Рішення

від 13.11.2024 по справі 303/12926/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/12926/23

2/303/2024/23

ряд. стат. звіту №61

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

за участю секретаря судових засідань Лукач К.М.,

представниці позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (третя особа: ОСОБА_4 ) про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ :

Згідно з позовною заявою позивач є онуком ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавиця заповіла все своє майно дочці ОСОБА_2 та сину ОСОБА_6 , котрий є батьком позивача та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач просить встановити додатковий строк для прийняття спадщини, покликаючись на те, що про смерть баби дізнався лише у вересні 2023 року, бо з червня 2021 року проживає в Російської Федерації, а з вересня 2022 року припинив спілкуватися з бабою, яка підтримала повторний шлюб його матері, проти якого він заперечував.

Відповідачка позов не визнає. Вважає, що підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Позов не підлягає задоволеною з огляду на таке.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець зазаповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За загальними нормами про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, норма частини третьої статті 1272 ЦК України можуте бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язаніз тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Водночас не визнаються поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі№ 686/5757/23).

Отож, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви про прийняття спадщини не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 179/2076/19).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач є онуком ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9-13, 74, 110).

За життя спадкодавиця заповіла все своє майно дочці ОСОБА_2 (відповідачці у справі) та сину ОСОБА_6 , котрий був батьком позивача та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 113).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 358655516 від 15.12.2023 року за померлою ОСОБА_5 зареєстрований на праві приватної власності будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 14-15).

Відповідачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку (ТОМ №2 а. с. 2-51).

Як зазначалося, спадщина за померлою ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 15.11.2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Позивач є громадянином Російської Федерації, зареєстрований і постійно проживає в м. Москва (а. с. 9-13). Як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини покликається на (1) постійне проживання за кордоном, (2) необізнаність про смерть спадкодавиці, (3) втаємничення цього факту відповідачкою, (4) неповідомлення про нього нотаріусом, (5) необхідність дотримання принципу свободи заповіту.

З огляду на конкретні факти справи суд не вважає наведені позивачем обставини поважними причинами пропуску строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України.

При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), який у постанові від 13 квітня 2023 р. (справа№ 607/13549/21)зазначив, що перебування спадкоємців за межами країни не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила вчасно здійснити цю дію.

Водночас у справі№ 750/262/20 (постанова від 11.11.2020 р.)Верховний Суд дійшов висновку, згідно з яким неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт його смерті не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Посилання позивача на порушення нотаріусом обов`язку повідомити його про факт відкриття спадщини також не є достатньою підставою для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

При зверненніспадкоємця узв`язку звідкриттям спадщининотаріус з`ясовуєвідомості стосовнофакту смертіспадкодавця,часу імісця відкриттяспадщини,кола спадкоємців,наявності заповіту,наявності спадковогомайна,його складута місцезнаходження,необхідність вжиттязаходів щодоохорони спадковогомайна (пункт 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року (справа № 309/2047/20), правомірність або неправомірність дій нотаріуса це обставини кожної конкретної справи, які можуть бути оцінені судом з точки зору визначення факту обізнаності особи про існування заповіту, складеного на її користь, тобто поважності обставин, через які спадкоємець за заповітом вчасно не звернувся з заявою про прийняття спадщини.

Як убачається з матеріалів спадкової справи та повідомлення приватного нотаріуса Кравченко О.І., відповідачка ОСОБА_7 13.04.2023 р. подала заяву про прийняття спадщини за законом як дочка померлої ОСОБА_5 та повідомила, що інших, крім неї, спадкоємців, яким за законом належить частка спадкового майна, не має, бо чоловік та син спадкодавиці померли, що підтвердила відповідними документами.

Приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Кравченко О.І. повідомила, що згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 72135622 від 13.04.2023 року від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було посвідчено заповіт 04.09.2013 року за № 1663 приватний нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренком Е.Ю. 09.10.2023 року приватний нотаріусом Кравченко О. було зроблено запит до приватного нотаріуса Федоренка Е.Ю. про надання дублікату зазначеного заповіту спадкоємиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з відповіді на який вона довідалася, що дублікат заповіту від імені ОСОБА_5 її спадкоємиця ОСОБА_2 отримала, але до спадкової справи його не долучила. 16.11.2023 року також було зроблено запит до приватного нотаріуса Федоренка Е.Ю. про надання копії зазначеного заповіту. 23.11.2023 року від ОСОБА_8 надійшла відповідь на запит разом з належним чином засвідченою копією заповіту, складеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 110).

Постановою нотаріуса від 28.11.2023 р. позивачу ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 з оляду на пропущення строку на прийняття спадщини за законом (а. с. 16-17).

Таким чином, судом не встановлено неправомірні дії нотаріуса, натомість встановлено, що нею вживалися заходи щодо отримання копії заповіту та з`ясування осіб спадкоємців.

Водночас неповідомлення позивача про зазначений заповіт, зокрема шляхом публічногооголошення абоповідомлення упресі, не знаходиться в причинному зв`язку з пропуском ним строку на прийняття спадщини, бо наявність у нього спадкових прав щодо майна ОСОБА_5 визначається не заповітом, за яким вона заповіла частину свого майна його батьку, а правом представлення, що за своєю сутністю є спадкуванням за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.

У постанові від 26.06.2024 (справа№ 686/5757/23) Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановівід 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини»,шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Таким чином, позивач у супереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не довів поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (третя особа: ОСОБА_4 ) про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Головуючий Юрій Мирошниченко