право Орендаря не тягне за собою сплати орендних платежів.

Після закінчення робіт з поліпшення орендованих приміщень та набуття стану приміщення та прилеглої території придатних для використання, Сторони підписують Акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування, який є підставою для нарахування орендних платежів Орендарю (пункт 2.2).

У п. 2.4. Договору передбачено, що передача Приміщення в оренду не тягне за собою надання Орендарю права власності на зазначене Приміщення. Орендоване Приміщення залишається у власності Орендодавця, а Орендар користується ним на протязі строку оренди.

Згідно п. 3.1. Договору, Орендодавець зобов`язується:

-забезпечити Орендарю доступ до Приміщень для проведення останнім ремонтних робіт з поліпшення їх стану;

-відшкодувати (оплатити) Орендарю вартість ремонтних робіт, а в разі прострочення такої оплати відшкодувати також штрафні санкції;

-після закінчення ремонтних робіт підписати. Акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування;

-не перешкоджати Орендарю у використанні Приміщень;

-передати Орендарю Приміщення по акту приймання-передачі;

-не перешкоджати Орендарю в використанні Приміщення за умовою дотримання Орендарем своїх зобов`язань за цим договором і правил внутрішнього розпорядку Орендодавця.

За умовами п. 3.2. Договору Орендар зобов`язується:

-здійснити за власний рахунок роботи з поліпшення орендованих приміщень для поліпшення його стану з подальшим відшкодуванням йому вартості такого ремонту;

-використовувати орендоване Приміщення у цілях, передбачених цим договором;

-утримувати орендоване Приміщення, прилеглу територію, інженерні мережі в належному стані, передбаченому санітарними, протипожежними, іншими правилами і нормами технічної експлуатації;

-не допускати перевантаження інженерних мереж;

-при необхідності самостійно отримати в державних органах влада дозволи, необхідні для роботи Орендаря У Приміщеннях та прилеглій території;

-не забруднювати територію Орендодавця та прилеглу територію;

-забезпечити прибирання, благоустрій і вивіз сміття в Приміщеннях та з прилеглої до Приміщення території;

-дбайливо відноситися до Приміщення, не допускати його ушкодження і/або погіршення;

-своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування Приміщенням та інші платежі, передбачені цим договором;

-забезпечити охорону орендованого Приміщення;

-при припинені дії цього договору повернути Приміщення Орендодавцю;

Орендодавець має право;

-перевіряти дотримання Орендарем умов цього договору;

-у випадку виявлення порушень договору Орендодавець має право давати відповідні- приписи, обов`язкові для виконання Орендарем у встановлений термін.

У п. 3.3. Договору сторони погодили, що Орендар має право:

-вимагати від Орендодавця відшкодування вартості проведених робіт на об`єкті оренди;

-в разі порушення Орендодавцем строків сплати вартості робіт з поліпшення орендованих Приміщень, вимагати від нього сплати штрафних санкцій;

-за власний рахунок страхувати Приміщення від будь якого страхового ризику, як то пошкодження та зруйнування внаслідок природних катастроф, пожежу, шкоду, спричинену водою, навмисні дії третіх осіб, авіакатастроф та руйнування, спричинені уламками від них;

-на власний розсуд прийняти рішення щодо страхування своїх удосконалень, обладнання, рухомого майна та меблів, що знаходяться у Приміщеннях.

Згідно п. 4.1. Договору, оплата вартості ремонтних робіт здійснюється Орендодавцем на підставі виставлених Орендарем рахунків Орендодавцю. Вартість проведених Орендарем ремонтних робіт не підлягає компенсації за рахунок майбутніх орендних платежів та відшкодовується Орендодавцем протягом 10-ти денного строку з моменту виставлення йому рахунку (рахунків) та кошторисної документації.

Розмір орендної плати та строки її сплати встановлюються після підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщень у планове строкове користування, але не вище середньоринкової вартості, що буде визначатись в додатковій угоді (пункт 4.2).

При відшкодуванні Орендодавцем витрат на проведення робіт з поліпшення орендованих приміщень, Орендар зобов`язаний надати Орендодавцю кошторисну, а також іншу документацію на здійснення ремонтно-будівельних робіт. Така документація необхідна для відображення у бухгалтерському обліку Орендодавця збільшення вартості об`єкта оренди. При цьому, Сторони домовились, що Орендар стає власником та має право на всі поліпшення, які здійсненні ним за свій рахунок та можуть бути відокремлені від Об`єкту оренди без його пошкодження (пункт 4.4).

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 05 вересня 2025 року.

За умовами п. 5.2. Договору, він припиняє свою дію у випадку:

- закінчення строку, на який був укладений; за угодою сторін; у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 5.3. Договору, Орендодавець може розірвати цей договір достроково, якщо:

- у випадку прострочення оплати орендної плати Орендарем більше ніж на два місяці.

Пункт 5.7 договору передбачає, що орендар має переважне право на укладання (поновлення) договору після припинення його дії на тих самих умовах на той самий строк (2 роки 11 місяців), при ньому таке право Орендарем реалізується шляхом подання в строк, встановлений в п. 5.1. письмової заяви Орендодавцеві про своє бажання продовжити дію Договору, при цьому Орендодавець не має право відмовити у продовжені строку дії договору на той самий строк на тих самих умовах при дотриманні Орендарем умов Договору в період його дії.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором Сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 7.2. Договору, за прострочення відшкодування Орендареві витрат, пов`язаних з проведенням поліпшення орендованого приміщення, Орендодавець сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості таких робіт та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

За прострочення відшкодування Орендареві витрат, пов`язаних з проведенням поліпшення орендованого приміщення, Орендодавець сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості таких робіт та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (пункт 7.3).

Даний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

5. Позиція суду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК, визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату або внаслідок його укладення порушені права позивача.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 910/248/20, від 02.07.2021 у справі № 916/2040/20.

Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частина третя статті 203 ЦК визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК, так і у статтях 229-233 цього Кодексу, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Щодо обмеження повноважень голови правління, передбачених Статутом, наведених позивачем в позовній заяві, суд зазначає наступне:

Як вже встановлено судом, положеннями п. 8.4.6. Статуту передбачено, що Голова правління вправі без довіреності діяти від імені Товариства; в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Відповідно до п. 8.4.7. Статуту, Голова правління, зокрема, має право приймати рішення щодо передачі в заставу, оренду, продаж і відчуження іншими способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

Позивач стверджує, що Голова Правління, всупереч п.8.4.7. Статуту, яким має передбачено право приймати рішення щодо передачі в заставу, оренду, продаж і відчуження іншим способами майна Товариства, балансова вартість якого не перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, уклав оскаржуваний Договір оренди №170, за яким ТОВ ЕЛ.К.СТИЛЬ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ «МВО «ОРІОН» про стягнення 1 602 796,80 грн заборгованості за проведені ремонтні роботи, з яких ремонтні роботи у сумі 1 457 088,00 грн та нараховані 10% штрафу у зв`язку із простроченням строку відшкодування вартості витрат.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

Відповідно до Звіту про фінансові результат станом на 30.09.2022 року вартість основних засобів Товариства становить 12 786 000,00 грн.

Суд вважає за доцільне наголосити, що оскаржуваний Договір оренди №170 було укладено між ПАТ «МВО «ОРІОН» та ТОВ «Ел.К.Стиль» саме 05.10.2022.

Між тим, позивачем до матеріалів справи не додано доказів розміру балансової вартості майна, що передане в оренду, згідно Договору оренди №170 від 05.10.2022, а саме майна, зазначеного у п.1.1. оскаржуваного договору, а також не надано даних останньої річної фінансової звітності Товариства, а саме фінансової звітності за рік, що передував року укладення оскаржуваного договору, тобто за 2021 рік, як то передбачено п. 8.4.7. Статуту.

З огляду на вищевикладене, суд вважає недоведеним позивачем той факт, що під час укладення Договору оренди №170 від 05.10.2022, було порушено п. 8.4.7. Статуту, а саме Голова правління, прийняв рішення щодо передачі в оренду майна Товариства, балансова вартість якого перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

Щодо укладення Договору оренди №170 від 05.10.2022 всупереч інтересам товариства та на шкоду ним, суд зазначає таке:

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (частина 1 статті 208 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначила, що у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (п. 7.17). Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (7.18).

У п. 7.26 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до статті 204 ЦК, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує к частинам другій, третій статті 215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Подібна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №904/4703/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.

Сторонами у даній справі не заперечується факт підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками оспорюваного Договору.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Верховний Суд, аналізуючи положення п.6 ч.1 ст.3 і ч.3 ст.509 Цивільного кодексу та норми ст.18 закону №1023-XII «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 дійшов висновку щодо несправедливих умов договору у постанові від 8.06.2016 (справа № 6-330цс16).

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності, по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Однак наведені у позовній заяві обставини, які, на думку позивача, роблять оскаржуваний договір несправедливим та таким, що суперечить інтересам Товариства, на думку суду такими не є, а отже не можуть слугувати підставами для визнання Договору недійсним.

Зокрема суд зауважує, що передбачення штрафних санкцій для позивача, а також відсутність аналогічних положень у відношенні відповідача не може вважатися підставою для визнання Договору оренди №170 від 05.10.2022 недійсним.

При цьому суд вважає за доцільне спростувати твердження позивача, щодо відсутності у Договорі оренди №170 від 05.10.2022 істотних умов договору, а саме: ціни та строку дії договору.

Так, пунктом 2.2 договору визначено, що після закінчення робіт з поліпшення орендованих приміщень та набуття стану приміщення та прилеглої території придатних для використання, Сторони підписують Акт приймання-передачі приміщень у платне строкове користування, який є підставою для нарахування орендних платежів Орендарю.

За умовами п. 3.2. Договору, Орендар має обов`язок, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування Приміщенням та інші платежі, передбачені цим договором.

Розмір орендної плати та строки її сплати встановлюються після підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщень у планове строкове користування, але не вище середньоринкової вартості, що буде визначатись в додатковій угоді (пункт 4.2 Договору).

Отже, сторони у спірному Договорі передбачили, що саме після проведення робіт з поліпшення орендованих приміщень та набуття стану приміщення та прилеглої території придатних для використання, ними буде визначено конкретний розмір орендної плати в додатковій угоді.

Щодо строку дії спірного Договору, суд звертає увагу на положення п. 5.1. Договору, у якому сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 05 вересня 2025 року.

Щодо необхідності погодження органом приватизації договору оренди майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

До основних завдань Фонду належить, зокрема, управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України»).

Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду належить, зокрема: захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Фонд є органом управління корпоративними правами держави у розмірі 2 883 281 простих іменних голосуючих акцій, що становить 50,00% +1 акція статутного капіталу ПАТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон».

Згідно положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:

вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом;

укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов`язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є переведення боргу;

вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні;

вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об`єкти;

вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є придбання, відчуження, обтяження, набуття у власність у інший спосіб акцій, часток, а також похідних цінних паперів;

укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого майна або основних засобів підприємства та/або господарського товариства;

укладення договорів поруки, гарантії;

списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління;

зміни номінальної вартості або кількості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства (крім банків);

прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, крім випадків збільшення статутного капіталу на суму збільшення вартості власного капіталу товариства (крім банків);

прийняття рішень про припинення підприємства/господарського товариства шляхом реорганізації;

скорочення чисельності працівників підприємства, що приватизується.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

Забороняється ділити предмет правочину/господарського зобов`язання з метою ухилення від вимог, передбачених цією частиною.

У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, і загальні збори акціонерів (учасників) прийняли рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання господарським товариством згоди від державних органів приватизації не вимагається.

У разі якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються державним підприємством, органом управління якого є орган приватизації, і такий орган приватизації прийняв рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання державним підприємством додаткової згоди в розумінні частини четвертої цієї статті від державних органів приватизації не вимагається.

У разі якщо дії, передбачені абзацами другим - дев`ятим частини четвертої цієї статті, вчиняються державним підприємством/господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) якого належать державі, та статутом такого підприємства/господарського товариства вчинення таких дій віднесено до повноважень наглядової ради, більшість з членів якої є представниками суб`єкта управління/акціонера - органу приватизації, і наглядова рада прийняла рішення про надання згоди (попереднє надання згоди) на вчинення таких дій, отримання підприємством/господарським товариством додаткової згоди в розумінні частини четвертої цієї статті від державних органів приватизації не вимагається.

Відповідальність за збереження цілісності майнових комплексів та за шкоду, завдану таким об`єктам, несуть керівники відповідних підприємств.

Отже у випадку вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період, вчинені без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Однак, як вже встановлено судом, до матеріалів справи позивачем не додано доказів того, що майно передане в оренду та зазначене у п.1.1. оскаржуваного договору, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства за даними фінансової звітності за останній звітний період (2021 рік).

При цьому суд зауважує, що сума, заявлена ТОВ «ЕітК.Стиль» до ПАТ «МВО «ОРІОН», в межах справи №916/79/23 за проведені ремонтні роботи за договором № 170 від 05.10.2022, не є предметом цього правочину.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання недійсним Договору оренди виробничих, складських та офісних приміщень №170 від 05.10.2022 не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги відмову у задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 20 листопада 2024 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська