ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
УХВАЛА
"20" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1675/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заяву кредитора ОСОБА_1 (вх. № 18136 від 17.07.2024) до боржника по справі № 922/1675/24
за заявоюПриватного підприємства "АЙ КІВІ" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД"
За участю:
розпорядника майна Безпалий С.О.
представника ОСОБА_1 Романченко О.М.
ВСТАНОВИВ:
Приватне товариство "Ай Ківі" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".
Ухвалою суду від 17.06.2024 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".
Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Приватного підприємства "Ай Ківі" в сумі 7 671 284,19 грн.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (свідоцтво № 341 від 26.02.2013), адреса: 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12а, літ. А-5).
Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 28.07.2024.
Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 28.07.2024.
Попереднє засідання господарського суду призначено на "07" серпня 2024 р. о(б) 11:00 год.
18.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" за № 73446 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.
17.07.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№ 18136 від 17.07.2024) з грошовими вимогами до боржника по справі № 922/1675/24 в загальній сумі 440 217,52 грн.
Ухвалою від 22.07.2024 суд прийняв заяву ОСОБА_1 (вх. № 18136 від 17.07.2024) з грошовими вимогами до боржника до розгляду та призначив її до розгляду в попередньому засіданні господарського суду.
Зобов`язав розпорядника майна разом з боржником розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення попереднього засідання.
Зобов`язав кредитора за три дні до судового засідання через канцелярію суду надати: правове та документальне обґрунтування заявлених вимог до боржника; оригінали документів доданих до заяви (для огляду); розрахунок заборгованості, яка виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.
Розгляд справи в попередньому засіданні неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 16.11.2024 суд відклав розгляд справи в попередньому засіданні на 20.11.2024 на 10:00 год., ухвалу про що було занесено до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги, викладені в заяві та просив суд визнати вимоги кредитора на суму 440 217,52 грн. та 6 056,00 грн. сплаченого судового збору.
Розпорядник майна в судовому засідання зазначив, що вимоги кредитора визнані частково в розмірі 304 474,00 грн. посилаючись на той факт, що відповідно до положень ЦК України, змісту Договору не передбачено застосування курсової різниці, внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань, а недійсність його пунктів вимагає повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто кредиторам необхідно повернути кошти, які вони перерахували на розрахунковий рахунок боржника.
Крім цього, розпорядник майна посилався на той факт, що сторонами не було досягнуто домовленості по всіх істотних умовах договору, оскільки відповідно до п.п. 1.1.1 п.1 Предмет договору - на момент укладання, квартири знаходяться у житловому будинку, за адресою АДРЕСА_1 , проте відповідно до реєстру нерухомості за цією адресою зареєстровано нежитлову будівлю.
Згідно п. 3.8.1 Договору, немає відомих Стороні 1 (ТОВ "Ретто ЛТД") застережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання квартири за цільовим призначенням, а відповідно до п. 3.8.2 від Сторони 2 ( ОСОБА_1 ), не приховано обставин, що мають істотне значення для укладення цього Договору. З урахуванням цього розпорядник майна посилався на невідповідність Договору ЦК України та недійсність змісту його окремих пунктів.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
15.02.2022 між ТОВ "Ретто ЛТД" (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) був укладений попередній договір, відповідно до якого Сторони зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим попереднім договором укласти Основний договір договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , у житловому будинку, який Боржник зобов`язався реконструювати та забезпечити введення в експлуатацію у 3 кварталі 2022 року (п. 2.7.).
Пунктом 1.1.3. Договору Сторони визначили, що вартість квартири за основним договором (сума договору ) буде складати 434 939,00 грн., що на дату укладення договору становить суму еквівалентну 15 242,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення договору 28,5355 грн. за один долар США.
Відповідно п. 1.1.4. Договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, відповідно якого Сторона 2 зобов`язується сплатити Стороні 1 забезпечувальний платіж в підтвердження взятого на себе зобов`язання укласти Основний договір , передбачений цим Договором.
Сторони узгодили, що передбачений цим Договором забезпечувальний платіж, сплачений Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Цим Договором до укладення Основного договору , вважатиметься платежем, сплаченим Стороною 2 за придбання у власність Квартири, передбаченої Основним договором, укладеним на підставі цього Договору.
В пункті 1.1.4.1. Договору сторони узгодили наступний порядок перерахування забезпечувального платежу:
- до 17:00 години 18.02.2022 Сторона 2 перераховує на поточний рахунок ТОВ "Ретто ЛТД" суму забезпечувального платежу у розмірі 304 474,00 грн., що на дату укладення цього Договору становить суму еквівалентну 10 670,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку на дату укладення цього договору 28,5355 грн. за один долар США з формулюванням призначення платежу: "Сплата за квартиру АДРЕСА_3 , згідно попереднього договору 15.02.2022 реєстр № 79, ПДВ не передбачений".
Пунктом 1.1.4.2. Договору сторони передбачили порядок сплати забезпечувального платежу у разі зміни офіційного курсу долару США по відношенню до національної валюти України гривні.
Зазначений Попередній договір від 15.02.2022 посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного попереднього договору 15.02.2022 ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 1 перераховано 304 474,00 грн. із зазначенням призначення платежу "Сплата за квартиру АДРЕСА_4 , згідно попереднього договору від 15.02.2024 реєстр № 79 без ПДВ".
Враховуючи, що боржником було порушено строк виконання своїх зобов`язань щодо закінчення реконструкції та забезпечення введення в експлуатацію реконструйованого об`єкта у встановлений термін (3 квартал 2022 року) та, відповідно, щодо укладання Основного договору, кредитор зазначає, що у нього виникло право вимоги повернення забезпечувального платежу за Попереднім договором, розмір яких має визначатися саме з фактично сплаченої суми в доларах США, визначеної в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання заяви з вимогами до Боржника, що становить 440 217,52 грн.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленої для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
З огляду на викладене, встановивши, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, суд дійшов переконливого висновку, що платіж, переданий ОСОБА_1 за Попереднім договором, є авансом та підлягає поверненню кредитору.
При цьому, суд зауважує, що згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно абз. 4 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки кредитор передав ТОВ "Ретто ЛТД" аванс у розмірі 304 474,00 грн. що було еквівалентно 10 670,00 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ТОВ "Ретто ЛТД" щодо повернення авансу триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на час звернення до суду із грошовими вимогами еквівалентна 10 670,00 доларів США, становить 440 217,52 грн.
Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Аналіз приписів статті 45 КУзПБ, дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №910/21939/15, від 11.07.2019 року у справі №904/2394/18 та інших)
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу сторін, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.
Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, в своїх запереченням розпорядник майна зауважує про невідповідність Попереднього договору нормам ЦК України та про недійсність змісту його окремих пунктів.
Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд, враховуючи надані до матеріалів справи пояснення, заперечення та докази в обґрунтування своїх позицій учасниками процесу, вважає, що розпорядником майна не надано жодних доказів в підтвердження невідповідності Попереднього договору нормам ЦК України та його нікчемності. Щодо оспорюваності укладеного правочину, то з огляду на предмет та підстави дослідження, суд керується наразі презумпцією правомірності правочину, допоки не буде доведено протилежного.
За таких обставин, кредитором ОСОБА_1 було надано суду документи на обґрунтування своїх вимог, які були досліджені судом, а їх необхідна сукупність свідчить про їх обґрунтованість, а отже необхідність визнання кредиторських вимог на суму 440 217,52 грн., що еквівалентно 10 670,00 доларам США (з урахуванням курсу НБУ станом на дату подання заяви: 41,2575 грн. за 1 долар США).
Отже, з урахуванням приписів ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають визнанню кредиторські вимоги у розмірі 440 217,52 грн. та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів у визначеній вказаною статтею черговості.
З урахуванням того, що офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-порталі судової влади України 18.06.2024 (номер публікації 73446), а заява ОСОБА_1 подана в межах визначеного законом30-денного строку, строк виконання зобов`язань настав до моменту відкриття провадження у справі, то зазначені вимоги є конкурсними та підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.
За подання заяви з грошовими вимогами заявникомтакож був сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Отже, зважаючи на наявність доказів, якими підтверджуються вимоги ОСОБА_1 у розмірі 440 217,52 грн. суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 (вх. 18136 від 17.07.2024) про визнання грошових вимог до боржника.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 14, 73, 74, 232-235 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Задовольнити заяву ОСОБА_1 (вх. № 18136 від 17.07.2024) до боржника по справі № 922/1675/24.
Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника у загальному розмірі 440217,52 грн. та 6056,00 грн. судовий збір, сплачений за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника.
Зобов`язати розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 21.11.2024.
Суддя Кононова О.В.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2024 |
Оприлюднено | 25.11.2024 |
Номер документу | 123212276 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні