Постанова

від 21.11.2024 по справі 211/3046/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10227/24 Справа № 211/3046/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 211/3046/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядкуч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом доакціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця») про стягнення заробітної плати (матеріальної допомоги при мобілізації).

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебуває з відповідачем в трудових відносинах, займає посаду провідника пасажирського вагону у ВП «Криворізька пасажирська вагонна дільниця» філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

07 березня 2022 року відповідачем видано наказ № 110/ОС «Про особовому складу», відповідно до якого позивач увільнений з 02 березня 2022 року від роботи у зв`язку з мобілізацією.

Позивач вказує, що відповідно до Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки, залізничникам, мобілізованим на військову службу, погоджено надавати одноразову матеріальну допомогу у розмірі двох посадових окладів (місячних тарифних ставок) що склалися на день мобілізації.

21 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про заробітну плату з посиланням на п. 3.2.28 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки, яка чинна по цей час.

05 березня 2024 року відповідач листом-відмовою № 30/ПКВЧ від 05 березня 2024 року «Про надання інформації» повідомив позивача про невиплату йому двох посадових окладів, що склались на день мобілізації, обґрунтовуючи це Указом Президента України від 24 грудня 2022 року № 64/2022, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», рішенням правління від 15 березня 2022 року та рішенням правління від 14 березня 2022 року № Ц45\31.

На підставі наведеного вище позивач проси суд стягнути з відповідача заробітну плату (матеріальну допомогу при мобілізації) в розмірі 14 620 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу мобілізованим на військову службу, у сумі 14 620 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень.

В апеляційнійскарзі відповідач АТ «Українська залізниця» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 1.1.4 Рішення правління АТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-54/31) від 14 березня 2022 року передбачено, що додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Вказане рішення є локальним актом товариства, який сосується його діяльності та врегульовує питання оплати праці всіх працівників АТ «Укразалізниця» за період дії правого режиму воєнного стану в Україні.

Тому спір між сторонам щодо оскарження невиплати матеріальної допомоги виник не з трудових правовідносин між сторонами, а стосується функціонування АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану та всіх працівників АТ «Укрзалізниця».

Указаний спір виник з виконання умов окремих положень Галузевої угоди, а відтак цей спір є колективним, виходячи з чого безпосереднє вирішення в судовому порядку інших колективних трудових спорів законодавством не передбачено.

Апелянт зауваужє на тому, що позивач не звертався до керівництва Криворізької вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» із заявою про виплату матеріальної допомоги при мобілізації.

Також зауважує, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54 Комт) було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка є стороною Галузевої угоди та профспілкою до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниці».

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з червня 2014 року працює у Виробничому підрозділі Криворізька пасажирська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» та займає посаду провідника пасажирського вагона резерву провідників з посадовим окладом згідно штатного розпису у 2022 році 7 310 грн.

З 02 березня 2022 року ОСОБА_1 мобілізований до ЗСУ та перебуває на військовій службі.

На підставі наказу від 07 березня 2022 року № 110/ОС ОСОБА_1 провідника пасажирського вагона резерву провідників увільнено від роботи з 02 березня 2022 року на час знаходження в штаті батальйону територіальної оборони м. Кривого Рогу до дня фактичної демобілізації зі збереженням середнього заробітку та місця роботи.

Звертаючись до суду з позовом заробітної плати (матеріальної допомоги при мобілізації), позивач посилався на те, що відповідачем по справі були порушені умови Колективного договору щодо виплати працівнику матеріальної допомоги при мобілізації у розмірі, встановленому п. 3.2.28 Колективного договору.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової матеріальної допомоги мобілізованим на військову службу, у сумі 14 620 грн є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідност. 97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Госпрозрахункові підприємства відповідност. 15 Закону України «Про оплату праці»самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.

Положеннямист. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Статтею 9 цього ж Законупередбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

З метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин залізничників, між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), як органом управління залізничним транспортом, та профспілками, що діють в галузі, в особі їх виборних органів (профспілки) було укладено Галузеву угоду на 2002-2006 роки, де відповідно до останніх змін дію угоди продовжено на 2014/2015 роки.

Згідно п. 2.1 Угоди, положення Галузевої угоди в повному обсязі поширюються на працівників основної і промислової діяльності залізниць, працівників підприємств і організацій, підпорядкованих Укрзалізниці. Працівників апарату Укрзалізниці, виборних та штатних працівників профспілкових органів, а також працівників акціонерних товариств, корпоративні права яких передані в управління Укрзалізниці.

Угода набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до укладення нової угоди (п. 2.2.).

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.2.28 Галузевої Угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 20022006 роки, чинної на момент звернення позивача до суду, сторонами угоди погоджено, що залізничникам, мобілізованим на військову службу, надавати одноразову матеріальну допомогу у розмірі двох посадових окладів (місячних тарифних ставок), що склалися на день мобілізації.

Отже, у зв`язку із увільненням від роботи на підставі Наказу № 110/ОС «Про особовому складу» від 07 березня 2022 року позивача ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року у зв`язку з мобілізацією, суд першої інстанції дійшов обгрутнованого висновку про те, що дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової матеріальної допомоги мобілізованим на військову службу, у сумі 14 620 грн. є неправомірними.

При цьому посилання відповідача як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі на пункт 1.1.4 Рішення правління АТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-54/31) від 14 березня 2022 року, яким передбачено, що додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вказане рішення було прийнято після прийняття видання відповідачем наказу про увільнення позивача з 02 березня 2024 року у зв`язку з мобілізацією, що свідчить про те, що відповідач був зобов`язаний виплатити позивачу матеріальну допомогу при мобілізації у розмірі, встановленому п. 3.2.28 Галузевої угоди.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не звертався до керівництва Криворізької вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» із заявою про виплату матеріальної допомоги при мобілізації, оскільки на звернення позивача про надання інформації про розмір та дату виплати йому одноразової матеріальної допомоги при мобілізації, останній отримав довідку № 30/ПКВЧ від 05 березня 2024 року «Про надання інформації» в якій відповідач повідомив позивача про невиплату йому двох посадових окладів, що склались на день мобілізації, обґрунтовуючи це Указом Президента України від 24 грудня 2022 року № 64/2022, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», рішенням правління від 15 березня 2022 року та рішенням правління від 14 березня 2022 року № Ц45\31, тобто фактично позивач отримав відмову відповідача у виплаті позивачу матеріальної допомоги при мобілізації.

Посилання апелянта на те, що спір виник з виконання умов окремих положень Галузевої угоди, а відтак цей спір є колективним, виходячи з чого безпосереднє вирішення в судовому порядку інших колективних трудових спорів законодавством не передбачено колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки даний спір виник з приводу невиплати відповідачем позивачу належних грошових сум, передбачених Галузевою угодою, та вказаний спір не є колективним трудовим спором. В даному випадку позивачем по справі не оскаржуються будь які положення Галузевої угоди.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: