Ухвала

від 13.11.2024 по справі 757/30816/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/30816/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5075/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212 та ст. 219 КК Україниу кримінальному провадженні № 62021000000000862,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою у межах строків досудового розслідування на шістдесят діб, тобто до 08 вересня 2024 року включно, одночасно визначивши йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 000, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та визначити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, помірному для нього, з урахуванням його особи та майнового стану.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що відсутня обґрунтована підозра та вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Окрім того, слідчим не доведено неможливість застосування інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 за підозрою наступних осіб:

1) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст.219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;

2) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27ст.219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;

3) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст.27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України;

4) ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст.219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України;

5) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212 та ст. 219 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Офісу Генерального прокурора.

27.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст.212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.06.2024 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 16.07.2024 включно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 постановленою у справі № 757/29709/24-к строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 9 місяців, тобто до 17.02.2025.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.07.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою у межах строків досудового розслідування на шістдесят діб, тобто до 08 вересня 2024 року включно, одночасно визначивши йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 000, 00 грн.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, виходив з обставин, що характеризують особу підозрюваного, встановлення обґрунтованості підозри, продовження існування ризиків відносно ОСОБА_7 , які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, та з того, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.255, ст. 219, ч. 3 ст.212 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, згідно даних повідомлення про підозру, інкриміновано ОСОБА_7 , дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у розмірі 151 400 000 гривень.

Колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .

Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає, а відтак відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомлення про підозру, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст.212 КК України.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі й можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, іншими підозрюваними, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.

Станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді вичерпала свою дію 08.09.2024.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

ОСОБА_2 Судді: ОСОБА_3