Рішення

від 11.11.2024 по справі 127/3930/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/3930/22

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

позивача-відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Мишковської Т.М.

відповідача-позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Сичук С.М.

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ткачук В.В.

провівши відкрите судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Житлово-будівельного кооперативу «Авалон-5» про визнання договорів недійсними, скасування запису про право власності та поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Аламуді ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, в якому просить суд стягнути за Аламуді ОСОБА_5 на її користь 2352596,08 грн. компенсації вартості спільного сумісного майна та визнати за Аламуді ОСОБА_5 право особистої власності: на нежитлове приміщення (магазин, від якого відповідач отримує дохід) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м.; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 120 кв.м.; земельну ділянку, площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.06.2005 сторони у справі зареєстрували шлюб.

На дату звернення до суду з даним позовом у Вінницькому міському суді Вінницької області розглядається цивільна справа №127/22945/21 за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

За час шлюбу сторонами у справі набуте таке нерухоме майно: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м.; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 120 кв.м.; земельна ділянка, площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Загальна вартість вказаного майна становить 4705192,15 грн. Отже, позивач має право на компенсацію вартості вказаного майна.

Відповідач в добровільному порядку не бажає провести розподіл майна подружжя, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (т. 1 а.с. 35)

06.06.2022 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у його задоволені.(т. 1 а.с.52-55 на звороті)

06.06.2022 відповідач Аламуді ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якій просив визнати за ним право особистої власності на наступне майно: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м.; земельної ділянки площею 0,2002 ка, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежиле приміщення, комора на ІХ поверсі ІІ під`їзду за адресою: АДРЕСА_4 , та нежиле приміщення комора на VII поверсі ІІ під`їзді за адресою: АДРЕСА_5 . В порядку поділу майна визнати за Аламуді ОСОБА_5 право власності на нежиле приміщення, комора на ІХ поверсі ІІ під`їзду за адресою: АДРЕСА_4 . Визнати об`єктом спільної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 . У порядку поділу майна визнати за Аламуді ОСОБА_5 право власності на частку квартири АДРЕСА_6 .

Зустрічний позов мотивований тим, що сторони у справі під час перебування у шлюбі придбали: нежиле приміщення, комору на ІХ поверсі ІІ під`їзду за адресою: АДРЕСА_4 ; нежиле приміщення комору на VII поверсі ІІ під`їзді за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 . Зазначене майно придбане сторонами у справі за час перебування у шлюбі, а тому підлягає поділу.

Відповідач-позивач Аламуді ОСОБА_5 з 29.07.2008 року здійснює підприємницьку діяльність, яка приносить дохід, а також займався придбанням транспортних засобів за кордоном та їх реалізацією в Україні. Крім цього відповідач отримав у борг 200000 доларів США, які були ним витрачені, у тому числі, на купівлю спірної земельної ділянки та нежитлового приміщення 100 у АДРЕСА_7 . Він проводив ремонт у квартирі, за адресою: АДРЕСА_8 , яку в подальшому ОСОБА_1 відчужила своїй доньці від першого шлюбу ОСОБА_3 . Дана квартира є спільним майном подружжя , оскільки придбана під час шлюбу, а тому підлягає поділу. (т.1 а.с.68-72)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області віі підлягає поділуд 03.10.2022 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу з первісним позовом ОСОБА_1 доАламуді ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, та об`єднано первісний позов з зустрічним позовом в одне провадження. (т. 1 а.с.135-136)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2022 задоволено клопотання відповідача-позивача Аламуді ОСОБА_5 про витребування доказів.Витребувано у ТОВ «Авалон-5»: перелік договорів та їх копій, укладених між ЖБК «Авалон 5» та Аламуді ОСОБА_5 з метою придбання права вимоги на нерухоме майно за період з 18.06.2005 року по даний час, а також інформацію про те чи сплачені всі пайові внески по даним договорам, чи введене нерухоме майно, зазначене в договорах в експлуатацію, та чи видавались Аламуді ОСОБА_5 документи для реєстрації права власності на нерухоме майно, зазначене в договорах; інформацію чи вносилися грошові кошти ОСОБА_1 в своїх інтересах або ж у інтересах ОСОБА_3 , чи особисто ОСОБА_3 на рахунок Житлово-будівельного кооперативу «Авалон-5», за період 2017-2021 роки. (т. 1 а.с.135-136)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2022 задоволено клопотання представника відповідача-позивача Аламуді ОСОБА_5 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в цивільній справі № 127/24023/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання розписки недійсною. (т.1 а.с.176-177)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання. (т.1 а.с.237)

В підготовчому засіданні, яке відбулося 09.01.2024, представник позивача-відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Т.М. подала заяву про збільшення позовних вимог, яка 27.02.2024 судом за заявою останьої залишена без озгляду.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 07.03.2024прийнято дорозгляду заявупредставника позивача-відповідача ОСОБА_1 адвокатаМишковської Т.М.про змінупредмету позовуу справі. Позовні вимоги викладено у новій редакції: визнати недійсним договір відступлення прав за договором про сплату пайових внесків №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, укладений 01.10.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; визнати недійсним додатковий договір №1 до договору №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, укладений 01.10.2018 між Аламуді ОСОБА_5 та ЖБК «Авалон-5»; визнати недійсним договір №XIV/1/T2/2/KO-506 про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5», укладений 01.10.2018 між ЖБК «Авалон-5» та Аламуді ОСОБА_5 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав запис №43247701 про право власності на торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_9 ; Провести розподіл майна подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м., частки земельної ділянки, площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9 ; визнати за Аламуді ОСОБА_5 право власності на частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м., частки земельної ділянки, площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати. Залучити в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та Житлово-будівельний кооператив «Авалон-5». (т.2 а.с.46-49 на звороті)

25.03.2024 представник відповідача-позивача Аламуді ОСОБА_5 адвокат Сичук С.М. подала відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що ОСОБА_1 відступила ОСОБА_2 права щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_9 відповідно до договору відступлення прав від 30.07.2018. Крім цього, позивач не навела доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при укладенні спірних договорів діяли недобросовісно, а тому відсутні підстави для визнання договорів недійсними. (т.2 а.с.102-106 на звороті)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання. (т.2 а.с.118-119)

Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і просив відмовити в задоволені первісного позову. Зазначив, що позивач-відповідач не надала суду доказів того, що він Аламуді ОСОБА_5 при укладенні договору від 01.10.2018 діяли недобросовісно. (т.2 а.с.130-134)

Позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мишковська Т.М. в судовому засіданні первісний позов підтримали, з підстав, викладених в заяві про зміну предмету позову. Заперечували проти задоволення зустрічного позову, з підстав його необгрунтованості та недоведеності.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 додатково пояснила, що квартира АДРЕСА_6 була придбана за кошти її матері, таким чином вона є її особистою власністю. Твердження Аламуді ОСОБА_5 про те, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м. та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , придбані за його особисті кошти, не відповідають дійсності, оскільки відповідач-позивач не заробляє стільки коштів аби самостійного придбати таке майно. Саме вона приносила більшу частину доходів у їхню сім`ю, як своєю власною діяльністю, так завдяки фінансової допомоги батьків. Стверджує, що Аламуді ОСОБА_5 уклав договір відступлення прав на користь ОСОБА_4 без її відома та згоди. Нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9 є спільною власністю подружжя, а тому він не мав права укладати вказаний договір без її згоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ткачук В.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення зустрічного позову з підстав його необгрунтованості.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Сичук С.М. в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог первісного позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зустрічній позовній заяві та відзиві на заяву про зміну предмету позову. Просили у його задоволенні відмовити. Вимоги зустрічного позову підтримали, просили задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Відповідач-позивач Аламуді ОСОБА_5 в судовому засіданні додатково пояснив, що він займається підприємницькою діяльністю, від якої отримує дохід. Крім цього, для придбання вказаного майна він позичив 200000 доларв США. Доходи ОСОБА_1 становили меншу частку спільних доходів сім`ї, а її твердження про надання значної фінансової допомоги матір`ю не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами. Квартира АДРЕСА_6 була придбана у шлюбі, за кошти подружжя, крім того, він витратив значну суму власних коштів, аби зробити у вказаній квартирі ремонт. При цьому, ОСОБА_1 , на яку було зареєстровано право власності на вказану квартиру, відчужила її на користь своєї доньки від першого шлюбу ОСОБА_3 , а тому вказану квартиру слід визнати спільним майном подружжя, і відповідно поділити її. Таким чином, оскільки саме він ніс основний фінансовий тягар при придбанні спірного майна, він просить визнати це майно його особистою власністю, згідно з вимогами зустрічної позовної заяви. ОСОБА_1 була обізнана про відступлення прав на торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_9 . При укладенні договору відступлення прав на вказане приміщення на користь ОСОБА_4 . обидві сторони договору діяли добросовісно. З ОСОБА_4 він близько не знайомий, та не перебуває з ним ані у дружніх, ані у приятельських відносинах.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ЖБК «Авалон-5» в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ЖБК «Авалон-5» своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи,інвертаризаційну справу №142456, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.06.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, 18.06.2005 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. (т.1 а.с.8)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 18.06.2005. Рішення набрало законної сили 29.04.2022.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №271974754 від 26.08.2021 вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить наступне майно: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2002 ка, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с.9-10)

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №819671 від 29.07.2008 ОСОБА_2 зареєстровано фізичною особою-підприємцем. (т.1 а.с.56) 19.07.2012 ОСОБА_2 Вінницькою об`єднаною ДПІ видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 . (т.1 а.с.57)

Відповідно до копії розписки від 25.08.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до умов якого Аламуді ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 200 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 01 вересня 2021 року. (т.1 а.с.62)

Рішенням Вінницькогоміського судуВінницької області позов ОСОБА_6 до Аламуді ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про стягнення боргу, задовілено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 25 серпня 2018 року в розмірі 4 182 825 грн. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною відмовлено. (т.1 а.с.232-236)

Згідно з копією довідки №741 від 28.11.2019, виданої головою ЖБК «Кварталбуд-21» В.П. Ткаченко, Аламуді ОСОБА_5 є асоційованим членом ОК «ЖБК «Кварталбуд-21» та згідно з договором про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «Кварталбуд-21» №4/4/КН від 04.04.2019 повністю сплатив внесок у сумі 1603680 грн. на будівництво нежитлового приміщення (комерції) №100, загальною площею 102,8 кв.м., на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_7 . (т.1 а.с.67) Факт сплати пайових внесків також підтверджується копіями актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей в рахунок пайових внесків згідно договору №4/4/КН від 04.04.2019, а саме: від 09.07.2019, 26.07.2019, 31.07.2019, 02.08.2019. (т.1 а.с.63-66)

Відповідно до копії рішення ЖБК «Авалон-5» від 18.11.2017 №440, ОСОБА_1 прийнято в асоційовані члени кооперативу ЖБК «Авалон-5». (т.1 а.с.96)

18.11.2017 між ЖБК «Авалон-5» та ОСОБА_1 укладено договір №XIV/2/Т4/4/КВ-505 про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5», щодо об`єкту квартири АДРЕСА_10 , за умови сплати учасником суми пайового внеску. Вартість приміщення на момент укладення договору складає 562125 грн. (т.1 а.с.97-103)

На виконання умов договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017 ОСОБА_1 сплатила наступні кошти: 20000 грн. від 18.11.2017 та 542125 грн. від 24.11.2017, що підтверджується відповіддю ЖБК «Авалон-5» від 04.04.2023 №0404/23-1з (т.1 а.с.192-193) та копіями виписок (т.1 а.с.201-202)

28.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення прав відповідно до якого ОСОБА_1 відступила, а ОСОБА_3 набула права асоційованого члена ЖБК «Авалон-5», що виникли на підставі договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017. У зв`язку з передачею прав ОСОБА_3 , асоційоване членство ОСОБА_1 у ЖБК «Авалон-5» припиняється. (т.1 а.с.203-204)

Відповідно до копії додаткового договору №1 від 28.08.2019 до договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ЖБК «Авалон-5», ОСОБА_1 втрачає майнові права на приміщення №4 у 14 секції, по АДРЕСА_11 . Сторони дійшли згоди про зарахування пайових внесків у розмірі 563750 грн. згідно договору відступлення прав від 28.08.2019на користь ОСОБА_3 (т.1 а.с.208)

28.08.2019 між ЖБК «Авалон-5» та ОСОБА_3 , укладено договір про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505. (т.1 а.с.209-215)

Рішенням ЖБК «Авалон-5» від 28.08.2019 №526, ОСОБА_3 прийнято в асоційовані члени кооперативу ЖБК «Авалон-5». (т.1 а.с.216)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_6 . (т.1 а.с.76)

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , на праві приватної власності, серед іншого, належить наступне майно: нежиле приміщення, комора на ІХ поверсі ІІ під`їзду за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення VI (підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , видане 18.03.2008 виконкомом Вінницької міської ради), та нежиле приміщення комора на VII поверсі ІІ під`їзді за адресою: АДРЕСА_5 (підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 , видане 30.11.2010 виконкомом Вінницької міської ради). (т.1 а.с.77-79)

З копій видаткових накладних №ВА-0010973 від 17.05.2021 (т1 а.с.82), №ВА-0011423 від 21.05.2021 (т.1 а.с.83), №ВА-00147442 від 29.06.2021 (т.1 а.с.84), №ВА-0014855 від 30.06.2021 (т.1 а.с.85), №ВА-0014899 від 30.06.2021 (т.1 а.с.86), №750 від 13.07.2021 (т.1 а.с.88), №843 від 14.07.2021 (т.1 а.с.89) та замовлення покупця №ПП-0003841 від 13.01.2021 (т.1 а.с.87) вбачається факт придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів. При цьому, з вказаних документів неможливо встановити для ремонту якого приміщення були придбані вказані будівельні матеріали.

Відповідно до копії договору замовлення №1 від 13.08.2021, між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір виконання ремонтних робіт, а саме стяжки підлоги, за адресою: АДРЕСА_12 .Вартість робіт 11875 грн. (т. 1 а.с.90)

Відповідно до копії квитанції №0.0.903860076.1 від 27.11.2017, ОСОБА_1 сплатила ЖБК «Авалон-5» пайовий внесок згідно договору XIV/1Т/2/2/КО-506 від 18.11.2017 у сумі 1032 743 грн. (т.2 а.с.109)

30.07.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав, відповідно до якого ОСОБА_1 відступила, а Аламуді ОСОБА_5 набув права асоційованого члена ЖБК «Авалон-5», що виникли на підставі договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» № XIV/1Т/2/2/КО-506 від18.11.2017. У зв`язку з передачею прав Аламуді ОСОБА_5 , асоційоване членство ОСОБА_1 у ЖБК «Авалон-5» припиняється. (т.2 а.с.110)

Відповідно до копії додаткового договору №1 від 30.07.2018 до договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/1Т/2/2/КО-506 від 18.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ЖБК «Авалон-5», ОСОБА_1 втрачає майнові права на приміщення АДРЕСА_13 . Сторони дійшли згоди про зарахування пайових внесків у розмірі 1594 868 грн. згідно договору відступлення прав від 30.07.2018 на користь ОСОБА_2 (т.2 а.с.111)

Згідно з копією договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/1Т/2/2/КО-506 від 30.07.2018, укладеним між ЖБК «Авалон-5» та Аламуді ОСОБА_5 , за цим договором Аламуді ОСОБА_5 вносить до кооперативу пайові внески у розмірі та в порядку, визначеному договором, а кооператив за рахунок пайових внесків учасника та пайових внесків інших асоційованих членів зобов`язується організувати будівництво об`єкту будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність учаснику приміщення №2 у секції АДРЕСА_14 за умови сплати учасником суми пайового внеску. (т.2 а.с.3-6)

01.10.2018 між Аламуді ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення прав, відповідно до якого Аламуді ОСОБА_5 відступив, а ОСОБА_4 набув права асоційованого члена ЖБК «Авалон-5», що виникли на підставі договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/1Т/2/2/КО-506 від 30.07.2018. У зв`язку з передачею прав ОСОБА_4 , асоційоване членство Аламуді ОСОБА_5 у ЖБК «Авалон-5» припиняється. (т.2 а.с.7)

Відповідно до копії додаткового договору №1 від 01.10.2018 до договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/1Т/2/2/КО-506 від 30.07.2018, укладеного між Аламуді ОСОБА_5 та ЖБК «Авалон-5», Аламуді ОСОБА_5 втрачає майнові права на приміщення АДРЕСА_13 . Сторони дійшли згоди про зарахування пайових внесків у розмірі 1594 868 грн. згідно договору відступлення прав від 01.10.2018 на користь ОСОБА_4 (т.2 а.с.8)

Згідно з копією договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/1Т/2/2/КО-506 від 01.10.2018, укладеним між ЖБК «Авалон-5» та ОСОБА_4 , за цим договором ОСОБА_4 вносить до кооперативу пайові внески у розмірі та в порядку, визначеному договором, а кооператив за рахунок пайових внесків учасника та пайових внесків інших асоційованих членів зобов`язується організувати будівництво об`єкту будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність учаснику приміщення №2 у секції АДРЕСА_14 за умови сплати учасником суми пайового внеску. (т.2 а.с.9-12)

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №361622780 від 12.01.2024 вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить приміщення АДРЕСА_15 . Підставою для реєстрація права власності на вказана приміщення за ОСОБА_4 , серед іншого, є: договір про сплату пайових внесків №№XIV/1Т/2/2/КО-506 від 01.10.2018, акт прийому-передачі об`єкта нерухомості від 18.09.2020. (т.2 а.с.50, 51-52)

З копії договору дарування від 21.03.2012, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №319, вбачається, що ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_9 нежиле приміщення №VI - комору на IX технічному поверсі ІІ під`їзді, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . У п. 19 договору зазначено, що ОСОБА_1 відчужує зазначену нерухомість за згодою чоловіка Аламуді ОСОБА_5 (т.2 а.с.212-213)

Щодо позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , Житлово-будівельного кооперативу "Авалон-5" про визнання недійсними договору відступлення прав за договором про сплату пайових внесків №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, додаткового договору №1 до договору №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, договору №XIV/1/T2/2/KO-506 про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5», та скасування в Державному реєстрі речових прав запис №43247701 про право власності на торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами було набуте майно, у тому числі, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_16 ), яке згодом було відчужене ОСОБА_4 на підставі договорів від 01.10.2018 відступлення прав за договором про сплату пайових внесків №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, додаткового договору №1 до договору №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, та договору №XIV/1/T2/2/KO-506 про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5», які ОСОБА_1 просить визнати недійсними.

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина першастатті 236 ЦК України).

За загальним правилом, власник самостійна розпоряджається своїм майном згідно із частиною першоюстатті 319 ЦК України. Однак розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина першастатті 355 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частини перша та другастатті 369 ЦК України).

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (частина третястатті 65 СК України).

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четвертастатті 369 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 відступила від висновку, сформульованого у її постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, про те, що «закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору». Такий відступ відбувся у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18. Зазначила, що можливість визнання недійсним договору стосовно розпорядження майном, яке перебуває у спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи - контрагента за таким договором (пункт 8.67 постанови).

Розвиваючи висновок, сформульований у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказала, що презумпція розпорядження спільним майном одним із подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той із подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (пункт 96).

У справі № 147/66/17 у постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55).

У справі № 916/2813/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що недобросовісною є особа, яка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (пункт 8.65).

Отже,добросовісність насампередхарактеризує поведінкукінцевого набувача,який заобставин,про яківідомо суду,очевидно,міг абоне мігдізнатися профакти,які становлятьпредмет доказування.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц.

Таким чином, сама по собі відсутність згоди ОСОБА_1 на укладення Аламуді ОСОБА_5 з ОСОБА_4 договору відступлення прав від 01.10.2018 не може бути підставою для визнання вказаного договору недійсним, адже для цього потрібно також встановити недобросовісність ОСОБА_4 при укладенні даного договору.

За змістом частини п`ятоїстатті 12 ЦК Українидобросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 вказав на те, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.

У судовому засіданні та у відзиві на заяву про зміну предмету позову відповідач-позивач Аламуді ОСОБА_5 стверджував, що позивачу-відповідачу ОСОБА_1 було відомо про укладення спірних договорів і вона не заперечувала проти цього. А щодо ОСОБА_10 , то він близько з ним не знайомий, тим паче не перебуває з ним у дружніх чи будь яких інших відносинах.

На підтвердження позовних вимог позивачем-відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодного належного та достовірного доказу того, що відповідач ОСОБА_4 при укладенні договору відступлення прав від 01.10.2018 знав, чи не міг не знати про те, що майно (майнові права), які є предметом спірних договорів, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що Аламуді ОСОБА_5 не отримав згоди другого з подружжя на відчудження торгово-офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_9 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору від 01.10.2018 відступлення прав за договором про сплату пайових внесків №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018 недійсним.

Таким чином, у суду немає підстав для визнання додаткового договору №1 до договору №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018, укладеного 01.10.2018 між ЖБК «Авалон-5» та Аламуді ОСОБА_5 та договору №XIV/1/T2/2/KO-506 про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5», укладеного 01.10.2018 між ЖБК «Авалон-5» та ОСОБА_10 недійсними, оскільки вони укладені на підставі та є похідними від договору від 01.10.2018 відступлення прав за договором про сплату пайових внесків №XIV/1/T2/2/KO-506 від 30.07.2018.

З огляду на викладене не підлягає задоволенню і вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав запис №43247701 про право власності на торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_9 .

Щодо позовних вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м., по на 1/4 частини земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , по на 1/2 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , суд дійшов такого висновку.

Відповідно дост. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожногозних у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно зіст. 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 68 СК Українипередбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦК України.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено уст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1-2ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2ст. 364 ЦК України).

Як роз`яснено в п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України) відповідно до ч. ч. 2-3ст. 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Тлумаченнястатті 60 СК Українисвідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує(постанови Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 тавід 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17).

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 26.08.2024 у справі №753/6702/21.

Правиламист. 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно дост. 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За час шлюбу сторонами у справі було набуте майно, у тому числі: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м., 1/2 частина земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_8 , приміщення 50

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначене майно є особистою власністю ОСОБА_1 або Аламуді ОСОБА_5 . Підстав для збільшення або зменшення частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на вказане майно судом не встановлено, а тому воно підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Виходячи з наведеного, дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню. За ОСОБА_1 слід визнати право власності на частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м. та частину земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

За Аламуді ОСОБА_5 визнати з право власності на частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м. та частину земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Вимога про поділ торгово-офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_9 не підлягає задоволенню, оскільки вказане майно належить ОСОБА_10 на праві власності, а позовні вимоги про визнання договорів, згідно з якими право власності на вказане майно перейшло до ОСОБА_4 судом не задоволено.

Таким чином, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ЖБК «Авалон-5» про визнаннядоговорів недійсними,скасування записупро правовласності таподіл майнаподружжя підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 д ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання за ним права особистої власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м. та земельна ділянка площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьоїстатті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, суди повинні досліджувати,чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами.

Суд вважає непереконливими твердження відповідача-позивача Аламуді ОСОБА_5 про те, що поділу не підлягають нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки вони придбані за кошти, отримані ним внаслідок здійснення підприємницької діяльності та за кошти, взяті ним в борг з огляду на наступне.

З копії розписки від 25.08.2018 вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 200 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 01 вересня 2021 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2023 у справі №127/24023/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 заборгованість за вказаною вище розпискою у сумі 4 182 825 грн.

Суд звертає увагу на те, що у даному рішенні судом не встановлено для яких цілей ОСОБА_2 позичав кошти у розмірі 200 000 доларів США та нащо їх витратив (сімейні чи особисті потреби).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідачем-позивачем ОСОБА_2 під час судового розгляду не доведено обставину, що отримані ним від ОСОБА_6 200 000 доларів США були використані саме для придбання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м. та земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а також те, що вказане майно придбане ним не в інтересах сім`ї.

Отже, відповідачем-позивачем Аламуді ОСОБА_5 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період перебування у шлюбі, а тому його вимоги про визнання майна особистою приватною власністю задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги Аламуді ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_6 , нежилого приміщення №VI - комору на IX технічному поверсі ІІ під`їзді, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та визнання за ним права власності на вказаних об`єктів нерухомості, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_3 , яка набула право власності, внаслідок укладеного 28.08.2019 між нею та ОСОБА_1 договору відступлення прав за договором про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017.

Договір №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017 укладено між ОСОБА_1 та ЖБК «Авалон-5» та сплачено пайові внески за цим договором ОСОБА_1 під час перебування нею у шлюбі з ОСОБА_2 .

Комора на ІХ поверсі ІІ під`їзду за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення VI набута ОСОБА_1 у шлюбі, відчужена ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 21.03.2012, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М., зареєстрованого в реєстрі за №319. У договорі зазначено, що відчуджено вищезазначену нерухомість за згодою чоловіка Аламуді ОСОБА_5 .

Водночас, Аламуді ОСОБА_5 , заявляючи позовні вимоги про визнання вказаної квартири та комори спільною власністю подружжя і їх поділ, не заявляв вимоги про визнання договору відступлення прав за договором про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017 та договору дарування комори від 21.03.2012 недійсними.

Велика Палата Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 зазначила, що при заявлені позову з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою), ефективним пособом захисту порушеного права буде - визнання недійсним договору.

Оскільки Аламуді ОСОБА_5 бажає отримати право власності на дане майно (його частину), ефективним та належним способом захисту в даному випадку є вимога про визнання договору від 28.08.2019 відступлення прав за договором про сплату пайових внесків у ЖБК «Авалон-5» №XIV/2/Т4/4/КВ-505 від 18.11.2017 та договору дарування від 21.03.2012, зареєстрованого у реєстрі за № 319- недійсними.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі№ 378/596/16-ц, від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 569/22849/18.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 було обрано неправильний спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_6 та нежилого приміщення №VI - комору на IX технічному поверсі ІІ під`їзді, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , в задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про визнання об`єктомспільної власностіподружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - нежилого приміщення - комори на VII поверсі в другому під`їзді за адресою: АДРЕСА_5 , суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, оскільки дане приміщення набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі та матеріали справи не містять доказів того, що вказане майно є особистою власністю одного з подружжя.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 24, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. ст.11, 364, 368 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 15, 16, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Житлово-будівельного кооперативу «Авалон-5» про визнаннядоговорів недійсними,скасування записупро правовласності таподіл майнаподружжя задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя:

1.Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м.;

- частину земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

2.Визнати за Аламуді ОСОБА_5 право власності на:

- частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 102,8 кв.м.;

- частину земельної ділянки площею 0,2002 га, кадастровий номер 0520684200:02:004:0157, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

В завдоволенні решти вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу задовольнити частково.

Визнати об`єктомспільної власностіподружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - нежиле приміщення, комору на VII поверсі в другому під`їзді за адресою: АДРЕСА_5 , приміщення VI.

В завдоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_17 ;

Відповідач-позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_17 ;

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_18 ;

Відповідач за первісним позовом Житлово-будівельний кооператив «Авалон», код ЄДРПОУ 39660597, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Трамвайна, 7;

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_17 .

Повний текст рішення складено 21.11.2024.

Суддя