Рішення

від 08.11.2024 по справі 495/3109/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 495/3109/24

№ провадження 2/495/2288/2024

08 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Красовській А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Оснач О.А.

від відповідача: адвокат Гамар В.І.

третя особа: не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/3109/24

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса)

про припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

08.04.2024року ОСОБА_1 (даліпо тексту позивач)звернувся доБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областііз позовноюзаявою до ОСОБА_2 (даліпо тексту відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів (а.с.1-5).

Так, позивач просить суд:

- припинити стягнення аліментів, починаючи з 11.10.2023 року, які стягуються з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08. 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц;

- визнати виконавчий лист, виданий 30.08.2019 року на підставі рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження по цивільній справі № 495/3109/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів. Справу призначено до судового розгляду (а.с.38-40).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Оснач О.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилася спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з погіршенням сімейних стосунків шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 проживала разом із матір`ю. Відповідно до рішення суду батько сплачував аліменти на утримання своєї доньки. Після ОСОБА_5 вторгненняв Українудонька переїхалапроживати добатька,який щедо початкувійни перебуваву Канаді.Позивач проживаєу Канадітривалий часзі своєюдружиною тадітьми,а донька ОСОБА_4 почалаз нимипроживати зжовтня 2023року.Позивач повністюутримує донькута забезпечуєїї усімнеобхідним (навчання,здоров`я,дозвілля таінше). У зв`язку з чим, адвокат Оснач О.А. просить припинити стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання доньки, яка проживає з батьком та перебуває на повному його утриманні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Гамар В.І. в судовому засіданні не погодився з позовними вимогами позивача з наступних підстав. Зазначив, що наявні в справі докази щодо проживання доньки ОСОБА_6 з батьком за кордоном є неналежними та не відповідають дійсності. В договорі про оренду квартири в Канаді, завчасно внесені відомості щодо проживання доньки, а саме ще до її приїзду (жовтень 2023 року), що суперечить обставинам справи. Відсутні докази щодо утримання батьком своєї доньки, як і відповідні докази визначення місця проживання доньки з батьком. Крім того, зауважив, що донька ОСОБА_4 вже перебуває у такому віці (14 років), який дозволяє її особисто обирати з ким із батьків вона бажає проживати, проте такі відомості у справі відсутні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відсутні належні та допустимі докази проживання доньки з батьком, який перебуває за кордоном, а також її повного утримання та забезпечення останнім.

Представник третьої особи - Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ, в судове засідання не з`явився, але подав заяву, згідно із якою просить розглянути справу без його участі (а.с.103, 132-135).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який зареєстрований 20.08.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту БілгородДністровський БілгородДністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 (а.с.7).

Рішенням БілгородДністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач зазначив, що після розірвання шлюбу донька проживала з матір`ю.

Рішенням Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти в твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08. 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-11).

У Білгород Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №АСВП 59975739 від 09.09.2019 з примусового виконання виконавчого листа №495/5416/15-ц, виданий 30.08.2019 року Білгород Дністровським міськрайонним судом Одеської області, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти в твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 гривень, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08. 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14-15).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 01.04.2024 року (ВП №59975739), у позивача ( ОСОБА_1 ) наявна переплата, яка станом на 31.03.2024 року становить -116, 12 грн. (а.с.16-17).

За твердженням позивача, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, з 11.10.2023 року донька- ОСОБА_4 змінила своє місце проживання та іммігрувала до Канади за його місцем проживання (адреса: м. Морден, провінція Монітоба), де остання і проживає до теперішнього часу, що підтверджується стандартним договором оренди житла (а.с.20-21).

Позивач зауважив, що виконуює свій батьківський обов`язок, а саме виховує та матеріально забезпечує, задовольняє всі потреби доньки, яка з 30.10.2023 року зарахована до Середньої Морденської школи, провінція Манітоба, де і навчається по теперішній час.

Оскільки з жовтня 2023 року змінились фактичні обставини після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів від 16.09.2015 року, які стягувалися з позивача на користь відповідачки по справі для утримання доньки ОСОБА_6 , а також з врахуванням того, що наразі дитина проживає і утримується батьком, позивач вважає, що є підстави для припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідачки.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України, встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України, передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених устаттях 267-271цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, рішенням Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти в твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У Білгород Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №АСВП 59975739 від 09.09.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №495/5416/15-ц, виданий 30.08.2019 року Білгород Дністровським міськрайонним судом Одеської області.

Проте, на даний час дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком ОСОБА_1 - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, який забезпечує її вимоги щодо життя, навчання, здоров`я та дозвілля, що документально підтверджено. Тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.08.2019 року по справі № 495/5416/15-ц (ВП № 59975739).

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, у зв`язку з припиненням примусового стягненняна користьвідповідачки аліментівна утриманнядитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне, виконавчий лист, виданий 30.08.2019 року на підставі рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладеніобставини танорми чинногозаконодавства,розглянувши справув межахзаявлених вимогта наданихсторонами доказів,які оціненісудом вїх сукупності,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,дійшов довисновку прозаконність таобґрунтованість позовнихвимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруБілгород-Дністровськоговідділу ДВСу Білгород-Дністровськомурайоні Одеськоїобласті ПМУЮ(м.Одеса)про припинення стягнення аліментів, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 149-150, 179-181 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 131, 137, 247, 258-259, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08. 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц (ВП №59975739).

Виконавчий лист, виданий 30.08.2019 року на підставі рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2015 року, по справі №495/5416/15-ц - визнати таким, що не підлягає виконанню

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Віталій МИШКО