Ухвала

від 21.11.2024 по справі 440/4285/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 440/4285/24

адміністративне провадження № К/990/41532/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 28 березня 2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з 28 березня 2024 року з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження, позов задоволено.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Полтавської області та ОСОБА_2 , не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав клопотання про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження задоволено. Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у цій справі закрито. Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у цій справі скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

27 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову від 17 вересня 2024, не враховував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, де, як зазначає скаржник, виснувано про строки притягнення до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку та в постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 2540/3034/18, де, як зазначає скаржник, виснувано про 30-ти денний строк розгляду дисциплінарної справи проти адвоката.

Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Проте перевіривши зміст поданої касаційної скарги Суд зазначає, що позивач в касаційній скарзі конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив, через що Суд визнає неналежним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статі 328 КАС України.

Суд також звертає увагу, що особливо у спорах про правомірність притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю неабияку важливу роль відіграють встановлені обставини спору, які мають індивідуальний характер, та дослідження відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

В касаційні скарзі містяться, зокрема, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 09 серпня 2019 року у справі № 1540/4358/18 з обставинами, які не є аналогічними до обставин цієї справи.

Проте подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник оминув обґрунтування подібності правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, через що також не може вважатися Верховним Судом належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим в касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає наступне: «Колегією суддів апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо неповного встановлення обставин справи, що нижче буде детально зазначено.».

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За правилами частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28цього Кодексу.

Наведений перелік підстав, за яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у випадку порушення судами норм процесуального права є вичерпним, однак у касаційній скарзі викладене формулювання скаржника в обґрунтуванні підстави касаційного оскарження не підпадає під жодний конкретний підпункт частини другої та/або частини третьої статті 353 КАС України, а отже Суд доходить висновку, що скаржник не виклав підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяС.А. Уханенко