Постанова

від 20.11.2024 по справі 336/5967/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2024 Справа № 336/5967/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№336/5967/23 Головуючийу 1інстанції Звєздова Н.С.

Провадження № 22-ц/807/2150/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від02жовтня 2024року прозакриття провадженняу справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа:П`ята Запорізькадержавна нотаріальнаконтора про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визначення майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визначення майн спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності.

В позові просила: 1) встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з липня 2016 року по 28 червня 2022 року; 2) визнати спільною сумісною власністю подружжя садовий будинок літ.А загальною площею 119,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0629 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 2310100000:07:064:0116; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 садового будинку літ.А загальною площею 119,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) визнати за собою право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,1149 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 2310100000:07:064:0031; 5) визнати за собою право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,0629 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 2310100000:07:064:0116; 6) судові витрати покласти на відповідача.

07.03.2024 представником відповідачки - адвокатом Левицькою Ю.В. через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано клопотання про зупинення провадження по справі, яке обґрунтовано тим, що відповідачка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть останньої, виданим 07.02.2024 Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У відповідачки є дочка (сестра померлого), яка має всі законні підстави оформити спадщину після померлої матері.

10.09.2024 на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2024 з П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори надійшов Лист №2467/02-14/637/2022 від 31.08.2024, відповідно до якого спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянки ОСОБА_4 не заводилася, до нотаріальної контори спадкоємці не звертались. Перевірка проведена за даними паперових носіїв за період з 06.02.2024 до теперішнього часу включно в п`ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 02 жовтня 2024 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції зроблено поспішний висновок про необхідність закриття провадження у справі тільки на підставі відповіді про відсутність звернення спадкоємців відповідачки з заявою про прийняття спадщини та не заведенням спадкової справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В силу вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визначення майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності.

Ухвалою суду від 05.10.2023 відкрито провадження по вказаній справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

07.03.2024 представником відповідачки - адвокатом Левицькою Ю.В. через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано клопотання про зупинення провадження по справі, яке обґрунтовано тим, що відповідачка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть останньої, виданим 07.02.2024 Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Окрім цього, в зазначеному клопотанні зазначено, що у відповідачки є дочка (сестра померлого), яка має всі законні підстави оформити спадщину після померлої матері.

Ухвалою суду від 21.03.2024 провадження по справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) після смерті відповідачки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 06.08.2024 відновлено провадження по справі. Вказаною ухвалою у П`ятої Запорізькоїдержавної нотаріальноїконтори витребувано відомості щодо того, чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та яка станом на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

0.09.2024 на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2024 з П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори надійшов Лист №2467/02-14/637/2022 від 31.08.2024, відповідно до якого спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянки ОСОБА_4 не заводилася, до нотаріальної контори спадкоємці не звертались. Перевірка проведена за даними паперових носіїв за період з 06.02.2024 до теперішнього часу включно в п`ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянки ОСОБА_4 (відповідачки) не заводилась спадкова справи, то відсутні спадкоємці, які можуть бути залучені у справі як правонаступники відповідачки.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перш астатті 55 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав. Можливість процесуального правонаступництва визначається можливістю Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.10.2024 4 правонаступництва в матеріальному праві. При цьому в матеріальному праві виділяють універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво має місце в тих випадках, коли перехід прав та обов`язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в результаті реорганізації, а поміж фізичними особами - в порядку спадкування. Сингулярне правонаступництво має місце, коли сторона переуступає правом вимоги, чи здійснює переведення боргу, або приймає борг іншої особи на себе.

Розподіл матеріального правонаступництва на універсальне та сингулярне пов`язаний з об`єктом прав та обов`язків, що переходять до правонаступника. Матеріальне правонаступництво може бути універсальним чи сингулярним. Процесуальне правонаступництво, хоча і є необхідним наслідком правонаступництва в матеріальному праві, завжди універсальне: в рамках процесу правонаступник в усіх випадках цілком замінює правопопередника і користується комплексом процесуальних прав та обов`язків сторони чи третьої особи. Процесуальне правонаступництво настає після оформлення матеріального правонаступництва. Правонаступник повинен пред`явити до суду докази, які підтверджували б правонаступництво в матеріальному праві (свідоцтво про право власності, документ про реорганізацію юридичної особи, переуступний напис), а суд виносить ухвалу про те, що правонаступник замінив у спірних правовідносинах сторону, що вибула. Отже, підставою для виникнення процесуального правонаступництва є матеріальне правонаступництво або інша заміна осіб у матеріальних правовідносинах (Постанова ВС від 01 червня 2021 року, справа № 2- 3233-1/08). Таким чином, правонаступництво виключається у разі, коли вимога нерозривно пов`язана з особою позивача або відповідача (в позовах про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поновлення на роботі і ін.).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 ст. 1222).

Згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, (статті 1220, 1222 ЦК України).

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого мана.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не встановив чи на момент смерті відповідачки проживав із нею спадкоємець/спадкоємці.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21) та від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у Рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина першастатті 55 Конституції Українимістить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим закономвимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно достатті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першоїстатті 55 Конституції Українизакріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 рокуГоловним обов`язком держави, згідно зістаттею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується (стаття 8 Конституції України).

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).

В пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародноправових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про закриття провадження у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 02 жовтня 2024 року та є підставами її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя 02жовтня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді: