Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/3679/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3679/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Берднік І. С.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Зубар О. В.,

відповідача - Бериндя О. О.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 (суддя Ломака В. С.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» Білої Ірини Володимирівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Артсіті»,

про визнання дій протиправними, визнання кредитором та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію Банку Білої Ірини Володимирівни (далі - Уповноважена особа Фонду) про: визнання протиправною відмови Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо акцептування вимоги кредитора (Товариства) на суму 148 275,00 грн за банківською гарантією від 19.01.2022 № 09 (далі -гарантія); визнання позивача кредитором Банку із вимогою за гарантією; зобов`язання Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку внести зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів Банку шляхом включення Товариства із сумою кредиторських вимог 148 275,00 грн (сума гарантії) до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

1.2 Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у внесенні до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку вимоги Товариства за зобов`язанням Банку зі сплати 148 275,00 грн за гарантією, що виникло до початку процедури ліквідації Банку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 26.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, у задоволенні позову відмовив.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що зобов`язання Банку перед Товариством виникло лише після фактичного звернення позивача до Банку з вимогою про сплату суми за банківською гарантією (14.10.2022), тобто після початку процедури його ліквідації (22.07.2022). При цьому у частині 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також Закон) передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

2.3 Суди попередніх інстанцій виходили також з того, що у затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду від 06.10.2022 № 801 реєстрі акцептованих вимог кредиторів Банку міститься інформація щодо акцептованих кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Артсіті» (далі - ТОВ «Артсіті») на підставі балансових даних на загальну суму 208 650,00 грн, 7 черга задоволення вимог кредиторів, у тому числі 148 275,00 грн сума грошового покриття / банківської гарантії. Водночас, як зауважили суди попередніх інстанції, будь-яких вимог щодо заміни внесеного до акцептованого реєстру вимог кредиторів Банку кредитора -ТОВ «Артсіті» на нового кредитора - АТ «Укргазвидобування» позовна заява не містить, заяви про зміну предмета / підстав позову Товариство під час розгляду справи не подавало.

2.4 За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виснував, що задоволення позовних вимог у цій справі зумовить фактичне подвоєння сум кредиторських вимог Банку та призведе до безпідставного включення до акцептованого реєстру вимог кредиторів Банку двох кредиторів з аналогічною сумою кредиторських вимог у розмірі 148 275,00 грн та з однаковими підставами їх виникнення.

3. Короткий зміст касаційної скарги, позиція учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні питання

3.1 АТ «Укргазвидобування» у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 2, 5 ГПК України, частини 3 статті 46 Закону, розділу VІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 № 3711 (далі - Положення № 3711).

3.3 У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує викладені у ній доводи і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення - залишити без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ «Укргазвидобування» (покупець) та ТОВ «Артсіті» (постачальник) уклали договір поставки від 26.01.2022 № 109/22 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві автомобілі легкові повнопривідні рамні (далі - товар), зазначені в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

4.2 Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування / асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказуються у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація).

4.3 Відповідно до пункту 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації до цього Договору.

4.4 У пункті 3 Специфікації сторони передбачили строк поставки товару: протягом 120 календарних днів з моменту отримання рознарядки покупця, але не пізніше 30.06.2022.

4.5 Виконуючи умови Договору, Товариство надіслало на електронну адресу постачальника, зазначену у розділі 14 Договору, лист-рознарядку щодо відпуску продукції від 01.02.2022 № ПГВ004.1.17.2-541 на суму 2 965 500,00 грн. Отже, постачальник був зобов`язаний поставити товар у строк до 02.06.2022, але не пізніше 30.06.2022.

4.6 Також суди встановили, що ТОВ «Артсіті» та Банк уклали договір про надання гарантії від 17.01.2022 № 09 (далі - Договір гарантії), за умовами якого Банк надає клієнту послуги з видачі гарантії забезпечення тендерної пропозиції на користь позивача (бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов`язання перед бенефіціаром за закупівлею: 34110000-Легкові автомобілі (Автомобіль легковий повнопривідний рамний) на таких умовах: сума гарантії - 148 275,00 грн; строк дії гарантії - до 28.10.2022.

4.7 Банк (гарант) видав гарантію від 19.01.2022 № 09, якою гарантував належне виконання ТОВ «Артсіті» (принципалом) зобов`язань з виконання контракту / договору, що укладається за результатами закупівлі відкритих торгів № UA-2021-11-17-011584-а, оголошення від 17.11.2021, укладеного принципалом з АТ «Укргазвидобування».

4.8 Означеною гарантією Банк безвідклично, безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 148 275,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, яка містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, для забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

4.9 Форма представлення: у паперовій формі - рекомендованим листом або кур`єром, та/або в електронній формі - ключованим SWIFT повідомленням. Для паперової форми вимога бенефіціара до гаранта про сплату грошової суми за цією гарантією має бути підписана уповноваженою особою бенефіціара та завірена печаткою бенефіціара. З метою ідентифікації банк бенефіціара підтверджує дійсність підпису бенефіціара на письмовій вимозі шляхом направлення ключованого повідомлення на SWIFT-адресу гаранта. Для електронної форми передача вимоги здійснюється через банк бенефіціара ключованим повідомленням SWIFT на SWIFT-адресу DBBKUA2K з цитуванням повного тексту вимоги бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Дата отримання такого SWIFT повідомлення буде розглядатися як дата подання вимоги.

4.10 Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 17:00 год 28.10.2022.

4.11 Враховуючи порушення ТОВ «Артсіті» умов Договору в частині поставки товару, АТ «Укргазвидобування» надіслало на адресу Банку лист від 14.10.2022, в якому зазначило, що позивач через свій обслуговуючий банк АТ «Укрексімбанк» 20.09.2022 направив Банку (гаранту) в електронній формі ключованим повідомленням SWIFT: DBBKUA2K платіжну вимогу за гарантією з цитуванням повного тексту вимоги бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Станом на 05.10.2022 Банк не виконав вимоги, а тому Товариство як бенефіціар, вимагало сплатити суму в розмірі 148 275,00 грн за гарантією.

4.12 Листом від 26.10.2022 № 2170 відповідач повідомив Товариство про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». З моменту запровадження в Банку процедури ліквідації, а саме з 22.07.2022, означений Банк не може здійснювати банківської діяльності, а зобов`язання Банку за гарантією були припинені.

4.13 Зазначені обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023, у справі № 910/12647/22 за позовом Товариства до Банку в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Артсіті», про стягнення 148 275,00 грн.

4.14 Означеним рішенням також було встановлено, що ТОВ «Артсіті» порушило умови Договору і не поставило позивачу товару на загальну суму 2 965 500,00 грн у строк до 30.06.2022, тобто не виконало зобов`язання за наведеним Договором. Крім того, суд вказав, що гарантійний випадок за наданою Банком гарантією є таким, що настав, оскільки факт невиконання принципалом зобов`язання з поставки товару у строки, визначені Договором, є доведеним. При цьому вимога Товариства до гаранта про сплату грошової суми була надіслана ним у визначеному в гарантії порядку, відповідає вимогам, встановленим у гарантії, та отримана відповідачем у строки, визначені в гарантії.

4.15 Водночас суд встановив, що: відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом, призначено Білу Ірину Володимирівну строком на три роки з 22.07.2022 до 21.07.2025; вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування у газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію Банку за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053.

4.16 За таких обставин суд дійшов висновку, що на позивача у справі № 910/12647/22 поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом, а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні, у зв`язку з чим у задоволенні позову Товариства у зазначеній справі суд відмовив.

4.17 Обґрунтовуючи пред`явлені у справі № 910/3679/24, що розглядається, вимоги, Товариство посилалося, зокрема, на висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 26.05.2023 у справі № 910/12647/22, за якими вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають, а тому ефективним та належним способом захисту права Товариства у цьому випадку є звернення до Уповноваженої особи із заявою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку та оскарження відповідного рішення у разі відмови у включенні.

4.18 Позивач зазначив, що листом від 15.11.2023 № 44.2.2-01-5597 він звернувся до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Білої Ірини Володимирівни із заявою про визнання вимог кредитора за гарантією на суму 148 275,00 грн.

4.19 У відповідь на вказане звернення, отримане та зареєстроване відповідачем 08.01.2024 за вхідним № 118, Банк направив позивачу лист від 16.01.2024 № 212, в якому повідомив, що з огляду на запроваджений в Україні воєнний стан 25.07.2022 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 520, яким визначила, що формування реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку здійснюватиметься на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів на дату запровадження процедури ліквідації Банку.

4.20 Виконавча дирекція Фонду рішенням від 06.10.2022 № 801 затвердила сформований реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку, а залишки коштів, які обліковувалися на рахунках, були перенесені для обліку на балансовому рахунку вимог кредиторів. Разом із тим у зазначеному реєстрі акцептованих вимог кредиторів Банку міститься інформація щодо акцептованих кредиторських вимог ТОВ «Артсіті» на підставі балансових даних на загальну суму 208 650,00 грн, 7 черга задоволення вимог кредиторів, у тому числі 148 275,00 грн сума грошового покриття / банківської гарантії.

4.21 Отже, на момент направлення на адресу Банку вимоги про виконання зобов`язань за гарантією у гаранта була відсутня об`єктивна можливість та правові підстави виконати зобов`язання у порядку, передбаченому Договором гарантії та безпосередньо гарантією.

4.22 Водночас Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку у листі від 16.01.2024 № 212 зазначила, що внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку в частині заміни кредитора - ТОВ «Артсіті», кредиторські вимоги якого акцептовані Банком та включені до відповідного реєстру на суму гарантії в розмірі 148 275,00 грн, на нового кредитора - АТ «Укргазвидобування», вбачається за можливе на підставі рішення суду про заміну кредитора, що відповідатиме приписам Положення № 3711.

4.23 За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.24 Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: зобов`язання Банку перед Товариством виникло лише після фактичного звернення позивача до Банку з вимогою про сплату суми за банківською гарантією (14.10.2022), тобто після початку процедури його ліквідації (22.07.2022); у затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду від 06.10.2022 № 801 реєстрі акцептованих вимог кредиторів Банку міститься інформація щодо акцептованих кредиторських вимог ТОВ «Артсіті» на підставі балансових даних на загальну суму 208 650,00 грн, 7 черга задоволення вимог кредиторів, у тому числі 148 275,00 грн сума грошового покриття / банківської гарантії; будь-яких вимог щодо заміни внесеного до акцептованого реєстру вимог кредиторів Банку кредитора - ТОВ «Артсіті» на нового кредитора - АТ «Укргазвидобування», позовна заява не містить, заяви про зміну предмета / підстав позову Товариство під час розгляду справи не подавало.

4.25 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.26 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.27 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 2, 5 ГПК України, частини 3 статті 46 Закону, розділу VІІ Положення № 3711.

4.28 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.29 Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.30 Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

4.31 Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права суди застосували неправильно).

4.32 Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

4.33 Згідно з частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

4.34 До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (частина 4 статті 200 ГК України).

4.35 Відповідно до частин 1, 2 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

4.36 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом (частина перша статті 3).

4.37 Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

4.38 Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина 3 статті 46 Закону).

4.39 Зі змісту наведених норм вбачається, що строк виконання всіх грошових зобов`язань настає з дня початку процедури ліквідації. Відповідно, таке грошове зобов`язання має існувати на момент початку процедури ліквідації банку. Жодних додаткових зобов`язань після початку процедури ліквідації, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникає.

4.40 Верховний Суд звертає увагу, що за змістом статей 560, 563, 566 ЦК України, статті 200 ГК України у взаємозв`язку з нормами пункту 3 частини 2, частини 3 статті 46 Закону обов`язок гаранта сплатити бенефіціару суму, передбачену гарантією (грошове зобов`язання), настає у випадку, якщо принципал порушив зобов`язання і бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії до початку процедури ліквідації банку. У такому випадку строк виконання зобов`язання зі сплати визначеної гарантією суми настав і підлягає включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, який ліквідується. Якщо порушення боржником свого зобов`язання і звернення кредитора до гаранта відбулося вже після початку процедури ліквідації банку, такі вимоги є додатковими у розумінні частини 3 статті 46 Закону і не пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, оскільки грошове зобов`язання у гаранта було відсутнє на момент ухвалення рішення про ліквідацію банку, що обумовлено специфічним характером такого засобу забезпечення виконання зобов`язання, як банківська гарантія (виникає після порушення боржника і звернення кредитора).

4.41 Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/6911/23.

4.42 Отже, Суд зазначає, що строк виконання усіх грошових зобов`язань банку настає з дня початку процедури його ліквідації. Відповідно, грошове зобов`язання має існувати на момент початку процедури ліквідації банку. Жодні додаткові зобов`язання після початку процедури ліквідації, крім витрат, що безпосередньо пов`язані із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникають.

4.43 З метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону розроблено Положення № 3711, яке регулює процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.

4.44 У пункті 6 розділу ІІ Положення № 3711 передбачено, що заявлення кредиторами своїх вимог здійснюється протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Перебіг строку для заявлення кредиторами своїх вимог починається з наступного дня після опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку відповідно до частини 2 статті 45 Закону.

4.45 Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу VII Положення № 3711 підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону), за яким, зокрема, виникають зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації.

4.46 Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром зі сплати грошової суми відповідно до умов гарантії у розмірі 148 275,00 грн виникло у відповідача лише після фактичного звернення Товариства до Банку з вимогою про сплату забезпечувальної суми, що становить належне представлення. Така вимога була датована 14.10.2022, тоді як процедура ліквідації Банку розпочалася з 22.07.2022.

4.47 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Так, суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені обставини справи щодо фактичного виникнення зобов`язання Банку перед Товариством після дня початку процедури ліквідації Банку дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

4.48 У касаційній скарзі позивач посилається на те, що внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, можливе і за інших, прямо не передбачених Положенням № 3711 підстав, у тому числі шляхом заміни кредитора - принципала у реєстрі акцептованих вимог кредиторів Банку у зв`язку із виникненням вимоги за гарантією у бенефіціара, що у цьому випадку, як вважає Товариство, було б належним захистом його інтересів.

4.49 Перевіряючи доводи скаржника у цій частині, Верховний Суд виходить з такого.

4.50 Згідно зі статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

4.51 Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

4.52 Визначення відповідача / відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

4.53 Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.54 За змістом частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

4.55 Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

4.56 Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

4.57 Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

4.58 Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

4.59 Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.

4.60 Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушила особа, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.61 У контексті наведених аргументів Товариства суди попередніх інстанцій наголосили, що будь-яких вимог щодо заміни внесеного до акцептованого реєстру вимог кредиторів Банку кредитора - ТОВ «Артсіті» на нового кредитора - АТ «Укргазвидобування» позовна заява не містить, тоді як заяви про зміну предмета / підстав позову Товариство під час розгляду справи не подавало.

4.62 Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності їх переоцінки, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції

4.63 Висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин норм матеріального права безпосередньо пов`язаний зі встановленими у справі обставинами.

4.64 Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

4.65 Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.66 Колегія суддів бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.67 Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

4.68 Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

4.69 Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4.70 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.71 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.72 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/3679/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

І. Берднік