Рішення

від 11.11.2024 по справі 607/19394/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2024 Справа №607/19394/24 Провадження №2/607/3825/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Кузьменкової О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Сліско Світлана Миколаївна, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М., ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що вона є спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та прийняла спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на будинок та правовстановлюючого документа.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 100,8 кв. м, житловою площею 59,9 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, однак представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, зміст позовних вимог підтримує з підстав та обґрунтувань, викладених у позові, та просить його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно достатті 206 ЦПК України,позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є усі законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М. у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання та не подав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечує.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви, клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду залучено до участі у справі третіх осіб та витребувано докази.

Ухвалою суду замінено первісного відповідача на належного.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 09.07.1993 Миролюбівською сільською Радою народних депутатів, актовий запис № 11.

У справах приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М. заведена спадкова справа за № 27/2024 року, після смерті ОСОБА_3 за заявою його дружини ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційної довідки № 680 від 01.07.2024, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації вбачається, що за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 державна реєстрація права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в бюро не проведена.

Із довідки Миролюбівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 23.08.2024 за № 349 вбачається, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , яка числиться за ОСОБА_1 не приватизована.

Довідками Миролюбівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 02.08.2024 за № 326 та від 13.10.2023 за № 432 вбачається, що померлий ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час смерті був зареєстрований та проживав в с. Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області, який був головою робітничого двору та станом на 01.07.1990 у вищевказаному житловому будинку були зареєстровані: голова двору ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ); дружина ОСОБА_1 , 1946 р.н.; син ОСОБА_2 , 1967 р.н.; невістка ОСОБА_4 , 1967 р.н.; онук ОСОБА_5 , 1990 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

18.10.2023 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на ім`я позивача ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , із характеристики та експлікації якого загальна площа становить 100,8 кв. м, житлова 59,9 кв. м.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.07.2024 за № 133/02-31, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу на вказаний вище житловий будинок, у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на будинок та правовстановлюючого документа.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 100,8 кв. м, житловою площею 59,9 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , аргументуючи тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та прийняла спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на будинок та правовстановлюючого документа.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 4Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року(далі ЦК України) Цивільний кодексУкраїни застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК України(лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року).

Пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31.10.1975 року, було визначено, що підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися, у тому числі, на підставі записів у погосподарських книгах.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

Окрім того, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

До набрання чинностіЗаконом України «Про власність», тобто до 15.04.1991 року, існували суспільні групи господарств робітничий та колгоспний двір, і відносини щодо них були врегульовані різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч. 1ст. 120 Цивільного кодексуУкраїнської PCP (1963 року) передбачалось, що майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону Української PCP «Про сільську раду депутатів трудящих Української PCP» 1968 року на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25.05.1990 року, відповідно до п. 20 яких, суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства/сім`ї. Якщо будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, то положення статей120,123 Цивільного кодексуУкраїнської PCP, застосуванню не підлягають. У таких випадках слід керуватись вимогамиКодексу про шлюб та сім`юУкраїнської PCP (1969 року), за яким суб`єктами права спільної сумісної власності вважалось тільки подружжя.

Судом встановлено, що об`єктом спадкування у цій справі, є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що належав до суспільної групи робітничий двір, членами якого були чоловік позивача ОСОБА_3 (голова двору) та його дружина позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ч. 1ст. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1ст. 1270 ЦК України).

Згідно ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1273 ЦК Україниспадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У силу ч. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідност. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, встановлено, що чоловіку позивача ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , який відносився до колишньої суспільної групи робітничий двір, головою якого був ОСОБА_3 , позивач є спадкоємцем за законом та спадщину прийняла, дані про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відсутні, оскільки спадкодавець за життя не отримав правовстановлюючих документів на належне майно, а тому позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 100,8 кв. м, житловою площею 59,9 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1264, 1268Цивільного кодексуУкраїни, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Сліско Світлана Миколаївна, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 100,8 кв. м, житловою площею 59,9 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 04393462, місцезнаходження вул. С.Бандери, буд. 26, смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1.приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Сліско Світлана Миколаївна, місцезнаходження просп. С.Бандери, 1/1, м. Тернопіль;

2. ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 листопада 2024 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко