Постанова

від 21.11.2024 по справі 522/5186/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/564/24

Справа № 522/5186/19

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва Р.М.,,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

позивач - ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

відповідачі - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяна Іванівна, ОСОБА_4 , ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА"

представник відповідача Грігорова В.Л.

третя особа - Одеська міська рада

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду від 16 липня 2021 року, постановлену у складі судді Бондар В.Я ., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни, ОСОБА_4 , ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", за участі третьої особи Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування об`єкта самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви та обставини справи

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Тетяна Іванівна, ОСОБА_4 , ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", за участі третьої особи Одеської міської ради, в якому, після зміни предмету позову, просить: визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42240090 від 26.07.2018 року, прийняте державним реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 , реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та скасувати запис про право власності №27208411 від 23.07.2018 року проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 , щодо права власності на житловий будинок, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33835321 від 13.02.2017 року; визнати незаконним рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 42352844 від 02.08.2018 року, прийняте державним реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 , про внесення змін до запису про право власності за номером 27208411 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстровим номером 1607432651101 та скасувати запис про право власності №27208411 від 23.07.2018 року проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 , щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42240090 від 26.07.2018 року, права власності на квартиру, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; витребувати у ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", код ЄДРПОУ 42991704, належні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна), а саме об`єкта самочинного будівництва загальною площею 29,3 кв.м., який є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 . 11 травня 2018 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., заведена спадкова справа №7/2018 щодо майна померлого ОСОБА_6 , єдиним спадкоємцем якого є його неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини. Серед спадкового майна, що належало померлому ОСОБА_6 , є нерухоме майно однокімнатна квартира, загальною площею 28,9 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №726 від 15.02.2011 року, виданого Приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Петуховою В.А. Станом на дату отримання померлим ОСОБА_6 . Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №726 від 15.02.2011 року на квартиру АДРЕСА_2 , остання складалась з 1 житлової кімнати, площею 17,7 кв.м., кухні 6,2 кв.м., туалету 0.8 кв.м., коридору 4,2 кв.м., загальна площа квартири 28,9 кв.м. У тому ж 2011 році померлий здійснив реконструкцію вказаної квартири шляхом збільшення її площі за рахунок прибудови.

Зазнали змін також технічні характеристики інших приміщень квартири, зокрема, було здійснено частковий демонтаж зовнішньої стіни, демонтаж внутрішніх перегородок, обладнання кухні було перенесено у прибудову. Проте, за своє життя ОСОБА_6 не встиг ввести в експлуатацію та зареєструвати своє право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 .

З відомостей розміщених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП) стало відомо, що цією ситуацією скористалась відповідачка - ОСОБА_4 , яка після смерті ОСОБА_6 , не дочекавшись прийняття спадщини єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 (неповнолітній син померлого), подала недостовірні документи державному реєстратуру Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_5 , в результаті чого та 23.07.2018 року зареєструвала на ім`я ОСОБА_4 частину квартири, як житловий будинок АДРЕСА_3 . В подальшому ОСОБА_4 , змінила функціональне призначення будинку АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , та 27.08.2018 року продала її ОСОБА_7 . ОСОБА_7 , передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 у статутний капітал ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА". Учасниками ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", згідно даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - є ОСОБА_8 з часткою статутного капітал 1000 грн. та ОСОБА_9 з часткою статутного капіталу 351 600,00 грн. Позивач вважає, що перехід права власності на частину квартири, як будинку з подальшою зміною функціонального призначення на квартиру, реєстрації яких відбулись на підставі недостовірних документів, є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом, як такі, що суперечать закону.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Приморськогорайонного судувід 16липня 2021року позовнузаяву ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахнеповнолітнього ОСОБА_2 до Державногореєстратора Комунальногопідприємства «Реєстраціянерухомості табізнесу» МельникТетяна Іванівна, ОСОБА_4 ,ТОВ "ПІВДЕННАКОНСАЛТИНГОВА ГРУПА",код ЄДРПОУ42991704,за участітретьої особиОдеської міськоїради провизнання незаконнимта скасуваннярішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяженьта витребуванняоб`єктасамочинного будівництва задоволено.

В обґрунтуванняоскаржуваного рішення,суд першоїінстанції зазначав,що згідно даних, відображених в публічній кадастровій карті http://www.map.land.gov.ua, право власності (користування, оренди тощо) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 під забудову відсутнє. В зв`язку з відсутністю права власності (користування, оренди тощо) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та відсутності містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, а саме будівництва прибудови не консольного типу порушено вимоги п.2,4,5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, у відповідності до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: «п. 10. Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката». В результаті проведеного дослідження встановлено, що квартира АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , не відповідає п. 10.4 ДБН В.2.2-15-19 „Будинки і споруди. Житлові будинки вимогам будівельних норм та правил по відсутності інсоляції. Крім того в квартирі відсутнє опалення. Таким чином, можливо зробити висновок, щодо неможливості подальшої експлуатація зазначеної квартири.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що дана споруда, яка 26.07.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Т.І. зареєстрована на ім`я відповідача, ОСОБА_4 , як житловий будинок є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку належало померлому ОСОБА_6 .

Вимога про оскарження рішення державного є похідною вимогою, оскільки вона заявлена разом із основної вимогою, такою, як витребування майна із чужого незаконного володіння. За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора ОСОБА_5 , індексний номер: 42240090 від 26.07.2018р. прийнято державним реєстратором з перевищенням повноважень, а тому є неправомірним. Наслідком неправомірності прийнятого рішення є його скасування. Встановлені судом подальші дії та відчуження щодо спірного майна на користь ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №83 не мають правового значення, оскільки вказане майно підлягає витребуванню з незаконного володіння. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження суд прийшов до висновку, про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник відповідачки звернулась з апеляційною скаргою відповідно до якої просила скасувати рішення Приморського районного суду від 16 липня 2021 року та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначав, що оскаржуванерішення булопроголошено усудовому засіданніяке відбулося16.07.2021року табуло проведеноза відсутностіпредставника апелянта.Із довідкинаявної уматеріалах справивбачається,що судомбуло вирішенорозглядати безтехнічної фіксаціїпроцесу,відповідно журналсудового засіданнявідсутній.Зазначено,що відапелянта ненаходило належнимчином обґрунтованихзаяв.Проте,представником апелянтабуло поданодо Приморськогорайонного судузаяву провідкладення розглядусправи узв`язку ізперебуваннями з15.07.2021року по25.07.2021року замежами України,до заявидолучено копіїмаршрутних документів.У заявідодатково зазначено,що представникне ознайомленаіз матеріаламиекспертизи,судових повістокне отримувала.Представник апелянтане з?явиласьу судовезасідання вперше.Можливість розглядусправи завідсутності стороничи представникау разповторної неявкив незалежностівід причинистосується усіхсторін окрімвідповідача згідноч.3ст.233ЦПК України.Відповідно судомбуло порушеноположення цивільногопроцесуального законодавстващодо порядкурозгляду справиу зв`язкуіз чимрішенням єтаким щопідлягає скасуванню,адже прийнятеіз порушенняхпринципу змагальностісторін.

Заявлена позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора не узгоджується із положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно ч. 3 ст. 26 Закону Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав. зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Проте така вимога позивачем не заявлялась та відповідне питання щодо визнання, зміни чи припинення речових прав в оскаржуваному рішенні не вирішувалось. Зважаючи на те, що представник апелянта не приймала участь у судовому засіданні, вона була позбавлена можливості заявити клопотання про виклик і допит експерта. При ознайомленні із матеріалами експертизи наявним у матеріалах справи, вбачається, що вона була виготовлена із порушенням норм діючого законодавства. Так, експертом визначено об`єкти дослідження із зазначенням, що квартири АДРЕСА_5 а доступ не забезпечено. При цьому взагалі не вказано яким чином експерт визначив що досліджуваний ним об`єкт є квартири АДРЕСА_2 . У матеріалах дослідження відсутні поверхові плани на будинки які дають можливість підтвердити доводи експерта.

Вважали незрозумілим якимчином експертдоходить висновкупро те,що квартира АДРЕСА_6 ,адже належна ОСОБА_10 квартира АДРЕСА_7 була успадковананим у2018році (Свідоцтвопро правона спадшинувід 11.05.2018року виданеприватним нотаріусомОМНО БілоусовоюH.B.)та увідповідному правоустановчомудокументі відсутніпосилання нате,що ускладі об?єктає самочиннебудівництво.Відповідно успадкованийпозивачем об?єктє сформованимвідокремленим об?єктомякий нимприйнято успадщину безжодних застережень.Позиція щодотого,що експертнийвисновок виготовленийіз порушеннямвимог законуне можевважатися належнимі допустимимдоказом викладенау ПостановіВерховного Судувід 14.11.2019року посправі? 914/1287/18.Зазначали,що Правовийаналіз положеньстатті 387цього Кодексудає підставидля висновку,що унаведеній нормійдеться проправо власникана віндикаційнийпозов,тобто позоввласника,який неволодіє,до невласника,який незаконноволодіє майном,про вилученняцього майнав натурі. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Позивачем зазначається, що він як спадкоємець після смерті ОСОБА_11 успадкував усі належні йому права та обов?язки зокрема і права щодо самочинного будівництва. Позивач вказує, що об?єкт що є предметом спору є прибудовою до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Проте позивачем не надано жодних доказів щодо того, що відповідний об?єкт будувався померлим, зокрема у матеріалах справи відсутні жодні договори підряду, технічний паспорт на належну йому квартиру із відмітною про наявність самочинної прибудови чи жодні інші докази. Для пред?явлення віндикаційного позову власник має підтвердити наявність у нього відповідного права яке він не може реалізувати. Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року по справі N? 914/970/18.

Відповідно Позивачем не підтверджено що у нього виникло право володіння будівельними матеріалами, що становлять предмет віндикаційного позову та відповідно відсутнє право на їх витребування. Зазначимо також, що у матеріалах справи наявні документи, що підтверджують право власності ТОВ «Південна консалтингова група» на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

До таких документів зокрема належить протоколу від N?1 від 16.05.2019 року( аркуш справи 192-193). Вимоги щодо скасування цих рішень та документів Позивачем не заявлялось. При цьому, правовим наслідком скасування правочинів щодо передачі майна в статутний капітал Товариства є скасування державної реєстрації, права власності такого Товариства на відповідне майно, оскільки в даному випадку саме акти приймання-передачі, які фіксують вчинення відповідного правочину щодо передачі майна є саме тією підставою, що передбачена законом для державної реєстрації права власності. Отже, визнання недійсними правочинів щодо передачі майна в статутний капітал Товариства має правовим наслідком скасування державної реєстрації юридичної особи. Проте вимоги щодо скасування державної реєстрації юридичної особи Позивачем не заявлялися. Зважаючи на те, що на підставі протоколу від N?1 від 16.05.2019 року було створено ТОВ «Південна консалтингова група» та на підставі цього ж протоколу майна було внесено до статутного капіталу Товариства як таке що складає 99% його відсотків. задоволення позовних вимог призведе до скасування державної реєстрації юридичної особи. Вважали, що такі наслідки виходять за межі предмету позовних вимог та не можуть підлягати задоволенню.

Явка в судове засідання

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, в судове засідання з`явились представники сторін, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колегією встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть (Повторним) Серія НОМЕР_2 , виданим 08.05.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

11 травня 2018 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., заведена спадкова справа №7/2018 щодо майна померлого ОСОБА_6 , єдиним спадкоємцем якого є його неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини.

Серед спадкового майна, що належало померлому ОСОБА_6 , наявне нерухоме майно у вигляді однокімнатної квартири, загальною площею 28,9 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена квартира належала померлому на підставі на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №726 від 15.02.2011 року, виданого Приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Петуховою В.А.

Станом на дату отримання померлим ОСОБА_6 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №726 від 15.02.2011 року на квартиру АДРЕСА_2 , остання складалась з 1 житлової кімнати, площею 17,7 кв.м., кухні 6,2 кв.м., туалету 0.8 кв.м., коридору 4,2 кв.м., загальна площа квартири 28,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, виданим КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 09.02.2011 року.

У 2011 році померлий здійснив реконструкцію вказаної квартири шляхом збільшення її площі за рахунок прибудови. Зазнали змін також технічні характеристики інших приміщень квартири, зокрема, було здійснено частковий демонтаж зовнішньої стіни, демонтаж внутрішніх перегородок, обладнання кухні було перенесено у прибудову.

Померлим ОСОБА_6 було замовлено у ПП «Одеса Газотепло Гарант плюс» проект реконструкції газопостачання квартири АДРЕСА_2 , що включав в себе заміну АОГВ на котел-комбі 24 кВт (турбо) з заміною та переносом БСГ.

Згідно Акту від 03 червня 2011 року Відкритим акціонерним товариством «ОдесаГаз» було знято газовий лічильник типу С4, заводський номер 9402116.

03.06.2011 року у квартирі АДРЕСА_2 Відкритим акціонерним товариством «ОдесаГаз» було здійснено заміну БСГ, встановлено газовий лічильник типу С4 ВКТ Elaster, заводський номер 4868909, про що складено відповідний акт.

Доказів того, що за своє життя ОСОБА_6 встиг ввести в експлуатацію та зареєструвати своє право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 , в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2018 року відповідач, ОСОБА_4 , подала державному реєстратуру Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_5 технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.07.2018 року, видавник: ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» та довідку, серія та номер: 16307-18, виданий 19.07.2018 року, видавник: ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС».

26.07.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Т.І. зареєструвала на ім`я відповідача, ОСОБА_4 , прибудову до квартири АДРЕСА_2 , як житловий будинок АДРЕСА_3 .

Підставою внесення даного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було рішення державного реєстратора ОСОБА_5 , КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Одеська обл., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42240090 від 26.07.2018р. о 10:47:30 год.

26.07.2018 року ОСОБА_4 звернулася до державного реєстратора ОСОБА_5 , КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» з заявою про зміну функціонального призначення будинку АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

27.08.2018 року ОСОБА_4 продала громадянці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з ДРРП №152141695 від 09.01.2019 року.

ОСОБА_7 , передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 у статутний капітал ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", код ЄДРПОУ 42991704 (місцезнаходження: 65101, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ІНГЛЕЗІ, будинок 3, корпус 1, квартира 20). Згідно даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", - є ОСОБА_8 з часткою статутного капітал 1000 грн. та ОСОБА_9 з часткою статутного капіталу 351 600,00 грн.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав. При цьому відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй майном на праві власності, а лише обмежує оборотоздатність нерухомого майна, оскільки ні продати, ні подарувати його за відсутності державної реєстрації неможливо.

Таким чином, спадщина, а саме все те, що на праві власності на день смерті належало спадкодавцю, ОСОБА_6 , в тому числі квартира під АДРЕСА_8 , та прибудова до неї, належить позивачу, з часу відкриття спадщини, а саме з 03.05.2018 року.

Відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Разом з тим, 26.07.2018 року державним реєстратором Мельник Тетяною Іванівною, на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 19.07.2018 року ТОВ «Бюро консалт сервіс» та довідки серії та номер: 16307-18, виданої 19.07.2018 року ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» здійснено державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна житловий будинок.

Підставою внесення даного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було рішення державного реєстратора ОСОБА_5 , КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Одеська обл., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42240090 від 26.07.2018р. о 10:47:30 год.

З Довідки №16307-18 від 19.07.2018 року, виданої ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» вбачається, що будівництво житлового будинку закінчено до 05 серпня 1992 року.

У відповідності до технічного паспорту виданого 19.07.2018 року ТОВ «Бюро консалт сервіс» будинок на ескізі зазначений як споруда без вікон, дверей, стін та внутрішніх перегородок, за відсутності сан-вузла, кухні та інших приміщень, необхідних для постійного проживання у будинку.

Відповідно до ч.1 ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань ЖКГ №76 від 17.05.2005 року встановлено, що жилий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Абзацом 2 п.3.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України №127 від 24.05.2001р., передбачено, що під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо. Пунктом 4 вищевказаної інструкції встановлено, що відповідно до ескізу на план поверху наносять (у зазначеному маштабі): стіни і перегородки; вікна і двері; печі, кухонні грубки, газові плити; сходи, ганки, балкони; внутрішні виступи стін та перегородок; зовнішні колони, пілястри та інші деталі, які виступають понад 10 см.; ніші в стінах, за винятком ніш, що призначені для приладів опалення; арки та окремо розташовані стовпи і колони; приямки, завантажувальні люки, лази підвалів; котли центрального опалення та ін.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон про державну реєстрацію) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Частиною 4 ст.5 Закону про державну реєстрацію встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Частиною 2 ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Разом з тим, відповідно до п.1,2 ч.3 ст. 10 Закону про державну реєстрацію, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація права власності на житловий будинок, загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 відбулась за відсутності будь-якого документу, що підтверджує право власності або користування на земельну ділянку.

Згідно даних Публічної кадастрової карти України відсутня інформація щодо права власності або присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Вище викладене свідчить про те, що рішення про державну реєстрацію права власності Державного реєстратора Мельник Т.І., індексний номер: 42240090 від 26.07.2018 року, було прийнято з порушенням п.42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015р., а саме: за відсутністю всіх необхідних для проведення державної реєстрації документів та відомостей (відсутній документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси довідка з КП «Право» або Приморської районної адміністрації; відсутні відомості щодо кадастрового номера земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України №127 від 24.05.2001 року (далі за текстом Інструкція), у п.3.2 розділу 3 встановлено, що виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка. В абзаці 46 пункту 3.2 розділу 3 Інструкції зазначено, що при виявленні об`єктів, які відповідно до цієї Інструкції вважаються об`єктами самочинного будівництва, суб`єкт господарювання зобов`язаний повідомити про це органи державного архітектурно-будівельного контролю, а для квартир багатоквартирних житлових будинків, одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, гуртожитків - також місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування за формою згідно з додатком 19.

Відповідно до п.2.2.4 Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №3043-VII від 21.03.2018р., Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах м. Одеси.

Абзацом 49 пункту 3.2. розділу 3 Інструкції передбачено, що після одержання суб`єктом господарювання інформації про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва у примітку раніше проставленого штампа уноситься запис номера та дати документа про прийняття в експлуатацію.

Саме у такому порядку (з проставленням штампа, запиту до ДАБК, внесення інформації про рік побудови нерухомого майна) має проводитися виготовлення технічного паспорта у тому випадку, якщо він виготовляється у 2018 році (а не до 5 серпня 1992 року) та жодних документів, що підтверджують рік закінчення будівництва об`єкту нерухомого майна заявником надано не було, або ж дата будівництва такого об`єкту має встановлюватися у судовому порядку. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, рік побудови нерухомого майна експертами ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС», що займалися виготовленням технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено самостійно, без жодних на те правових підстав, дата побудови нерухомого майна була внесена не до технічного паспорту, як цього вимагає Інструкція, а зазначена в окремій довідці №16307-18 від 19.07.2018 року, в якій також жодних правових підстав (документів) для здійснення таких висновків працівниками ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» не перелічено.

Отже, користуючись положеннями п.3.2 Інструкції, де зазначено, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року не належать до самочинного будівництва, Директор ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» Брилов С.В. та Головний інженер ОСОБА_12 , самостійно, без жодних на те правових підстав, визначили рік побудови даного нерухомого майна до 05.08.1992 року, та видали додаткову «Довідку», датовану 19.07.2018 року, від імені свого Товариства, яка послугувала доказом щодо року закінчення будівництва для державного реєстратора ОСОБА_5 .

Пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №809 від 28.07.2009р., кожний об`єкт нерухомого майна повинен мати не повторювану у межах міста адресу; пунктом 3.1. Положення визначено, що резервування адрес здійснюється на строк два роки за замовленням власника (наймача, балансоутримувача, забудовника) об`єкта або уповноваженої ним особи у випадку, зокрема, надання адрес завершеним будівництвом об`єктам на підставі свідоцтва про відповідність об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Пунктом 1.4. Положення про Адресний реєстр міста Одеси встановлено, що реєстраторами Адресного реєстру є комунальне підприємство «Право».

Відповідно до п.2.4, п.3.2. Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, що є Додатком 3 до рішення Одеської міської ради №1934-VII від 26.04.2017р., Приморська районна адміністрація Одеської міської ради вирішує питання про присвоєння або зміну адреси об`єктам нерухомого майна, розташованих на території району; видає розпорядження про присвоєння або зміни адреси об`єктів нерухомого майна.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, у переліку документів, наданих заявником державному реєстратору, відсутній документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом позивача було направлено адвокатські запити в адресу Комунального підприємства «Право» та Приморської районної адміністрації Одеської міської ради стосовно надання відомостей про резервування адреси житлового будинку: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_9 , а також присвоєння адреси будинку АДРЕСА_10 відповідно, за результатами розгляду яких: КП «Право» листом від 21.01.2019 року за № 23 повідомило, що інформація про резервування адрес: АДРЕСА_1 . та АДРЕСА_1 відсутня, відповідно Довідки з Адресного реєстру міста Одеси не видавалися та відомості про зазначені адреси до Адресного реєстру міста Одеси не внесені; Приморська районна адміністрація Одеської міської ради Листом від 24.01.2019 року за №01-13/46/1вих повідомила, що розпорядження про присвоєння адрес: АДРЕСА_1 . та АДРЕСА_1 не приймалися.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №07/21 від 18.06.2021 року, яка була проведена на підставі на ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2020 року, квартира, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 42352844 від 02.08.2018 року, прийняте державним реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», код ЄДРПОУ 41358686, ОСОБА_5 є часткою реконструйованої квартири АДРЕСА_4 , належної на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Квартира, загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 21,2 кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 42352844 від 02.08.2018 року, фактично є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку належало померлому ОСОБА_6 .

Також судовим експертом зазначено, що у відповідності з п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експерт має право указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.

Квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виконана з втручанням у несучі конструкції житлового будинку, що порушує вимоги п. 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, а саме по розширенню існуючого віконного прорізу, а також ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» по відсутності проектної документації на улаштування прибудови та втручання у несучі конструкції.

Відповідно до п.7 Постанови КМУ №466 від 13.04.2011 року «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Пунктами 4 та 5 Постанови КМУ №466 від 13.04.2011 року «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» встановлено, що підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт. Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.

Згідно даних, відображених в публічній кадастровій карті http://www.map.land.gov.ua, право власності (користування, оренди тощо) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 під забудову відсутнє.

В зв`язку з відсутністю права власності (користування, оренди тощо) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та відсутності містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, а саме будівництва прибудови не консольного типу порушено вимоги п.2,4,5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, у відповідності до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: «п. 10. Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката».

В результаті проведеного дослідження встановлено, що квартира АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , не відповідає п. 10.4 ДБН В.2.2-15-19 „Будинки і споруди. Житлові будинки вимогам будівельних норм та правил по відсутності інсоляції. Крім того в квартирі відсутнє опалення. Таким чином, суд першої інстанції вірно зробив висновок, щодо неможливості подальшої експлуатація зазначеної квартири.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку, що дана споруда, яка 26.07.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Мельник Т.І. зареєстрована на ім`я відповідача, ОСОБА_4 , як житловий будинок є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку належало померлому ОСОБА_6 .

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

- під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавець поклав на відповідних посадових осіб обов`язок під час реєстрації перевіряти відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечності зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації, та в деяких випадках - факт виконання умов правочину. Зазначене свідчить, що реєстрація прав на нерухоме майно не є автоматичною, здійснюється не за явочним принципом. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів, зареєстрованих прав тощо та приймає відповідне рішення про здійснення реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов`язковим для заявника.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом доказування в цій справі поміж інших є і обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, оскільки втручання в права позивача було здійснено державним реєстратором шляхом прийняття оскаржуваного рішення без дотримання встановленої законом процедури.

У відповідності до частини першої статті 19 ЦПК вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного судочинства, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 188 ЦПК, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимога про оскарження рішення державного є похідною вимогою, оскільки вона заявлена разом із основної вимогою, такою, як витребування майна із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача, та вказує що за певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови).

Згідно правовій позиції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц), що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що рішення державного реєстратора ОСОБА_5 , індексний номер: 42240090 від 26.07.2018р. прийнято державним реєстратором з перевищенням повноважень, а тому є неправомірним.

Наслідком неправомірності прийнятого рішення є його скасування.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Встановлені судом подальші дії та відчуження щодо спірного майна на користь ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №83 не мають правового значення, оскільки вказане майно підлягає витребуванню з незаконного володіння.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи із змісту п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відносно до розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочинів» Узагальнень ВСУ «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року «На відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК норми гл. 29 ЦК є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Вважаю, що ст. 330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді».

Ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Апеляційній суд погоджується з більшістю висновків суду першої інстанції, однак вважає за необхідне оскаржуване рішення змінити в частині витребування у ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", код ЄДРПОУ 42991704, належні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна), а саме об`єкта самочинного будівництва загальною площею 29,3 кв.м., який є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 , виключивши посилання безпосередньо на будівельні матеріали , обладнання тощо, оскільки матеріали справи не місять доказів які саме матеріали використовувались при будівництві та докази їх походження та належності.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, щодо ухвалення оскаржуваного рішення у їх відсутність, судова колегія вважає неналежними та такими, що не заслуговують на задоволення з підстав, того, що представник відповідача була повідомлена належним чином та відправляла заяву про відкладення, не обґрунтовувавши її належним чином, крім того сам відповідач завчасно був повідомлений про час та дату судового засідання, проте не з`явився до судового засідання, будь яких заяв про відкладення не надавав. Судові засідання неодноразово відкладались за заявами сторони відповідача, також апеляційний суд звертає увагу на дотримання строків розгляду справи, оскільки як вбачається позов був поданий у 2019 році.

Доводи представника відповідача стосовно незгоди із проведеною експертизою, також не заслуговують на задоволення, адже сторона відповідача не була позбавлена права під час розгляду справи в суді першої інстанції заявити клопотання, про проведення повторної експертизи, під час апеляційного перегляду справи також жодних клопотань стосовно проведення експертизи не заявляла.

Інші доводи апеляційної скарги, також є необґрунтованими належними та допустимими доказами, тому не заслуговують на їх задоволення, при тому що судом першої інстанції надано належної правової оцінки суті даного спору.

З оглядуна вищевикладенеколегія суддіввважає занеобхідне змінитирішення судута викласти4абзац резолютивноїчастини втакій редакції: витребувати у ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", код ЄДРПОУ 42991704, об`єкт самочинного будівництва загальною площею 29,3 кв.м., який є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду від 16 липня 2021 року - змінити.

Виклавши 4 абзац резолютивної частини в такій редакції : витребувати у ТОВ "ПІВДЕННА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА", код ЄДРПОУ 42991704, об`єкт самочинного будівництва загальною площею 29,3 кв.м., який є прибудовою до квартири АДРЕСА_2 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко