Ухвала

від 21.11.2024 по справі 909/1060/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 909/1060/16

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жуков С.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024

та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024

у справі №909/1060/16

за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Авалон 1"

про банкрутство Приватного підприємства "Авалон 1"

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2017 ПП "Авалон 1" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Грущенка Костянтина Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви ПУАТ "Фідобанк" №069-60-186/23 від 02.06.2023 (вх.№6800/23 від 08.06.2023) про заміну кредитора ПП "Авалон 1" - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" .

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс". Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 скасовано. У цій частині прийнято нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" про заміну його правонаступником задоволено. Замінено Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" у справі №909/1060/16 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" як нового кредитора.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» б/н від 16.01.2023 (вх. № 997/23 від 23.01.2023) про заміну кредитора Приватного підприємства «Авалон 1».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задоволено. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 скасовано. У цій частині прийнято нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про його правонаступництво задоволено. Замінено Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» як кредитора у справі про банкрутство №909/1060/16 на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

08.11.2024 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №909/1060/16, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; відстрочити сплату судового збору; скасувати оскаржувані судові рішення; залишити в силі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024; залишити в силі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі ст.43 Кодекс України з процедур банкрутства здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до 47 Кодекс України з процедур банкрутства тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.

Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.

Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (ст. 43 Кодекс України з процедур банкрутства), а отже, належить до першої групи питань.

Щодо спорів, які згідно ст.7 Кодекс України з процедур банкрутства розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст.52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 43 Кодекс України з процедур банкрутства). Відтак, в залежності від цього мають застосовуватися ч. 3 ст. 9 Кодекс України з процедур банкрутства, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодекс України з процедур банкрутства - ст. ст. 255, 287 ГПК України.

Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства. Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" слід керуватися приписами ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" з касаційною скаргою на оскаржувані постанови апеляційного суду - після набрання чинності з 15.04.2023 змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 про заміну кредитора на правонаступника, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 про заміну кредитора на правонаступника, можливість касаційного оскарження якої також не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Правова позиція щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про заміну (відмову у заміні) кредитора на його правонаступника викладена судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2021 у справі № 50/311-б та від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №909/1060/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають касаційному оскарженню.

Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №909/1060/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.