Ухвала

від 21.11.2024 по справі 945/1666/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1666/23

Провадження № 1-кс/945/393/24

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2024 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання виконувача обов`язків прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2023 року за №12023150000000284 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2, ч.4 ст.240 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Виконувач обов`язківпрокурора Спеціалізованоїекологічної прокуратуриМиколаївської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 звернулася дослідчого суддіз клопотаннямпро застосуваннязапобіжного заходуу вигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України терміном на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 2134 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 6461752 грн та покладенням на нього обов`язків, у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 03.10.2024 року досудовим розслідуванням встановлено, що статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу України «Про надра», родовища корисних копалин це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання, є придатними для промислового використання.

Статтею 6 Кодексу України «Про надра» передбачено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення.

Постановою КабінетуМіністрів України«Про затвердженняпереліків кориснихкопалин загальнодержавногота місцевогозначення» від12.12.1994року за№827визначено,що підземніводи (мінеральні,питні,промислові татеплоенергетичні)віднесені докорисних копалинзагальнодержавногозначення.

Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу України «Про надра», землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов`язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.

Враховуючи вищезазначене, видобування мінеральних вод (незалежно від мети видобування) та підземних вод з метою виробництва фасованої питної води та підземних вод із кожного з водозаборів, обсяг яких перевищує 300 метрів кубічних на добу, має здійснюватися лише після отримання в установленому порядку спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до частини 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», фасована питна вода питна вода підземних джерел питного водопостачання або питна вода централізованого водопостачання, додатково оброблена з метою поліпшення її якості, у герметичній тарі.

Підприємство питного водопостачання суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води.

Нецентралізоване питне водопостачання забезпечення індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання.

Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Вимоги до фасованої води нормуються Державними санітарними нормами і правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною, відповідно до пунктів 3.20, 3.26 якого встановлено, що транспортування води з місць водозаборів до місць фасування на підприємствах з виробництва необробленої питної води повинно здійснюватись виключно трубопроводами.

На етикетці питної води фасованої зазначається: «вода питна, її назва, вид (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована (сильно-, середньо-, слабо-, чи не газована), склад («вода питна» та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікро елементів), фактичні значення показників фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води згідно з додатком 4, умови зберігання, об`єм тари, дата виготовлення та дата закінчення строку придатності до споживання, найменування, місце знаходження та телефони виробника і місце її виготовлення, вид вихідної води, місце знаходження підземного джерела питного водопостачання та номер і глибина свердловини, номер партії виробництва, назва нормативного документа, який визначає вимоги щодо якості питної води.

Відповідно до «Переліку корисних копалин загальнодержавного значення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року за №827, підземні води є корисною копалиною загальнодержавного значення.

Згідно повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 03.10.2024 року, в ході досудового розслідування було встановлено, що упродовж тривалого періоду часу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до того ж являвся депутатом сьомого скликання Миколаївської міської ради, а також являється діючим адвокатом номер свідоцтва 627 від 09.10.2010 року, використовуючи власний авторитет, який останній отримав, з проміж іншого, через те, що являвся депутатом та адвокатом, через афілійовані йому юридичні особи, до яких серед інших входили: ТОВ «ПАРМІНВЕСТ» (ЄДРПОУ41497753),ТОВ «ІНІДЕА» (ЄДРПОУ35513379),ПП «ІНТЕРЛЄГІС»(ЄДРПОУ32189280),ТОВ «ПАРМІНВЕСТ ПЛЮС»(ЄДРПОУ38622110),БО МБФ«ВОЛОНТЕР.ІН.ЮА»(ЄДРПОУ44846688),ФОП « ОСОБА_6 »(РНОКПП НОМЕР_1 ),ФОП « ОСОБА_7 »(РНОКПП НОМЕР_2 ),ФОП « ОСОБА_8 »(РНОКПП НОМЕР_3 ),ФОП « ОСОБА_9 »(РНОКПП НОМЕР_4 ),ФОП « ОСОБА_10 »(РНОКПП НОМЕР_5 ),за адресою: АДРЕСА_2 ,займався діяльністющодо фасуваннята реалізаціїпитної водина територіїМиколаївськоїобласті.

В подальшому, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 11.05.2022 року, у невстановленому в ході досудовому розслідуванні місці, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, шляхом незаконноговидобування кориснихкопалин загальногодержавного зазначення асаме підземнихвод,з подальшимвиробництвом,фасування тареалізацією питноїводи населеннюта індивідуальнимспоживачам,без отриманняспеціального дозволуна користуваннянадрами,що єгрубим порушеннямвимог чинногозаконодавства Українипро надра,зокрема ст.23Кодексу України«Про надра»,яка чітковстановлює,що використаннянадр длявидобутку кориснихкопалин дозволяєтьсявиключно занаявності відповідногоспеціальногодозволу, отриманого у встановленому законом порядку, незаконний видобуток підземних вод створює загрозу екологічній безпеці та порушує державний інтерес у сфері використання природних ресурсів.

Діючи з вказаною метою, ОСОБА_4 розробив план злочинної діяльності, яким передбачив:

- планування процесу здійснення злочинної діяльності, забезпечення відповідного рівня організованості об`єднання, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни всередині злочинної групи, організації заходів, удосконалення структури об`єднання, визначення цілей і напрямів, конкретних завдань злочинної групи, координації дії учасників об`єднання;

- залучення до вчинення злочинів осіб, розподілення між ними функцій у вчиненні злочину, особистий контроль та спрямовування їх злочинної діяльності, які б в силу власних спеціальних знань та набутих навиків, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 забезпечили виконання злочинних намірів та досягнення злочинної мети, шляхом введення в оману осіб-робітників, в тому числі бухгалтерів, щодо законності видобутку, фасування та реалізації води;

- підшукання свердловин, які б в силу місцезнаходження та технічних характеристик відповідають вимогам щодо можливості систематичного видобутку води відповідної якості та у необхідному обсязі;

-приховування діяльностіорганізованої групи,а саме прикриттянезаконного добування води та її подальшої реалізації господарською діяльністю іншихсуб`єктів господарювання, через які здійснювалась реалізація води та отримання прибутку;

- утримання місця для зберігання, очистки та фасування незаконно видобутої води;

- організація рекламної компанії з продажу незаконно видобутої води під торговою марки «H2О для всієї сім`ї», пошук покупців для реалізації води через підконтрольних суб`єктів господарювання, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом;

-пошук ісхиляння дозаняттяспільною злочинною діяльністю інших осіб, які забезпечували б фінансування грошовими коштами всіх учасників злочинної групи, зокрема місцевих та міжнародних благодійних організацій, з метою прикриття злочинної діяльності та забезпечення відповідного рівня суспільної підтримки.

Розробивши вказаний вище план злочинної діяльності, усвідомлюючи неможливість самостійної його реалізації, розуміючи переваги здійснення злочинної діяльності у складі організованої групи, ОСОБА_4 , як активний учасник організованої групи та її організатор, перебуваючи у міцних дружніх зв`язках із ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 шляхом переконань та заохочень запропонував їм взяти участь у злочинній діяльності, пов`язаній із незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод, з подальшою підготовкою питної води, її фасуванням та реалізацією.

Оскільки ОСОБА_7 являється співмешканкою ОСОБА_4 , а ОСОБА_12 та ОСОБА_11 знайомі з ним протягом тривалого періоду часу, розуміючи що останній має авторитет в м. Миколаєві, який він здобув будучи депутатом Миколаївської міської ради сьомого скликання, до того ж усвідомлюючи що ОСОБА_4 вже успішнозаймається реалізацієюпитної водина територіїМиколаївської області,що надастьможливість вчинятипротиправні діїз особливоюконспірацією,керуючись корисливиммотивом,добровільно ісвідомо прийнялийогопропозицію та увійшли до складу організованої групи під керівництвом ОСОБА_4 , давши свою згоду на спільну злочинну діяльність, направлену на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод, з подальшою її підготовкою до питної, фасуванням та реалізацією.

Добровільно зорганізувавшись таким чином у стійке об`єднання, ОСОБА_4 , довів членам організованої групи ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 детальний план спільної злочинної діяльності, розподілив ролі і функції кожного учасника, направлені на успішне його виконання та досягнення злочинної мети незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод, з подальшою її підготовкою до питної, фасуванням та реалізацією, а також визначив загальні правила поведінки та обумовленої конспірації.

Керівництво організованоюгрупою взявна себе ОСОБА_4 ,який згідноз планомзлочинної діяльності,відвів собіфункції:загального керівництводіями членіворганізованої групи ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ;залучення допротиправноїдіяльності фактично підконтрольні ОСОБА_14 суб`єкти господарювання, а саме: ТОВ «ПАРМ ІНВЕСТ», ТОВ «ІН ІДЕА», ПП «ІНТЕРЛЄГІС», ТОВ «ПАРМ ІНВЕСТ ПЛЮС», БО МБФ «ВОЛОНТЕР.ІН.ЮА», ФОП « ОСОБА_6 », ФОП « ОСОБА_7 », ФОП « ОСОБА_8 », ФОП « ОСОБА_9 », ФОП « ОСОБА_10 »; придбання та надання обладнання та відповідні засоби виробництва для протиправного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод; придбання та організації монтажу та налагодження лінії з додаткової очистки та фасування питної води за адресою: АДРЕСА_2 ; організації рекламної компанії фасованої питної води торгової марки «Н2О для всієї сім`ї», до якої з проміж іншого входили розміщення рекламних щитів на території м.Миколаєва, створення та ведення офіційного сайту та сторінок в соціальних мережах; організації встановлення на території м.Миколаєва торгових пунктів продажу питної води, через які здійснювався продаж питної води населенню; використання власних знайомств та особистих зв`язків з керівниками підприємств, установ і організацій різних форм власності для пошуку клієнтів на купівлю фасованої питної води; розподілення між собою та членами організованої групи грошових коштів, отриманих від реалізації фасованої питної води; контролю за дотриманням членами організованої групи методів конспірації злочинної діяльності.

Дисциплінованість членів організованої групи підтримувалась її згуртованістю, підпорядкованістю, виконанням вказівок керівника, чітким розподіленням ролей між учасниками групи, усвідомленням кожним з учасників того, що успішне досягнення злочинної мети групи можливе лише при належному виконанні ними своїх функцій згідно з розподілом ролей.

Таким чином, за вказаних обставин, не пізніше 11.05.2022 року, точна дата та час досудовим розслідування не встановлена, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 добровільно зорганізувались з метою вчинення злочину, а саме - незаконного видобування корисних копалин загального державного зазначення а саме підземних вод, з подальшою її підготовкою до питної, фасування та реалізацією.

Організована злочиннагрупа, створена і очолювана ОСОБА_4 була стійким об`єднанням, що характеризувалась стабільністю та згуртованістю свого складу, спільною злочинною метою, міцністю соціальних зв`язків, довірчими стосунками, розробкою і погодженістю плану, наявністю загальних правил поведінки, домовленістю та готовністю до вчинення злочину всіма членами організованої групи.

Так, члени організованої групи ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, розуміючи що незаконне видобування корисних копалин загального державного зазначення а саме підземних вод, з подальшою її підготовкою до питної, шляхом очищення, фасування та реалізацією, потребує ретельної довготривалої підготовки, вчинили наступні дії:

- облаштували 2 свердловини, що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та 8, на яких вже на момент початку вчинення злочину вже були встановлені насоси значної потужності, відповідним необхідним обладнанням, а саме: ємності об`ємом 5 кубів не менше 6-ти штук, що забезпечить накопичення протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод; встановили електричні генератори, що забезпечать можливість здійснювати протиправне видобування корисних копалин загального державного значення а саме підземних вод в період систематичного відключення електроенергії; змонтували очисні системи «зворотній осмос» для підготовки протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення підземних вод до питної води, шляхом очищення;

- в порушення вимог ст.23 Кодексу України про надра, без отримання відповідного дозволу в період часу з 11.05.2022 року по 20.08.2022 року здійснили незаконний видобуток корисних копалин загальнодержавного значення підземних вод, з використання насосів максимальної потужності 4,3 куб.м/годину та 6 куб.м/годину, тим самими забезпечили щодобовий обсяг видобування у кількості 247,2 кубічних метрів;

- облаштували під виробничу базу, приміщення та територію розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , під зберігання, додаткове очищення, фасування, накопичення та реалізацію протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод, необхідним обладнанням, до якого увійшли: баки для накопичення, насоси, автоматична лінія для фасування, очисна система «зворотній осмос», що в свою чергу забезпечить здійснення масового виготовлення питної води, її фасування та реалізацію, з протиправно видобутих корисних копалин підземних вод;

- залучили автомобілі MERCEDES-BENZ ACTORS 1840 д.н.з. НОМЕР_6 , MERCEDES-BENZ 1828 д.н.з. НОМЕР_7 , MAN TGA д.н.з. НОМЕР_8 , які перебувають у власності ФОП « ОСОБА_6 » (батько ОСОБА_4 ) для транспортування протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод, з місця видобутку до виробничої бази;

- створили та обслуговували на території м.Миколаєва не менше 20-ти пунктів продажу питної води населенню, яка є кінцевим результатом протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод;

-з метоюконспірації протиправнихдій танадання їмзаконності,створили,зареєстрували тавикористали торгівельнийзнак/марку«H2Одля всієїсім`ї»,яка зареєстрованаза ТОВ«ПАРМ ІНСВЕСТ»(ЄДРПОУ41497753),керівником тазасновником якогоявляється ОСОБА_7 , для начебто законного продажу протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод;

- з використанням ПП «Інтерлєгіс» (ЄДРПОУ 23189280), власником якого є ОСОБА_15 (мати ОСОБА_4 ), а директором ОСОБА_8 (сестра ОСОБА_4 ) розмістили рекламні щити території м. Миколаєва з метою просування на ринку питної води під торговою маркою «H2О для всієї сім`ї», збільшення обсягу продаж;

- залучили до видобування, фасування та реалізації протиправно видобутих корисних копалин загальнодержавного значення а саме підземних вод осіб, яким не було відомо про злочинні наміри членів організованої групи, до яких входили: адміністратори, бухгалтери, реалізатори, диспетчера, водії та інші.

Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 діючи умисно,керуючись корисливиммотивом,який направленийна протиправневидобування кориснихкопалин загальнодержавногозначення -а самепідземних вод,з подальшоюїї підготовкоюдо питної,шляхом очищення,фасуванням тареалізацією питноїводи,здійснили ретельну,довготривалу підготовкудо вчиненнязлочину передбаченогоч.4ст.240КК України,а саменезаконне видобуваннякорисних копалинзагальнодержавногозначення вчинене організованою групою.

В невстановленийв ходідосудового розслідуваннячас,але непізніше 11.05.2022року,точний часта датав ходідосудового розслідуванняне встановлено, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 розпочали протиправневидобування кориснихкопалин загальнодержавногозначення а самепідземних вод,з подальшимїх транспортуваннямв порушенняпунктів 3.20, 3.26 Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10) не трубопроводом, а автомобільним транспортом до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідно до розробленого ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 злочинного плану, відбувалось підготовка води до питної, шляхом її очищення, фасування та зберігання з метою продажу населенню.

Зазначені протиправні дії членів організованої злочинної групи, до якої входили: ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 є грубим порушенням ст.23 Кодексу України «Про надра», завдали шкоди державним інтересам, порушили встановлені законом правила раціонального використання природних ресурсів та заподіяли збитки на загальну суму 6463102,00 грн., внаслідок незаконного видобутку за адресами: АДРЕСА_3 та 8 в період часу з 11.05.2022 року по 20.08.2023 року підземних вод у кількості 115194 м?.

03.10.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, а саме: у організації незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненого організованою групою.

В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 підтримала та просила слідчого суддю застосувати вказаний запобіжний захід строком на 2 місяці.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 вважали заявлене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Також, 14.11.2024 року ОСОБА_4 подав на адресу суду заперечення на клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в якому просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно нього запобіжний захід, непов`язаний з триманням під вартою. Крім того, надав додатки до заперечення, а саме: копії свідоцтв про народження дітей, довідок про стан його здоров`я, подяк від різних організацій.

Заслухавши у судовому засіданні прокурора, думку підозрюваного та його захисника, розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доположеньст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: відповідно до п.2 ч.1 ст.178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; відповідно до п.4 ч.1 ст.178 КПК України міцність соціальних зв`язків; відповідно до п.6 ч.1 ст.178 КПК України репутацію обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий за погодженням з прокурором посилається на існування низки ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Галь проти України, заява №6759/11 від 16 квітня 2015 року суд наголошує на тому, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає заборону позбавлення свободи або заборону продовження позбавлення свободи, за винятком випадків, передбачених пунктом 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, передбачений вищезазначеним положенням, є вичерпним і лише вузьке їх тлумачення відповідає цілям вказаного положення, а саме гарантувати,що нікогоне будесвавільно позбавленосвободи (див. рішення у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п.26, від 14 жовтня 2010 року, з подальшими посиланнями). Жодне свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції, поняття «свавільність» у цьому контексті є ширшим, ніж невідповідність законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством все-рівно може бути свавільним і, таким чином порушувати Конвенцію, особливо коли з боку державних органів мали місце недобросовісність або введення в оману (див. вищенаведене рішення у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany), пп.72, 77 і 78, з подальшими посиланнями) або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справі «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, п.74, від 27 лютого 2007 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Звертаючись до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий за погодженням з прокурором посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КК України.

Розглядаючи клопотання виконувача обов`язків прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2023 року за №12023150000000284 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2, ч.4 ст.240 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов до висновку, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, однак має міцні соціальні зв`язки, двох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, позитивно характеризується, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак має хронічні захворювання та йому рекомендоване періодичне лікування в умовах спеціалізованих лікарень (Том 2 а.с.44-61).

Так, ОСОБА_4 раніше не судимий; має зареєстроване місце проживання та офіційне джерело прибутку, оскільки є діючим адвокатом.

Згідно з положеннями п.33-37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України, заява №37466/04 від 20.05.2010 року, у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою, органи державної влади додатково до обґрунтованої підозри щодо заявника посилалися в основному на три підстави: 1) тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався; 2) суворість покарання, яке йому могло бути призначено і 3) необхідність забезпечити належний хід провадження, враховуючи ризик того, що заявник міг переховуватися від слідства і суду та примусити свідків давати неправдиві показання. Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Однак, з плином часу ці підстави ставали усе менш обґрунтованими. Тому Суд повинен встановити, чи були інші підстави, наведені судами, зокрема тяжкість імовірного покарання, ризик того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання, «достатніми» та «відповідними» (див. рішення у згаданій вище справі «Кудла проти Польщі»). Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001 року). Щодо ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку (див. Пункти 6 і 14 вище). Крім того, по мірі прогресу провадження та завершення збирання доказів ризик того, що заявник загрожуватиме певним свідкам також ставав усе меншим (див. згадане вище рішення у справі «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), пункт 136).

Також, при розгляді клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідий суддя враховує правову позицію, зазначену у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України», відповідно до якої наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Пунктами 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» визначено, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не довела реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи підозрюваного ОСОБА_4 , не надала фактичних даних, котрі із певною вірогідністю давали б підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Твердження про те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, ґрунтується на припущеннях.

Лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру, без наявності інших даних, які б підтверджували чи давали слідчому судді достатні підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, не може бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Небезпека переховування підозрюваного не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за кримінальне правопорушення. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином, зазначені прокурором у клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України є виключно абстрактними, а не конкретними та не доводяться жодними відповідними доказами.

Згідно з положеннями ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно доч.ч.1,2,4ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні про застосування запобіжного заходу не дають достатніх підстави вважати, що застосування виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 іне зможезапобігти вищевказанимризикам.А,отже,у задоволенніклопотання прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюслід відмовити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, враховуючи стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 , те, що він має ряд хронічних захворювань, у зв`язку із чим йому рекомендоване періодичне лікування в умовах спеціалізованих лікарень, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту має бути із визначенням часу знаходження за місцем мешкання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Крім того,частиною 5статті 194КПК Українипередбачено,що якщопід часрозгляду клопотанняпро обраннязапобіжного заходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою,прокурор доведенаявність всіхобставин,передбачених частиноюпершою цієїстатті,слідчий суддя,суд застосовуєвідповідний запобіжнийзахід,зобов`язує підозрюваного,обвинуваченого прибуватиза кожноювимогою досуду абодо іншоговизначеного органудержавної влади,а такожвиконувати одинабо кількаобов`язків,необхідність покладенняяких буладоведена прокурором,а саме: 1)прибувати довизначеної службовоїособи ізвстановленою періодичністю; 2)не відлучатисяіз населеногопункту,в якомувін зареєстрований,проживає чиперебуває,без дозволуслідчого,прокурора абосуду; 3)повідомляти слідчого,прокурора чисуд прозміну свогомісця проживаннята/абомісця роботи; 4)утримуватися відспілкування збудь-якоюособою,визначеною слідчимсуддею,судом,або спілкуватисяз неюіз дотриманнямумов,визначених слідчимсуддею,судом; 5)не відвідуватимісця,визначені слідчимсуддею абосудом; 6)пройти курслікування віднаркотичної абоалкогольної залежності; 7)докласти зусильдо пошукуроботи абодо навчання; 8)здати назберігання довідповідних органівдержавної владисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їзд вУкраїну; 9) носити електронний засіб контролю.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого із встановленою періодичністю, а саме: кожної середи в період часу з 09:00 години до 17:00 годину; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними, спеціалістами та експертами у даному кримінальному провадженні.

Поміж інше, відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Так, ОСОБА_4 03.10.2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України.

Отже, фактично строк досудового розслідування закінчується 03 грудня 2024 року. А тому, слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_4 слідзастосувати запобіжнийзахід увигляді домашнього арештуіз визначеннямчасу знаходженняза місцеммешкання,а самеза адресою: АДРЕСА_4 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, строком до 03 грудня 2024 року (включно).

Відповідно до ч.6 ст.181, ч.1 ст.219 КПК України строк дії запобіжного заходу спливає 03 грудня 2024 року (включно).

Керуючись ст.ст.98, 167, 170-175 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

У задоволенні клопотання виконувача обов`язків прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2023 року за №12023150000000284 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2, ч.4 ст.240 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 відмовити.

Застосувати відноснопідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядідомашнього арештуіз визначеннямчасу знаходженняза місцеммешкання,а самеза адресою: АДРЕСА_4 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин до 03 грудня 2024 року (включно).

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого із встановленою періодичністю, а саме: кожної середи в період часу з 09:00 години до 17:00 годину;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними, спеціалістами та експертами у даному кримінальному провадженні.

В період воєнногостану натериторії Українипід часоголошення сигналу«Повітряна тривога» ОСОБА_4 дозволенопрослідувати домісця укриттячи бомбосховищата невідкладноповернутися довизначеного цієюухвалою слідчогосудді Миколаївськогорайонного судуМиколаївської областімісця домашньогоарешту,а самеза місцемпроживання заадресою: АДРЕСА_4 , після сигналу «Відбій повітряної тривоги».

Строк дії ухвали відносно ОСОБА_4 закінчується 03 грудня 2024 (включно).

Копію ухвали негайно направити органу Національної поліції, для виконання.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошений 21 листопада 2024 року о 08 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1

21.11.2024