Рішення

від 12.11.2024 по справі 175/12992/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/12992/24

Провадження № 2/175/2119/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" листопада 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Перепелиці В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Краматорська міська рада Краматорського району Донецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . В позові посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину їй належить вищезазначена квартира. Зазначає, що за цієї адресою зареєстровані вона, та її брат ОСОБА_2 . Вказує, що відповідач вже понад рік не проживає у зазначеній квартирі, у зв?язку з чим вона звертається до суду.

Позивач у своєму позові просила справу розглядати без її участі.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про день, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином (електронний кабінет), причини неявки суду не повідомив, заяв та відзив не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власницею 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.1998 р.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2015 року позивач отримала спадщину, яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 .

Відповідно до договору дарування від 01.05.2024 року відповідач подарував позивачу належну йому на праві приватної власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,60 кв.м., житловою площе. 26,70 кв. м.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру відділу обліку проживання фізичних осіб територіальної громади Краматорської міської ради № 21311 від 23 травня 2024 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Тому право члена сім?ї власника квартири користування цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це житло. Оскільки житлові права членів сім?ї власника житла є похідними від прав власника цієї квартири, то припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів сім?ї на користування цією квартирою. Таким чином. лише члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником.

За ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту з вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Конституцією України та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316.317.319.321 ЦК України).

Положення п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна та установленихстаттею 50 ЖК Українивимог, що ставляться до жилих приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Також необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказано, що у справах про визнання наймача або членів його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.Виходячи з зазначених правових норм, підставами для визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою є обов`язкова сукупність двох обставин:

- відсутність особи за місцем реєстрації понад встановлені строки;

- неповажність причини такої відсутності особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач зазначає, що відповідач виїхав за кордон та не проживає у квартирі з квітня 2023 року, проте не надає будь-яких належних доказів на підтвердження цих обставин.

Зокрема, обставини того, що відповідач на підставі договору дарування від 01.05.2024 року подарував позивачці свою частину квартири, ставить під сумнів відсутність відповідача з квітня 2023 року, тобто понад встановленні ст. 405 ЦК України строки, оскільки зазначений договір посвідчувався нотаріусом в м. Краматорськ, Донецької області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позвоних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Краматорська міська рада Краматорського району Донецької області про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості скористатись своїм правом передбаченим ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» для зняття осіб із зареєстрованого місця проживання.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317,319.321.391.405 ЦК України, ст.ст. 41,129 Конституції України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Краматорська міська рада Краматорського району Донецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання, складання повного судового рішення).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова