Рішення

від 21.11.2024 по справі 511/1628/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1628/24

Номер провадження: 2/511/464/24

21 листопада 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви.

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі з 2012 року, який заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року розірваний. Від шлюбу мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, із сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, у зв`язку з чим має бути позбавлений батьківських прав відносно свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 квітня 2024 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано із органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та акт обстеження умов проживання за місцем проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народженні за адресою АДРЕСА_1 . ( а.с.46)

30.09.2024 року з органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .( а.с.84-88)

Ухвалою Роздільнянського районного суду від 24.10.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті. ( а.с.97)

Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник -адвокат Теренчук Є.М., який діяв на підставі ордера серії ВН № 1436303 від 01.03.2024 року, в судове засідання не зявились, від представника позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують проти винесення заочного рішення по справіта просили справу розглядати у їх відсутності. ( а.с.109)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.54,60,81,101)

Крім того, відповідач ОСОБА_2 повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

24.10.2024 року на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання, яке відбудеться 21.11.2024 року о 15:00 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.( а.с.100)

Представник третьої особи - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у його відсутність суду не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі з 2012 року, який заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року розірваний. ( а.с.13)

У період шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, на підставі актового запису № 3244 (а.с.11)

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 13.12.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1426грн., щомісячно, починаючи з 07.11.2016 року та до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на її утримання у розмірі 1000грн, щомісячно, за період з 07.11.2016 року по 28.03.2017 року, який перебував досягненню сином сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку. ( а.с.14-15)

Однак, ОСОБА_2 зазначені аліменти не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 02.04.2024 року у розмірі 132430грн., згідно розрахунку заборгованості по аліментах. ( а.с.21-24).

Крім того, рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.04.2017 року (справа 511/532/17) надано дозвіл ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на одноразовий тимчасовий виїзд на відпочинок за межі України до Республіки Турція з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері - ОСОБА_4 , без дозволу (згоди) батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.05.2017 року по 25.05.2017 року. Надати дозвіл ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України до Республіки Турція, неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері - ОСОБА_4 , у період з 01.05.2017 року по 25.05.2017 року без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.104-105)

Також, заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.03.2020 року ( справа 511/402/20) надано дозвіл ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на одноразовий тимчасовий виїзд на відпочинок за межі України до Республіки Турція з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 без дозволу (згоди) батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.05.2020 року по 01.11.2020 року. Надано дозвіл ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на оформлення документів для тимчасового виїзду за межі України до Республіки Турція, неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з 01.05.2020 року по 01.11.2020 року без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( а.с.106-108)

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06.03.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 уклала шлюб з ОСОБА_5 , змінивши прізвище на ОСОБА_6 . ( а.с.25)

Позивач ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_7 , 2014 року народження проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить матері позивача ОСОБА_8 на праві приватної власності, згідно договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 463. ( а.с.9,12,39)

Згідно з довідкою, наданою Одеським ліцеєм «Ланжеронівський» Одеської міської ради від 22.03.2024 року № 46, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у зазначеному закладі. ( а.с.41)

Згідно з характеристикою, наданою Одеським ліцеєм «Ланжеронівський» Одеської міської ради від 28.03.2024 року № 138, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. Володіє учбовим матеріалом на високому рівні. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю, ОСОБА_1 , яка піклується та забезпечує високий рівень навчання. ( а.с.35)

Матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , укладено декларацію від 14.07.2023 року № 001-30МК-3ТА0 з лікарем-педіатром КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» Одеської міської ради - ОСОБА_10 ( а.с.38)

Згідно з інформацією, наданою КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» Одеської міської ради від 03.04.2024 року № 01-31/212, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на профілактичному огляді останній раз був 05.10.2023 року, разом із матір`ю, ОСОБА_1 . За період нагляду за хлопчиком звернень батька до КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» ОМР не було .( а.с.37)

Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України № ВР-002439543 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 27.03.2024 року, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно з довідкою, наданою КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради від 03.04.2024 року № 760, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку з приводу активної форми туберкульозу не перебуває. ( а.с.42)

Згідно з медичною довідкою, наданою КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 01.04.2024 року № 301, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без проявів психічних розладів. ( а.с.43).

20.06.2024 року спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 про що складено акт обстеження умов проживання, відповідно до якого встановлено, що квартира розміщена на 4-му поверсі 5-й поверхового будинку. Квартира має 2 кімнати. Загальна площа - 49 кв.м., житлова площа - 46,5 кв.м. Квартира облаштована меблями та побутовою технікою. Водо-, газо, - електропостачання у наявності. У дитини є ліжко, місце для навчання, одяг відповідно віку та сезону. Для дитини створенні всі умови для розвитку та відпочинку.

Згідно письмових пояснень свідків: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які є сусідами позивача, встановлено, що ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_7 з 2014 року проживає в АДРЕСА_1 . Біологічного батька ОСОБА_7 , вони бачили останній раз у 2015 році, із того часу ОСОБА_2 , сина не відвідує, не піклується про нього, не проявляє заінтересованості до його долі, не цікавиться його навчанням, станом здоров`я, не займається вихованням свого сина, взагалі не допомагає сину. ( а.с.26-33)

Органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було надано висновок Р-927 від 19.09.2024 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.91-93)

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.

Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог п.2,3 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та жорстоко поводяться з дитиною.

Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі N 211/559/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому при вирішенні спору щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, судом мають враховуватися передусім інтереси дітей, які полягають зокрема в забезпеченні їх розвитку у стійкому середовищі.

Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, оцінивши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, судом встановлено, що батько малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2015 року самоусунувся від виховання сина; упродовж значного проміжку часу не піклується про нього, не проявляє заінтересованості до його долі, не цікавиться його навчанням, станом здоров`я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, матеріально не утримує, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання.

На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками відносно виховання та утримання неповнолітнього сина, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останньої у кращу сторону неможливо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 нехтує потребами свого сина, порушує права сина на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов`язки, не сплачує добровільно аліменти на забезпечення потреб сина, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідача, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідач у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам малолітнього сина, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку сина до моменту зміни ним свого ставлення відносно нього, та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що, відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з вищезазначеним позовом у повному обсязі та на розподілі судових витрат позивач не наполягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 4,18,19,76-81,95,211,247,258-259,263-265,280-284,288,289 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 22.11.2024 року.

Суддя С. І. Гринчак