Рішення

від 21.11.2024 по справі 922/3202/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3202/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/3202/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 36224035)

про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 257325,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "Харківрегіонгаз" кошти в розмірі 257325,62 грн, в тому числі: основний борг - 215490,23 грн; пеня - 29778,76 грн; 3% річних - 3500,99 грн; інфляційні втрати - 8555,64 грн; а також просить стягнути з відповідача судові витрати, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу від 08.08.2023 № 85-ЕЕ-2023 в частині оплати за поставлену електричну енергію в розмірах та в строки, передбачені зазначеним договором, за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.

Вказаний позов ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3202/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії, які в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України були направлені учасникам справи в електронному вигляді до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, отримані позивачем і відповідачем, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - ТОВ "Харківрегіонгаз" про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже відсутність відзиву не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії, який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).

Позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1409.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2023 між позивачем - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальником) та відповідачем - ТОВ "Харківрегіонгаз" (Споживачем) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 85-ЕЕ-2023 (далі по тексту - Договір).

Згідно з умовами п. 1.1 Договору, умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

За умовами п. 2.1 Договору, за цим Договором Постачальник, за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору, постачає (продає) електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з Оператором системи договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачання електричної енергії за цим Договором здійснюється виключно за умови надання Споживачем заяви-приєднання за формою, встановленою Додатком № 1 до цього Договору з наданням необхідних для укладання цього Договору документів. Датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднанні до цього Договору.

Приєднання нової (нових) комерційної (комерційних) точки (точок) обліку за цим Договором здійснюється шляхом направлення Споживачем в порядку, встановленому ПРРЕЕ, на адресу Постачальника Заяви-приєднання. Приєднанням нових точок комерційного обліку до цього Договору Споживач погоджується з усіма умовами цього Договору (п. 3.2 Договору).

Договірні величини (обсяги) постачання електричної енергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в Додатку № 3 до даного Договору, який може містить інформацію про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, а також точки комерційного обліку (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в Комерційній пропозиції.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 Договору).

Постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором (відповідно до пп. 2 п. 7.2 Договору).

За умовами п. 5.5, 5.7 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (Договору). Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються виключно на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку на оплату. У платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково зазначити інформацію про період, за який здійснюється оплата, номер та дата рахунку (за наявності).

Згідно з п. 5.8 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку та/або у Комерційній пропозиції. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією.

Згідно з п. 5.6 Договору, приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді, оформляються шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії, в якому зазначаються, зокрема, фактичні обсяги спожитої електричної енергії та її вартість.

Умовами пп. 10 п. 6.2 Договору передбачено обов`язок Споживача повернути Постачальнику протягом місяця, наступного за розрахунковим, один примірник оригіналу Акта купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період, підписаний уповноваженими представниками споживача та скріплений печаткою (за наявності). У разі ненадання протягом п`яти робочих днів з дня отримання актів, письмової мотивованої відмови або письмового повідомлення з обґрунтуванням від підписання Акта купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період, вважається, що такі Акти купівлі-продажу електричної енергії та інші акти за розрахунковий період прийнято без розбіжностей та підписано.

Відповідно до п. 14.1 Договору, цей Договір набуває чинності в порядку п. 3.1 цього Договору, тобто з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач. Якщо Споживач не відправив Постачальнику у строк, не менший за місяць до закінчення терміну дії Договору, повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

За умовами пп. 1 п. 14.3 Договору, Постачальник має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадку, якщо Споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором у розмірі більшому, ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання цього Договору.

У матеріалах позову міститься підписана з боку Споживача - ТОВ "Харківрегіонгаз" та засвідчена його печаткою копія Заяви-приєднання від 08.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі по тексту - Заява-приєднання від 08.08.2023), з якої вбачається, що керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та ПРРЕЕ, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, який опублікований на сайті електропостачальника - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Споживач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції Постачальника від 08.08.2023 № 85-ЕЕ-2023.

Відповідно до Заяви-приєднання від 08.08.2023, Споживач, погодившись з цією Заявою-приєднання (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї Заяви-приєднання Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Заявою-приєднання від 08.08.2023 визначено дату початку постачання електричної енергії з 01.09.2023 та визначено, що оператором, з яким Споживачем укладено договір розподілу (передачі) електричної енергії є АТ Харківобленерго.

Інформацію про об`єкти Споживача, до яких поставляється електрична енергія на підставі Договору визначено в Переліку об`єктів та точок комерційного обліку споживача, який є Додатком до Заяви-приєднання від 08.08.2023.

06.10.2023 Споживач - ТОВ "Харківрегіонгаз" у зв`язку з приєднанням до Договору його нової комерційної точки обліку підписав ще одну Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі по тексту - Заява-приєднання від 06.10.2023), відповідно до якої оператором, з яким Споживачем укладено договір розподілу (передачі) електричної енергії є Філія «Енергозбут» АТ Укрзалізниця.

Також у матеріалах позову міститься підписана відповідачем - ТОВ "Харківрегіонгаз" (Споживачем) Комерційна пропозиція № 1, яка є Додатком № 2 до Договору (далі по тексту Комерційна пропозиція № 1), та якою визначено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати заявлених Споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць) з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Попередня оплата здійснюється за наступним графіком:

- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 25% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

- до 05-го числа розрахункового періоду в розмірі 25% орієнтовно вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

- до 15-го числа розрахункового періоду в розмірі 25% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

- до 25-го числа розрахункового періоду в розмірі 25% орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Орієнтовна вартість прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період, для здійснення попередньої оплати, розраховується як добуток прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період на фактичну ціну електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді, для першого розрахункового періоду по договору на суму середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН за попередній розрахунковий період, що визначена ДП «Оператор ринку» та розміщена на його офіційному веб-сайті, тарифу на послуги з передачі електричної енергії затверджений НКРЕКП та тарифу на розподіл для кожного ОСР затверджений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період.

Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати Споживача, за вибором Споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті Споживачем протягом 5- ти банківських днів з дня отримання рахунку.

Переплата за останній місяць розрахункового періоду повертається на поточний рахунок Споживача, на його письмову вимогу протягом 10 банківських днів від дати такої письмової вимог.

Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку.

Згідно з умовами Комерційної пропозиції № 1, Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та діє до 31.12.2024. Якщо Сторона, не менше, ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору, не направила іншій Стороні повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання п. 3.5 Договору Сторони у Додатку № 3 до Договору визначили обсяги очікуваного споживання електричної енергії та інформацію щодо точок обліку Споживача.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» належно виконав свої зобов`язання по Договору, зокрема у період з вересня 2023 року по лютий 2024 року поставив на об`єкти Споживача - ТОВ "Харківрегіонгаз" електричну енергію на загальну суму 254336,37 грн, що підтверджується копіями відповідних актів прийому-передачі електричної енергії та копіями довідок операторів системи розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго» та Філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця» про фактичні обсяги споживання електричної енергії Споживачем - ТОВ "Харківрегіонгаз" у вищезазначений період.

На виконання умов Договору, позивачем відповідно до отриманих від АТ «Харківобленерго» та Філії «Енергозбут» АТ «Укрзалізниця» даних про фактичні обсяги спожитої електричної енергії були сформовані та виставлені відповідачу рахунки на оплату електричної енергії за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, а саме:

-рахунок № 375 від 24.08.2023 щодо сплати попередньої оплати за вересень 2023 року на суму 2607,66 грн;

-рахунок № 423 від 17.10.2023 щодо сплати фактичної оплати за вересень 2023 року на суму 8353,06 грн, з яких вже сплачено попередню оплату за вересень 2023 року на суму 2607,66 грн, отже сума, яка виставлена до сплати за цим рахунком, становить 5745,40 грн;

-рахунок № 410 від 25.09.2023 щодо сплати попередньої оплати за жовтень 2023 року на суму 3011,46 грн;

-рахунок № 466 від 20.11.2023 щодо сплати фактичної оплати за жовтень 2023 року на суму 30493,08 грн;

-рахунок № 441 від 20.10.2023 щодо сплати попередньої оплати за листопад 2023 року на суму 3901,76 грн;

-рахунок № 514 від 18.12.2023 щодо сплати фактичної оплати за листопад 2023 року на суму 50714,51 грн;

-рахунок № 485 від 20.11.2023 щодо сплати попередньої оплати за грудень 2023 року на суму 26273,72 грн;

-рахунок № 11 від 18.01.2024 щодо сплати фактичної оплати за грудень 2023 року на суму 59538,01 грн;

-рахунок № 531 від 22.12.2023 щодо сплати попередньої оплати за січень 2024 року на суму 35684,40 грн;

-рахунок № 86-01 від 15.02.2024 щодо сплати фактичної оплати за січень 2024 року на суму 66985,39 грн;

-рахунок № 86-02 від 18.01.2024 щодо сплати попередньої оплати за лютий 2024 року на суму 54986,16 грн;

-рахунок № 86-02 від 18.03.2024 щодо сплати фактичної оплати за лютий 2024 року на суму 38252,32 грн.

Відповідач - ТОВ "Харківрегіонгаз" не виконав належним чином свої зобов`язання щодо здійснення вчасних розрахунків з позивачем за Договором, оплатив поставлену позивачем електричну енергію лише частково на загальну суму 38846,14 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів позову копіями платіжних інструкцій, а саме платіжних інструкцій: від 19.09.2023 на суму 2607,66 грн про сплату електроенергії за вересень 2023 року; від 31.10.2023 на суму 5745,40 грн про сплату електроенергії за вересень 2023 року; від 23.11.2023 на суму 30493,08 грн про сплату електроенергії за жовтень 2023 року. У зв`язку з цим у відповідача залишилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 215490,23 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 3.2.1 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

На підставі викладеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальником) та відповідачем - ТОВ "Харківрегіонгаз" (Споживачем) на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.08.2023 № 85-ЕЕ-2023, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю суттю є договором постачання електричної енергії та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» належно виконав свої зобов`язання по Договору, зокрема у період з вересня 2023 року по лютий 2024 року поставив на об`єкти Споживача - ТОВ "Харківрегіонгаз" електричну енергію на загальну суму 254336,37 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями відповідних актів прийому-передачі електричної енергії, копіями довідок про фактичні обсяги споживання електричної енергії та виставленими позивачем рахунками на оплату електричної енергії за вказаний період.

Відповідач - ТОВ "Харківрегіонгаз", у свою чергу оплатив поставлену позивачем електричну енергію лише частково на загальну суму 38846,14 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів позову копіями платіжних інструкцій (від 19.09.2023 на суму 2607,66 грн; від 31.10.2023 на суму 5745,40 грн; від 23.11.2023 на суму 30493,08 грн), у зв`язку з цим у нього залишилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 215490,23 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зв`язку з несплатою відповідачем понад 2 місяці заборгованості за спожиту ним електричну енергію за Договором позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до відповідача - ТОВ "Харківрегіонгаз" з попередженням від 29.01.2024 за вих. № 119/3.1.2-4365-2024, в якому повідомив, що у разі несплати боргу до 01.02.2024, буде розпочато процедуру про припинення дії Договору.

01.02.2024 за вих. № 119/3.1.2-5266-2024, керуючись пп. 1 п. 14.3 Договору, позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» направив відповідачу - ТОВ "Харківрегіонгаз" повідомлення про розірвання Договору та припинення постачання електричної енергії за цим Договором з 22.02.2024.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - ТОВ "Харківрегіонгаз", всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за електричну енергію в розмірі 215490,23 грн за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року або які б могли спростувати наявність у відповідача вищезазначеної заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 215490,23 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 29778,76 грн, нарахованої у зв`язку порушенням строків оплати за електричну енергію, спожиту в період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до Комерційної пропозиції № 1, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи, що відповідачем - ТОВ "Харківрегіонгаз" порушено строки оплати за спожиту електричну енергію за Договором, з огляду на умови Комерційної пропозиції № 1, у позивача - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» виникло право вимагати сплати відповідачем пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд враховує положення пп. 16 п. 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово був продовжений та триває по теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.09.2016 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1 цієї постанови, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно з ч. 2 цієї статті, рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Як вбачається з тексту Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язковими до виконання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.

На підставі викладеного, враховуючи, що проведені позивачем нарахування пені в сумі 29778,76 грн за порушенням строків оплати за електричну енергію, спожиту в період з вересня 2023 року по лютий 2024 року (тобто за період дії воєнного стану в Україні), суперечать вимогам пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 29778,76 грн, тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3500,99 грн та інфляційні втрати в сумі 8555,64 грн, нараховані в зв`язку порушенням виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

Порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

На підставі викладеного, враховуючи порушення відповідачем - ТОВ "Харківрегіонгаз" строків оплати за спожиту електричну енергію за Договором, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що вказані розрахунки виконані вірно, тому дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3500,99 грн та інфляційних втрати в сумі 8555,64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем при поданні позову через підсистему Електронний суд ЄСІТС з вимогами майнового характеру на загальну суму 257325,62 було сплачено судовий збір у розмірі 3087,91 грн, що становить 1,5% від ціни позову (з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі).

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 227546,86 грн (основний борг - 215490,23 грн; 3% річних - 3500,99 грн; інфляційні втрати - 8555,64 грн), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2730,56 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 36224035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) кошти в розмірі 227546,86 грн, в тому числі: основний борг - 215490,23 грн; 3% річних - 3500,99 грн; інфляційні втрати - 8555,64 грн; а також судовий збір в розмірі 2730,56 грн.

3.Відмовити у стягненні пені в розмірі 29778,76 грн.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 21.11.2024.

СуддяН.А. Новікова