Постанова

від 21.11.2024 по справі 120/5769/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 120/5769/23

адміністративне провадження № К/990/43275/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/5769/23

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (суддя: Бошкова Ю. М.) від 07 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. П. Курко, В. Б. Шидловський, О. А. Боровицький) від 21 листопада 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Вінницький олійножировий комбінат» (далі - ПАТ «Вінницький ОЖК», позивач) з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, скаржник. Податковий/контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2023 року:

№ 00165040103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 2 562 548 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 281 274 грн.;

№ 00167040103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 261 555 грн.

2. Позов обґрунтований протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень та непогодженням з висновками контролюючого органу з приводу того, що під час переробки насіння соняшнику відбуваються втрата сировини, що зумовлюють виникнення обов`язку в платника податків щодо визначення податкового зобов`язання з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Адже під час переробки відбувається технологічний процес переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом олії, шроту (макуху) та фузу, під час якого відбуваються сировинні втрати (убуток сировини внаслідок її сушінні та очистки), тобто ті, які безповоротно втрачаються в процесі технологічної переробки олійної сировини за рахунок зменшення вмісту сміття, вологи та які є наслідок природних обставин, що не залежать від суб`єкта господарювання.

Окрім того, ПАТ «Вінницький ОЖК» вважає, що відповідач допустив помилки при розрахунку суми податкового зобов`язання щодо якого нібито мала бути складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника. Так, не взявши до уваги ціну соняшнику придбаного у попередні періоди, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків невірно здійснений розрахунок середньої ціни соняшника переробленого у липні 2022 року, а тому, загальна вартість нібито втраченого підчас переробки у липні 2022 року соняшника (3 393 007,08 грн.) також невірно розрахована. Як наслідок, помилковими слід вважати і суми податкових зобов`язань з ПДВ, нараховані позивачу.

Також позивач зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки ставить під сумнів реальність постачання ПАТ «Вінницький ОЖК» соняшнику ФГ «АГРО-САН» у зв`язку з тим, що згідно даних ЄРПН не прослідковуються послуги з перевезення соняшнику для ФГ «АГРО-САН» перевізниками ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С», ФГ «АГРО-1» та ФГ «НИВА-С»; згідно з наданими до перевірки ТТН, встановлено перевезення вантажу фактичною масою, що перевищує дозволену (24 т.); у ФГ «АГРО-САН» не достатньо земельних ділянок для вирощування соняшнику у кількості, що була реалізована позивачу.

Вказує, що такі твердження контролюючого органу не відповідають дійсності, оскільки, соняшник, який був придбаний у ФГ «Агро-Сан» має високий вміст олеїнової кислоти; під час перевірки контролюючому органу надавалась копія звіту ФГ «Агро-Сан» про посівні площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (форма 29-сг), при цьому, врожайність, зазначена у даному звіті, підтверджує, що на наявних у ФГ «Агро-Сан» земельних ділянках був вирощений соняшник у кількості достатній для реалізації позивачу, а також довідка ФГ «Агро-Сан» про, урожайність соняшнику в 2021 року, у якій ФГ «Агро-Сан» надало свої пояснення стосовно причин високої врожайності соняшнику.

Стосовно зазначеної в ТТН інформації про перевезення вантажу фактичною масою, яка перевищує дозволену (24 т.), сторона позивача вказує, що дана обставина не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки нормами чинного законодавства за перевезення вантажу з перевищенням дозволеної фактичної маси відповідальність покладається на перевізника такого вантажу.

З приводу твердження посадових осіб відповідача про відсутність взаємовідносин ФГ «АГРО-САН» із перевізниками ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С»,ФГ «АГРО-1» та ФГ «НИВА-С», позивач зазначає, що податковий орган досліджує лише ланцюги постачання товару та послуг з його перевезення позивачеві, але в акті перевірки не встановлено неправомірних дій саме ПАТ «Вінницький ОЖК» під час виконання ним зазначених господарських операцій, а зазначається фактично про відсутність легального джерела походження ресурсів у контрагента.

При цьому, відповідач ставлячи під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом посилається на аналіз наявної податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів та податкової звітності контрагента. Однак, така інформація не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарської операції за умови наявності у підприємства первинних документів, які спростовують такі доводи.

За сукупністю таких обставин, ПАТ «Вінницький ОЖК» просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2023 року № 00165040103, № 00167040103.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 00165040103 від 25 січня 2023 року, винесене Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 00167040103 від 25 січня 2023 року, винесене Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнуто на користь ПАТ «Вінницький ОЖК» сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 26840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, через систему «Електронний суд» 21 грудня 2023 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

7. Станом на час розгляду справи, відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача на адресу Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що основним та фактичним видом діяльності ПАТ «Вінницький ОЖК» є 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів. Інші види діяльності: Виробництво маргарину і подібних харчових жирів, Виробництво промислових газів, Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, Забір, очищення та постачання води.

9. На підставі направлень від 03 листопада 2022 року № 373, 374, 375, від 09 листопада 2022 року № 397 та наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 жовтня 2022 року № 107/Ж1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Вінницький ОЖК» щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року (вх. від 19 серпня 2022 року № 9162871235) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено акт від 14 грудня 2022 року № 1474/Ж5/31-00-04-01-03/00373758, яким встановлено порушення платником податків:

- статті 121, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, підпункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 ПК України, ПАТ «Вінницький ОЖК» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на сировинні втрати під час переробки насіння соняшнику у сумі 3 393 007,08 грн, які не підтверджено за результатами інвентаризації, що призвело до заниження суми р. 4.3 «Нараховано податкових зобов`язань» відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І. «Податкові зобов`язання» на суму ПДВ 475 021 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит на суму ПДВ 3 349 082,00 грн по нереальним господарським операціям з ФГ «АГРО-САН» (код ЄДРПОУ 34719400).

10. На підставі викладеного, контролюючий орган, за результатами вищевказаної перевірки, дійшов висновку що позивачем у липні 2022 року занижено суму податкового зобов`язання на суму 475 021 грн., завищено податковий кредит на суму 3 349 082,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 3 824 103,00 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на суму 2 562 548,00 грн, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1 261 555,00 грн.

11. Не погодившись з висновками акту перевірки від 14 грудня 2022 року № 1474/Ж5/31-00-04-01-03/00373758, ПАТ «Вінницький ОЖК» направило на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення від 02 січня 2023 року № 32/7 на акт перевірки, за результатами розгляду якого, відповідач листом від 19 січня 2023 року № 43/Ж12/31-00-04-01-03-33 висновки акту перевірки залишив без змін.

12. На підставі висновків акту перевірки від 14 грудня 2022 року № 1474/Ж5/31-00-04-01-03/00373758, 25 січня 2023 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- № 00165040103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 2 562 548 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 281 274 грн;

- № 00167040103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 261 555 грн.

13. Не погоджуючись, з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 25 січня 2023 року № 00165040103 та № 00167040103, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та направив до ДПС України скаргу від 09 лютого 2023 року № 32/113.

14. Рішення ДПС України від 11 квітня 2023 року № 8911/6/99-00-06-01-02-06 залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2023 року № 00165040103 та № 00167040103, а скаргу ПАТ «Вінницький ОЖК» - без задоволення.

15. Вважаючи податкові повідомленнями-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 січня 2023 року № 00165040103 та № 00167040103 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

16. Водночас, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що обґрунтовуючи висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки від 14 грудня 2022 року, відповідач посилався на факт відсутності реального здійснення господарських операцій, проведених між ПАТ «Вінницький ОЖК» та його контрагентом-постачальником ФГ «АГРО-САН».

17. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарських операцій позивача з вказаним контрагентом встановили, що між ПАТ «Вінницький ОЖК» (Покупець) та ФГ «АГРО-САН» (Постачальник) укладено договір поставки від 29 червня 2022 року № 220281.

18. Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник передає, а Покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 з показниками по якості не гіршими, ніж визначені у п. 2.6. даного Договору, надалі «Товар», у кількості 2000,000 т. +/- 5,00% за вибором Покупця.

Ціна товару:

- ціна за одиницю товару 11 842,11 грн., крім того ПДВ (14%) - 1 657,89 грн., загальна ціна за одиницю товару з ПДВ - 13 500,00 грн.;

- загальна ціна товару Товару - 23 684 210,53 грн. +/- 5,00%, крім того ПДВ (14%) - 3 315 789,47 грн. +/- 5,00%, загальна ціна товару з ПДВ - 27 000 000,00 грн.

Ціна та відповідно загальна вартість кожної окремої партії Товару, а також фактичні показники якості Товару в такій партії, що буде поставлена на умовах даного договору, буде зазначатися в окремій специфікації, яка буде являтись невід`ємною частиною Договору.

19. Умови поставки товару визначені розділом 2 Договору від 29 червня 2022 року №220281.

20. Так, відповідно до п. 2.1 Товар за даним Договором поставляється Покупцю партіями на умовах DDU доставкою на ПАТ «Вінницький ОЖК» за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе 26-Д (надалі - Пункт поставки) (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року). При виникненні розбіжностей між базисними умовами поставки і умовами даного Договору переходять від Постачальника до Покупця в Пункті поставки Товару, визначеному в даному пункті Договору. Датою поставки є дата відмітки про прийняття товару на товарно-транспортній накладній в Пункті поставки, згідно даного пункту Договору.

21. Згідно з п. 2.2-2.4 Договору, поставки всієї партії Товару за даним Договором здійснюється в термін до 20 липня 2022 року включно.

Витрати по доставці товару здійснюються за рахунок Постачальника.

Разом з товаром Постачальник надає Покупцю наступні документи:

- Товарно-транспортні накладні;

- Видаткову накладну на товар (оригінал);

- Протокол випробовувань товару (партії товару) на показники безпеки,

- Документ, що підтверджує якість Товару (оригінал чи копія).

22. Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору Покупець здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученим шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата за Товар здійснюються Покупцем протягом 7 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу Покупцем від Постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.4 та п 8.7 даного Договору. При цьому вибором Покупця, останній може здійснювати оплату за товар частинами.

23. На підставі договору поставки від 29 червня 2022 року № 220281 ФГ «АГРО-САН» складені наступні видаткові накладні: № 1 від 05 липня 2022 року, № 2 від 05 липня 2022 року, № 3 від 06 липня 2022 року, № 4 від 07 липня 2022 року, № 5 від 07 липня 2022 року, № 6 від 08 липня 2022 року, № 7 від 09 липня 2022 року та № 8 від 09 липня 2022 року, відповідно до яких загальна кількість поставленого Товару (соняшник) становить 2020,58 т., на загальну суму (без ПДВ) 19 069 340,05 грн., що відповідає умовам договору спірної поставки.

24. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України ФГ «АГРО-САН» подано на реєстрацію податкові накладні: від 04 липня 2022 року № 1, від 05 липня 2022 року № 2, від 06 липня 2022 року № 3, від 06 липня 2022 року № 4, від 07 липня 2022 року № 5, від 08 липня 2022 року № 6, від 08 липня 2022 року № 7 та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: від 05 липня 2022 року № 1 до податкової накладної від 04 липня 2022 року № 1, від 07 липня 2022 року № 3 до податкової накладної від 06 липня 2022 року № 4, від 09 липня 2022 року № 4 до податкової накладної від 08 липня 2022 року № 7.

25. Судами встановлено та не заперечується відповідачем, що вищезазначені податкові накладні та розрахунки коригування зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26. Окрім того, як зазначалось вище, Товар за Договором поставки від 29 червня 2022 року № 220281 поставлявся ПАТ «Вінницький ОЖК» партіями на умовах DDU (DELIVERED DUTY UNPAID поставка без сплати мита).

27. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін "поставка без сплати мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

28. Тобто, судами попередніх встановлено, що відповідно до умов спірного договору поставки організація процесу поставки товару (соняшник) та витрати щодо перевезення такого товару покладено саме на продавця (постачальника), яким у даному випадку є ФГ «АГРО-САН».

29. З наявних в матеріалах справи доказів, судами також встановлено, що з метою перевезення товару контрагентом позивача - ТОВ «АГРО-САН» укладено ряд договорів про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

30. Так, 05 липня 2022 року між ТОВ «АГРО-САН» (Замовник) та ФГ «НИВА-С» (Виконавець), та ФГ «АГРО 1» (Виконавець), та ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С» (Виконавець) укладено однотипні договори про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 05 липня 2022 року № 1, № 2, № 3. За цими Договорами Виконавець надає Замовнику за його заявками послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в межах території України, а Замовник проводить оплату за надані послуги, у порядку, визначеному даним договором.

31. Згідно з п. 2.1-2.3 Договорів від 05 липня 2022 року № 1, № 2, № 3 Сторони погодили, що розмір, порядок та строки оплати за надані послуги, буде визначено в окремих додаткових угодах до цього Договору. Розрахунковий період надання послуг - календарний рік. Розрахунок за надані послуги здійснюються в національній валюті України (гривня) шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, на підставі виставленого Виконавцем рахунку та підписаного сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг, у строки встановлені в додаткових угодах про які йде мова в п. 2.1 цього договору. Ціна на послуги по даному договору с звичайною.

32. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 травня 2023 року до договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 1, Сторони погодили, що загальна вартість послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, наданих Перевізником Замовнику, згідно п. 1.1. Договору, у період з 05 липня 2022 року по 04 липня 2023 року, становить 114 976,80 грн. (в т.ч. ПДВ 19 162,80 грн.).

33. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 травня 2023 року до договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 2, Сторони погодили, що загальна вартість послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, наданих Перевізником Замовнику, згідно п. 1.1. Договору, у період з 05 липня 2022 року по 04 липня 2023 року, становить 17 301,60 грн. (в т.ч. ПДВ 2 883,60 грн.).

34. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 травня 2023 року до договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 3, Сторони погодили, що загальна вартість послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, наданих Перевізником Замовнику, згідно п. 1.1. Договору, у період з 05 липня 2022 року по 04 липня 2023 року, становить 42 822,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 137,00 грн.).

35. Перелік ТТН згідно яких надавалися послуги: № 16 від 05 липня 2022 року, № 34 від 06 липня 2022 року, № 35 від 06 липня 2022 року, № 41 від 06 липня 2022 року, № 44 від 07 липня 2022 року, № 49 від 07 липня 2022 року, № 56 від 07 липня 2022 року, № 71 від 08 липня 2022 року, № 75 від 08 липня 2022 року, № 76 від 08 липня 2022 року, № 90 від 09 липня 2022 року, № 92 від 09 липня 2022 року, № 93 від 09 липня 2022 року та №23 від 06 липня 2022 року, № 55 від 07 липня 2022 року, та № 17 від 05 липня 2022 року, № 36 від 06 липня 2022 року, № 58 від 07 липня 2022 року, № 74 від 08 липня 2022 року, № 94 від 09 липня 2022 року.

36. Покупець зобов`язується оплатити послуги, зазначені в цьому пункті, протягом трьох днів з моменту укладення цієї додаткової угоди.

37. Окрім того, як встановлено судами, позивачем долучено до матеріалів справи

акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 04 липня 2023 року № 1, відповідно до якого ФГ «НИВА-С» здало, а ФГ «АГРО-САН» прийняло послуги по перевезенню вантажів у розмірі 212,92 т., вартість наданих послуг з ПДВ 114 976,80 грн;

акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 04 липня 2023 року № 1, відповідно до якого ФГ «АГРО 1» здало, а ФГ «АГРО-САН» прийняло послуги по перевезенню вантажів у розмірі 32,04 т., вартість наданих послуг з ПДВ 17301,60 грн;

акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 04 липня 2023 року №1, відповідно до якого ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С» здало, а ФГ «АГРО-САН» прийняло послуги по перевезенню вантажів у розмірі 79,30 т., вартість наданих послуг з ПДВ 42 822,00 грн.

38. Оплата наданих послуг підтверджується платіжними інструкціями від 12 липня 2023 року № 7657 на суму 114 976,80 грн, від 12 липня 2023 № 7659 на суму 17 301,60 грн, від 12 липня 2023 року № 7658 на суму 42 822,00 грн.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

39. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, посилаючись при цьому, на правову позицію Верховного Суду, викладеної у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 440/7141/20, від 14 лютого 2023 року у справі № 640/3565/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 440/4066/21. Відтак, суди вважали помилковими висновки відповідача з приводу того, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини, у ПАТ «Вінницький ОЖК» виник обов`язок щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України. Відповідно відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.

40. Оцінюючи реальність господарських операцій позивача з ФГ «АГРО-САН» у періоді, що перевірявся, суди вказали, що наданими до перевірки первинними документами підтверджено постачання позивачеві СГ продукції. Реальність господарських операцій щодо перевезення придбаного товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами з перевізниками. Разом з тим, судами звернуто увагу на те, що відповідно до умов договору поставки від 29 червня 2022 року № 220281 організація процесу поставки товару (соняшник) та витрати щодо перевезення такого товару покладено саме на продавця (постачальника), яким у даному випадку є ФГ «АГРО-САН».

41. Водночас, зазначено, що ПАТ «Вінницький ОЖК» не є у відносинах перевезення товару ані постачальником (продавцем), ані отримувачем (покупцем), відтак, не може нести відповідальність або будь-які негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит на суму ПДВ по господарським операціям з ФГ "АГРО-САН", у зв`язку з можливим порушенням контрагентами ФГ "АГРО-САН" - ТОВ "ЯБЛУНЕВЕ-С", ФГ "АГРО 1", ФГ "НИВА-С" вимог законодавства в сфері реєстрації податкових накладних.

42. При цьому, суди досліджуючи платіжні інструкції встановили, що такі містять: дату, номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суми цифрами та словами; призначення платежу, у якому вказано дату та номер договору згідно з яким здійснюється оплата, у зв`язку з чим відхилили доводи відповідача з приводу того, що такі платіжні інструкції надані контрагентом позивача не підлягають врахуванню, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів.

43. Також суди звернули увагу, що додані позивачем під час судового розгляду справи додаткові докази, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ФГ «АГРО-САН» є належними та допустимими доказами та підлягають врахуванню судами при наданні оцінки спірним правовідносинам, оскільки розрахунок по договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 05 липня 2022 року № 1, № 2, № 3 на момент проведення податковим органом перевірки ще не був здійснений, адже відповідно до пунктів 2.1, 2.2 таких договорів, розрахунковий період надання послуг становить календарний рік. При цьому розрахунок здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку та підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, у строки встановлені в додатковій угоді.

44. Також, суди виходили з того, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента, а у даному випадку контрагентів котрагента, окремих документів, певної кількості техніки, персоналу, не можуть вважатись вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання певного обсягу робіт; податкове законодавство не ставить право платника на декларування податкового кредиту в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання відповідних послуг (робіт) його контрагентом. Чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

45. При цьому суди визнали необґрунтованими твердження контролюючого органу про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ «АГРО-САН» у зв`язку з не достатньо земельних ділянок для вирощування соняшнику у кількості, що була реалізована ПАТ «Вінницький ОЖК», адже для вирощування 11217,9 т. сільськогосподарської продукції у ФГ «АГРО-САН» повинні бути земельні ділянки загальною площею в середньому не менше ніж 1990,12 га, оскільки відповідачем бралося за основу середню врожайність по статистичним даним за 2021 рік з відкритих інтернет ресурсів. Разом з тим, акт перевірки не містить посилань на конкретний сайт або інший ресурс, з якого було взято відомості про середню врожайність. Більш того, такі відомості є лише середнім показником та не можуть слугувати еталоном для визначення врожайності соняшника у конкретного виробника сільськогосподарської продукції. Крім того, позиція відповідача про недостатність у ФГ «АГРО-САН» земельних ділянок для вирощування необхідної кількості сільськогосподарської продукції, спростовується звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (форма 29-сг), ФГ «АГРО-САН», довідкою ФГ «АГРО-САН» від 28 червня 2022 року № 39.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

46. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, пункт 44.1 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, підпункт «г», пункт 198.5, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 ПК України, та порушено норми процесуального права, а саме, статті 72, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та без з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

47. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти:

1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу

48. Скаржник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 грудня 2021 року у справі № 400/3580/19, від 31 січня 2020 року у справі № 520/10953/18.

49. На переконання податкового органу, суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували, що згідно з наданими до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства пов`язаних із господарською діяльністю ПАТ «Вінницький ОЖК», а тому в останнього виник обов`язок щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Документів щодо використання сировини (соняшнику) у кількості 19 372,394 т вартістю 3 393 007,08 грн. у операціях пов`язаних із виробництвом олії до перевірки не надано. Відповідно наявний і обов`язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.

50. Відповідач також зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині щодо реальності господарських операцій, проведених позивачем із контрагентом - ФГ "АГРО-САН" зроблений без врахування фактичних обставин справи та з відвертим ігноруванням його доводів. Звертає увагу на те, що відповідно до ЄРПН взаємовідносини ФГ «АГРО-САН» (ПН 34719400) з ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С» (ПН 36942408), ФГ «АГРО 1» (ПН 37220120), ФГ «НИВА - С» (ПН 13329003) щодо послуг перевезення чи транспортування вантажу не встановлено. Окрім того, згідно з наданими до перевірки товарно-транспортними накладними, встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 т. Також, проведеним аналізом встановлено неможливість вирощувати ФГ «АГРО-САН» (ПН 34719400) с/г продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю земельних ділянок у необхідній кількості.

51. Окрім цього, контролюючий орган у касаційній скарзі звертає увагу на процесуальні порушення під час розгляду справи, оскільки суди попередніх інстанцій врахували докази, які не надавалися ані під час проведення перевірки, ані після проведення перевірки до ухвалення податкових повідомлень-рішень, тоді як законодавство дозволяє надавати додаткові документи виключно у виняткових випадках. Посилаючись, при цьому, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4818/18, від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16, від 12 березня 2021 року у справі № 826/373/18.

52. У цілому, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторного зазначення не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

53. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

54. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

55. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

56. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

57. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

58. Відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

59. За змістом пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

60. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

61. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

62. Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

63. Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

64. Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

65. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

66. За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

67. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

68. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

69. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

70. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

71. Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

72. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

73. Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

74. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

75. Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки доказів у справі (договорів поставки, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, та ін.) встановили, що всі представлені позивачем документи, виписані на операції з придбання СГ продукції, відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону № 996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення зазначених господарських операцій. Окремо судами також зазначено, що фактичне надходження Товару (насіння соняшнику) від постачальника ФГ «АГРО-САН» до ПАТ "Вінницький ОЖК" також підтверджується реєстрами квитанцій на прийняття до переробки насіння від 05 липня 2022 року, 06 липня 2022 року, 07 липня 2022 року, 08 липня 2022 року, 09 липня 2022 року.

76. Важливо звернути увагу на те, що відповідач не посилається на докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність позивача щодо протиправної поведінки його контрагента.

77. Суди попередніх інстанцій зауважили, що як в акті перевірки, так і протягом судового розгляду справи податковий орган не наводить доводів на заперечення факту придбання Товариством товару, а оспорює його постачальника.

78. В спростування таких доводів контролюючого органу судами попередніх інстанцій досліджено копії документів контрагента-постачальника ФГ «АГРО-САН» на підтвердження господарської діяльності та договірних відносин з третіми особами (договорів про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом , додаткові угоди, ТТН, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), платіжні інструкції та ін.), які свідчать про фактичне надання третіми особами послуг з перевезення товару та оплату ФГ «АГРО-САН» таких послуг.

79. При цьому, суд касаційної інстанції уважає обґрунтовано відхилені доводи скаржника з приводу того, що платіжні інструкції надані контрагентом позивача не підлягають врахуванню, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів, адже судами досліджено такі платіжні інструкції та встановлено, що такі містять: дату, номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суми цифрами та словами; призначення платежу, у якому вказано дату та номер договору згідно з яким здійснюється оплата.

80. Разом з тим, слід зазначити, що незначні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю (саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 16 жовтня 2020 року у справі № 808/1507/18 (пункт 13), від 07 травня 2020 року у справі № 826/2999/16 (пункт 13), від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18-а (пункт 18), від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16 (пункт 25)).

81. Окрім того, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій щодо перевезення товару на основі відомостей Єдиного державного реєстру податкових накладних, а саме, в акті перевірки вказано, що відповідно до ЄРПН не встановлено взаємовідносин щодо послуг перевезення чи транспортування ФГ «АГРО-САН» з ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С», ФГ «АГРО 1» та ФГ «НИВА-С».

82. Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

83. В силу приписів абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

84. З аналізу процитованих положень вбачається, що саме на продавця товарів/послуг покладається обов`язок щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних та у разі порушення строків реєстрації останніх та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за такі порушення, у вигляді штрафу.

85. Водночас, як правильно зазначено судами, ПАТ «Вінницький ОЖК» не є у відносинах перевезення товару ані постачальником (продавцем), ані отримувачем (покупцем), відтак, не може нести відповідальність або будь-які негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит на суму ПДВ по господарським операціям з ФГ "АГРО-САН", у зв`язку з можливим порушенням контрагентами ФГ "АГРО-САН" - ТОВ "ЯБЛУНЕВЕ-С", ФГ "АГРО 1", ФГ "НИВА-С" вимог законодавства в сфері реєстрації податкових накладних.

86. Тут слід додати, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

87. З приводу доводів відповідача, що додаткові угоди до договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні інструкції є неналежними та недопустимими доказами, адже на час проведення перевірки, подання заперечень та адміністративного оскарження не надавались та були виготовлені 04 липня 2023 року та 12 липня 2023 року, тобто вже під час розгляду справи, Суд зазначає таке.

88. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

89. Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

90. За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

91. При цьому, слід враховувати, що суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Обов`язком суду є оцінка відповідних доказів як одна з гарантій встановлення об`єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами КАС України.

92. Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеженням судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду (постанови Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 24 січня 2019 року у справі № 820/12113/15 та від 12 лютого 2019 року у справі № 820/6512/16).

93. Судами звернуто увагу, що розрахунок по договором про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 05 липня 2022 року № 1, № 2, № 3 на момент проведення податковим органом перевірки ще не був здійснений, адже відповідно до п. 2.1, 2.2 таких договорів, розрахунковий період надання послуг становить календарний рік. При цьому розрахунок здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку та підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, у строки встановлені в додатковій угоді.

94. Враховуючи те, що акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) виставлені контрагентами 04 липня 2023 року та ФГ «АГРО-САН» здійснено оплату за надані послуги 12 липня 2023 року, то на момент проведення перевірки (з 03 листопада 2022 року по 07 грудня 2022 року) позивач не міг надати такі документи контролюючому органу, а подав під час судового розгляду справи.

95. Таким чином, колегія судів погоджується з судами попередніх інстанцій, що додані до відповідного клопотання докази, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ФГ «АГРО-САН» є належними та допустимими доказами та підлягають врахуванню судом при наданні оцінки спірним правовідносинам.

96. Також, судами окремо звернуто увагу про не врахування відповідачем те, що транспортування основної маси товару (насіння соняшнику) відповідно до відомостей товарно-транспортних накладних: №84 від 08.07.2022, №95 від 08.07.2022, № 89 від 08.07.2022, №88 від 08.07.2022, №87 від 09.07.2022, №96 від 09.07.2022, №86 від 08.07.2022, №82 від 08.07.2022, №70 від 08.07.2022, №69 від 08.07.2022, № 67 від 08.07.2022, №79 від 08.07.2022, №66 від 08.07.2022, №83 від 08.07.2022, №78 від 08.07.2022, №81 від 08.07.2022, №80 від 08.07.2022, №77 від 08.07.2022, №65 від 08.07.2022, №68 від 08.07.2022, №72 від 08.07.2022, №60 від 07.07.2022, №59 07.07.2022, №61 від 07.07.2022, №62 від 07.07.2022, №63 від 07.07.2022, №64 від 07.07.2022, №46 від 07.07.2022, №45 від 07.07.2022, №52 від 07.07.2022, №53 від 07.07.2022, №42 від 06.07.2022, №51 від 06.07.2022, №50 від 06.07.2022, №54 від 06.07.2022, №23 від 06.07.2022, №57 від 06.07.2022, №24 від 06.07.2022, №19 від 06.07.2022, №21 від 06.07.2022, №20 від 06.07.2022, №40 від 06.07.2022, №39 від 06.07.2022, №47 від 06.07.2022, №38 від 06.07.2022, №25 від 06.07.2022, №28 від 06.07.2022, №26 від 06.07.2022, №27 від 06.07.2022, №30 від 06.07.2022, №29 від 06.07.2022, №31 від 06.07.2022, №32 від 06.07.2022, №43 від 06.07.2022, №41 від 06.07.2022, №1 від 04.07.2022, №3 від 04.07.2022, №2 від 04.07.2022, №4 від 04.07.2022, №5 від 04.07.2022, №18 від 05.07.2022, №13 від 05.07.2022, №14 від 05.07.2022, №6 від 05.07.2022, №9 від 05.07.2022, №7 від 05.07.2022, №8 від 05.07.2022, №12 від 05.07.2022, №11 від 05.07.2022, №10 від 05.07.2022, №22 від 05.07.2022 здійснено саме ТОВ «УКРВІНТРАНС».

97. Проте, досліджуючи зміст акту перевірки від 14 грудня 2022 року судами встановлено, що податковим органом не наведено жодної податкової інформації щодо такого перевізника (ТОВ «УКРВІНТРАНС») та не вказано про відсутність у даного контрагента трудових, транспортних та інших матеріальних ресурсів щодо надання послуг з перевезення товару.

98. Щодо наявності основних засобів у контрагента ФГ «АГРО-САН» та контрагентів контрагента позивача ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С», ФГ «АГРО 1» та ФГ «НИВА-С», судами зазначено, що відповідно відомостей акту перевірки від 14 грудня 2022 року № 1474/Ж5/31-00-04-01-03/00373758:

у ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С» працює - 17 осіб та перебуває у власності: трактор колісний - 4 од., автомобіль - 2 од., бензоколонка - 1 од., бочка - 1 од., земельна ділянка, колісна техніка для всіх видів робіт - 12 од., машино-тракторна станція - 3 од., майстерня - 3 од., автопричеп - 1 од., виїзна торгівля - 1 од.;

у ФГ «АГРО 1» працює 29 осіб та перебуває у власності: машино-тракторна станція - 4 од., автомобіль - 4 од., земельна ділянка, бензоколонка, бочка, комора - 1, трактор колісний - 5 од., колісна для всіх видів робіт - 22 од.;

у ФГ «НИВА-С» працює 20 осіб та перебуває у власності: машино-тракторна станція - 6 од., автомобіль - 11 од., земельна ділянка, склад - 7 од., контора, бензоколонка, бочка - 3 од., трактор колісний - 24 од., колісна для всіх видів робіт - 73 од., вимірювальний прилад - 2 од.

99. Відтак, у вищезазначених підприємств наявний як транспортний так і трудовий ресурс для здійснення перевезення вантажу, адже у період з 05 липня 2022 року по 09 липня 2022 року ТОВ «ЯБЛУНЕВЕ-С» здійснено перевезення вантажу згідно ТТН № 17 від 05 липня 2022 року, № 36 від 06 липня 2022 року, № 58 від 07 липня 2022 року, № 74 від 08 липня 2022 року, № 94 від 09 липня 2022 року (тобто по одному перевезенню в день).

100. У свою чергу, ФГ «АГРО 1» здійснено перевезення вантажу згідно ТТН № 23 від 06 липня 2022 року, № 55 від 07 липня 2022 року (тобто по одному перевезенню в день).

101. ФГ «НИВА-С» здійснено перевезення вантажу згідно ТТН: № 16 від 05 липня 2022 року, № 34 від 06 липня 2022 року, № 35 від 06 липня 2022 року, № 41 від 06 липня 2022 року, № 44 від 07 липня 2022 року, № 49 від 07 липня 2022 року, № 56 від 07 липня 2022 року, № 71 від 08 липня 2022 року, № 75 від 08 липня 2022 року, № 76 від 08 липня 2022 року, № 90 від 09 липня 2022 року, № 92 від 09 липня 2022 року, № 93 від 09 липня 2022 року (05 липня 2022 року 1 перевезення, 06 липня 2022 року 3 перевезення, 07 липня 2022 року 3 перевезення, 08 липня 2022 року 3 перевезення, 09 липня 2022 року 3 перевезення).

102. Поряд із цим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента, а у даному випадку контрагентів контрагента, окремих документів, певної кількості техніки, персоналу, не можуть вважатись вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання певного обсягу робіт; податкове законодавство не ставить право платника на декларування податкового кредиту в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання відповідних послуг (робіт) його контрагентом. Чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

103. Суди попередніх інстанцій, з поміж іншого, розглянули посилання відповідача на те, що відповідно до товарно-транспортних накладних: від 04.07.2022 № l, від 04.07.2022 №3, від 04.07.2022 №4, від 04.07.2022 №5, від 05.07.2022 №7, від 05.07.2022 №22, від 06.07.2022 №57, від 06.07.2022 №24, від 06.07.2022 №21, від 06.07.2022 №20, від 06.07.2022 №47, від 06.07.2022 №38, від 06.07.2022 №28, від 07.07.2022 №62, від 07.07.2022 №63, від 07.07.2022 №64, від 07.07.2022 №45, від 08.07.2022 №83, від 08.07.2022 №78, від 08.07.2022 №81, від 08.07.2022 №68, від 09.07.2022 №87, здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням нормативно-вагових параметрів (24 т.).

104. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що дана обставина може свідчити про порушення перевізником вимог законодавства в сфері дорожнього руху, однак не може слугувати підставою для визначення господарської операції як такої, що не відбулась.

105. Разом з тим, висновки податкового органу щодо недостатності у контрагента позивача площі земельних ділянок для вирощування соняшника обґрунтовано відхилені судовими інстанціями, оскільки вони здійснені без аналізу первинних документів та перевірок контрагента.

106. Поряд з цим, наявність у ФГ «АГРО-САН» земельних ділянок для вирощування соняшнику у кількості, що була реалізована ПАТ «Вінницький ОЖК» підтверджується:

довідкою Оратівської селищної ради від 17 лютого 2021 року № 317/02-21, ФГ «АГРО-САН» на території Оратівської селищної ради орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею - 1481,0456 га.

звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (форма 29-сг), ФГ «АГРО-САН» здійснено посів соняшника на загальній площі 541 га., обсяг виробництва 24 953,00 грн.

107. У додаток до зазначеного, судами звернуто увагу на те, що відповідачем при проведенні розрахунків не враховано довідку ФГ «АГРО-САН» від 28 червня 2022 року № 39, відповідно до якої у 2021 році урожайність соняшнику складала 46,1 ц/га. ФГ «АГРО-САН» зазначено, що такий рівень урожайності було досягнуто в результаті дотримання усіх агрономічних заходів, зокрема, посів якісним насінням СИ Експерто_укр 150К Круїзер, догляд за посівами обприскування посіві фунгіцидами: Архітект, СЕ, Турбо, 4х5; мікродобривами: мінеральне добриво Спекрум (Марки Борон); інсектицидами: Фастак 100 к.е., а також проведення підживлення посівів: карбомідно-аміачна суміш 32 260 кг/га, карбамід 140кг/га, нітроамофоска 16:16:16 40 кг/га.

108. Отже, колегія судів погоджується з тим, що вищенаведеними доказами підтверджується наявність у користуванні ФГ «АГРО-САН» земельних ділянок, достатніх для самостійного вирощення (вироблення) сільськогосподарської продукції, яка була реалізована позивачу. У свою чергу, відповідачем належним чином не обґрунтовано, які не підтверджено належними та допустимими доказами, що наявних у ФГ «АГРО-САН» земельних ділянок не достатньо для вирощування необхідної кількості сільськогосподарської продукції (соняшнику).

109. Таким чином, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із контрагентом відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях, без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів. Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь, та оподаткування яких не є предметом даного спору.

110. З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із контрагентом, про який йде мова вище, ураховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які достовірно відображені у бухгалтерському обліку є підставою для формування податкового кредиту.

111. Поряд із цим, Суд вважає додати, що відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

112. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

113. Щодо висновку відповідача з приводу того, що сировину (соняшник), при придбанні якої нараховано податковий кредит, було втрачено, а отже така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях пов`язаних із господарською діяльністю та підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанції зазначили наступне.

114. Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок № 656).

115. Пунктом 1.1 розділу I Порядку № 656, передбачено, що цей Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

116. Відповідно до пункту 1.2 розділу I Порядку № 656, запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.

117. Згідно з абзацом п`ятим пункту 1.3 розділу I Порядку № 656, форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства.

118. У Додатку 27 до Порядку №656 наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

119. Пунктом 2.25 розділу II Порядку № 656 передбачено, що терміни «загальні втрати», «втрати олії в шроті (макусі) лушпинні» буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. «Сировинні втрати» показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

120. Зі змісту наведених норм Порядку № 656 вбачається, що сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту.

121. Відповідно до пункту 12.8. Порядку № 656 облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

122. При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

123. Отже, при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

124. Надаючи правову оцінку висновкам відповідача, суди при вирішенні спору встановили, що наявність таких втрат відображено ПАТ «Вінницький ОЖК» у відповідних Виробничих звітах (Форма № 23). Так, позивачем надано Виробничий звіт за липень 2022 року, складений за результатами переробки олійного насіння соняшнику ВО (високоолеїнового) на олійноекстракційному заводі ОЕЗ-2 та Виробничий звіт за липень 2022 року про переробку олійного насіння соняшнику рядового на олійноекстракційному заводі ОЕЗ-2.

125. В таких звітах відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати (1,57%, 1,55%).

126. Окрім того, позивачем надано й інші документи, які розкривають особливості технологічного процесу переробки насіння соняшнику, під час якого відбуваються «сировинні втрати», за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва, а саме:

- довідки про переробку олійного насіння та виробництво готової продукції за період липень 2022 року (форма затверджена у додатку 27а до Порядку), які відображають інформацію про перероблений у липні 2022 року соняшник в розрізі контрагентів (давальців). Згідно з п. 12.14. Порядку, дані довідки є додатками до Виробничих звітів форми № 23);

- блок-схема «Виробництво олії соняшникової нерафінованої невимороженої пресової, екстракційної, суміш пресової та екстракційної, в тому числі високоолеїнової на олійноекстракційному заводі ОЕЗ» (Робочий лист НАССР №4/1), блок-схема «Виробництво олії соняшникової нерафінованої невимороженої пресової, екстракційної, суміш пресової та екстракційної, в тому числі високоолеїнової на олійноекстракційному заводі ОЕЗ-2», (Робочий лист НАССР №4/1-1);

- Технологічний регламент (постійний) ТРУ 10.4.00373758.001-17 на виробництво соняшникової, соєвої, ріпакової та лляної олій та шротів по схемі форпресування-екстракція на екстракційній лінії фірми Techal (чинний у період з 27.12.2017 по 27.12.2022);

- Норми виходів продуктів і втрат для розрахунку балансу сировини при переробленні олійного насіння на олійноекстракційному виробництві (ОЕВ).

127. В акті перевірки сировинні втрати вказані контролюючим органом в середньому значенні, враховуючи показники вказані у виробничих звітах за липень 2022 року, а саме у розмір - 1,56 %.

128. З урахуванням зазначеного є правильним висновок судів попередніх інстанцій, що під час технологічного процесу переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, зокрема за рахунок зменшення вмісту вологи в процесі виробництва. При цьому, підлягає врахуванню, що величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів.

129. Поряд з цим, у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 440/7141/20 Верховний Суд зазначив, що при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують втрати, які не можуть контролюватись платником податків та пов`язані виключно з виробничим процесом переробки сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи із сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

130. Застосувавши норму підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в якій розкрито поняття операції з давальницькою сировиною, Верховний Суд виснував, що ПК України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною. Таким чином, втрати при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування норми підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо таких сировинних втрат.

131. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України і таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду в постанові від 19 січня 2023 року у справі № 440/7141/20, а також у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 640/3565/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 440/4066/21, на які послалися суди попередніх інстанцій.

132. З огляду на встановлені обставини у цій справі, а також правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини, є невід`ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов`язані із здійсненням господарської діяльності Товариства, а тому в останнього не виникло обов`язку щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України. Відповідно відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.

133. Відтак, суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін, дійшли правильного висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується допущення позивачем порушень щодо не складення та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних на сировинні втрати під час переробки насіння соняшнику та завищення позивачем сум податкового кредиту по нереальним господарським операціям з ФГ «АГРО-САН».

134. Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

135. Суд вказує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

136. Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

137. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів, що переглядалась судом касаційної інстанції, є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

138. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 120/5769/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов