Постанова

від 18.11.2024 по справі 925/367/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 925/367/20(925/157/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вх. № 5329/2024

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Полякова Б.М., Пантелієнка В.О.

та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024

у складі судді Хабазні Ю. А.

у справі № 925/367/20(925/157/24)

за позовом фізичної особи-підприємця Кабанової Лілії Михайлівни

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа"

3) ОСОБА_1

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та акту про придбання майна на аукціоні

у межах справи № 925/367/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В:

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо правомірності визнання дій державного виконавця незаконними за відсутності відповідної скарги сторони виконавчого провадження

Обставини справи

1. Фізична особа-підприємець Кабанова Л. М. у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Остер» (далі - ТОВ «Остер») звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом, в якому просила визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ «Остер» та акт про придбання майна на аукціоні.

2. Одночасно фізична особа-підприємець Кабанова Л. М. подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 0522455100:00:001:0227 площею 2,6768 га та з кадастровим номером 0522455100:00:001:0228 площею 0,3895 га і комплекс будівель та споруд за адресою: Вінницька область, Літинський район, смт Літин, Сосонське шосе, 6.

3. 06.02.2024 Господарський суд Черкаської області постановив ухвалу у справі № 925/367/20 (925/157/24) про задоволення заяви про забезпечення позову та направив ухвалу Літинському відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ ДВС).

4. 16.02.2024 старший державний виконавець відділу ДВС Гаврилюк С. В. повернув вказану ухвалу без прийняття до виконання, зазначивши про її не відповідність вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. 23.02.2024 ухвалою Господарського суду Черкаської області виправлено описки в ухвалі від 06.02.2024 та повторно направлено її відділу ДВС для виконання.

6. Разом з тим, 12.03.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшло повідомлення від 04.03.2024 № 22.44-29/4017 відділу ДВС (старший державний виконавець Гаврилюк С. В.) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржника ТОВ «Остер» визнано банкрутом.

7. 13.03.2024 Господарський суд Черкаської області постановив окрему ухвалу, яку надіслав Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) для: 1) вжиття заходів для негайного виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/367/20(925/157/24) та для виявлення і усунення причин, що призвели до невиконання вказаного судового рішення; 2) вирішення питання притягнення до відповідальності винних осіб за невиконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/367/20(925/157/24); 3) вжиття заходів щодо недопущення таких порушень надалі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. 13.03.2024 Господарський суд Черкаської області постановив ухвалу, якою: 1) визнав дії старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С. В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 № 22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язав відділ ДВС відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у пункті 2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20(925/157/24); 2) виправив описку в ухвалі суду від 23.02.2024, замінивши слова " Кабанової Лілії Михайлівни (АДРЕСА КОД ДН)" словами " Кабанової Лілії Михайлівни (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )".

9. Місцевий господарський суд дійшов зазначив про відсутність законних підстав у старшого державного виконавця Гаврилюка С. В. для повернення виконавчого документа ні у першому, ні у другому випадках.

10. Судове рішення прийнято з посиланням на приписи статей 137, 144 ГПК України (далі - ГПК України), статтю 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 3, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивоване тим, що навіть якщо виконавчий документ про забезпечення позову і має певні недоліки, то державний виконавець може його не виконувати лише у тому разі, якщо наявної у виконавчому документі інформації дійсно і реально недостатньо для його негайного виконання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 10.06.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 в частині визнання дій старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С. В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 № 22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язання відділу ДВС відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у пункті 2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20 (925/157/24) залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, дії державного виконавця щодо повернення ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову є неправомірними.

13. При цьому, суд вказав, що закон не передбачає дій суду для такого випадку як незаконне повернення до суду виконавчого документа цього ж суду про забезпечення позову. Передбачені статтею 339 ГПК України та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» способи юридичного усунення перешкоди забезпечення примусового виконання ухвали суду (вказаного вище повідомлення) передбачають процедуру подання скарги сторонами, іншими учасниками.

14. Однак, за висновком цього суду, для подання такої скарги позивачкою, остання щонайменше має знати про повернення до суду виконавчого документа. На той час позивачка таких відомостей не мала (виконавчий документ повернено до суду), а її повідомлення судом, подання нею скарги до суду, призначення скарги судом і судовий розгляд займуть настільки великий проміжок часу, який знівелює сутність забезпечення позову і можливу потребу у виконанні судового рішення про забезпечення позову. За таких обставин, з огляду на принцип судового контролю за виконанням судових рішень, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, якою дії державного виконавця визнано незаконними та зобов`язано його усунути допущене порушення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. У касаційній скарзі відділ ДВС просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 в частині визнання дій старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С. В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 №22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язання відділу ДВС відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у пункті 2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20 (925/157/24).

16. Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статтю 339 ГПК України та статті 15, 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки суд першої інстанції не є стороною у виконавчому провадженні, а тому не мав права вирішувати питання щодо правомірності дій державного виконавця з власної ініціативи. Вважає, що суд першої інстанції знехтував такими основними засадами (принципами) господарського судочинства як: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, неприпустимість зловживання процесуальними правами, справедливе та неупереджене вирішення судом спорів.

17. Відділ ДВС наполягає на законності та правомірності дій державного виконавця та вважає, що суди обох інстанцій неправильно застосували статті 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 144 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

18. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

19. Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

20. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

21. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

22. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

23. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

24. У постанові від 17.09.2024 у справі № 2-1704/09 Верховний Суд зазначив, що судовий контроль у виконавчому провадженні визначається як форма реалізації судової влади, система передбачених процесуальним законом засобів, спрямованих на недопущення незаконного обмеження прав і охоронюваних законом інтересів особи у процесі примусового виконання судових рішень та актів інших юрисдикційних органів, а також відновлення цих прав особи.

25. До компетенції судів при здійсненні судового контролю у виконавчому провадженні Законом України «Про виконавче провадження» та процесуальним законодавством віднесене широке коло питань, які можуть бути поділені на дві групи: розгляд заяв (подань) державного виконавця, стягувачів, боржників про вирішення питань щодо руху виконавчого провадження; розгляд справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

26. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

27. Між тим, варто звернути увагу на те, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

28. Аналіз положень частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України свідчить, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства відповідно (вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 908/595/18).

29. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

30. Отже, у суду відсутнє право ініціювати в порядку, визначеному статтею 339 ГПК України, вирішення питання щодо правомірності дій державного/приватного виконавця, чого помилково не було враховано судами обох інстанцій.

31. У цій справі, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, сторони виконавчого провадження з такими скаргами до суду не зверталися.

32. У процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило «ne eat judex ultra petita partium» - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки.

33. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

34. Тож у цьому випадку суд першої інстанції допустив порушення принципу диспозитивності та неправильно застосував приписи статті 339 ГПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

35. Разом з тим, у частинах першій, третій та шості статті 246 ГПК України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

36. Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі / особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

37. Постановлення окремої ухвали є правом суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).

38. У цій справі суд першої інстанції, виявивши у недоліки в діяльності відділу ДВС, таким правом скористався, постановивши окрему ухвалу.

39. Водночас у суду першої інстанції були відсутні підстави та необхідність додатково постановляти іншу ухвалу, якою визнавати дії державного виконавця неправомірними без відповідної заяви учасників справи.

40. Тож доводи скаржника про неправильне застосування статті 339 ГПК України та статей 15, 74 Закону України «Про виконавче провадження» підтвердилися.

41. Разом з тим, колегія суддів не надає оцінки правомірності/неправомірності діям державного виконавця, оскільки у справі відсутня відповідна процесуальна підстава - подана у порядку статті 339 ГПК України скарга, а окрема ухвала суду першої інстанції не є предметом касаційного перегляду. Звідси доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження», статті 144 ГПК України касаційний суд залишає без розгляду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Оскільки доводи касаційної скарги частково підтвердилися, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

43. Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 в частині визнання дій старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С. В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 № 22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язання відділу ДВС відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у пункті 2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20 (925/157/24) скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік