Рішення

від 21.11.2024 по справі 199/9585/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9585/24

(2-о/199/373/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Богун О.О.,

при секретареві Буточкіній М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі у залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи. В обґрунтування заяви зазначила, що вона є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Померла проживала у місті Сніжне , Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла у місті Сніжне , Донецької області, про що 30 травня 2024 року складено медичне свідоцтво про смерть №76 та 01 червня 2024 року видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , які видані на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, медичне свідоцтво про смерть №76 від 30 травня 2024, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 01 червня 2024 року видане територіальним відділом ЗАГС Сніжнянського міського управління юстиції в Донецькій області, тобто органом, який створений та діє у порядку не передбаченому законом України, є недійсним, та не створює правових наслідків.

З огляду на це заявниця вимушена звернутися до суду для встановлення факту смерті з метою отримання свідоцтва про смерть своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, в порядку, передбаченому законодавством України.

Встановлення факту смерті є необхідним для його належної реєстрації в діючому державному реєстрі України, тільки після чого даний факт є офіційним та вирішення питання щодо спадкового майна, отримання допомоги на поховання заявник вимушений звернутись до суду із зазначеною заявою.

У судове засідання заявниця не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України Серія НОМЕР_2 від виданого 02.08.1997 р., заявниця ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та має місце народження ст. Костянтинівська, Краснодарського краю.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 25.12.1954 року, померла ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно досвідоцтва прошлюб Серії НОМЕР_4 від 05.09.1979року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

З огляду на викладене, вбачається родинний зв`язок «донька-матір» заявниці ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до медичного свідоцтва про смерть №76 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від інфаркту правої скроні головного мозку в результаті тромбозу.

Оцінюючи надані суду докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленим.

Згідно п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 317,430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки ст. Костянтинівська, Курганівського району, Краснодарського краю, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сніжне , Донецької області, причина смерті є інфаркт правої скроні головного мозку в результаті тромбозу.

Судові витрати по справі не відшкодовуються.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Богун

21.11.2024