Ухвала

від 19.11.2024 по справі 400/962/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа №400/962/19

адміністративне провадження № К/990/36544/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 400/962/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024.

Верховний Суд ухвалою 15.10.2024 вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження, не належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

На виконання вимог ухвали Касаційного адміністративного суду від 15.10.2024 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та зазначено підстави касаційного оскарження судових рішень.

На обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначив, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі № 400/962/19, але ухвалами Суду скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена 26.06.2024, проте скаржник звертається з касаційною скаргою 23.09.2024, що є зверненням поза межами строку, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 18.04.2024) до дня подачі втретє касаційної скарги (25.09.2024) минуло п`ять місяців.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Судом не встановлено наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, що може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на приписи статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи та з метою добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, які відповідають положенням Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Таким чином, враховуючи те, що наведені Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними, а клопотання з зазначенням інших поважних причини пропуску строку на касаційне оскарження та з наданням доказів на їх підтвердження на підтвердження поважності пропуску цього строку на касаційне оскарження відповідачем не подано, колегія суддів, відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 400/962/19 відмовити.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 400/962/19 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.А. Васильєва І.Я.Олендер