Рішення

від 14.11.2024 по справі 638/1752/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/1752/23

Провадження № 2/638/966/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В.В.,

при секретарі Луценко Д. О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Субота М. І. у березні 2023 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та згідно прохальної частини позову просить суд: визнати за ОСОБА_3 право власності на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (ЄДРПОУ 40073252) та частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ 40094068) та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половину вартості внесеного майна до статутних фондів цих товариств, а саме 5000000, 00 грн. Вимоги позову обґрунтовує тим, що 03.10.2009 між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, у якому народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі на кошти сім`ї відповідачем зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (ЄДРПОУ 40073252) зі статутним капіталом 5000000, 00 грн., єдиним учасником якого з часткою 100 % є ОСОБА_4 . В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» як єдиний учасник із часткою 100 % створило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ 40094068) із статутним капіталом 5000000, 00 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2022 шлюб між сторонами розірвано, рішення суду набрало законної сили. Домовленості про поділ спільного майна, набутого у шлюбі, у позасудовому порядку сторони не дійшли. Позивач наголошує, що строк позовної давності не пропущений. Просить суд позов задовольнити та розділити між сторонами майно товариств порівну.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2023 відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідач ОСОБА_4 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі. Так, під час шлюбу сторонами придбано майно, що є спільною сумісною власністю, а саме: 1) квартира АДРЕСА_1 , 2) квартира у будинку АДРЕСА_2 , 3) квартира АДРЕСА_3 , 4) квартира АДРЕСА_4 , 5) квартира АДРЕСА_5 , 6) квартира АДРЕСА_6 , 7) транспортний засіб BMW X5 НОМЕР_1 , 8) договори банківських вкладів, комірок та рахунки у банку АТ «Сенс Банк» на суму 30000 доларів США та 1000000, 00 грн., у банку АТ «Райффайзен Банк» на суму 20000 доларів США, у банку АТ «Універсал Банк» на суму 1000000, грн. та банківська комірка у банку АТ «Сенс Банк» на суму 26400 доларів США та 2500 євро. Під час шлюбу з метою забезпечення функціонування сім`ї та за взаємною згодою подружжя в інтересах родини ОСОБА_4 укладено договори позики/кредитні договори на загальну суму 10650000, 00 грн. та 514000 доларів США. На даний час ОСОБА_4 не повернуто кредиторам боргів на загальну суму 9500000, 00 грн. та 456000 доларів США, що є спільним боргом з ОСОБА_3 . Також, 20.10.2015 відбулась реєстрація ТОВ «Компанія Нібор» (в подальшому ТОВ «Бостон Фінанс»), станом на дату розлучення - 18.11.2022 статутний фонд якого складав 100000, 00 грн. (частка ОСОБА_4 100 %). Верховний Суд визначив принцип, згідно з яким майно частки у ТОВ є відокремленим від майна самого ТОВ, внесення майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, до статутного капіталу товариства передбачатиме, що власником такого майна стає безпосередньо ТОВ. Згідно правових позицій ВС, ОСОБА_3 може претендувати лише на 50000 грн., що є 50 % внеску ОСОБА_4 у статутний фонд ТОВ «Бостон Фінанс» (50 % грошових коштів, що були внесені у ТОВ). Щодо ТОВ «Кредит Ту Ю», то 100 % статутного фонду (внесків) належать на праві власності ТОВ «Бостон Фінанс» та є власністю даного товариства, а отже не є часткою ОСОБА_4 , яку він особисто не вносив у товариство. Вказане позбавляє прав ОСОБА_3 на будь-які виплати по ТОВ «Кредит Ту Ю» при поділі майна подружжя. Борги є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягають поділу на загальних засадах, тобто порівну між подружжям. Грошові кошти банківського вкладу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між ними в рівних частинах.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Субота М. І. подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що фактичні шлюбні відносини між сторонами як подружжям були припинені у червні 2021, коли відповідач почав проживати окремо. 25.06.2021 він взяв у борг від позивача 500 000, 00 грн., зміг повернути тільки у червні 2023. Доводи відповідача, що він укладав договори в інтересах сім`ї видумані, він навіть ухиляється від сплати аліментів, не підписуючи договір. Всі договори виконані в одному форматі, вони носять ознаки фіктивних договорів, жоден із них не містить згоди іншого з подружжя на його укладення. Квартира АДРЕСА_1 набута позивачем у шлюбі за її особисті кошти, квартира у будинку АДРЕСА_2 належить позивачу на праві власності та набута до шлюбу, всі інші квартири не належать ні позивачу, ні відповідачу. На момент розлучення у кожного із сторін було по одному автомобілю марки БМВ Х5, проте відповідач це факт замовчує. Крім цього, у нього у власності є земельна ділянка. Підприємства засновані на кошти сім`ї та позивач є власником майна та доходів цих підприємств. Просить суд позов задовольнити.

Крім того, стороною позивача подано до суду пояснення, згідно яких позивач зауважує, що договори позики, які надав відповідач, не були укладені в інтересах сім`ї, а відтак зобов`язання за ними, не є спільною сумісною власністю подружжя. Ці кошти відповідач отримав з метою особистого збагачення та намагається протиправно перекласти свої зобов`язання на позивача. Також позивач наголосила, що вона має самостійний дохід, достатній для забезпечення потреб сім`ї.

Стороною відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно яких вказано, що договори позики грошових коштів було укладено відповідачем у простій письмові формі під час шлюбу, позивачкою згода на укладення договорів не оспорена. Нею не спростовано того факту, що грошові кошти, отримані позивачем, були використані на забезпечення та функціонування родини. Чинним законодавством не передбачено вимоги щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договорів. Посилання позивача на наявність у відповідача іншого майна не може братись до уваги, адже воно не є предметом зазначеного позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.08.2023 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, справу призначено до судового розгляду по суті, витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40073252, адреса: 04080 м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 23) фінансову звітність за 2022 рік та статут підприємства з усіма змінами до нього, витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ: 40094068, адреса: 04205 м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-б) фінансову звітність за 2022 рік та статут підприємства з усіма змінами до нього.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2023 витребувано повторно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ: 40094068, адреса: 04205 м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-б) фінансову звітність за 2022 рік та статут підприємства з усіма змінами до нього.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.01.2024 в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Суботи М. І. про поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог відмовлено, заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог - адвоката Суботи М. І. залишено без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Субота М. І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Гавриленко Н. А. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2022 шлюб, укладений 03.10.2009 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , актовий запис №2851, розірвано (справа №756/9600/22, головуючий суддя Белоконна І. В.).

Позивачем надано до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.01.2023, з якого вбачається, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ 4007325) є ОСОБА_4 , розмір частки засновника (учасника) становить 5000000, 00 грн. Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи є ОСОБА_4 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100, розмір статутного капіталу 5000000, 00 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.01.2023 вбачається, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ: 40094068) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40073252), розмір частки засновника (учасника) становить 5000000, 00 грн. Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи є ОСОБА_4 , тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.

Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади (принципи) цивільного судочинства, які серед іншого включають змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Звертаючись до суду із дійсним позовом позивач ОСОБА_3 заявила наступні позовні вимоги - визнання за ОСОБА_3 право власності на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (ЄДРПОУ 40073252) та частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ 40094068), а також стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половину вартості внесеного майна до статутних фондів цих товариств, а саме 5000000, 00 грн.

Тобто, позовні вимоги стосуються лише майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (ЄДРПОУ 40073252) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ 40094068), в тому числі і майна, яке внесене до статутних фондів цих товариств.

Інших позовних вимог ОСОБА_3 у цій справі не заявлено. Зустрічний позов зі сторони відповідача ОСОБА_4 також відсутній.

З огляду на викладене, суд відхиляє та не бере до розгляду докази, які стосуються іншого рухомого (транспортні засоби) чи нерухомого майна (об`єкти нерухомості у вигляді квартир, земельні ділянки), договорів позики (кредитних договорів) чи договорів банківських вкладів, про які сторони зазначали, адже ці докази не стосуються предмета доказування та жодною із сторін не заявлено позовних вимог щодо необхідності поділу між подружжям вказаного майна.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Як встановлено судом, відповідно до протоколу загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Хедж» від 27.10.2015, створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Хедж» із формуванням його статутного капіталу у розмірі 5000000, 00 грн. за рахунок 100 % грошового внеску засновника, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Нібор».

Згідно протоколу №3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібор» від 28.03.2016, назву товариства з обмеженою відповідальністю «Нібор» змінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс».

Із протоколу №26/11/2019-1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ 40073252) від 26.11.2019 вбачається, що ОСОБА_4 внесено до статутного капіталу товариства додатковий внесок (вклад) у сумі 5099490, 00 грн. на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №28/01/2019 від 28.01.2019; ОСОБА_6 внесено до статутного капіталу товариства додатковий внесок (вклад) у сумі 4899510, 00 грн. на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №28/01/2019 від 28.01.2019. Також затверджено наступні розміри часток учасників товариства та їх номінальну вартість з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів: ОСОБА_4 51 %, ОСОБА_6 49 %.

Згідно протоколу №08/07/2020 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ 40073252) від 08.07.2020, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житняк С. В. та зареєстровано в реєстрі за №1328, 1329, тобто станом на час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, розмір статутного капіталу вказаного товариства зменшено до 100000, 00 грн. Зокрема в протоколі вказано, що зменшення статутного капіталу товариства з 10000000, 00 грн. на 9900000, 00 грн., що буде становити 100000, 00 грн. затверджено у зв`язку з виробничою необхідністю. Окрім того, затверджено пропорційне зменшення розміру здійснених додаткових вкладів (внесків) учасників товариства до їх часток у статутному капіталі товариства, а саме: ОСОБА_4 51 %, ОСОБА_6 49 %.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 09.07.2020 відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40073252, місцезнаходження: 04080 м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 23), зокрема в частині зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи.

Наступна ж державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40073252) в частині зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи відбулась вже 23.12.2022, тобто станом на момент існування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2022 по справі №756/9600/22 про розірвання шлюбу.

Так, як вбачається із рішення №22/12/22-1 єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» від 22.12.2022, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за №4603, затверджено внесення (залучення) додаткового вкладу учасником ТОВ «Бостон Фінанс» у розмірі 4900000, 00 грн., визначено загальну суму збільшення статутного капіталу товариства у розмірі 4900000, 00 грн., затверджено розмір частки учасника ТОВ «Бостон Фінанс» у розмірі 100 % та її номінальної вартості з урахуванням додаткового вкладу у розмірі 4900000, 00 грн., коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки становить 1х49, визначено розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» - 5000000, 00 грн., що складає 100 % статутного капіталу. Єдиний учасник товариства ОСОБА_4 .

Згідно відповіді №40217 від 20.04.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ: 40094068) місцезнаходження якої: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-Б, корп. літ. А, офіс 114, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40073252).

Вирішуючи спір між сторонами в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (ЄДРПОУ 40073252) та 1/2 частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ 40094068), а також стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половини вартості внесеного майна до статутних фондів цих товариств суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Учасники товариства мають право, зокрема: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства. (ч.1 та ч.3 ст.5 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16, у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась). У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, які були викладені у постановах від 03.07.2013 року у справі №6-61цс13, від 02.10.2013 року у справі №6-79цс13, від 03.06.2015 року у справі №6-38цс15.

Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 має право вимагати виплату половини вартості частки колишнього подружжя у статутному капіталі, в той же час нею заявлено позовні вимоги про визнання за нею права власності на частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бостон Фінанс» (ЄДРПОУ 40073252) та частину майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» (код ЄДРПОУ 40094068), а також стягнення з відповідача на її користь половину вартості внесеного майна до статутних фондів цих товариств.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, провадження №12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, провадження №12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, провадження №14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, провадження №14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі №925/642/19, провадження №12-84гс20 та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, провадження №14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, провадження №12-61гс21 (пункт 148)).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №916/2813/18 (провадження №12-71гс20) у разі внесення одним із подружжя (колишнього подружжя), який є учасником господарського товариства, грошових коштів чи майна у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, саме товариство стає їх власником, тоді як право іншого з подружжя на спільні кошти/майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника товариства до його статутного капіталу.

У даному випадку позивач наділений правом вимагати компенсацію половини вартості частки (іншого з подружжя) у статутному капіталі товариства, а не виплати половини вартості внеску відповідача як засновника у статутний капітал товариства чи половини вартості майна самого товариства, де єдиним засновником є відповідач.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №450/624/15-ц.

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації. Вартість часткиучасника визначаєтьсявиходячи зринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника (частина восьма статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

З огляду на вказане, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач наділена правом вимагати компенсацію половини вартості частки учасника (іншого з подружжя), однак з такими вимогами вона до суду не зверталася. Вказане зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Понесені позивачем судові витрати відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд залишає за ним.

Керуючись ст.7, 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Щепіхіна