Ухвала

від 21.11.2024 по справі 681/638/23

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/638/23

Провадження 2-с/681/11/2024

УХВАЛА

"21" листопада 2024 р.

Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горщар А.Г.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 12 травня 2023 року у цивільній справі № 681/638/23 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» про видачу судового наказуза вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -

встановив:

12 травня 2023 року суддею Полонського районного суду видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 накористь товаристваз обмеженоювідповідальністю «Хмельницькгаззбут» 706грн.89коп.заборгованості заспожитий природнийгаз та268грн.40коп. понесених витрат по оплаті судового збору.

19 листопада 2024 року боржниця подала до суду заяву про скасування вище вказаного судового наказу, в якій одночасно заявила клопотання про поновлення строку для подачі такої заяви мотивувавши тим, що про наявність судового наказу їй не було відомо, про накладення арешту на її банківський рахунок дізналась восени 2024 року, а копію судового наказу отримала 05 листопада 2024 року.

Дослідивши заяву про скасування судового наказу, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Копію судового наказу, а також копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів було направлено боржниці 15 травня 2023 року за вих № 681/638/23/2044/23-вих за її зареєстрованою адресою місця проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Конверт з вкладенням поштовим відділенням повернуто на адресу суду з відміткою в довідці про повернення від 24.05.2023 про відсутність адресата за вказаною адресою.

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримала судовий наказ з копією заяви та додатками в суді, про що свідчить відмітка на довідковому листі до справи.

Згідно ч.1ст.170 ЦПК Україниборжник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За положеннями ч. 4 ст. 169 КПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно достатті 272цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем врученнясудового рішенняє: деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматикопію судовогорішення чивідмітки провідсутність особиза адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно викладених норм судовий наказ від 12.05.2023, який надсилався за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 та повернутий з відміткою у поштовому повідомленні від 24.05.2023 про відсутність адресата за вказаною адресою вважається врученим боржниці 24 травня 2023 року.

Відтак строк подачі заяви про скасування судового наказу закінчився 08 червня 2023 року.

Боржниця просила поновити такий строк, мотивуючи тим, що вона є пенсіонеркою та отримує пенсію, восени 2024 року дізналась про накладення виконавчою службою на її пенсійні виплати арешту на суму 1332,81 грн. Звернувшись до Полонського відділу державної виконавчої служби Лузан О.С. довідалась про наявність вказаного судового наказу. 05 листопада 2024 року звернулась до Полонського районного суду для ознайомлення зі справою та отримала копію судового наказу від 12.05.2023.

На підтвердження зазначеного надала виписку по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 15.07.2024 на рахунку встановлено арешт на суму 1322,18 грн, цього ж дня кошти у розмірі 15,59 грн направлено на погашення арештної суми, 19.07.2024 здійснено безготівкове зарахування на рахунок пенсії та 19.07.2024 кошти в розмірі 1307,22 грн направлені на погашення арештної заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:верховенство права;повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення;забезпечення права на апеляційний перегляд справи;забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;розумність строків розгляду справи судом;неприпустимість зловживання процесуальними правами;відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізуючи принцип верховенства права, суд при розгляді справи застосовуєКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина 4статті 10 ЦПК України).

Пунктом першимстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) у справі Ustimenko v. Ukraine (заява №32053/13, п. 46, рішення від 25 жовтня 2015 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Ryabykh v. Russia, заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03, п. 41, рішення від 3 квітня 2008 року), що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, ...>, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справі Aleksandr Shevchenko v. Ukraine, заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року; Trukh v. Ukraine, заява №50966/99, ухвала від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Європейський суд з прав людини також зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Як зазначалось вище строк подачі ОСОБА_1 заяви про скасування судового наказу закінчився 08 червня 2023 року, при цьому боржниця звернулась до суду з такою заявою 19 листопада 2024 року, тобто після спливу одного року та більш ніж чотирьох місяців від закінчення строку її подачі.

Обґрунтовуючи підставність поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу боржниця зазначила, що про наявність судового наказу їй не було відомо, копію судового наказу отримала 05 листопада 2024 року, про накладений арешт на рахунок для отримання пенсії дізналась восени 2024 року.

Однак з наданої ОСОБА_1 виписки по картковому рахунку вбачається, що арешт на її рахунок для отримання пенсії та направлення коштів на погашення арештованої суми вчинялись 15.07.2024 та 19.07.2024.

Таким чином боржниця після накладення арешту та направлення коштів на погашення заборгованості ще в липні 2024 року могла дізнатись про наявність у неї певної заборгованості та звернутись до відповідних органів для з`ясування підставності вчинення зазначених дій, а також дізнатись про наявність судового наказу від 12.05.2023 і отримати його копію.

Виходячи з того, що судовий наказ у відповідності до ч. 4 ст. 169, ст. 272 ЦПК України вважається врученим боржниці 24.05.2023, а посилання на поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу з підстав отримання його копії 05.11.2024 не є переконливим та обґрунтованим, виходячи з принципу правової визначеності суд вважає, що зазначені позивачкою підстави поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу не є поважними, а тому не вбачає підстав для поновлення такого строку.

Відтак клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу від 12 травня 2023 року не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленогочастиною першоюстатті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючи, що заява про скасування судового наказу подана ОСОБА_1 19 листопада 2024 року, тобто після закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня отримання нею копії судового наказу та доданих до неї документами, та судом відмовлено в поновленні цього строку, така заява підлягає поверненню в порядку ч.1 ст.171 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.170,171, 260, 261, 351-355 ЦПК України, суддя

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу від 12 травня 2023 року по цивільній справі № 681/638/23.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Полонського районного суду від 12 травня 2023 року у цивільній справі № 681/638/23 повернути заявниці.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.Г.Горщар